Справа № 127/8435/16-ц
Провадження № 2/127/3493/16
11.10.2016 Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Короля О.П.,
секретарів Куйдан Ю.М., Стахової Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, мотивуючи тим, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з лютого 1999 року. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 грудня 2014 року їх шлюб розірвано. Однак, ще задовго до розірвання шлюбу, сторони не проживали як подружжя через погіршення стосунків, оскільки позивач зрозумів, що дружина постійно використовувала його з метою отримання лише коштів і в цей час вела подвійне життя. Вони прожили разом більше 13 років і завжди мріяли про народження спільної дитини, позивач створював для цього усі необхідні умови.
17 квітня 2013 року у них народилася дочка ОСОБА_3. Позивач зазначає, що був найщасливішим батьком, забув усі негаразди, які накопичилися до того часу і був переконаним, що дитина повинна зростати у повній родині. Однак, народження дочки не зберегло їх шлюбу. При цьому, виключно в інтересах дитини позивач запропонував своїй колишній дружині залишатися проживати разом з донькою у належній йому на підставі договору дарування квартирі АДРЕСА_1, до повноліття дитини, при цьому, він взяв на себе обов'язок нести витрати з оплати комунальних послуг і з утримання дитини, надаючи кошти в розмірі 8000 грн. щомісячно. Він регулярно забирав доньку до себе на квартиру, яку винаймав, проводив з дитиною багато часу, купував іграшки, одяг, тощо. У нього був досить тісний зв'язок з дитиною. Незважаючи на це, в грудні 2014 року відповідач звернулася до суду одночасно з двома окремими позовами: про стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі ? частини усіх видів заробітку і про стягнення коштів на її утримання в розмірі 4500 грн. до досягнення донькою 3-х річного віку. Саме в цей час від сторонніх людей позивачу стало відомо про те, що він не є біологічним батьком дитини. Без будь-яких пояснень його колишня дружина відмовилася надавати йому дитину, хоча раніше спілкування з дитиною б було регулярним. Така новина та відношення стали справжнім шоком для позивача. Він намагався все з»ясувати і відмовлявся вірити у те, що дитина, яку він так довго чекав і вважав своєю, є не його.
Відповідач уникала зустрічей і спілкування з ним, у колі знайомих поширювались чутки, які розповсюджувала колишня дружина, про те, що він безплідний, не міг мати дітей і дав згоду на те, що батьком дитини буде будь-хто. Це зумовило звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про встановлення батьківства та виключення запису як батька зі свідоцтва про народження ОСОБА_4. При розгляді цієї справи відповідач не з'являлася до судових засідань, двічі відмовилася з'явитися до експертної установи, відтак судом було ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення аліментів та задоволено позов, яким виключено запис про ОСОБА_1 як батька у свідоцтві про народження ОСОБА_4. Такі безпідставні звернення ОСОБА_2 до суду призвели до того, що ОСОБА_1 вимушений був постійно відвідувати судові засідання, звертатися за правовою допомогою, він дуже важко пережив і продовжує переживати те, що дитина не його. Через це у нього суттєво погіршився стан здоров"я, він вимушений був звертатися до лікарів і довго лікуватися. На грунті нервових стресів з"явилися постійні алергічні реакції, які не виліковуються. Таким чином, позивач вважає, що йому відповідачем завдано значної моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник позов підтримали, посилаючись на обставини. викладені в позовній заяві..
Позивач та її представник позов не визнали, надали суду письмові заперечення проти позову. Згідно з поясненнями представника відповідача моральна шкода відшкодовується за наявності вини її заподіювача. Відповідач нічого не вчинила неправомірного. Вона сама опинилась у складних життєвих обставинах. Відповідно до ст. 49 СК України дружина має право на материнство та небажання чоловіка мати дитину або нездатність його до зачаття дитини може бути причиною розірвання шлюбу. Відповідач правомірно реалізувала своє право на материнство та не могла самим фактом материнства спричинити шкоду іншим особам.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 дала показання про те, що ОСОБА_1 вона знає з першого курсу навчання у Вінницькому національному технічному університеті, вчився він гарно, рано одружився. В 2015 році свідок зустріла Женю, взнала, що у них народилась дитина, до цього довго не було дітей. Після цього ще раз зустріла позивача, який розказав, що у нього негаразди в сім»ї. Свідок була вражена, що дитина була не від ОСОБА_1. Вважає, що ОСОБА_1 та його матір ОСОБА_6 обманула відповідач ОСОБА_2
Свідок ОСОБА_7 дала показання про те, що знає позивача - ОСОБА_1 з дитинства. Він часто приходив за місцем роботи свідка в Інститут реабілітації інвалідів. Одного разу в листопаді-грудні 2014 р. ОСОБА_1 звернувся в цей заклад за медичною допомогою, він скаржився на болі в серці, підвищений тиск. У Вінницькій обласній клінічній лікарні імені ОСОБА_8 він лікував язву. Погіршення свого стану здоров»я Женя пояснював тим, що він взнав про те, що його дочка не від нього. Дружина позивача - ОСОБА_9 зраджувала Женю, про це свідок дізналась від матері позивача.
Свідок ОСОБА_10 дала показання про те, що знає позивача з лютого 2014 року. Між свідком та позивачем виникли дружні відносини, які згодом переросли в сімейні з травня 2014 року. Вони забирали дитину ОСОБА_8 до себе додому. На утримання дитини ОСОБА_1 платив по 8 тис. грн. щомісячно, оплачував послуги няні та сплачував за житлово-комунальні послуги в квартирі, яку залишив позивач для мешкання відповідача з дочкою ОСОБА_3. В липні 2014 р. свідок познайомилась з відповідачем ОСОБА_2, були визначені дні побачення з дитиною щосереди і щосуботи. Свідок та ОСОБА_2 стали подругами. Тетяна стала все більше залишати дочку ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_11 та його нинішньою дружиною ОСОБА_10 Більшість часу дитина знаходилась з ними. Свідок допомагала у її вихованні. Свідок знає про те, що ОСОБА_1 п»ять років витрачав значні кошти на лікування, оскільки у них з ОСОБА_2 були різні резуси, аби мати дитину. Потім в квартирі, де мешкали відповідач з дочкою з»явився чоловік по імені Олег, який перестав давати дочку ОСОБА_3 позивачу та його дружині. Женя постійно скучав за дочкою, чекаючи днів побачення з нею. В такі дні вони ходили разом по магазинах, в розважальні заклади для дітей. ОСОБА_3 - дуже емоційна та активна дитина. В грудні 2014 року стало питання про розірвання шлюбу між сторонами. ОСОБА_12 зі свідком ОСОБА_10 запропонували ОСОБА_2 сплачувати на її користь аліменти добровільно. В січні 2015 р. Женя отримав по електронній пошті листа про те, що він не є батьком дитини, утримує чужу дитину, її матір і її (Тетяниного) мужика. ОСОБА_11 став вимагати від ОСОБА_2 пояснення з цього приводу. Коли справа розглядалась у суді стало питання про генетичну експертизу. Експертиза проведена не була у зв»язку з небажанням ОСОБА_2 з»являтись до експертної установи і вона визнала, що дійсно дочка ОСОБА_3 не від Жені і всіляко принижувала ОСОБА_12 в судовому засіданні. Внаслідок цього в позивача почалась депресія, підвищився тиск, боліло серце, почалось дерматологічне захворювання, він став погано їсти. В судовій справі п»ять разів призначалась генетична експертиза, на яку ОСОБА_2 жодного разу не з»явилась. Фізичний стан ОСОБА_12 за рік судового розгляду погіршився. Він постійно згадує про дитину, переглядає її фото, замикається в собі, почастішали напади депресії. ОСОБА_3 вже називає ОСОБА_12 не татом, а дядею. Тетяна не дає Жені потрапити до своєї квартири. До цих пір він не може усунути ці негативні фактори, але не втрачає надії провести генетичну експертизу з досягненням дитиною ОСОБА_3 повноліття. Відношення позивача до батьківства щодо дочки ОСОБА_3 не змінились, і на. думку свідка, кожна дитина мріє про такого батька як ОСОБА_12.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 07.02.1999 року, шлюб розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23.12.2014 року. Проте задовго до розірвання шлюбу сторони не проживали як подружжя. Сторони прожили більше 13 років і завжди мріяли про народження спільної дитини, позивач створював усі необхідні умови, щоб його сім "я жила в достатку.
17 квітня 2013 року у сторін народилася дочка ОСОБА_3. Позивач вважав себе батьком дитини та, з його слів, був найщасливішим батьком, забув усі негаразди, які накопичилися до того часу і був переконаним, що дитина повинна зростати у повній родині.
Народження дочки не зберегло шлюб між сторонами. Після розірвання шлюбу виключно в інтересах дитини позивач запропонував своїй колишній дружині залишатися проживати разом з дочкою у належній йому на підставі договору дарування квартирі АДРЕСА_2, до повноліття дитини, при цьому, позивач оплачуватиме усі комунальні послуги і надаватиме щомісячно по 8000 грн. на утримання дитини. Така домовленість була виконана позивачем. Крім цього він регулярно забирав дочку до себе на квартиру, яку винаймав, проводив з дитиною дозвілля, купував одяг, іграшки, відвідував дитячі розважальні заклади.
В грудні 2014 року відповідач звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини в розмірі ? частини усіх видів заробітку і про стягнення коштів на її утримання в розмірі 4500 грн. до досягнення дочкою 3-х річного віку. В цей час від сторонніх осіб позивачу стало відомо про те, що він не є біологічним батьком дитини. Після цього відповідач відмовилася надавати дитину. Відтак регулярне спілкування позивача з дитиною припинено
Позивач був шокований такою новиною. На його пропозицію провести генетичну експертизу, аби встановити, чи може він бути біологічним батьком дитини, відповідач відмовилась.
Відповідач почала уникати спілкування з позивачем і серед спільних знайомих поширювались чутки про те, що позивач безплідний, і не міг мати дітей. ОСОБА_12 позивач вимушений був звернутися до суду з позовом про встановлення батьківства та виключення запису про нього як батька зі свідоцтва про народження ОСОБА_4
Після тривалого судового розгляду справи, в якій ОСОБА_9, не дотримуючись процесуальних обов'язків, двічі не з'являлась до експертної установи, судом було ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення аліментів з ОСОБА_1 та задоволено зустрічний позов про виключення запису про ОСОБА_1 як батька у свідоцтві про народження ОСОБА_4.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її утримання.
Безпідставні звернення ОСОБА_2 до суду призвели до того, що ОСОБА_1 змушений був постійно з»являтись в судові засідання, звертатися за правовою допомогою, вислуховувати пояснення при сторонніх людях про те, що дочка ОСОБА_3 не від позивача. До цих пір позивач має надію на те, що він є батьком дитини, але відповідач перешкоджає провести необхідне експертне дослідження. Ці сумніви і невизначеність пригнічують позивача.
Внаслідок цього в позивача різко погіршився стан здоров”я, він звертався до лікарів і тривалий час лікувався. Внаслідок нервових стресів в позивача погіршився фізичний стан, з"явились алергічні реакції та серцево-судинні захворювання.
Такими діями відповідача позивачу, на переконання суду, завдана моральна шкода.
Згідно із ст.ст. 11,58,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може грунтуватись на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Згідно з положеннями ст.ст. 269, 270 ЦК України особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно. Вона має право на життя, на охорону здоров'я, на свободу і особисту недоторканність, право на повагу до гідності та честі тощо. За ст. 271 ЦК України змістом особистого немайнового права є можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Згідно з висновком експерта №76п від 04 квітня 2016 року за наслідками проведення психологічної експертизи «ситуація, що досліджувалась, є психотравмуючою подією для ОСОБА_1. В результаті обставин, що склалися, відбулися зміни психічного благополуччя підекспертного та знаходяться у причинно-наслідковому зв»язку. Оскільки ОСОБА_1 емоційно гостро переживає інформацію про те, що він не є біологічним батьком та дуже болісно реагує на те, що колишня дружина розповсюджує інформацію щодо його особи. Крім того, емоційні переживання негативно вплинули на соматичний стан самого ОСОБА_1, спровокували виникнення у нього різного роду захворювань, тому ОСОБА_1 змушений й надалі проходити обстеження у лікарів, тим самим викликали моральні страждання та спричинили моральну шкоду ОСОБА_1 Орієнтовний розмір відшкодування грошової компенсації моральної шкоди, спричиненої ОСОБА_1 з боку Василенко (нині ОСОБА_2) Т.В. складає 45 мінімальних заробітних плат, розмір якої установлюється рівнем розміру мінімальної заробітної плати в Україні, чинному на момент винесення рішення суду.
З таким розміром відшкодування моральної шкоди погоджується і суд, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 23, 1167 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 58-60, 88, 212-215 ЦПК України,
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 62010 грн. у відшкодування моральної шкоди та 620,10 грн. у відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення.
Суддя