Справа № 362/4892/15-ц Головуючий у І інстанції Корнієнко С. В.
Провадження № 22-ц/780/4850/16 Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М.
Категорія 26 10.10.2016
Іменем України
10 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді - Верланова С.М.,
суддів - Таргоній Д.О., Білоконь О.В.,
за участю секретаря - Якимчук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дельта банк» на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до ОСОБА_2, третя особа: Національний банк України про звернення стягнення на предмет іпотеки,
У липні 2015 року публічне акціонерне товариство «Дельта банк» (далі - ПАТ «Дельта банк») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 21 травня 2007 року між публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (далі - ПАТ «Кредитпромбанк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №49.35/312/07-НВС, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 80 000 доларів США для придбання нерухомого майна зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11% річних - перемінна процентна ставка та 1,83% - фіксована процентна ставка, з кінцевим терміном повернення кредиту до 21 травня 2032 року. У забезпечення виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, 21 травня 2007 року ОСОБА_2 з ПАТ «Кредитпромбанк» був укладений іпотечний договір №33\312\І312\07-НВС, за умовами якого він передав банку в іпотеку земельну ділянку площею 0,2500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка придбана ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 травня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Васильківського міського нотаріального округу за реєстровим номером 2753, що зареєстрований в державному реєстрів правочинів 21 травня 2007 року за № 2099519 та стане власністю ОСОБА_2 після отримання державного акту на право власності на земельну ділянку.
Позивач зазначав, що 20 травня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого якого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Згідно з додатком №1 договору купівлі-продажу прав вимоги до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором від 21 травня 2007 року, укладеного між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором станом на 15 травня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 1 772 746 грн. 07 коп., яка складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 1 548 744 грн. 48 коп., заборгованості за відсотками у розмірі 199 724 грн. 73 коп. та пені у розмірі 24 276 грн. 86 коп.
З урахуванням наведеного, позивач просив у рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості за кредитним договором від 21 травня 2007 року у розмірі 1 772 746 грн. 07 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку площею 0,2500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка придбана ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 травня 2007 року, посвідченого 21 травня 2007 року приватним нотаріусом Васильківського міського нотаріального округу за реєстровим номером 2753, що зареєстрований в державному реєстрі правочинів 21 травня 2007 року за № 2099519 та стане власністю ОСОБА_2 після отримання державного акту на право власності на земельну ділянку шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за ПАТ «Дельта Банк».
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2016 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 49.35/312/07-НВС від 21 травня 2007 року у розмірі 1 772 746 грн. 07 коп., з яких: тіло кредиту у розмірі 1 548 744 грн. 48 коп., відсотки у розмірі 199 724 грн. 73 коп. та пеня у розмірі 24 276 грн. 86 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: с.Крушинка Васильківського району Київської області та належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на землю НОМЕР_2, виданого 23 липня 2007 року та зареєстрованого за номером 010732600380. Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів. Визначено початкову ціну предмета іпотеки на підставі звіту про оцінку товариства з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Професіонал» від 01 березня 2016 року у розмірі 437 581 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ «Дельта Банк» задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, звернув стягнення на предмет іпотеки не у спосіб який обрав позивач та безпідставно застосував спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується даними рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень.
07 жовтня 2016 року до апеляційного суду надійшла заява від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, в якій він просить оголосити перерву в судовому засідання у зв'язку з його зайнятістю у розгляді іншої справи у Шевченківському районному суді м.Києва.
Згідно з ч.1 ст.305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.
Дослідивши доводи заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що викладені в ній причини неявки представника відповідача в судове засідання не є поважними.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне відхилити заявлене клопотання та розглянути справу відповідно до вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України, згідно з якою неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржуване рішення не відповідає зазначеним вимогам.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що у зв'язку неналежним виконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 15 травня 2015 року виникла заборгованість. Оскільки умовами іпотечного договору не передбачено можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем в судовому порядку, а передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду в порядку, визначеному Законом України «Про іпотеку», тобто за положеннями ст.39 цього Закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу з прилюдних торгів.
Однак з такими висновками суду першої інстанції у повному обсязі погодитись не можна у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 21 травня 2007 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №49.35/312/07-НВС, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 80 000 доларів США для придбання нерухомого майна зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11% річних - перемінна процентна ставка та 1,83% - фіксована процентна ставка, з кінцевим терміном повернення кредиту до 21 травня 2032 року (а.с. 6-11).
Для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 21 травня 2007 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір № 33\312\І312\07-НВС, за яким він передав банку в іпотеку земельну ділянку площею 0,2500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка придбана відповідачем на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 травня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Васильківського міського нотаріального округу за реєстровим номером 2753, що зареєстрований в державному реєстрі правочинів 21 травня 2007 року за № 2099519 та стане власністю ОСОБА_2 після отримання державного акту на право власності на земельну ділянку. (а.с.16-21).
19 квітня 2010 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 укладено додатковий договір №1 до кредитного договору від 21 травня 2007 року, згідно з яким було встановлено процедуру та умови повернення позичальником отриманого кредиту, сплати процентів, комісій та взаємні права і зобов'язання сторін (а.с.12-15).
Того ж дня, 19 квітня 2010 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 укладено додатковий договір до іпотечного договору від 21 травня 2007 року, за яким змінено термін «майно» іпотечного договору та вказано, що предметом іпотеки є земельна ділянка площею 0,2500 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 та належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на землю НОМЕР_2, виданого Васильківським районним відділом земельних ресурсів 23 липня 2007 року (а.с. 22-23).
Встановлено, що 20 травня 2013 року між ПАТ «Кредитпром Банк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Кредитпромбанк» передає ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Кредитпромбанк» як кредитора у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Кредитопромбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с. 29-35).
Згідно з додатком №1 до договору купівлі-продажу прав вимоги до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором від 21 травня 2007 року, укладеного між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором станом на 02 березня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 2 629 820 грн. 47 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 75 293,86 доларів США, що еквівалентно 2 039 351 грн. 44 коп., заборгованості за відсотками у розмірі 18 515,53 доларів США, що еквівалентно 501 497 грн. 37 коп., пені у розмірі 79 658 грн. 50 коп., 3% річних від простроченого тіла у розмірі 1 050 грн. 57 коп., 3% прострочених доходів по кредиту у розмірі 8 262 грн. 58 коп. (а.с.91-95).
По справі встановлено, що 03 червня 2015 року позивач надіслав на адресу ОСОБА_2 лист - вимогу про зобов'язання погасити заборгованість за кредитним договором (а.с.25-28).
Згідно з пунктом 4.2 іпотечного договору, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на майно у випадку порушення іпотекодавцем умов кредитного або іпотечного договору.
Відповідно до положень пункту 4.3 іпотечного договору, іпотекодержатель на свій розсуд може задовольнити свої вимоги одним із таких способів: від свого імені продає майно третім особам і спрямовує отримані кошти на задоволення своїх вимог; дає іпотекодавцю згоду на реалізацію майна третім особам, визначеним іпотекодержателем або погодженим з ним, від свого (іпотекодвця) імені, за умови, що кошти, виручені від реалізації, будуть направлені на задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно з пунктом 4.4 іпотечного договору, у випадку, коли виконання пункту 4.3 цього договору унеможливлюється діями або бездіяльністю іпотекодавця, іпотекодоржатель має право здійснити звернення стягнення на майно іншим способом, передбаченим чинним законодавством України, в т.ч. звернутись у буд-який час за захистом порушених прав до суду.
Тобто, умовами іпотечного договору не передбачено такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем в судовому порядку.
Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).
Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
При вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.
Саме такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 30 березня 2016 року (справа № 6-1851цс15).
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок задоволення його вимог шляхом визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки, оскільки умовами іпотечного договору не передбачено можливість визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем в судовому порядку та такий спосіб є позасудовим способом врегулювання такого питання.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначення способу реалізації предмета іпотеки шляхом його продажу з прилюдних торгів, виходячи з такого.
Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до положень ст.ст. 3, 10, 60, 119, 212-213 ЦПК України позивач сам визначає зміст позовних вимог, викладає обставини, якими обґрунтовуються вимоги, а суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для всебічногоі повного дослідження обставин справи. Право визначення підстав та предмету позову належить виключно позивачу і суд сам за власною ініціативою їх змінити не може.
Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Національний банк України, в якому просило у рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості за кредитним договором від 21 травня 2007 року у розмірі 1 772 746 грн. 07 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за ПАТ «Дельта Банк».
При цьому, ПАТ «Дельта Банк» вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу з прилюдних торгів не заявляло.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.213-214 ЦПК України на вказане уваги не звернув, належним чином не з'ясував зміст заявлених позовних вимог та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу з прилюдних торгів,внаслідок чого вийшов за межі позовних вимог.
Отже, враховуючи, що умовами іпотечного договору не передбачено можливість визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем в судовому порядку та такий спосіб є позасудовим способом врегулювання такого питання, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ПАТ «Дельта Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за позивачем в судовому порядку.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції не може бути залишене в силі та підлягає скасуванню на підставі ст.309 ЦПК України у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» з наведених вище підстав.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта банк» задовольнити частково.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до ОСОБА_2, третя особа: Національний банк України про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді