490/5783/16-к
нп 1-кп/490/498/2016
11 жовтня 2016 року Центральний районний суд м. Миколаєва
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю: прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі в м.Миколаїв суду кримінальну справу відносно :
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Миронівка Світловодського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, не одруженого, працює ремонтником в управлінні Дніпро-Інгульського каналу, раніше не судимого, проживає: АДРЕСА_1 ,
у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України
ОСОБА_5 наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.04.2015р. №78 призначено на посаду радіотелефоніста-лінійного нагляду взводу управління командира гаубечної самохідно-артилерійської батареї гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , зарахований до списків особового складу та поставлений на всі види забезпечення.
Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
ОСОБА_6 як військовослужбовець відповідно до вимог ст.9,11,14,16,37,40,127,128,216-222 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.2,4,6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.1,3,п.8ст.6,п.2 ст.23,п.3ст.24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" зобов'язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів(начальників);виявляти повагу до командирів(начальників) і старших за військовим званням; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; неухильно виконати виданий йому наказ у зазначений термін та про виконання наказу доповісти командирові;сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, засвоювати все, чого навчають командири(начальники), та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України;вважатися таким, що виконує обов'язок з військової служби знаходячись на території військової частини або в іншому місці роботи(занять) протягом робочого(навчального) часу;дорожити бойовою славою Збройних Сил України, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.
Згідно ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст.1 Закону України «Про оборону України»особливий період -це період функціональної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової» або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
З моменту видання Виконувачем обов'язків Президента України Указу «Про часткову мобілізацію» №303/2014 від 17.03.2014р. на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.
Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби молодшому сержанту ОСОБА_6 достеменно було відомо і до часу не з'явлення на службу останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання.
ОСОБА_6 являючись військовослужбовцем Збройних сил України, маючи умисел тимчасово ухилитися від виконання обов'язків з військової служби в умовах особливого періоду, без поважних причин, діючи з прямим умислом, з метою тимчасового ухилення від виконання обов'язків з військової служби, 01.10.2015 року о 08год. 00хв. самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 та незаконно без поважних причин перебував поза розташуванням військової частини до 16.05.2016р. за місцем своєї реєстрації АДРЕСА_1 .
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України визнав повністю, і по суті пояснив суду, що в квітні 2015р. він був призваний за мобілізацією. Спочатку служив в Широкому лану в Миколаївській області. Потім був переведений до в/ч НОМЕР_1 , що дислокується в АДРЕСА_1 . в травні він був направлений для проходження подальшої служби в зону анти терористичної операції, в сектор "М". Проходив службу радіотелефоністом. Повернувся він із зони анти терористичної операції в вересні. Через деякий час йому як і іншим військовослужбовцяс м , що були в АТО надали відпустку на 2 тижні. Він поїхав додому. Вдома у нього одна мати, тому він по приїзду додому відчув мир і спокій так і занепокоєння матері тим, що знову може бути направлений до АТО. А тому коли закінчилася відпустка він до частини не поїхав, в нього був страх, що знову поїде в АТО. Через деякий час він усвідомив спій поступок те, що залишив військову службу, поїхав в розташування своєї в/ч та звернувся із повинною до військової прокуратури. В скоєному розкаюється.
Вина обвинуваченого ОСОБА_6 підтверджується окрім показів обвинуваченого також наступними доказами:
- витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 78 від 19.04.2015р. згідно якого призначено на посаду радіотелефоніста-лінійного нагляду взводу управління командира гаубечної самохідно-артилерійської батареї гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 .
- витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_1 №182 від 14.09.2015р. ОСОБА_6 направлено на чергову відпустку за 2015р. з 15.09.2015р. по 30.09.2015р.;
- військовим квитком серії НОМЕР_2 від 27.05.2004р. згідно якого ОСОБА_6 приймав безпосередню участь в АТО на території Донецької та Луганської області у складі в/ч НОМЕР_1 .
- актом службового розслідування від 31.10.2015р. згідно якого було встановлено, що 16.10.2015р. був відсутній за місцем проходження служби.
- витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_1 №107 від 02.06.2016р. згідно якого ОСОБА_6 звільнено з військової служби у запас.
Вина обвинуваченого ОСОБА_6 , в скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України підтверджується і іншими доказами, зібраними по справі, які в судовому засіданні не досліджувалися відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового розгляду справи. Фактичні обставини справи ніким з учасників судового розгляду не оспорюються, тому у суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції у справі.
Оцінюючи в сукупності добуті в процесі судового слідства докази суд приходить до переконання, що дії обвинуваченого ОСОБА_6 , кваліфіковані правильно за ч.4 ст.407 КК України як самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує пом'якшуючі обставини - визнання своєї вини, обтяжуючих вину ОСОБА_6 , обставин - суд не вбачає. Разом з тим суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який за місцем проживання характеризується добре, на обліку в психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий, розкаявся, тому суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 , без ізоляції від суспільства, та вважає за можливе відносно ОСОБА_6 , обрати покарання із застосуванням ст.75 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323 -324 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1(один) рік.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 не обирався.
Вирок може бути оскаржений в Апеляційний суд Миколаївської області через Центральний районний суд м.Миколаєва протягом тридцяти днів з дня проголошення, а обвинуваченим з моменту вручення йому копії вироку.
Суддя