Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
29 вересня 2016 р. № 820/3426/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді - Мельникова Р.В.,
за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, м. Красноград, № НОМЕР_1 від 29.02.2016 про нарахування грошового зобов'язання ОСОБА_1 в повному обсязі, як таке, що не відповідає вимогам Податкового кодексу України та іншим актам законодавства.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що не допускав порушень, а тому вважає податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає чинному законодавству.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що податковий орган діяв виключно в межах правового поля та у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
У судовому засіданні сторони підтримали свої правові позиції в повному обсязі.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями Південної ОДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету з питання оподаткування доходу від продажу (обміну) рухомого майна за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт № 20/20-16-17/НОМЕР_2 від 29.01.2016 року.
Відповідно до змісту вищезазначеного акту, податковим органом встановлено порушення п.п. 167.2 ст. 167, п. 173.2 ст. 173 Податкового кодексу України, зокрема ОСОБА_1 не нараховано та не перераховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 10926, 45 грн.
Рішенням Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харкові від 01.03.2016 року № 89/Г/20-16-17 за результатами звернення позивача на особистий прийом, висновки акту перевірки № 20/20-16-17/НОМЕР_2 від 29.01.2016 року визнано правомірними.
На підставі вказаного акту, Південною ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 29.02.2016 року.
Рішенням ГУ ДФС у Харківській області від 31.03.2016 року № 1092/Г/20-40-10-01-14, скаргу ОСОБА_1 від 09.03.2016 року залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 29.02.2016 року - без змін.
Рішенням ДФС України від 18.05.2016 року № 5096/Г/99-99-11-02-01-14 , податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 29.02.2016 року та рішення ГУ ДФС у Харківській області від 31.03.2016 року № 1092/Г/20-40-10-01-14 залишено без змін, а повторна скарга ОСОБА_1 - без задоволення.
Відповідно до п.163.1 ст.163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Згідно з п. 164.1 ст. 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до пп. 164.2.4 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 172 - 173 цього Кодексу.
Пунктом 173.1. ст.173 ПК України встановлено, що дохід платника податку від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу.
Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).
У відповідності до п.173.2 ст.173 Податкового кодексу України, як виняток із положень пункту 173.1 цієї статті, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню.
Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2статті 167 цього Кодексу.
Згідно з п.167.2 ст. 167 ПК України ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб слугувало встановлення продажу позивачем двух об'єктів рухомого майна протягом звітного (податкового) 2013 року, а саме:
- автомобіля марки NISSAN TEANA 2007 року випуску № AH9001 BH вартістю 77500грн.;
- автомобіля марки NISSAN TEANA 2008 року випуску № AH 6667CI вартістю 218529грн.
Зокрема, матеріалами справи підтверджено, що згідно довіреності від 09.12.2010 року за № 4378 ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 повноваження бути представником ОСОБА_1 у справах, що пов'язані, зокрема, з продажем, обміном чи орендою автомобіля автомобіля марки NISSAN TEANA 2007 року випуску № AH9001 BH.
09.12.2010 року ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_1 автомобіль марки NISSAN TEANA 2007 року випуску № AH9001 BH на підтвердження чого ОСОБА_4 видав позивачу розписку.
ОСОБА_1 у розписці від 09.12.2010 року підтвердив отримання від ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 83000, 00грн. за попередній продаж автомобіля марки NISSAN TEANA 2007 року випуску № AH9001 BH.
Позивач обгрунтовує свою правову позицію тим, що саме вказана розписка від 09.12.2010 року є посвідчення переходу від ОСОБА_1 до ОСОБА_3 права власності на автомобіль марки NISSAN TEANA 2007 року випуску № AH9001 BH.
Проте, суд зазначає, що належним законним способом оформлення реалізації автотранспортного засобу є договір купівлі - продажу.
Окрім того, вищезазначена розписка має бути нотаріально посвідчена та оформлена у відповідності до вимог чинного законодавства, чого у даному випадку дотримано не було.
Так, суд звертає увагу, що саме на нотаріусів законодавцем покладено функцію щодо вчинення нотаріальних дій, зокрема, посвідчення правочинів (договори, заповіти, довіреності тощо) (п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про нотаріат")
Зокрема, у відповідності до п. 2 ст. 34 Закону України "Про нотаріат", тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу, заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, за винятком тих примірників, що залишаються у справах нотаріуса, а також дублікатів нотаріальних документів, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів. Зразок, опис, порядок витрачання, зберігання, обігу та звітності спеціальних бланків нотаріальних документів установлюються Кабінетом Міністрів України.
Також, ст. 45 Закону України "Про нотаріат", при посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо заява чи інший документ підписані за відсутності нотаріуса, особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, повинна особисто підтвердити, що документ підписаний нею.
Отже, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що законодавцем встановлені чіткі вимоги щодо порядку оформлення, посвідчення та форми правочинів у контексті розуміння Закону України "Про нотаріат".
Між тим, розписки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не відповідають вищевказаним законодавчо унормованим критеріям як по зовнішньому вигляду оформлення, так і по засвідченню уповноважним суб'єктом владних повноважень, а відтак судом до уваги не приймаються.
Згодом, 01.02.2011 року, ОСОБА_4 в порядку передоручення за ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_5 вирішувати питання, пов'язані з продажем, обміном автомобіля марки NISSAN TEANA 2007 року випуску № AH9001 BH, що підтверджується довіреністю від 01.02.2011 року № 676.
В подальшому, 17.04.2013 року між ТОВ «Торговий Альянс» (Комісіонер) та ОСОБА_5 (Комітент) укладено договір комісії про продаж Комісіонером автомобіля марки NISSAN TEANA 2007 року випуску № AH9001 BH.
Згідно довіреності від 19.11.2012 року за № 1072 ОСОБА_1 передав ОСОБА_6 право експлуатувати, розпоряджатися автомобіль марки NISSAN TEANA 2008 року випуску № AH 6667CI.
В подальшому, ОСОБА_6 за посередництвом ТП «Автомобіліст» продав автомобіль марки NISSAN TEANA 2008 року випуску № AH 6667CI ОСОБА_7 Шарифу.
Також, ОСОБА_1 обгрунтовує свою правову позицію тим, що обов'язок вирахувати податок покладено в даному випадку на податкового агента у розумінні ст. 173 Податкового кодексу України.
Однак, суд вважає за потрібне зазначити, що згідно п.п.173.3. ст.173 Податкового кодексу України, у разі якщо стороною договору купівлі-продажу об'єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа - підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов'язана виконати всі визначені цим розділом функції податкового агента. При цьому податковий агент утримує податок за ставками, визначеними відповідно до пунктів 173.1 або 173.2 цієї статті з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві.
Згідно ч.2 п.п.173.3. ст.173 Податкового кодексу України, у разі якщо об'єкт рухомого майна продається (обмінюється) за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента чи фізичної особи - підприємця, такий посередник виконує функції податкового агента стосовно подання до органу державної податкової служби інформації про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку, а платник податку під час укладення договору зобов'язаний самостійно сплатити до бюджету податок з доходу від операцій з продажу (обміну) об'єктів рухомого майна.
Таким чином, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що податковим агентом, на якого покладено обов'язок щодо утримання податку за відповідними ставками, є юридична особа чи фізична особа - підприємець у випадку укладання договору саме купівлі-продажу з правом переходу до такої особи права власності на майно.
У інших випадках ( у разі, зокрема, укладання правочинів з іншою правовою природою) функції податкового агента обмежуються посередництвом або представництвом власника майна при продажі (обміні) визначеного рухомого майна без права власності агента на таке майно, а на на платника податку, водночас, законодавцем покладається обов'язок самостійної сплати до бюджету податку з доходу від операцій з продажу (обміну) об'єктів рухомого майна.
Судом встановлено, що позивачем особисто та через представників ОСОБА_4 (представником якого був ОСОБА_5І.) та ОСОБА_6 укладено з ТОВ «Торговий Альянс» та ТП «Автомобіліст» договори комісії, де право власності на легкові автомобілі не переходить до комісіонерів, а відтак комісіонери не зобов'язані утримувати податок за ставками, визначеними відповідно до пунктів 173.1 або 173.2 ст. 173 ПК України за ОСОБА_1, а тому посилання позивача на те, що в даному випадку діє норма п.п.173.3. ст.173 ПК України, є хибним та безпідставним.
Поряд з цим, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Торговий Альянс» свій обов'язок, передбачений ч.2 п.п.173.3. ст.173 ПК України щодо подання до органу державної податкової служби інформації про суму доходу, отриманого комітентом ОСОБА_1, виконано в повному обсязі.
Так, листом від 10.11.2015 року № 1/10-11.15 ТОВ «Торговий альянс», як податковим агентом ОСОБА_1, надано Красноградській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області інформацію про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку платника податку від продажу об'єкта нерухомого майна за 2 квартал 2013 року за ознакою доходу 105 згідно ст. 173 ПК України.
У відповідності до відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Міністерства доходів і зборів України про суми виплачених доходів від 04.11.2015 року № 18068 за період з 01.01.2013 року по 30.06.2015 року, ТОВ «Торговий альянс» нараховано та виплачено ОСОБА_1 77500, 00грн за ознакою доходу 105, а ТП «Автомобіліст» нараховано та виплачено ОСОБА_1 218529.00 грн. за ознакою доходу 105. При цьому, податки до бюджету перераховані не були.
Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до п.п. 179.1, 179.2 ст. 179 ПК України, платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу. Відповідно до цього розділу обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи, зокрема, від податкових агентів, які згідно з цим розділом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу; виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених цим розділом; від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу.
Між тим, пунктом 179.4. статті 179 ПК України визначено перелік платників податку, що звільняються від обов'язку подання податкової декларації в таких випадках: а) незалежно від виду та суми отриманих доходів платниками податку, які: є неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб (у тому числі батьків) та/або держави станом на кінець звітного податкового року; перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув'язненні на території інших держав станом на кінець граничного строку подання декларації; перебувають у розшуку станом на кінець звітного податкового року; перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року.
Відповідно до пункту 179.5. статті 179 ПК України, податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II цього Кодексу.
Згідно пункту 179.7 статті 179 ПК України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.
Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів виконання ОСОБА_1 вищезазначених норм права щодо необхідності подання річної податкової декларації за 2013 рік у контексті розумінні ст.179 Податкового кодексу України.
Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, з урахуванням того, що позивачем не задекларований дохід, отриманий в період 2013 року від продажу двох об'єктів рухомого майна - легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню за ставною 5%, та не надано доказів сплати такого податку з доходів фізичних осіб, то суд приходить до висновку про правомірність винесення ДПІ оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ст. 6 Конституції України органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з положеннями ст. 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати з відповідача не присуджуються.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 03 жовтня 2016 року.
Суддя Р.В. Мельников