Справа № 359/6248/16-ц Головуючий у І інстанції Саган В. М.
Провадження № 22-ц/780/5449/16 Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М.
Категорія 1 10.10.2016
Іменем України
10 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді - Верланова С.М.,
суддів - Ігнатченко Н.В., Голуб С.А.,
за участю секретаря - Якимчук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на майно та зняття арешту,
У серпні 2016 року ОСОБА_2, діючи в інтересах ОСОБА_3, звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 11 листопада 2010 року відповідно до договору дарування домоволодіння ОСОБА_4 подарував своїй дочці ОСОБА_3 житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1751 га, на якій розташований зазначений будинок. Вказаний договір дарування домоволодіння посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 482. Однак, ОСОБА_3 не може зареєструвати право власності на вказаний вище житловий будинок, оскільки на нього накладений арешт ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2016 року.
З урахуванням наведеного, та посилаючись на те, що ОСОБА_3 не є учасником кримінального провадження, в рамках якого було накладено арешт на належний їй житловий будинок, позивач на підставі ст.ст. 317, 321 ЦК України просила зняти арешт з житлового будинку по АДРЕСА_1, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2016 року.
Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 серпня 2016 року відмовлено у відкритті провадження по справі на підставі п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України у зв'язку з тим, що заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що дана справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки питання скасування арешту на майно повинно вирішуватись відповідно до вимог кримінального процесуального судочинства.
Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.
Відповідно до положень ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
У пункті 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» судам роз'яснено, що в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15,16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. За наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2016 року ОСОБА_2, діючи в інтересах ОСОБА_3, звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, 11 листопада 2010 року відповідно до договору дарування домоволодіння відповідач ОСОБА_4 подарував своїй дочці ОСОБА_3 житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1751 га, на якій розташований зазначений будинок. Оскільки ОСОБА_3 не може зареєструвати право власності на вказаний вище житловий будинок, так як на нього накладений арешт ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2016 року і позивач не є учасником кримінального провадження, в рамках якого було накладено арешт на цей житловий будинок, позивач просила зняти арешт з вказаного житлового будинку, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2016 року.
Тобто, позивач фактично ставить питання про визнання за ОСОБА_3 права власності на спірний житловий будинок та зняття з нього арешту, а відтак у даному випадку існує спір про цивільне право, пов'язане з належністю майна, на яке накладено арешт, який підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Однак, суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження належним чином не з'ясував характер та зміст заявлених позовних вимог, не звернув уваги на те, що суд відповідно до п.1 ч.6 ст.130 ЦПК України у попередньому судовому засіданні уточнює позовні вимоги, а позивач відповідно до вимог ст.31 ЦПК України має право протягом усього часу розгляду справи збільшити розмір позовних вимог.
За таких обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до вимог ч.3 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню на підставі ст.312 ЦПК України з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки постановлена з порушенням порядку, встановленого для його вирішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 серпня 2016 року скасувати, передати питання на новий розгляд до того ж суду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді