"20" жовтня 2016 р.Справа № 916/2125/16
Позивач: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва
Відповідач: Державне підприємство Міністерства оборони України „Південьвійськбуд”
Про: стягнення 10830,43 грн.
Суддя Демешин О. А.
Представники:
від позивача: Онищенко Л. В. - довіреність;
від відповідача: Сокол А. О. - довіреність;
СУТЬ СПОРУ: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв (далі - позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України „Південьвійськбуд” (далі - відповідач) про стягнення 10830,43 грн., з яких: 5345,89 грн. - заборгованості за надані послуги з теплопостачання за договором № 132 від 01.10.2013 року; 4694,23 грн. - інфляційні витрати; 416,10 грн. - 3% річних; 374,21 грн. - 7% штрафу.
Відповідач позов не визнав, з підстав, викладених у відзиві на позов.
01.10.2013 року між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) укладений договір №132 (далі - Договір) про надання послуг теплопостачання, відповідно до умов якого Позивач зобов'язався забезпечити тепловою енергією на період проведення ремонтних робіт в казармі в/ч НОМЕР_1 , а Відповідач зобов'язався відшкодовувати вартість наданих послуг по тарифам КЕВ м. Миколаїв (п.1.1 Договору).
Відповідно до п.3.2 Договору, Відповідач зобов'язується з моменту отримання рахунку за спожиті послуги з теплопостачання в термін п'яти банківських днів проводити оплату, шляхом перерахування коштів на рахунок, вказаний в даному договорі.
Договором встановлено, що він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2013р., а в частині розрахунків до повного їх завершення.(п.5.1 Договору).
Сторони домовились, що позовна давність за вказаним Договором становить п'ять років, (п.5.2 Договору).
На виконання умов договору позивач забезпечив відповідача тепловою енергією на період проведення ремонтних робіт в казармі в/ч НОМЕР_1 .
Акти приймання-передачі теплової енергії та відповідні рахунки на сплату за жовтень-грудень 2013 р. на загальну суму 5345,89грн. були направлені позивачем відповідачу супровідним листом від 14.10.2014р. за. вих.№4336.
Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки відповідачем вищевказана вартість наданих послуг з теплопостачання не була позивачу відшкодована, суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги про стягнення 5345,89грн. боргу.
Дійсно, як зазначає у відзиві відповідач, ним не підписувався додаток 1 до договору - Розрахунок вартості опалення приміщення і, тому цей розрахунок до уваги судом не приймається, оскільки в самому договорі відсутнє посилання на такий додаток.
Однак, як було зазначено вище, пунктом 1.1. договору було встановлено зобов'язання відповідача відшкодовувати вартість наданих послуг по тарифам КЕВ м. Миколаїв.
Такий тариф (планова калькуляція вартості опалення 1кв.м. опалюваної площі в/ч НОМЕР_1 ) був розрахований позивачем станом на 01.10.2013р. на підставі Наказу Міністра оборони України №875 від 198.12.2012р. „Про затвердження показників витрат палива на комунально-побутові потреби військових частин, установ та організацій і Методики нормування витрат палива на комунально-побутові потреби військових частин, установ та організацій” у відповідності з Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні. КТМ 2004 Державного комітету України по житлово-комунальному господарству.
На підставі цих тарифів позивач виставив відповідачу вищевказані акти приймання-передачі теплової енергії та відповідні рахунки на сплату за жовтень-грудень 2013 р., які відповідач не оплатив.
Крім того, відповідно до ст. 611 ЦК України - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Ч. 1 ст. 229 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч. 3 п. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна в Збройних Силах України» майно, матеріальні та грошові засоби ЗС України є державною власністю, а відповідно ст. 15 Закону України «Про Збройні Сили України» фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно ст. 22 Бюджетного Кодексу України головним розпорядником бюджетних коштів можуть бути виключно міністерства, які отримують бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України та доводять у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань, забезпечують правління бюджетними асигнуваннями.
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаїв, є бюджетна установа МО України, яка утримується за рахунок державного бюджету України. Фінансова діяльність КЕВ м. Миколаїв здійснюється на підставі діючого законодавства, відповідно Бюджетного кодексу України.
Отже, посилаючись на умови Договору та вимоги чинного законодавства, позивачем розраховано суми, які він просить стягнути з відповідача, а саме: 4694,23 грн. інфляційних; 416,10 грн. сплати 3% річних та 374,21 грн. сплати 7% штрафу.
Проте, дослідивши надані Позивачем розрахунки інфляційних та 3% річних, суд встановив їх помилковість, з огляду на наступне.
Як було зазначено, за умовами п. 3.2. Договору № 132 від 01.10.2013 року - замовник (Відповідач) зобов'язується з моменту отримання рахунку за спожиті послуги з теплопостачання, в термін п'яти банківських днів проводити оплату шляхом перерахування коштів на рахунок, вказаний в даному договорі.
З матеріалів справи суд встановив, що всі рахунки за липень-вересень 2014р., жовтень-листопад 2013р., грудень 2013р. були отримані Відповідачем 14.10.2014 року.
Отже, за наведеними умовами Договору, моментом прострочення виконання грошового зобов'язання слід вважати 20.10.2014 року, тобто шостий день з 14.10.2014 року.
Між тим, інфляційні витрати Позивачем розраховувались з січня 2014 року, а 3% річних з 31.12.2013 року.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних та сплати 3% річних підлягають частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 416,82 грн. інфляційних та 286,92 - 3% річних.
Позовні вимоги щодо стягнення 374,21 грн. штрафу (7%) на підставі ч. 3 п. 2 ст. 231 ГК України, є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
З огляду на наведене, суд вважає позовні вимоги, обґрунтованими, підтвердженими
матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 5345,89 грн. основного боргу; 416,82 грн. - інфляційних; 286,92 - 3% річних та 374,21 грн. штрафу, в решті позову слід відмовити, з покладанням на відповідача витрат по сплаті судового збору пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково
2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України „Південьвійськбуд” (код - 24968798, 65063, м. Одеса, вул. Армійська, 18) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв (54056, м. Миколаїв, пр-т Миру, 62-а, код - 08029523): 5345 гривень 89 коп. боргу; 416 гривень 82 коп. інфляційних; 286 гривень 92 коп. сплати 3% річних; 374 гривні 21 коп. сплати 7% штрафу та 817 гривень 15 коп. судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили
Повне рішення складено 21 жовтня 2016 р.
Суддя О.А. Демешин