Спр. № 2-266/2008р.
Іменем України
18 березня 2008 року Оболонський районний суд м. Києва в
складі: головуючого судді Шевченко Л.В.
при секретарі Бондаренко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, представник позивачів ОСОБА_3, до ОСОБА_4, ОСОБА_5, представник відповідача ОСОБА_6, 3-і особи: приватні нотаріуси ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , про визнання недійсними двох договорів купівлі-продажу квартири та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення,
Позивачі ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до відповідачів про визнання недійсними двох договорів купівлі-продажу квартири.
Свої позовні вимоги вони обґрунтовують тим, що позивачка ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 в 1993 році на підставі договору міни від 04.11.1993 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 В зазначеній квартирі вона безперервно проживає до даного часу разом зі своїм сином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, іншого житла не має.
В березні 2007 року позивачка була повідомлена Оболонським районним судом про те, що ОСОБА_5 пред'явив позов до неї та її сина про усунення перешкод в користуванні вказаною квартирою на тій підставі, що набув на неї право власності згідно договору купівлі-продажу, укладеного з гр. ОСОБА_4 28.10.2006 року та посвідченого в той же день приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 (а.с. 32).
Згідно договору купівлі-продажу квартири від 24.09.1996 року, ОСОБА_4 нібито купив у неї, ОСОБА_1 , квартиру АДРЕСА_1, а зареєстрував у БТІ через 10 років, а саме 02.09.2006 року під № 1004.
Однак, вона ніколи не продавала зазначену квартиру, з 1993 року по даний час постійно в ній проживає та зареєстрована в ній разом зі своїм сином ОСОБА_2.
В договорі купівлі-продажу квартири від 24.09.1996 року не має її підпису, підпис від її імені виконано не нею, а іншою особою, що вбачається з висновку спеціаліста Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 8568 від 17.08.2007 року.
Крім того, оригінал договору міни від 04.11.1993 року, на підставі якого вона стала власником спірної квартири, знаходиться до даного часу в неї, тоді як при укладанні договору купівлі-продажу квартири правовстановлюючий документ вилучається нотаріусом, який посвідчує даний договір, відповідно до п. 21 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністра юстиції України від 18.06.1994 року.
Вона не зверталась в 1996 році для отримання необхідних для
продажу квартири довідок, дозволів в будь-які органи та установи (
ЖЕК, нотаріальну контору, орган опіки та піклування
Оболонського району м. Києва, оскільки з нею проживав на той час неповнолітній син, що передбачено ст. ст. 17-18 Закону України "Про охорону дитинства".
Вважаючи, що ОСОБА_4 набув право власності на спірну квартиру шахрайським шляхом, то такий договір вона просить визнаний недійсним, а отже і другий договір купівлі-продажу квартири між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 також є недійсний.
В судовому засіданні позивачі та їх представники ОСОБА_3 і ОСОБА_12 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримали та просять їх задовольнити, визнати недійсними два договори купівлі-продажу спірної квартири, в позові ОСОБА_5 про виселення ОСОБА_1 відмовити.
Відповідач ОСОБА_5 та його представник проти позову заперечували, посилаючись на те, що квартира придбана у ОСОБА_4 на законних підставах і визнавати договір купівлі-продажу не має ніяких підстав.
В судовому засіданні представник ОСОБА_5- ОСОБА_6 просив задовольнити позов ОСОБА_5 про виселення ОСОБА_1 зі спірної квартири.
Відповідач ОСОБА_4 на неодноразові виклики в суд не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно шляхом повідомлення через печатні органи, а саме газету "Урядовий кур'єр" № 206 (3619) від 06.11.2007 року та від 21.11. 2007 року №218 (3631).
Залучені до справи судом в якості 3-іх осіб приватні нотаріуси ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судове засіданні не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись за вказаними позивачами адресами.
Приватний нотаріус ОСОБА_8 справу просить слухати у її відсутності.
Вислухавши пояснення сторін, їх представників, показання спеціаліста-експерта, дослідивши всі надані докази по справі, суд визнає позов ОСОБА_1 обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, а позов ОСОБА_5 про виселення ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи спірна квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності згідно договору міни від 04.11.1993 року ОСОБА_1 (а.с. 7).
Як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_1 , вона договір купівлі-продажу квартири від 24.09.1996 року не підписувала, що вбачається з висновку спеціаліста ОСОБА_10 № 8568 від 17 серпня 2007 року, підтверджується ксерокопією її паспорта (а.с. 11, 12-14, 95).
Суд приймає до уваги зазначений висновок спеціаліста, оскільки він підтверджений цим спеціалістом в судовому засіданні.
Далі позивачка пояснила, що оригінал договору міни від 04.11.1993 року, на підставі якого вона стала власником спірної квартири, знаходиться до даного часу в неї, тоді як при укладанні договору купівлі-продажу квартири правовстановлюючий документ вилучається нотаріусом, який посвідчує даний договір, відповідно до п. 21 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністра юстиції України від 18.06.1994 року.
В судовому засіданні досліджувався оригінал договору міни від 04.11.1993 року, який надавав представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3
Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України на ім'я ОСОБА_7 26.03.1996 року за № 2129, наказом Міністерства юстиції України від 04.04.2003 року № 31/5 було анульовано за неодноразові порушення вимог чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій, що вбачається з наказу № 31/5 та листа від 26.07.2005 року (а.с. 10, 33).
Крім того, позивачка пояснила, що вона не зверталась в 1996 році для отримання необхідних для продажу квартири довідок, дозволів в будь-які органи та установи ( ЖЕК, нотаріальну контору,
орган опіки та піклування Оболонського району м. Киева, оскільки з нею проживав на той час неповнолітній син, що передбачено ст. ст. 17-18 Закону України "Про охорону дитинства".
Пояснення позивачки підтверджується листом № 04-11-1463 від 10.12.2007 року Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації (а.с. 90).
З матеріалів даної справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 тільки в 2007 році дізналась про те, що її квартиру двічі продали невідомі їй особи, тому відразу звернулась до прокуратури та органів внутрішніх справ з заявами про шахрайське заволодіння її квартирою. Зазначені заяви позивачки в даний час є предметом розгляду у вказаних інстанціях, що вбачається з листів прокуратури Оболонського району м. Києва від 29.02.2008 року та листа Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 14.05.2007 року (а.с. 30, 134).
Таким чином, суд, оцінюючи всі надані докази у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі заявлених вимог, а тому позовні вимоги ОСОБА_5 про їх виселення задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 60, 169, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 41, 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 20, 203, 215, 216, 387 ЦК України, ст. 57 ЦК України (в редакції 1963 року), ст. 191 ЖК України, суд,
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 24.09.1996 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстраційним номером 688 - недійсним.
Визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 28.10.2006 року, між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстраційним номером 6039 - недійсним.
В позові ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.