33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
18 жовтня 2016 р. Справа № 918/373/16
Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В. при секретарі судового засідання В"юненко І.І. за участю представника позивача - ОСОБА_1 та представника відповідача 3 - ОСОБА_2 розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" в особі ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_1 (м. Вінниця, вул. Пирогова, 73 а/132)
до відповідача - 1 Державна реєстраційна служба України (вул. Марини Раскової, 15, Мсп660, Лівобережна Частина Києва, Київ, 02660);
до відповідача - 2 Головне управління юстиції у Львівській області (пл. Маркіяна Шашкевича, 1, Львів, 79000);
до відповідача - 3 Публічне акціонерне товариство "МАРФІН БАНК" (Польський узвіз, 11, Одеса, Одеська область, 65026);
третя особа - 1 на стороні відповідача ОСОБА_3 державного земельного агентства у Буському районі Львівської області (вул. Київська, 22, Буськ, Буський район, Львівська область, 80550);
третя особа - 2 на стороні відповідача ОСОБА_3 державного земельного агентства у Пустомитівському районі Львівської області (вул. Заводська, 10, Пустомити, Пустомитівський район, Львівська область, 81100);
третя особа - 3 на стороні відповідача ОСОБА_3 державного земельного агентства у Яворівському районі Львівської області (вул. Котляревського, 3, Яворів, Львівська область, 81000 );
третя особа - 4 на стороні відповідача ОСОБА_3 державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Буського районного управління юстиції Львівської області (вул. Грушевського, 1, Буськ, Буський район, Львівська область, 80550);
третя особа - 5 на стороні відповідача ОСОБА_3 державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області (вул. Грушевського, 11 в, Пустомити, Пустомитівський район, Львівська область, 81100);
третя особа - 6 на стороні відповідача ОСОБА_3 державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Яворівського районного управління юстиції Львівської області (вул. Січових Стрільців, 5, Яворів, Львівська область, 81000);
третя особа - 7 на стороні відповідача ОСОБА_4 нотаріус Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5 (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 24 -а)
про визнання недійсним договору іпотеки та зобов'язання вчинити дії (банкрутство),
Статті 20,22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.
Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11.06.2013 р. порушено провадження у справі № 918/756/13 про банкрутство ТОВ "Земкомерц".
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 03.12.2013 р. затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Земкомерц".
Постановою господарського суду Рівненської області від 25.02.2014 р. ТОВ "Земкомерц" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців та призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_1
11.11.2014 р. судом направлено повідомлення до правоохоронних органів з метою встановлення фактів, які підтвердять або спростують незаконні дії ПАТ "Марфін Банк" щодо боржника та прийняття рішення відповідно до ст. 97 КПК України.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 17.03.2015 р. продовжено строк ліквідаційної процедури ТОВ "Земкомерц" та строк повноважень ліквідатора ОСОБА_1 до 27.05.2015 р.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 16.06.2015 р. продовжено строк ліквідаційної процедури ТОВ "Земкомерц" та строк повноважень ліквідатора ОСОБА_1 до 27.11.2015 р.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 26.01.2016 р. продовжено строк ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" та строк повноважень ліквідатора боржника ОСОБА_1 до 27.05.2016 р.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 07.06.2016 р. продовжено строк ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" (вул. Лермонтова, буд.4-А, м. Рівне, 33028, ІК. 33981329) та строк повноважень ліквідатора боржника ОСОБА_1 на 6 місяців до 27.11.2016 р. та призначено розгляд справи № 918/756/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" на "02" серпня 2016 р.
20.05.2016р. ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц"- арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Рівненської області із позовною заявою про визнання недійсним договору іпотеки та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 23.05.2016р. порушено провадження у справі № 918/373/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" в особі ліквідатора арбітражного керуючого ОСОБА_1 (м. Вінниця, вул. Пирогова, 73 а/132) до відповідача - 1 Державна реєстраційна служба України (вул. Марини Раскової, 15, Мсп660, Лівобережна Частина Києва, Київ, 02660); до відповідача - 2 Головне управління юстиції у Львівській області (пл. Маркіяна Шашкевича, 1, Львів, 79000); до відповідача - 3 Публічне акціонерне товариство "МАРФІН БАНК" (Польський узвіз, 11, Одеса, Одеська область, 65026); третя особа - 1 на стороні відповідача ОСОБА_3 державного земельного агентства у Буському районі Львівської області (вул. Київська, 22, Буськ, Буський район, Львівська область, 80550); третя особа - 2 на стороні відповідача ОСОБА_3 державного земельного агентства у Пустомитівському районі Львівської області (вул. Заводська, 10, Пустомити, Пустомитівський район, Львівська область, 81100); третя особа - 3 на стороні відповідача ОСОБА_3 державного земельного агентства у Яворівському районі Львівської області (вул. Котляревського, 3, Яворів, Львівська область, 81000 ); третя особа - 4 на стороні відповідача ОСОБА_3 державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Буського районного управління юстиції Львівської області (вул. Грушевського, 1, Буськ, Буський район, Львівська область, 80550); третя особа - 5 на стороні відповідача ОСОБА_3 державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області (вул. Грушевського, 11 в, Пустомити, Пустомитівський район, Львівська область, 81100); третя особа - 6 на стороні відповідача ОСОБА_3 державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Яворівського районного управління юстиції Львівської області (вул. Січових Стрільців, 5, Яворів, Львівська область, 81000); третя особа - 7 на стороні відповідача ОСОБА_4 нотаріус Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5 (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 24 -а) про визнання недійсним договору іпотеки та зобов'язання вчинити дії (банкрутство) та призначено розгляд справи на 07.06.2016р.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 07.06.2016р. розгляд справи відкладено з підстав зазначених в останній.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 29.06.2016р. на підставі клопотання позивача, відповідно до пункту 3 статті 69 ГПК України господарським судом продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 03.08.2016р. матеріали справи № 918/373/16 направлено прокурору м. Рівне для прийняття рішення відповідно до ст. 90 ГПК України. Зупинено провадження у справі №918/373/16 до прийняття рішення правоохоронними органами відповідно до ст. 90 ГПК України.
Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою Публічне акціонерне товариство "МАРФІН БАНК" звернулось із апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду.
Так, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.09.2016р. по справі № 918/373/16 апеляційну скаргу ПАТ "Марфін Банк" від 16.08.2016р. задоволено, ухвалу господарського суду Рівненської області від 03.08.2016 року по справі № 918/373/16 скасовано, а справу № 918/373/16 передано на розгляд господарському суду Рівненської області.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 13.10.2016р. призначено розгляд справи № 918/373/16 на "18" жовтня 2016р. на 14:15 в приміщенні господарського суду Рівненської області в каб. №15.
18.10.2016р. в судовому засіданні позивач підримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача 3 - ПАТ "Марфін Банк" заперечив проти позову з підстав зазначених у відзиві.
Господарський суд Рівненської області дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 3, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом прийшов до висновку про відмову у задоволені позову виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи 24.05.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Марфін банк" (далі по тексту - відповідач-3, Банк, іпотекодержатель, ПАТ "Марфін банк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" (далі по тексту - позивач, позичальник, іпотекодавець, ТОВ "Земкомерц") укладено Кредитний договір №28800/OF (далі по тексту - Кредитний договір), за умовами якого (п. 1.1. Кредитного договору) відповідач-3 зобов'язався надати позивачу грошові кошти у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості 12 000 000,00 грн.
18.08.2011 року між позивачем та відповідачем-3 укладено Додаткову угодою №2 до Кредитного договору (далі по тексту - Додаткова угода №2), згідно якої збільшено обсяг наданих кредитних коштів до 22 000 000,00 грн.
Згідно з п. 4.1. Кредитного договору (з врахуванням змін внесених Додатковою угодою №2) виконання позичальником зобов'язань за цим Договором забезпечується в тому числі іпотекою земельних ділянок, а саме:
- площею 0,7189 га, кадастровий № 4623686400:01:004:0945, що знаходиться в с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області (державний акт серії ЯК № 227446, виданий Управлінням Держкомзему у Пустомитівському районі Львівської області 24.06.2011 року);
- площею 1,2524 га, кадастровий № 4623688600:01:004:0467, що знаходиться на території с. Ямпіль Пустомитівського району Львівської області (державний акт серії ЯК № 227405, виданий Управлінням Держкомзему у Пустомитівському районі Львівської області 24.06.2011 року);
- площею 0,9203, кадастровий № 4626856600:02:000:0034, що знаходиться на території Одеської селищної ради Буського району Львівської області (державний акт серії ЯК № 227407, виданий Управлінням Держкомзему у Буському районі Львівської області 24.06.2011 року);
- площею 0,5000 га, кадастровий № 4625855600:06:000:0393, що знаходиться на території Краковецької сільської ради Яворівського району Львівської області (державний акт серії ЯК № 227445, виданий Управлінням Держкомзему у Яворівському районі Львівської області 25.06.201 року);
- площею 1,5000 га, кадастровий № 4625855600:03:000:0504, що знаходиться на території Краковецької сільської ради Яворівського району Львівської області (державний акт серії Ж № 227406, виданий Управлінням Держкомзему у Яворівському районі Львівської області 24.06.2011 року). (Далі разом по тексту - земельні ділянки).
04.07.2011 року між позивачем та відповідачем-3 укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Іллічівського міськрайонного нотаріального округу ОСОБА_5 за №1812 (далі по тексту - Договір іпотеки).
Як вбачається з п. 1.2. Договору іпотеки, право власності на передані в іпотеку земельні ділянки ТОВ "Земкомерц" підтверджуються актами на право власності, а саме:
- серії ЯК № 227446, виданим Управлінням Держкомзему у Пустомитівському районі Львівської області 24.06.2011 року;
- серії ЯК № 227405, виданим Управлінням Держкомзему у Пустомитівському районі Львівської області 24.06.2011 року;
- серії ЯК № 227407, виданим Управлінням Держкомзему у Буському районі Львівської області 24.06.2011 року;
- серії ЯК № 227445, виданим Управлінням Держкомзему у Яворівському районі Львівської області 25.06.2011 року;
- серії ЯК № 227406, виданим Управлінням Держкомзему у Яворівському районі Львівської області 24.06.2011 року. (далі разом - акти на право власності на земельні ділянки).
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що земельні ділянки які були передані відповідачу-3 не належали позивачу на праві власності та взагалі не існували.
На підтвердження факту, що земельні ділянки, які були передані в іпотеку, не належать на праві власності позивачу, позивач надав суду копії листів, а саме: №01-14/06-3515 від 15.09.2014 року, №01-14/07-4124 від 14.10.2014 року, №01-14/06-3514 від 15.09.2014 року, №331 від 15.10.2014 року, №2598 від 11.09.2014 року, №2709 від 22.09.2014 року, №04-08/1690 від 18.09.2014 року, №7338 від 17.09.2014 року, №8020 від 09.10.2014 року, №2819/9 від 10.10.2014 року, №7337 від 17.09.2014 року, №8019 від 09.10.2014 року, №2820/9 від 10.10.2014 року.
Суд відмовляючи в задоволенні позовних вимог керувався наступними вимогами чинного законодавства.
У відповідності до ст. 125 Земельного Кодексу України (далі по тексту ЗК України), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно з ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.
Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Державна реєстрація прав проводиться на підставі державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом (п. 4 ч. 1ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Таким чином для визнання правочину недійсним потрібна наявність підстав передбачених ч. 1, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
Згідно з п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", частини третьої статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" тощо.
Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Пунктом 2.5.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що слід мати на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону
Згідно п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьомастатті 180 ГК України тощо). Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.
Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Посилання позивача на те, що земельні ділянки які були передані відповідачу-3 не належали позивачу на праві власності та взагалі не існували, та посилання позивача на копії вищевказаних листів не є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 34 ГПК України.
Суд звертає увагу, що в даному випадку відсутні підстави для визнання недійсним договору іпотеки від 04.07.2011 року, укладеного між ТОВ "Земкомерц" (33028. Рівненська обл.. місто Рівне, вул. Лєрмонтова, буд. 4 А. код ЄДРПОУ 33981329) та ПАТ "Марфін Банк" (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28. код ЄДРПОУ 21650966), оскільки відсутні підстави, передбачені нормами ЦК України та ГК України, з якими Закон пов'язує недійсність договору.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
На підставі вищезазначеного, суд дійшов до висновку що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свої позовних вимог про визнання Договору іпотеки - недійсним, зняття обтяження та скасування записів - заборони на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, зняття обтяження та скасування записів - іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які внесені до Державного реєстру іпотек, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.
Керуючись ст. 32, 33, 49,75, 82 - 85 ГПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Повне рішення складено 20.10.2016 р.
Суддя Заголдна Я.В.