Запорізької області
23.04.07 Справа № 1/4/07
Суддя
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез», м.Запоріжжя
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Конвеєр», Запорізька область, Кам'янсько-Дніпровський район, с. Велика Знам'янка
про стягнення 40 000,02 грн.,
Суддя Немченко О.І.
Представники сторін:
від позивача -Євлакова Ю.А. дор. № 02/07 від 03.01.2007 р.;
від відповідача -не з'явився;
06.03.2007 р. в господарський суд Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез»з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Конвеєр»про стягнення 40000,02 грн., на підставі видаткової накладної № А-001062 від 07.09.2006 р. та ст.ст. 11, 509, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України.
14.03.2007 р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 11.04.2007 р. Ухвалою суду від 11.04.2007 р., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 23.04.2007 р. Судове засідання закінчено 23.04.2007 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, заявлені в позовній заяві та просить суд стягнути з відповідача 40000,02 грн. основного боргу, на підставах викладених в позовній заяві.
Крім того позивач в судовому засіданні 23.04.2007 р. надав суду пояснення щодо підстави поставки товару, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. В пояснені вказано, що у видатковій накладній А-001062 від 07.09.2006 р. підставою поставки зазначено договір КП 070906/2 від 07.09.06, оскільки на момент поставки товару сторони домовились про укладення договору поставки, два примірники якого і були передані відповідачу на підпис. Однак відповідач ні у найближчий час, ні пізніше, договір не підписав і розрахунки за поставлений товар не проводив. В зв'язку з цим, позивач звернувся до відповідача спочатку з вимогою про оплату товару, а після її невиконання -з позовною заявою про стягнення заборгованості.
Відповідач в судові засідання не з'явився, про час та місце судових засідань повідомлений належним чином; ухвали суду, якими відповідач викликався в судові засідання, до суду не повертались. Відзив на позов та інші, витребувані судом, документи відповідачем не були надані.
Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача суд,-
07.09.2006 р. позивач поставив відповідачу товар -кольчуга т.к.с. в кількості 250 л. за ціною без ПДВ 133,33 грн. на загальну сум з ПДВ 40000,02 грн., що підтверджується видатковою накладною № А-001062 від 07.09.2006 р.
Факт отримання відповідачем товару (кольчуга т.к.с. в кількості 250 л.) підтверджується довіреністю серії ЯЛР № 005647 від 07.09.2006 р.
Судом встановлено, що відповідач має пере позивачем заборгованість у сумі 40000,02 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 27.11.2006 р., яка до теперішнього часу не погашена.
Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 40000,02 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності…(п. 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.
Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою накладної та довіреності, де вказані: ціна, асортимент, кількість товару, умови його продажу, суд дійшов висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).
25.01.2007 р. позивач направив відповідачу претензію (вих. № К/10/07-юр від 22.01.2007 р.) з вимогою оплатити отриманий товар на протязі 7 днів з дня отримання даної претензії, що підтверджується відбитком поштового штемпеля на описі вкладення у цінний лист від 25.01.2007 р., фіскальним чеком пошти № 9254 від 25.01.2007 р. та повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Відповідач вказану претензію залишив без відповіді.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору…Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань крім випадків, передбачених законом.
Факт заборгованості відповідача в сумі 40000,02 грн. позивачем документально підтверджений в судовому засіданні.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 40000,02 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Конвеєр»(71311, Запорізька область, м. Кам'янка-Дніпровська, с. Велика-Знам'янка, вул. Леніна, 305, п/р26000131571 у Запорізькій обласній дирекції АППБ «Аваль», МФО 313827, код 19274438) на користь товариства з обмежено відповідальністю «Корпорація «Агросинтез»(69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 3, п/р 26002837301 в АБ«АвтоЗАЗбанк»м. Запоріжжя, МФО 313407, код 30345439) 40 000 (сорок тисяч) грн. 02 коп. основного боргу, 400 (чотириста) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Суддя О.І. Немченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.
Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 28 квітня 2007 року.