01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16 тел. 235-24-26
"17" жовтня 2016 р. Справа № 911/3040/16
за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,
до відповідача комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія», м. Бровари
про стягнення 338559,87 грн.
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, уповноважена довіреність №14-91 від 09.06.2016р.;
від відповідача: ОСОБА_2, уповноважена, довіреність від 06.10.2016р. № 01-2391;
позивач - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 25.08.2016р. № 14/2-1274в до Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловоденергія», м. Бровари Київської області, в якому просить стягнути з відповідача 298 740,00 грн. пені, 19903,05 грн. 3% річних та 19 916,82 грн. інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку із простроченням оплати за природний газ згідно актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2015р., 28.02.2015р., 31.03.2015р., 30.04.2015р, 31.05.2015р., 30.06.2015р., 31.07.2015р, 31.08.2015р., 30.09.2015р., 31.10.2015р., 30.11.2015р., 31.12.2015р. за договором № 2381/15-БО-17 купівлі-продажу природного газу від 29.12.2014р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 19.09.2016р. порушено провадження у справі № 911/3040/16 та призначено її до розгляду на 10.10.2016р.
В судове засідання 10.10.2016р. з'явились представники позивача та відповідача. Представник позивача надав пояснення по суті позову та просив його задовольнити.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву від 10.10.2016р. № 01-2397, відповідно до якого відповідач визнав факт прострочення грошового зобов'язання за спірними актами приймання передачі природного газу за 2015 рік, однак, зазначив, що був позбавлений можливості уникнути порушення даного зобов'язання. Так відповідач твердить, що розрахунки здійснювались у відповідності з постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРП) якими було встановлено нормативи перерахування коштів з рахунку із спеціальним режимом використання, а відтак відповідач був обмежений у вільному розпорядженні коштами, які надходять на його рахунок від споживачів. Також відповідач звертав увагу суду на те, що перебуває у скрутному фінансовому становищі, оскільки станом на 30.06.2016р. дебіторська заборгованість за теплопостачання становить 15 085,4 тис. грн., а заборгованість держави з субвенції з компенсації різниці в тарифах становить 10 323,0 тис. грн. За таких обставин відповідач просить суд зменшити належну до стягнення на користь позивача пеню на 95%.
В судовому засіданні 10.10.2016р. в порядку частини третьої ст. 77 ГПК України судом оголошувалась перерва до 17.10.2016р. у зв'язку із необхідністю перевірки розрахунку позовних вимог, про що присутні представники обох сторін були повідомлені особисто під розпис.
Після оголошеної перерви в судове засідання 17.10.2016р. з'явились представники позивача та відповідача. Представник позивача заперечив проти клопотання відповідача про зменшення пені на 95%, мотивуючи тим, що це суттєво порушить майнові інтереси позивача, 100% акцій якого знаходиться у власності держави в особі Міністерства економічного розвитку, і який є також знаходиться в скрутному фінансовому становищі (подано копію звіту про фінансові результати за 2015 рік, згідно якого діяльність позивача за 2015 рік була збитковою), і з метою належного розрахунку з постачальниками природного газу змушений залучати кредитні кошти.
Розглянувши позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ (далі по тексту - ПАТ «НАК «Нафтогаз України»), до Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія», м. Бровари (далі по тексту - КП «Броваритепловодоенергія»), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд
відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
29.12.2014р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець) та КП «Броваритепловодоенергія» (покупець) було укладено договір №2381/15-БО-17 купівлі-продажу природного газу (далі по тексту - Договір), відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. природний газ, який використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, обсягом до 2977,70 тис. куб. м., а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ. Відповідно до умов Договору:
- за розрахункову одиницю газу приймається один кубічний метр, приведений до стандартних умов (t 20оС, p 760 мм.рт.ст.) (пункт 2.3);
- продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній арматурі покупця (пункт 3.1);
- кількість газу визначається за показами комерційних вузлів обліку газу Покупця (пункт 4.1). Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8 числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4);
- до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 7 661,64 грн. (з ПДВ) (пункт 5.2). Оплата за газ здійснюється шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1). При перерахуванні коштів посилання в призначенні платежу на номер договору є обов'язковим (пункт 6.3);
- у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (пункт 7.2);
- усі зміни і доповнення до договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадку, зазначеного в пункті 10.4, згідно до якого покупець зобов'язується самостійно вживати всіх необхідних заходів, спрямованих на зменшення використання природного газу, та у разі корегування планових місячних обсягів повідомляти про це продавця для оформлення відповідних додаткових угод (пункти 10.3, 10.4);
- строк дії договору до 31.12.2015р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11).
Додатковою угодою №1 від 10.02.2015р. сторони, керуючись постановою НКРЕКП від 29.01.15 №81, погодили, що за 1000 куб. м. газу з 01.02.15 до сплати належить 7416,84 грн. (з ПДВ).
Додатковою угодою №2 від 10.03.2015р. сторони, керуючись постановою НКРЕКП від 26.02.15 №227, погодили, що за 1000 куб. м. газу з 01.03.15 до сплати належить 11 333,64 грн. (з ПДВ).
Додатковою угодою №3 від 15.04.2015р. сторони, керуючись постановою НКРЕКП від 03.03.15 №966, погодили, що за 1000 куб. м. газу з 01.04.15 до сплати належить 9 600,24 грн. (з ПДВ).
Додатковою угодою №4 від 15.05.2015р. сторони, керуючись постановою НКРЕКП від 30.04.15 №1339, погодили, що за 1000 куб. м. газу з 01.05.15 до сплати належить 9 122,88 грн. (з ПДВ).
Додатковою угодою №5 від 30.06.2015р. сторони, керуючись постановою НКРЕКП від 28.05.15 №1628, погодили, що за 1000 куб. м. газу з 01.06.15 до сплати належить 8 865,84 грн. (з ПДВ).
Додатковою угодою №6 від 20.07.2015р. сторони, керуючись постановою НКРЕКП від 30.06.15 №1888, погодили, що за 1000 куб. м. газу з 01.05.15 до сплати належить 8 874,60 грн. (з ПДВ).
Додатковою угодою №7 від 30.07.2015р. сторони, доповнили пункт 6.3 договору абзацом, за яким за наявності заборгованості у покупця продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості.
Додатковою угодою №8 від 15.10.2015р. сторони, керуючись постановою НКРЕКП від 24.09.15 №2383, погодили, що за 1000 куб. м. газу з 01.10.15 по 31.10.15 до сплати належить 8905,32 грн. (з ПДВ).
Додатковою угодою №9 від 22.10.2015р. сторони, керуючись постановою НКРЕКП від 30.04.15 №1339, погодили, що за 1000 куб. м. газу з 01.11.15 до сплати належить 8 745,74 грн. (з ПДВ).
Додатковою угодою №10 від 02.11.2015р. сторони виклали пункт 6.3 Договору в новій редакції, відповідно до оплата за газ зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в порядку, визначеному нормами законодавства. У разі якщо оплата здійснюється з рахунку із спеціальним режимом використання покупця і на нього надходить недостатньо коштів, покупець зобов'язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства, для виконання пункту 6.1 Договору.
Додатковою угодою №11 від 25.11.2015р. сторони погодили, що за 1000 куб. м. газу з 01.12.15 до сплати належить 8 751,10 грн. (з ПДВ).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Протягом 2015 року позивач здійснював поставки відповідачу природного газу. До матеріалів справи подано копії підписаних та скріплених печатками обох сторін актів приймання-передачі природного газу, які в порядку пунктів 3.4, 6.1 Договору є підставою для остаточних розрахунків між сторонами до 14 числа включно наступного місяця, всього на суму 14 748 814,06 грн.:
від 31.01.2015р. на обсяг 276,240 тис.куб.м. вартістю 2 116 451,43 грн.,
від 28.02.2015р. на обсяг 266,810 тис.куб.м. вартістю 1 978 887,09 грн.,
від 31.03.2015р. на обсяг 176,260 тис.куб.м. вартістю 1 997 667,39 грн.,
від 30.04.2015р. на обсяг 142,340 тис.куб.м. вартістю 1 366 498,16 грн.,
від 31.05.2015р. на обсяг 6,605 тис.куб.м. вартістю 60 256,62 грн.,
від 30.06.2015р. на обсяг 10,390 тис.куб.м. вартістю 92 116,08 грн.,
від 31.07.2015р. на обсяг 6,020 тис.куб.м. вартістю 53 425,09 грн.,
від 31.08.2015р. на обсяг 11,010 тис.куб.м. вартістю 97 709,35 грн.,
від 30.09.2015р. на обсяг 8,570 тис.куб.м. вартістю 76 055,33 грн.,
від 31.10.2015р. на обсяг 144,000 тис.куб.м. вартістю 1 282 366,08 грн.,
від 30.11.2015р. на обсяг 345,400 тис.куб.м. вартістю 3 020 779,98 грн.,
від 31.12.2015р. на обсяг 297,860 тис.куб.м. вартістю 2 606 601,46 грн.
До матеріалів справи долучено виписку (операції по рахунку КП «Броваритепловодоенергія» з 01.01.2015р. по 30.06.2016р.), з якої вбачається, що основний борг за поставлений природний газ по Договору за 2015 рік відповідачем погашено остаточно 29.02.2016р., що підтверджують також повноважні представники сторін у судовому засіданні.
Разом із тим, згідно умов договору, остаточний розрахунок по кожному з актів мав бути здійснений не пізніше 14 числа наступного місяця, за таких обставин, судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем перед позивачем, в результаті чого у позивача виникло право на нарахування пені (пункт 7.2 Договору) та процентів річних та інфляційних втрат (ст. 625 ЦК України).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 7.2 Договору визначено, що за порушення строків оплати покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до частини 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.
Оскільки інший період нарахування пені в Договорі сторонами не встановлено, нарахування пені має розпочатися наступного дня після спливу передбаченого договором строку кінцевого розрахунку, та припинитися або в переддень виконання грошового зобов'язання (оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені - пункт 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року № 14) або через шість місяців у відповідне число останнього місяця строку після кінцевого строку оплати.
За таких обставин, позивачем вірно розраховано пеню по кожному акту з 15 числа наступного місяця і до переддня фактичного виконання грошового зобов'язання, що за кожним актом не виходить за межі встановленого законом шестимісячного строку нарахування пені. Так, позивачем нараховано пеню по акту за січень 2015 року з 15.02.15 по 26.02.15 (12 037,42грн.), за лютий - з 15.03.15 по 29.03.15 (20 126,56 грн.), за березень - з 15.04.15 по 06.05.15 (23 333,76 грн.), за квітень - з 15.05.15 по 08.07.15 (46 439,85 грн.), за травень - з 15.06.15 по 08.07.15 (2 377,25 грн.), за серпень - з 15.09.15 по 20.09.15 (157,54 грн.), за вересень - з 15.10.15 по 21.10.15 (641,78 грн.), за жовтень - з 15.11.15 по 23.12.15 (47 200,05 грн.), за листопад - з 15.12.15 по 31.01.16 (83 415,97), за грудень - з 15.01.16 по 28.02.16 (63 009,82 грн.), а всього 298 740,00 грн. Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені, встановив, що зазначений розрахунок виконано арифметично вірно, у відповідності до вимог закону та умов договору.
Положеннями частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з врахуванням втрат від інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).
Оскільки проценти річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, то обмеження нарахування процентів річних та інфляційних терміном 6 місяців відповідно до ст. 232 ГК України не застосовується.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Позивачем з врахуванням зазначених вимог розраховано 3% річних в загальній сумі 19 903,05 грн. та інфляційні втрати в сумі 19 916,82 грн. Суд, здійснивши перевірку розрахунку процентів річних та інфляційних втрат, встановив, що зазначений розрахунок виконано арифметично вірно, у відповідності до вимог закону та умов договору. За таких обставин, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача за прострочення виконання грошового зобов'язання належать до стягнення пеня в сумі 298 740,00 грн., 3% річних в сумі 19 903,05 грн. та інфляційні втрати в сумі 19 916,82 грн.
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення судом пені на 95%, про що суд зазначає таке.
Відповідно до частини 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 233 ГК України, відповідно до якої у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Як вбачається з Договору, отриманий відповідачем природний газ був призначений виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (пункт 1.2).
Відповідно до ст. 19-1 Закону України «Про теплопостачання» оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.
30.12.2014р. НКРЕКП прийнято постанову №1054 «Про затвердження реєстру нормативів перерахування коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання теплопостачальних і теплогенеруючих організацій як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію, на січень 2015 року», якою затверджено реєстр нормативів перерахування коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання теплопостачальних і теплогенеруючих організацій як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію, на січень 2015 року.
В наступному такі ж реєстри були затверджені і на наступні періоди 2015 року (постанови НКРЕКП від 29.01.2015р. №72, від 26.02.2015р. №222, від 31.03.2015р. № 968, від 30.04.2015р. №1331, від 29.05.2015р. № 1665, від 30.06.2015р. № 1960).
За таких обставин , відповідач був позбавлений можливості вільно розпоряджатися коштами, які надходили від споживачів, для розрахунку з позивачем.
Як вбачається із поданої копії звітів про фінансові результати за 2015 рік та за шість місяців 2016 року, діяльність відповідача, який забезпечує тепловою енергією кінцевих споживачів м. Бровари, була збитковою. Як вбачається з довідок, наданих відповідачем, заборгованість перед відповідачем з компенсації різниці в тарифах за 8 місяців 2016р. становить 6 045 746,00 грн.
Разом із тим, як вбачається з виписок по рахунку, відповідач по мірі надходження коштів майже щоденно забезпечував погашення заборгованості, тобто вживав всіх залежних від нього заходів для належного виконання господарських зобов'язань перед позивачем, відповідно прострочення сплати за газ мало місце незначний проміжок часу.
Суд бере до уваги, що неустойка у вигляді пені - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання у подальшому, а не засіб безпідставного отримання додаткових коштів. Також суд бере до уваги, що на користь позивача належать до стягнення проценти річних та інфляційні втрати, які в повній мірі забезпечують компенсацію позивачу фінансових втрат, завданих знеціненням грошових коштів за прострочення зобов'язання.
Можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, визначення розміру, до яких вони підлгають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду.
За таких обставин, враховуючи співвідношення майнових інтересів обох сторін, той факт, що діяльність позивача, який також має обов'язок належного вчасного розрахунку за природний газ з контрагентами, за 2015 рік також була збитковою (копія звіту про фінансові результати за 2015 рік залучена до матеріалів справи) суд, відповідно до свого права, передбаченого пунктом 3 ст. 83 ГПК України, зменшує розмір пені, та відповідно, приймає рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 180 000,00 грн. пені.
Таким чином, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи подані позивачем розрахунки, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, та приймає рішення про стягнення з відповідача 180 000,00 грн. пені, 19 916,82 грн. інфляційних втрат та 19 903,05 грн. процентів річних.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до частини другої ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача виходячи з розміру первісних вимог (пункт 4.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 21 лютого 2013 року N 7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”).
З огляду на вищевикладене, керуючись статтями 2, 12, 22, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, буд. 3А, ідентифікаційний код 13711949)
на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, Шевченківський район, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720)
180 000,00 грн. (сто вісімдесят тисяч гривень нуль копійок) пені,
19 916,82 грн. (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістнадцять гривень вісімдесят дві копійки) інфляційних втрат,
19 903,05 грн. (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот три гривні п'ять копійок) процентів річних;
5078,40 грн. (п'ять тисяч сімдесят вісім гривень сорок копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині вимог відмовити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 17.10.2016р.
Суддя О.В. Конюх