Справа №-2-94 2008 рік
19.02.2008 року м. Василівка
Василівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Семенюта Ю.А.
При секретарі Вороніна О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом:
Таврійського державного агротехнологічного університету в особі Василівського коледжу Таврійського державного агротехнологічного університету доОСОБА_1 про стягнення заборгованості з квартирної плати,
В позові вказано, що відомчий житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, знаходився на балансі Василівського аграрного технікуму Таврійської державної агротехнічної академії з 1954 року по 27.06.07р. З 27.06.07 будинок був переданий в комунальну власність м. АДРЕСА_2 від 15.08.06 р.
Відповідач, проживає в даному будинку у квартирі НОМЕР_1 яка є його власністю на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 02.03.1995 року. Відповідач має заборгованість по квартирній платі перед технікумом, яку він не сплачує вже протягом 18 останніх місяців.
За період з 01.09.2006 року по 01.06.2007 року відповідачу нараховано до сплати 178, 20 грн.
Квартирна плата нараховувалась на підставі тарифів, затверджених директором Василівського державного аграрного технікуму. На сьогоднішній день Василівський державний аграрний технікум реорганізовано у Василівський аграрний технікум Таврійської державної агротехнічної академії на підставі Наказу Міністерства аграрної політики України № 531 від 04 жовтня 2005 року.
Станом на 06.09.2007 року з 01.09.2006 року сума заборгованості становить 178, 20, а саме вона має наступний вигляд по місяцях та роках позовного періоду:
09.2006 р.-20, 60 грн.;
2006 р.-2060 грн.; 11.2006р.-20, 60грн.; 12.2006р.-20, 60 грн.; 01.2007р.-20, 60грн.;
2007 р.-20, 60 грн.; 03.2007 р.-20, 60 грн.; 04.2007р.-20, 60 грн.; 05.2007 р.-20, 60 грн.; 06. 2007 р. - 20, 60 грн.
Згідно з частиною 1 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Договір найму житла в розумінні договору, передбаченому статтею 811 ЦК України, між відповідачем та технікумом не укладався. Але це не свідчить про його недійсність або відсутність взагалі, бо на відповідача в бухгалтерії ВАТ ТДАТА відкрито особовий рахунок, в якому відображається щомісячне нарахування квартирної плати, що цілком відповідає статті 207ЦК України, тому що частина 1 статті 207 ЦК України дозволяє вважати правочин (договір найму житла) таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, яким і є особовий рахунок наймача (відповідача).
Згідно з нормами цивільного та житлового законодавств, що регулюють відносини з найму житла наймач зобов'язується своєчасно вносити плату за житло (частина 3 статті 815 ЦК України та частина 1 статті 68 ЖК Української РСР).
Адміністрація технікуму неодноразово усно та письмово попереджала відповідача про суму його заборгованості.
На підставі вищевикладеного позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по квартирній платі у сумі 178, 20 грн. та суму державного мита.
В судовому засіданні представник позивача в особі ОСОБА_2. позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові, просить суд їх задовольнити, а також уточнила, пояснивши, що заборгованість в сумі 178, 20 грн. у відповідача виникла за період з 01.09.2006 року по 01.06.2007 року. Вказана заборгованість виникла за такі послуги, як вивіз сміття. Ця послуга надавалася позивачем , який уклав договір на вивіз сміття з ПП ОСОБА_3 З 01.09.2006 року вказані послуги не надавалися, так як відповідач уклав договір з ПП ОСОБА_3 на надання ним вказаних послуг.
2
В судовому засіданні відповідач позовні вимоги не визнав, пояснивши, що позивачем йому не надаються ніякі послуги, у тому числі з 01.09.2006 року вивіз сміття від будинку, в якому він проживає, здійснює ПП Колесник А.Ф., якому він й сплачує кошти.
Представник відповідача в особіОСОБА_4. позовні вимоги також не визнав, пояснивши, що ніяких підстав для задоволення позову немає.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, прийшов до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав:
Як було встановлено в судовому засіданні та як видно з матеріалів справи, відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_3 та є співвласником вказаної квартири, що підтверджується свідоцтвом про права власності на житло, копія якого є у справі.
Позивач надавав відповідачу комунальні послуги, у тому числі і по вивозу сміття до 01.09.2006 року, що підтверджується особовим рахунком на ім"я відповідача, Актами виконаних робіт, рахунками, копії яких є в матеріалах справи.
З 01.09.2006 року така послуга, як вивіз сміття, відповідачу надається ПП ОСОБА_3, якому він й сплачує кошти, що підтверджується розрахунковою книжкою на ім"я відповідача, копія якої є у справі. Цей факт також підтвердила й представник позивача, яка пояснила, що за той період, за який в позові ставиться питання про стягнення заборгованості, послуги позивачем по вивозу сміття, відповідачу не надавалися.
Згідно ст. 162 ЖК України, власник квартири зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Таким чином, відповідач зобов'язаний щомісячно вносити плату за надані послуги, у тому числі й за вивіз сміття.
Згідно ст. 1212, ст. 1213 ЦК України, особа, що отримала майно без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути це майно в натурі. У випадку неможливості повернути безпідставно отримане майно в натурі, повинна бути відшкодована його вартість.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що просрочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", власники квартир зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку, своєчасно вносити плату за обслуговування та ремонт будинку.
Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 року № 45, та п.5 ч.3 Розділу 5 Закону України "Про житлово-
3
комунальні послуги" від 24.06.2004 року зі змінами, власники та наймачі квартир зобов'язані укласти договір про надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані житлово-комунальні послуги.
Закон України "Про житлово -комунальні послуги", у ст. 1 та ст. 13 вказує, що вивезення побутових відходів, тобто вивезення сміття та нечистот - є комунальними послугами, а проведення ремонтних робіт жилих та нежилих приміщень здійснюється при утриманні будинків та при будинкових територій, загалом вказані послуги є житлово-комунальними.
ст. 7 вказаного закону відносить питання щодо встановлення цінтарифів на житлово - комунальні послуги виключно до компетенції органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг.
ст. 16, ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачають, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства, відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.
Згідно ст. 58 ч.1 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ст. 59 ч.2 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки після 01.09.2006 року між позивачем та відповідачем відсутні правовідносини з надання такого виду комунальних послуг, як вивіз сміття; такі послуги позивачем відповідачу не надавалися за вказаний в позові період, а тому й стягувати заборгованість, яка фактично не існує, неможливо.
Крім того, з позивача підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., у зв"язку з відмовою в задоволенні позову, відповідно до ст. 88 ЦПК України.
Витрати по сплаті державного мита в сумі 51 грн. суд вважає необхідним віднести за рахунок держави, відповідно до ст. 88 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від його сплати.
Керуючись Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року зі змінами, Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 року № 45, ст. ст. 150, 162 ЖК України, ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, ст. ст. ст. ст. 10, 11, 57, 58, 59, 60, 64, 76, 81, 88, 169, 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України , -
В задоволенні позову Таврійського державного агротехнологічного університету в особі Василівського коледжу Таврійського державного агротехнологічного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з квартирної плати, -відмовити.
Стягнути з Таврійського державного агротехнологічного університету в особі Василівського коледжу Таврійського державного агротехнологічного університету витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
Витрати по сплаті державного мита в сумі 51 грн. - віднести за рахунок держави.
Сторони мають право подати заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано.
Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, вказаний вище, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.