Апеляційний суд Житомирської області
Справа №22-ц/0690/457/11 Головуючий у 1-й інст. Талько
Категорія 47 Доповідач Миніч Т. І.
09 лютого 2011 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Миніч Т.І.,
суддів: Забродського М. І.,
ОСОБА_1 С . ,
при секретарі судового засідання Копій Г.В.,
з участю позивача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 29 грудня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом. Просив розірвати шлюб, укладений між ним та відповідачкою ОСОБА_2 При цьому посилався на те, що з березня 2009 року подружніх стосунків з відповідачкою не підтримує, проживає з іншою жінкою, з якою має спільну дитину та з якою має намір зареєструвати шлюб.
Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 29 грудня 2010 року позов задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_3 (до шлюбу Косякевич) ОСОБА_4, зареєстрований виконкомом Суховільської сільської ради Володарсько-Волинського району 14 липня 1979 року, актовий запис за №8.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування зазначеного рішення з ухваленням нового - про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з"ясування обставин справи. Зокрема вважає, що судом порушені вимоги ст.111 СК, ч.5 ст.191 ЦПК щодо невжиття заходів до примирення. На думку апелянта суд не врахував, що між ними не вирішено спір про розподіл спільного майна.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 14 липня 1979 року (а.с.4).
Від спільного проживання мають двоє дітей, які є повнолітніми.
Відповідно до ч.2 ст.112 СК суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що перебуває у фактичних шлюбних стосунках з іншою жінкою, з відповідачкою не проживає з березня 2009 року. Тобто, протягом тривалого часу подружжя проживає окремо і будь-яких стосунків не підтримує.
Зазначені обставини відповідачкою не оспорюються. Крім того, на їх підтвердження позивач надав копію свідоцтва про народження у липні 2010 року дитини від фактичного шлюбу з іншою жінкою (а.с.5) .
З огляду на це, вирішуючи спір, суд першої інстанції обгрунтовано врахував інтереси малолітньої дитини позивача.
Доводи апеляційної скарги щодо невжиття судом заходів до примирення висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають. Статтею 111 СК на суд не покладено обов"язок призначити подружжю строк для примирення, а надано право. Проте це можливо лише тоді, коли збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є морально-правовою основою шлюбу. В даному випадку такі засади відсутні.
За наведених обставин суд першої інстанції, з"ясувавши обставини справи, врахувавши фактичні взаємини сторін, мотиви та причини розлучення, дійшов обгрунтованого висновку, що подальше спільне проживання подружжя і збереження сім"ї є неможливим, суперечить їх інтересам.
З матеріалів справи вбачається, що сама відповідачка наміру зберегти сім"ю не має. Її небажання розривати шлюб обумовлене лише тим, що не вирішено питання про розподіл спільного майна. Проте це питання може бути вирішено в іншому провадженні, тому майнові права відповідачки не порушені.
Доводи апеляційної скарги щодо невирішення судом питання про оплату судового збору висновків суду не спростовують, оскільки це питання може бути вирішено в порядку ст.220 ЦПК.
Рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.209,307,308,313-315 ЦПК України , суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 29 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий
Судді: