Справа № 369/1433/16-ц
Провадження № 2/369/1302/16
Іменем України
21.09.2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Пінкевич Н.С.,
за участі секретаря Дуплій Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
У лютому 2016 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що між ОК «АГК Залізничник» та ПП «Союз-Вікторія» був укладений договір щодо придбання у власне користування пристрою в трансформаторі. На виконання умов договору ним було передано ОСОБА_2 грошові кошти в якості завдатку в розмірі 24 000 грн. Оскільки дана розписка не є платіжним документом, тому рішенням господарського суду було відмовлено у стягненні коштів з підприємства. З огляду на те, що умови договору ПП «Союз-Вікторія» так і не були виконані, тому ОСОБА_2 має повернути отримані у якості завдатку грошові кошти. У добровільному порядку кошти не повернуті.
Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь кошти в розмірі 24 000 грн.; судові витрати покласти на відповідача.
У судове засідання позивач не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав. Просила суд задоволити позов.
У судове засідання відповідач не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
При розгляді справи судом встановлено, що 05 грудня 2012 року між ПП «Союз-Вікторія» (постачальник) та ОК «АГК Залізничник» (споживач) був укладений договір. За даним договором постачальник надає споживачу можливість придбати за відповідну плату у власне користування, після оформлення необхідних документів в «АЄС Київобленерго», пристрій в належному йому трансформаторі ТП-10,04кв.№800 потужністю 50квт по вул. Вітянській-4 м.Вишневе. Загальна сума наданих послуг споживачу по цьому договору становить 82 000грн. Споживач після підписання договору вносить передоплату частинами по домовленості. Постачальник зобов'язується надати всі необхідні документи для найшвидшого підключення до трансформатора ТП-10,04кв.№800 об'єкта обслуговуючий кооператив «АГК Залізничник». Сума, яка залишилась, виплачується рівними частинами протягом строку необхідного для узгодження в «АЄС Київобленерго».
З поданої суду розписки про отримання грошових коштів від 22 грудня 2012 року вбачається, що головою правління Обслуговуючого кооперативу «АГК Залізничник» ОСОБА_1 були передані директору Приватного підприємства «Союз-Вікторія» ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 24000грн. для надання послуг по підключенню Обслуговуючого кооперативу «АГК Залізничник» до трансформатора.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 цього Кодексу визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Рішенням Господарського суду Київської області від 18 січня 2016 року відмовлено в задоволенні позову ОК «АГК Залізничник» до ПП «Союз-Вікторія» про стягнення коштів.
При цьому судом встановлено щодо розписки від 22 грудня 2012 року. А саме за змістом цієї розписки директор ПП «Союз-Вікторія» ОСОБА_2 взяв завдаток 24000грн у голови правління «АГК Залізничник» ОСОБА_1 для надання послуг по підключенню «АГК Залізничник» до належного йому трансформатора, а у випадку невиконання своїх умов або неможливості їх виконання по вині «АЄС Київобленерго» зобов'язався повернути цю суму за першою усною заявою ОСОБА_1
Відповідно до пункту 3.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України №637 від 15.12.2004, приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.
Розписка від 22.12.2012 про передачу готівки не містить жодного посилання на укладений сторонами договір від 05.12.2012 і не відповідає зазначеному Положенню, а тому не може вважатись доказом здійснення платежу готівкою між Обслуговуючим кооперативом «АГК Залізничник» і Приватним підприємством «Союз-Вікторія».
При цьому, судом вказано, що розписка від 12.12.2012 надана фізичною особою ОСОБА_2, який є директором ПП «Союз-Вікторія», про те, що він взяв завдаток 24000грн у ОСОБА_1, який є головою правління «АГК Залізничник», що свідчить про те, що зазначена розписка надана однією фізичною особою іншій фізичній особі. Відбиток печатки Приватного підприємства «Союз-Вікторія» на цій розписці, якою користувався на той час ОСОБА_2 як директор цього підприємства, не змінює змісту розписки і не є доказом готівкового платежу між позивачем і відповідачем. Таким чином, правовідносини по прийманню-передачі готівки у сумі 24000грн по розписці від 22.12.2012 є правовідносинами між двома фізичними особами: ОСОБА_2 і ОСОБА_1, і спір про повернення по розписці коштів є спором між цими фізичними особами, який відповідно до приписів статей 1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу України не може розглядатись господарським судом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За ст. 611 ЦК України у раз порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом: припинення зобов'язання, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування та моральної шкоди.
З матеріалів справи вбачається, що договір не був виконаний сторонами, кошти ОСОБА_1 не повернуті.
За ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За правилом ст. 550, 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих неналежним виконання зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема завдатком.
Згідно з ст. 570 України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, яке б мало випливати із договору, укладеного сторонами.
За змістом ч.2 ст. 570 ЦК України, у тих випадках, коли сторони домовились укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі повертаються в тому розмірі, в якому вони давались. Правила про залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в тих випадках, коли між сторонами було укладено договір, але він не виконується з вини якоїсь із сторін.
Тобто у разі, якщо договір купівлі-продажу в установленому законом порядку між сторонами не укладався, передані кошти є авансом, який підлягав поверненню позивачу у цьому ж сплаченому розмірі.
У судове засідання відповідач не з'явився, не надав доказів на спростування доводів позову. Оскільки ОСОБА_2 отримав грошові кошти в розмірі 24 000 грн. для підключення кооперативу до трансформатору, договір не був виконаний, тому ОСОБА_2 має повернути грошові кошти в розмірі 24 000 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
До судових витрати за ст. 79, 85 ЦПК України відноситься сплата судового збору, витрати по виклику сторін, витрати сторін, що пов'язані з викликом до суду.
Згідно квитанції позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 551,20 грн.
Керуючись ст.ст. 57-64, 208-223 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, грошові кошти в розмірі 24 000 грн. (двадцять чотири тисячі грн.) та судові витрати в розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна грн. 20 коп.).
Копію заочного рішення негайно направити відповідачу.
Заочне рішення може бути переглянуто Києво - Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідачів протягом 10 днів з моменту отримання копії рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Н.С. Пінкевич