Ухвала
іменем україни
21 вересня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
Коротуна В.М., Завгородньої І.М., ПисаноїТ.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Христинівському районі Черкаської області до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 25 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 04 листопада 2015 року,
У квітні 2014 року управління Пенсійного фонду України в Христинівському районі Черкаської області (далі - УПФУ в Христинівському районі Черкаської області) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
На обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що ОСОБА_4, як суб'єкт підприємницької діяльності мав заборгованість за страховими внесками до УПФУ в Христинівському районі Черкаської області за 2008-2010 роки у розмірі 78 670 грн 52 коп. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 15 серпня 2013 року фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 як суб'єкта підприємницької діяльності ліквідовано у зв'язку з банкрутством. При цьому зобов'язання зі сплати страхових внесків, які не були задоволені, можуть бути заявлені в порядку, встановленому цивільним законодавством, а боржник не звільняється від сплати цих страхових внесків. Зазначало, що недоїмка за страховими внесками ОСОБА_4 перед УПФУ в Христинівському районі Черкаської області станом на 14 квітня 2014 року становила 78 670 грн 52 коп.
Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за страховими внесками у розмірі 78 670 грн 52 коп.
Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 25 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 04 листопада 2015 року, позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь УПФУ в Христинівському районі Черкаської області заборгованість за страховими внесками у розмірі 78 670 грн 52 коп.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Судами встановлено, що як суб'єкт підприємницької діяльності відповідач мав заборгованість зі страхових внесків до ПФУ за 2008-2010 роки.
Відповідно до ухвали господарського суду Черкаської області від 15 серпня 2013 року фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 як суб'єкта підприємницької діяльності ліквідовано у зв'язку з банкрутством.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та ч. 2 ст. 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зобов'язання зі сплати страхових внесків, які не були задоволені, можуть бути заявлені в порядку, встановленому цивільним законодавством, а боржник не звільняється від сплати цих страхових внесків.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, встановивши, що ОСОБА_4 має заборгованість за страховими внесками до Пенсійного фонду, яка відповідно до ч. 6 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ч. 2 ст. 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не підлягає списанню, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення такої заборгованості.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, отже, судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Заочне рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 25 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 04 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.М. Коротун
І.М.Завгородня
Т.О.Писана