Рішення від 11.10.2016 по справі 923/801/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб-сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 р. Справа № 923/801/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м. Херсон

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон

про стягнення 44747,95 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - представник ОСОБА_2, довіреність №01-4/56 від 30.12.2015р.;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 44747,95 грн., з якої: 37251,64 грн. - сума основного боргу, 1324,88 грн. - сума інфляційних витрат, 447,46 грн. - сума 3% річних та 5723,97 грн. - сума пені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору №67 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, який рішенням господарського суду Херсонської області від 07.04.2014р. по справі №923/289/14 визнано укладеним між позивачем і відповідачем з дня набрання ним законної сили, на положення ст. 1 ЗУ "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", ст.ст. 15, 16, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 625, 629 ЦК України та ст.ст. 193, 216, 217, 230 ГК України.

У судовому засіданні 22.09.2016р. представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, у зв'язку з необґрунтованістю. Зокрема у відзиві відповідач зазначає, що майно за адресою - м. Херсон, бульвар Мирний, 6, йому не належить з 26.06.2014р. та не перебуває у нього на балансі, а тому він не є споживачем та відсутні підстави для нарахування плати за надані послуги. Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи (а.с. 82-94).

Ухвалою від 22.09.2016р. суд, на підставі ч.3 ст. 79 ГПК України продовжив строк вирішення спору у справі № 923/801/16 на п'ятнадцять днів - до 11.10.2016 року.

10 жовтня 2016 року до суду від позивача у справі надійшло заперечення на відзив позивача. В даному запереченні позивач, зазначає, що згідно ст. 188 ГПК України, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, а будь-якої угоди про розірвання договору №67 від 07.04.2014р. між позивачем та відповідачем не існує, як і відсутнє будь-яке рішення господарського суду, яким би було встановлено, що згаданий договір вважається розірваним. Також вказує, що йому не було повідомлено щодо переходу права власності (користування) на приміщення до іншої особи, не було надано й доказів про це до суду, ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" не надавало своєї згоди на дострокове розірвання договору, а будь-які інші особи не звертались до ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" про укладення договору. Дані документи прийнято судом до розгляду та залучено до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання 11.10.2016р. не прибув, однак 11.10.2016р. через канцелярію суду подав клопотання, в якому просить суд розглянути справу без його участі та залучити до матеріалів справи нові докази. Дане клопотання з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Суд не визнавав явку представників сторін у судове засідання обов'язковою.

Отже, неявка у судове засідання представника відповідача не унеможливлює розгляд справи № 923/801/16, не є підставою для відкладення її розгляду.

За таких обставин, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Представник позивача у судовому засіданні 11.10.2016р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що на підставі рішення господарського суду Херсонської області від 07 квітня 2014 року № 923/289/14, яке набрало законної сили 19 червня 2014 року, між публічним акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" (надалі - позивач або виконавець) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - відповідач або споживач) був укладений договір №67 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (надалі - договір).

Відповідно до умов п.1 договору, виконавець зобов'язується надавати споживачеві з початку по кінець опалювального періоду, встановленого рішенням виконкому Херсонської міської ради, відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

На підставі п.2 договору, суб'єктом користування послугами є власник (наймач, орендар) приміщення за адресою: м. Херсон, бульвар Мирний, 6.

На виконання умов договору позивач, у період з 01.11.2015 року по 16.05.2015 року включно, надав відповідачу послуги з централізованого опалення, що підтверджується довідкою щодо руху заборгованості по ФОП ОСОБА_1 за період з 01.11.2015р. по 16.05.2016р. на загальну суму 37251,64 грн. (а.с. 21). Також, згадана сума наданих виконавцем споживачеві послуг підтверджується розрахунком спожитої теплової енергії за період жовтень 2015р. - березень 2016р. (а.с. 26).

Згідно п.8 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

На підставі п.15 договору, споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Вартість послуг з теплопостачання, що застосовувалась ПАТ "Херсонська ТЕЦ" протягом листопада-грудня 2015 року затверджена постановою №595 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України від 29.10.2015р. №2690, протягом січня 2016 року - постановою №2863 від 26.11.2015р., протягом лютого 2016 року - постановою №54 від 28.01.2016р., протягом березня 2016 року - постановою №282 від 27.02.2016р.

Позивач для оплати вартості спожитої теплової енергії виставляв відповідачу рахунки за жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий, березень 2016 року на загальну суму 37251,64 грн. (а.с. 37-42).

Відповідач, в порушення договірних зобов'язань за надані позивачем послуги у період з 01.11.2015 року по 16.05.2015 року не розрахувався частково, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 37251,64 грн.

Матеріали справи свідчать, що позивач направляв відповідачу вимогу від 19.04.2016р. №06-1/948 про сплату заборгованості. Дана вимога залишена без відповіді.

Також 16.05.2016р. позивач направив відповідачу акт звірки взаєморозрахунків, який відповідач не підписав та не повернув.

Отже, у зв'язку із невиконанням відповідачем договірних зобов'язань в частині своєчасних розрахунків за надані послуги, позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 37251,64 грн., суму пені у розмірі 5723,97 грн., суму 3% річних у розмірі 447,46 грн. та суму інфляційних втрат у розмірі 1324,88 грн.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Нормами ст. 509 ЦК України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, з урахуванням п.8, п.15 договору та приписів ч.1 ст. 530 ЦК України, відповідач зобов'язаний був оплатити надані позивачем послуги у жовтні 2015р. - до 20.11.2015р. включно, у листопаді 2015 року - до 20.12.2015р. включно, у грудні 2015 року - до 20.01.2016р. включно, у січні 2016 року - до 20.02.2016р. включно, у лютому 2016 року - до 20.03.2016р. включно, у березні 2016 року - до 20.04.2016р. включно, чого відповідачем виконано не було, що призвело до порушення відповідачем договірних зобов'язань.

Доказів погашення заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 37251,64 грн. відповідачем суду не надано.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 37251,64 грн., є доведеними і обґрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 5723,97 грн., 3% річних у розмірі 447,46 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1324,88 грн., то ст. 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр", та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора. Індекс інфляції, застосований у розрахунку, відповідає таким даним.

В разі, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Нарахування пені узгоджено п.12 договору, яким передбачено, що за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується в безспірному порядку, крім суми основної заборгованості, пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочки терміну сплати.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд, перевіривши розрахунки сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, надані позивачем, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми 3% річних підлягають задоволенню повністю, оскільки розрахунок 3% річних (а.с. 58-59) є правильним, а тому визнається судом обґрунтованим.

Вимоги в частині стягнення сум пені та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, оскільки суд виявив наявність помилок у наданих позивачем розрахунках.

Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") здійснив власні розрахунки пені та інфляційних втрат, окремо по кожному періоду, які мають наступний вигляд:

Розрахунок пені

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

1226.4721.11.2015 - 17.12.20152722.0000 %0.121 %*39.92

1226.4718.12.2015 - 28.01.20164222.0000 %0.121 %*62.10

1226.4729.01.2016 - 03.03.20163522.0000 %0.120 %*51.61

1226.4704.03.2016 - 21.04.20164922.0000 %0.120 %*72.25

1226.4722.04.2016 - 20.05.20162919.0000 %0.104 %*36.93

6520.5521.12.2015 - 28.01.20163922.0000 %0.121 %*306.56

6520.5529.01.2016 - 03.03.20163522.0000 %0.120 %*274.36

6520.5504.03.2016 - 21.04.20164922.0000 %0.120 %*384.11

6520.5522.04.2016 - 26.05.20163519.0000 %0.104 %*236.95

6520.5527.05.2016 - 20.06.20162518.0000 %0.098 %*160.34

6765.3421.01.2016 - 28.01.2016822.0000 %0.120 %*65.07

6765.3429.01.2016 - 03.03.20163522.0000 %0.120 %*284.66

6765.3404.03.2016 - 21.04.20164922.0000 %0.120 %*398.53

6765.3422.04.2016 - 26.05.20163519.0000 %0.104 %*245.84

6765.3427.05.2016 - 23.06.20162818.0000 %0.098 %*186.32

6765.3424.06.2016 - 11.07.20161816.5000 %0.090 %*109.80

9338.4121.02.2016 - 03.03.20161222.0000 %0.120 %*134.72

9338.4104.03.2016 - 21.04.20164922.0000 %0.120 %*550.10

9338.4122.04.2016 - 26.05.20163519.0000 %0.104 %*339.35

9338.4127.05.2016 - 23.06.20162818.0000 %0.098 %*257.19

9338.4124.06.2016 - 11.07.20161816.5000 %0.090 %*151.56

7469.3421.03.2016 - 21.04.20163222.0000 %0.120 %*287.35

7469.3422.04.2016 - 26.05.20163519.0000 %0.104 %*271.43

7469.3427.05.2016 - 23.06.20162818.0000 %0.098 %*205.71

7469.3424.06.2016 - 11.07.20161816.5000 %0.090 %*121.22

5931.5321.04.2016 - 21.04.2016122.0000 %0.120 %*7.13

5931.5322.04.2016 - 26.05.20163519.0000 %0.104 %*215.54

5931.5327.05.2016 - 23.06.20162818.0000 %0.098 %*163.36

5931.5324.06.2016 - 11.07.20161816.5000 %0.090 %*96.27

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

21.11.2015 - 11.07.20161226.471.05769.701296.17

21.12.2015 - 11.07.20166520.551.049322.686843.23

21.01.2016 - 11.07.20166765.341.040271.467036.80

21.02.2016 - 11.07.20169338.411.044413.729752.13

21.03.2016 - 11.07.20167469.341.034253.687723.02

За розрахунком суду, суми пені та інфляційних втрат становлять 5716,26 грн. та 1324,39 грн. відповідно.

З вказаного розрахунку слідує, що позовні вимоги в частині стягнення пені та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, лише у розмірі 5716,26 грн. та 1324,39 грн. відповідно. Пеня у розмірі 7,71 грн. та інфляційні втрати у розмірі 0,49 грн. заявлені позивачем до стягнення безпідставно, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Доказів сплати нарахованих сум пені у розмірі 5716,26 грн., 3% річних у розмірі 447,46 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1324,39 грн., відповідачем суду не надано, а отже вони підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд відхиляє заперечення відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву щодо відсутності у нього правових підстав для стягнення плати за надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, з огляду на наступне.

Так, відповідач в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що з 26.06.2014р. не є власником об'єкту нерухомого майна - магазину промислових товарів за адресою: м. Херсон, бульвар Мирний, будинок, 6, а відтак - не отримує і не споживає ніяких послуг, за які, на думку позивача, має сплачувати кошти. Вказує, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно САК №845500 від 03.07.2014р. власником згаданого об'єкту нерухомості є ПП "Спектор-Профі". З моменту оформлення ПП "Спектор-Профі" права власності на магазин промислових товарів, а саме з 03.07.2014р., його взаємовідносини з позивачем припинилися. Факт припинення правовідносин, на його переконання, підтверджується й не укладанням з того часу ні договору про співпрацю, ні будь-яких інших договорів, які б регулювали відносини між сторонами щодо надання комунальних послуг та їх оплати.

Проте, суд не приймає до уваги вказані заперечення відповідача, оскільки пунктом 30 договору №67, який рішенням господарського суду Херсонської області від 07.04.2014р. у справі №923/289/14 визнано укладеним з дня набрання рішенням законної сили, передбачено, що він укладається на строк до 31.12.2014р. Сторони домовляються, що всі умови цього договору розповсюджують свою дію на відносини, які виникли між сторонами з 01.10.2012р. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду. Пунктом 31 договору №67 сторонами узгоджено, що договір може бути достроково розірваний за взаємною згодою сторін у разі: 1) зникнення потреби в отриманні послуг або відмови споживача користуванням послугами виконавця; 2) переходу права власності (користування) на приміщення до іншої особи; 3) невиконання умов договору сторонами.

Частинами 1-5 ст. 188 ГК України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, розірвання договору №67 в односторонньому порядку не допускається, а тому сторони повинні керуватися його умовами.

Крім того, позивач не надавав відповідачу своєї згоди на дострокове розірвання договору, відповідно до приписів пункту 31, а будь-які інші особи не звертались до ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" щодо укладення договору.

Слід також зазначити, що рішенням господарського суду Херсонської області від 22.09.2015р. у справі № 923/1345/15, яке набрало законної сили 09.10.2015р. та має преюдиціальне значення, встановлено факт договірних відносин між сторонами та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги з теплопостачання.

Інші заперечення відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог підлягають також відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються вищевикладеним.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності (а.с. 75), в якій відповідач просить у разі встановлення під час судового слідства ситуацій, вказаних у ній, застосувати позовну давність й відмовити у задоволенні вимог повністю або частково, в залежності від фактичних обставин справи, то суд зазначає наступне.

За визначенням статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Також відповідно до частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Початок перебігу позовної давності окреслений у статті 261 Цивільного кодексу України, а саме, - перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з заявленими вимогами у межах строку позовної давності, як загального, так і спеціального.

Таким чином, суд відмовляє відповідачу у задоволенні заяви про застосування позовної давності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору відносяться на сторони пропорційно від розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представнику позивача про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (73000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73036, м. Херсон, Бериславське шосе, 1, код ЄДРПОУ - 00131771) суму основного боргу у розмірі 37251,64 грн. на розрахунковий рахунок №26036303006572 в АТ "Державний ощадний банк України", МФО 352457.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (73000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73036, м. Херсон, Бериславське шосе, 1, код ЄДРПОУ 00131771) суму пені у розмірі 5716,26 грн., суму 3% річних у розмірі 447,46 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 1324,39 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1377,75 грн. на розрахунковий рахунок №26009011003447 в ПАТ "БТА БАНК", МФО 321723.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Накази видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.10.2016р.

Суддя С.В. Нікітенко

Попередній документ

62082640

Наступний документ

62082642

Інформація про рішення:

№ рішення:	62082641
№ справи:	923/801/16
Дата рішення:	11.10.2016
Дата публікації:	24.10.2016
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Херсонської області
Категорія справи:	енергоносіїв