Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 вересня 2016 р. Справа №805/882/16-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
час прийняття постанови: 14год.10хв.
ухвалено у нарадчій кімнаті
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Троянової О.В.
при секретарі Кудрі В.Г.,
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області
про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 грудня 2015 року №0000362100 та податкову вимогу від 10.02.2016 №238-23,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 грудня 2015 року №0000362100 та податкову вимогу від 10.02.2016 №238-23/а.с.4-6/.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 31 грудня 2015 року Добропільською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій за формою «С» №0000362100, яким зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 сплатити в установленому законодавством порядку штраф у розмірі 34000грн. за порушення ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Враховуючи,що податкове повідомлення-рішення є незаконним ,то і податкова вимога № 238-23 від 10.02.2016 року прийнята неправомірно, так як податкове зобов'язання не є узгодженим. Також позивач зазначала, що в період з 15.12.2015 р. по 08.02.2016 р. нею було частково сплачено, визначені контролюючим органом штрафні санкції у розмірі 22 000 грн.
Вважає, що податковим органом при прийняті спірного рішення, порушено вимоги ч.2 ст.19 Конституції України, оскільки факти викладені в акті фактичної перевірки не відповідають дійсності.
Просить суд, визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 31 грудня 2015 року №0000362100, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 34000грн. та податкову вимогу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 10 лютого 2016 року №238-23 /а.с.6/.
Позивач, представник позивача у судовому засіданні надали пояснення аналогічні викладеним у позовні заяві, просили суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях, в яких зазначив, що оскаржуване рішення прийнято на підставі діючого законодавства в межах та у спосіб передбачений діючим законодавством з урахуванням висновків акту перевірки. Вказував, що за результатами проведеної фактичної перевірки, встановлено порушення ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме встановлено продаж підакцизних товарів без наявності ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами. Звертав увагу суду, що в акті зазначено,що під час проведення перевірки ОСОБА_1 зауваження до акту перевірки не має та з порушеннями згідна. Також зазначав, що термін дії ліцензії позивача закінчився 25.08.2015 року /а.с.49/. Просив суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1. Позивач перебуває на обліку платника податків в Добропільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС /а.с.16/.
Відповідач - Добропільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та керуючись Податковим кодексом України.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.
Відповідно до ліцензії виданої Головним управлінням ДФС у Донецькій області 18.12.2015 року серії АЖ №057689, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 надано право на здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами, терміном дії з 21.12.2015 року по 21.12.2016 року, дата реєстрації 18.12.2015 р., реєстраційний номер 05/07/15/1/01193 /а.с.57/.
Відповідно до відміток про внесення щоквартальної плати за ліцензію сплата за ліцензію зроблено за 1,2,3 квартал включно за період з 21.12.2015 р.-21.03.2016 р.,22.03.2016 р.-21.06.2016р.,21.06.2016р.-21.09.2016р. відповідно.
Відповідно до ліцензії виданої Головним управлінням ДФС у Донецькій області 18.12.2015 року серії АЖ №057688, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 надано право на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, терміном дії з 21.12.2015 року по 21.12.2016 року, дата реєстрації 18.12.2015 р., реєстраційний номер 05/07/15/1/01192. /а.с.58/.
Відповідно до відміток про внесення щоквартальної плати за ліцензію сплата за ліцензію зроблено за 1,2,3 квартал включно за період з 21.12.2015 р.-21.03.2016 р.,22.03.2016 р.-21.06.2016р.,21.06.2016р.-21.09.2016р. відповідно.
11.12.2015 року, завідувачем сектору контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів подано доповідну записку за № 71/05-07-21-0-13, в якій зазначено, що термін дії ліцензій , виданих ФО-П ОСОБА_1 закінчився 25.08.2015 р., в зв'язку з чим запропоновано провести фактичну перевірку в частині реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензій на роздрібну торгівлю, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів тривалістю 5 діб/а.с.62/.
11.12.2015 року, відповідно до п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України та на підставі наказу Добропільської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 11.12.2015 року №153 та направлень на проведення фактичної перевірки проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) /а.с.63-65/.
За наслідками фактичної перевірки ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) складено акт перевірки №0507000251/21-0 від 15.12.2015. В ході перевірки встановлені такі факти: реалізація підакцизних товарів, а саме алкогольних напоїв та тютюнових виробів за період серпень-грудень 2015 р., встановлена продаж підакцизних товарів без наявності ліцензії на роздрібну торгівлю та тютюнові вироби.
Як зазначено в акті перевірки, на момент проведення перевірки не здійснено продовження ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.
Відповідно до висновків перевірки, встановлено порушення: ч.2 ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"/а.с.66-69/.
Письмових доказів, які б підтверджували факти реалізації суб'єктом господарювання підакцизних товарів в момент проведення фактичної перевірки та за період серпень-грудень 2015 р. суду не надано.
Відповідно до наданих пояснень в судовому засіданні представником відповідача зазначені документи у контролюючого органу відсутні у зв'язку з проведеним обшуком в рамках матеріалів досудового розслідування у ревізорів, які саме здійснювали перевірку ФО-П ОСОБА_1, про, що свідчить Протокол обшуку від 13.01.2016 р. / а.с.70-72/.
В матеріалах справи наявні тимчасово надані Ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами та алкогольними напоями з терміном дії з 26.05.2015 р. до 26.05.2016 року, дата реєстрації 25.05.2015 р. за реєстраційним номером № 05/07/15/82Т та № 05/07/15/81А відповідно. Відповідно до відміток про внесення щоквартальної плати за ліцензію позивачем сплачено за 1 квартал, період 26.05.2015 р. по 26.08.2015 р. ОСОБА_3 копії ліцензій видані позивачу тимчасово до обміну на бланк ліцензії/ а.с.17-18/.
З наявних в матеріалах справи документів вбачається,що позивачу видана ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами та алкогольними напоями/а.с.57-58/.
З урахуванням висновків перевірки Добропільською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області 31 грудня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000362100, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 34000грн./а.с.24/.
Як вставлено в судовому засіданні та не заперечувалось представником відповідача за період з 15 грудня 2015 року по 08 лютого 2016 року фізичною особою-підприємцем було сплачено визначене податковим органом зобов'язання за спірним податковим повідомленням-рішенням у загальному розмірі 22000грн., що підтверджується відповідними квитанціями /а.с.27-35/.
На суму залишку, за несплаченим позивачем зобов'язанням за податковим повідомленням-рішенням №0000362100, Добропільською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області 10 лютого 2016 року прийнято податкову вимогу форми «Ф» №238-23 на суму 12210,63грн. з яких 12000грн. основний платіж за штрафними(фінансовими) санкціями, а 210,63грн. пеня./а.с.26/.
15.02.2016 року позивач звернулась с заявою на адресу відповідача, відповідно до якої просила пояснити підстави та надати відповідні документи, відповідно до яких їй необхідно сплачувати фінансові санкції, копію ліцензії, яка була вилучена податковим інспектором та акт про вилучення ліцензій/а.с.19/.
17.02.2016 року відповідачем надано відповідь Про розгляд звернення, відповідно до якого надано пояснення стосовно проведеної фактичної перевірки 15.12.2016 р. та прийнятого 31.12.2015 р. податкового повідомлення-рішення, за результати якого донараховано штрафну санкцію у розмірі 34000 грн., також надані завірені копії ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, строк яких закінчився 26.08.2015 р./а.с.20/.
Позивач не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою, звернувся до суду із даним позовом.
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення 31 грудня 2015 року №0000362100, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 34000грн. і як наслідок податкової вимоги від 10 лютого 2016 року №238-23 враховуючи наступне.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року №481-95-ВР.
Статтею 17 вказаного Закону визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року №790 затверджений Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", пунктом 3 якого визначено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, винних у вчиненні порушень, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
Пунктом 6 Порядку передбачено, що рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", приймаються, зокрема, керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу державної податкової служби відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством. Порядок і строки розгляду матеріалів, які є підставою для застосування фінансових санкцій, та прийняття рішення щодо їх застосування встановлюються зазначеними органами відповідно до їх компетенції.
За приписами п. 8 Порядку, рішення про застосування фінансових санкцій до суб'єкта господарювання за порушення норм Закону складається за формою згідно з додатком до цього Порядку.
Так, в порушення вимог Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року №790 податковим органом замість рішення про застосування фінансових санкцій до суб'єкта господарювання за порушення норм Закону складено податкове повідомлення-рішення.
Крім того, відповідно до ст.15 зазначеного Закону дія ліцензії призупиняється у разі несвоєчасної сплати чергового платежу за ліцензію на підставі письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, на термін до сплати заборгованості.
Дія ліцензії вважається призупиненою з моменту одержання суб'єктом господарювання відповідного письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, а її дія поновлюється з моменту зарахування відповідного чергового платежу за ліцензію до бюджету.
Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі: заяви суб'єкта господарювання; рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання; несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії; рішення суду про встановлення факту незаконного використання суб'єктом господарювання марок акцизного податку (стосовно імпортерів); рішення суду про встановлення факту торгівлі суб'єктом господарювання алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку; рішення суду про встановлення факту переміщення суб'єктом господарювання алкогольних напоїв або тютюнових виробів поза митним контролем; порушення вимог статті 15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях.
Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання письмового розпорядження про її анулювання.
В судовому засіданні у представників сторін судом з'ясовано, що письмового розпорядження органу, який видав ліцензію щодо призупинення дії ліцензії у зв'язку з несвоєчасної сплати чергового платежу за ліцензію на термін до сплати заборгованості позивачем не одержувалось.
Відповідного письмового розпорядження про анулювання Ліцензії позивач також не одержував.
Як вбачається з відповіді Головного управління ДФС у Донецькій області, наданої відповідно до ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 05.07.2016 року, за період серпень-грудень 2015 року рішення про анулювання та/чи зупинення дії ліцензій виданих, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) ГУ ДФС у Донецькій області не приймались/а.с.90/.
Крім того, суд звертає увагу, що пп.20.1.28 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.
Зі змісту статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» вбачається, що вказаною нормою передбачена відповідальність суб'єктів господарювання у вигляді застосування фінансових санкцій, які в свою чергу є адміністративно-господарськими.
Згідно з частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 1 статті 164 КУпАП передбачено притягнення до адміністративної відповідальності за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
В матеріалах справи наявна Постанова Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11 березня 2016 року.
Відповідно до вказаної постанови судом закрито провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.164 КУаАП/а.с.48/.
Відомостей щодо скасування або оскарження вказаної постанови суду не надано.
Тобто, судом встановлено,що у діях ОСОБА_1 відсутні дії, за які передбачена відповідальність згідно частини 1 статті 164 КУпАП/а.с.48/.
Таким чином, суд дійшов висновку, що Добропільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області не законно, прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 31 грудня 2015 року №0000362100, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 34000грн.
Враховуючи, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 31 грудня 2015 року №0000362100, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 34000грн підлягає скасування, то і як наслідок підлягає скасуванню податкова вимога від 10.02.2016 №238-23 за несплату штрафних (фінансових) санкцій.
Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підстав викладеного вище, суд дійшов висновку, що позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до вимог ст.94 КАС України суд присуджує фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 судові витрати у сумі 551,2(п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять одна копійка)грн. за рахунок бюджетних асигнувань Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 грудня 2015 року №0000362100 та податкової вимоги від 10.02.2016 №238-23 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 31 грудня 2015 року №0000362100, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі) грн.
Скасувати податкову вимогу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 10 лютого 2016 року №238-23, відповідно до якої фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено грошові зобов'язання у розмірі 12210,63 ( дванадцять тисяч двісті десять грн. шістдесят три коп.) грн.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати у сумі 551,21(п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять одна копійка)грн. за рахунок бюджетних асигнувань Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивні частини у судовому засіданні 29 вересня 2016 року
Повний текст постанови виготовлено та підписано 04 жовтня 2016 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Троянова О.В.