05 жовтня 2016 року м.Житомир справа № 806/1291/16
категорія 12.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шимоновича Р.М.,
секретар судового засідання Духновська В.О,
за участю: позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - ГУНП в Житомирській області) № 567 від 13.06.2016 в частині накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати незаконним та скасувати наказ ГУНП в Житомирській області № 124 о/с від 14.06.2016 про звільнення його зі служби в поліції;
- поновити його на посаді інспектора Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції ГУНП в Житомирській області;
- стягнути з ГУНП в Житомирській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.06.2016 по день поновлення на посаді.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у червні поточного року позивачеві стало відомо, що його звільнено зі служби у Національній поліції. Стверджує, що відповідачем в порушення пунктів 4, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, із висновком службового розслідування та дисциплінарним наказом його не ознайомлювали, на його усне прохання надати копії вищевказаних документів відмовили, тим самим порушивши його право оскаржити дані документи. Вважає, що при прийнятті наказу про звільнення його зі служби, відповідачем проігноровано статтю 62 Конституції України, так як на момент прийняття спірних наказів обвинувального вироку про визнання його винним у інкримінованому правопорушенні - не було.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у письмових запереченнях (а.с. 41-45). Пояснив, що в ході службового розслідування встановлено факт вчинення позивачем кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 185 (крадіжка) Кримінального кодексу України. Зазначив, що скоєний ОСОБА_1 вчинок дискредитує звання поліцейського, а тому звільнення останнього є правомірним.
Вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог з огляду на наступне.
Встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в поліції на посаді інспектора Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
Наказом ГУНП в Житомирській області № 567 від 13.06.2016 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" за особисті негативні якості, грубе порушення дисципліни, ігнорування вимог як наказів, так і доручень МВС України, Національної поліції, ГУНП в Житомирській області щодо зміцнення дисципліни і законності, Закону України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 № 1698-VII, скоєння вчинку, який дискредитує звання поліцейського, що виразилось у таємному викраденні чужого майна - грошових коштів загиблого внаслідок ДТП ОСОБА_4 та стало підставою відкриття кримінального провадження стосовно працівників поліції, керуючись статтями 2, 12, 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 та Законом України від 23.12.2015 № 901-VШ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію", інспектора Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції (а.с. 29-31).
Вказаний наказ було реалізовано наказом начальника ГУНП в Житомирській області №124 о/с від 14.06.2016 (по особовому складу), яким звільнено зі служби в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1, інспектора Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, згідно з пунктом 6 частиною першою статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) (а.с. 7).
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України "Про Національну поліцію", Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 N 3460-IV.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Згідно зі частинами першою, другою статті 19 Закону України "Про Національну поліцію", у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
В той же час, пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин Дисциплінарний статут Національної поліції України не затверджено, на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV, який не втратив чинність і продовжує діяти як станом на момент вчинення проступку позивачем, так і на момент накладення дисциплінарного стягнення.
Встановлено, що у зв'язку з надходженням до ГУНП в Житомирській області інформації щодо можливої причетності працівників Житомирського районного відділення поліції Житомирського ВП: інспектора лейтенанта поліції ОСОБА_1 та поліцейського старшого сержанта поліції ОСОБА_5 до факту скоєння крадіжки грошових коштів з місця дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 07.06.2016, відповідно до пункту 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, наказом ГУНП в Житомирській області від 08.06.2016 № 550 за даним фактом призначено службове розслідування (а.с. 20).
Висновком службового розслідування від 13.06.2016 зафіксовано, що 07.06.2016 на місце дорожньо-транспортної пригоди на 144 км+700м автодороги Київ-Чоп, поблизу села Сонячне Житомирського району, було направлено оперативно-слідчу групу у складі: старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6, старшого оперуповноваженого капітана поліції ОСОБА_7, інспектора лейтенанта поліції ОСОБА_1 та поліцейського старшого сержанта поліції ОСОБА_5. У ході проведення огляду місця пригоди з автомобіля "RENAULT MASTER" вилучено грошові кошти в сумі 44794,00 грн. 08.06.2016 до УВБ в Житомирській області ДВБ Національної поліції України надійшло звернення ОСОБА_8, дружина загиблого ОСОБА_4, в якому заявниця вказала, що виявлена та вилучена з автомобіля "RENAULT MASTER" сума грошових коштів значно менша від суми, озвученої покійним чоловіком, а саме: не вистачає близько 40000,00 грн. Під час з'ясування подробиць обставин виниклої події, т.в.о. начальника Житомирського РВП та представниками УВБ в Житомирській області встановлено, що до зникнення грошових коштів причетні працівники Житомирського районного відділення поліції Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Вказані працівники зізналися в незаконному привласненні грошових коштів, що знаходилися в автомобілі "RENAULT MASTER", а також повідомили про місце їх схованки. 08.06.2016 слідчим відділом Житомирського районного відділення поліції Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області відкрито кримінальне провадження № 120160601700007458 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 (крадіжка) КК України. Під час проведення першочергових слідчих дій, працівниками ГУНП та УВБ в Житомирській області ДВБ Національної поліції України, неподалік від місця дорожньо-транспортної пригоди (146 км автодороги Київ-Чоп) у лісосмузі вилучено грошові кошти в сумі 24610,00 грн. Цього ж дня, старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Житомирської області ОСОБА_9 лейтенанту поліції ОСОБА_1 та старшому сержанту поліції ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 185 Кримінального кодексу України. У ході службового розслідування встановлено, що впродовж 2016 року неодноразово, під підпис, доводились особовому складу, в тому числі ОСОБА_1 та ОСОБА_5, вимоги як Закону України "Про запобігання корупції", так і відомчих нормативних документів (наказів, доручень) щодо зміцнення дисципліни і законності, а також недопущення фактів здирництва, хабарництва та вчинення корупційних діянь (а.с. 23-28).
За наслідками встановлених обставин, комісією, що проводила службове розслідування, рекомендовано за особисті негативні якості, грубе порушення дисципліни, ігнорування вимог як наказів, так і доручень МВС України, Національної поліції, ГУНП в Житомирській області щодо зміцнення дисципліни і законності, Закону України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 № 1698-VII, скоєння вчинку, який дискредитує звання поліцейського, що виразилось у таємному викраденні чужого майна - грошових коштів загиблого внаслідок ДТП ОСОБА_4 та стало підставою відкриття кримінального провадження стосовно працівників поліції, керуючись статтями 2, 12, 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 та Законом України від 23.12.2015 № 901-VШ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію", інспектора Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції.
Указаний висновок слугував підставою для прийняття відповідачем наказу № 567 від 13.06.2016 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" та подальшої його реалізації наказом № 124 о/с від 14.06.2016 (по особовому складу).
Перевіряючи оспорювані накази на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходив з наступних мотивів.
Згідно зі частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та ОСОБА_2 працівника органів внутрішніх справ України.
Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).
Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Як вбачається з наведених норм, притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності можливе лише за невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни.
Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
З'ясовано, що 08.06.2016 та 09.06.2016 ОСОБА_1 було запропоновано надати письмові/усні пояснення з приводу таємного викрадення з місця ДТП грошових коштів, що належали ОСОБА_4, однак останній відмовився, що зафіксовано відповідним актом (а.с. 22). При цьому, для визначення виду дисциплінарного стягнення, відповідач у ході проведення службового розслідування керувався поясненнями ОСОБА_1, зафіксованими у протоколі ОМП від 08.06.2016.
Також, матеріалами справи підтверджено, що 13.06.2016 ОСОБА_1 був ознайомлений із наказом ГУНП в Житомирській області № 567 від 13.06.2016 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" (а.с. 65), відповідно повністю спростовані його доводи, покладені в основу позовної заяви, про недотримання відповідачем положень Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.
Не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи доводи позивача про те, що відповідач на його звернення відмовив у наданні для ознайомлення висновку службового розслідування.
Так, пунктом 6.3.5 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230, передбачено право особи, відносно якої проводиться службове розслідування, за письмовим рапортом ознайомлюватись з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними у процесі його проведення, у частині, яка її стосується.
Проте, позивачем не надано суду доказів існування письмового рапорту про ознайомлення із висновком службового розслідування, а тому, суд не приймає до уваги твердження останнього про порушення відповідачем його права на оскарження висновку та наказу про накладення дисциплінарного стягнення.
Також, суд вважає помилковими твердження позивача про незаконність спірних наказів та ігнорування відповідачем при їх прийнятті положень статті 62 Конституції України, так як на момент його звільнення був відсутній обвинувальний вирок в інкримінованому йому правопорушенні, з огляду на наступне.
Так, статтею 77 Закону України "Про Національну поліцію" визначено вичерпний перелік підстав для звільнення поліцейського, пунктом 6 частини першої указаної статті передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Зі змісту висновку службового розслідування та наказу ГУНП в Житомирській області № 567 від 13.06.2016 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" слідує, що позивача звільнено не за вчинення кримінального правопорушення, а за грубе порушення дисципліни - вчинення вчинку, що дискредитує звання поліцейського. У свою чергу, саме дискредитуючий вчинок став наслідком порушення кримінального провадження.
Таким чином, для перевірки правомірності звільнення позивача зі служби в поліції, необхідно з'ясувати факт вчинення ним вчинку, що дискредитує звання поліцейського.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про Національну поліцію", завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (стаття 3 Закону України "Про Національну поліцію").
За змістом частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та ОСОБА_2 поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
У тексті присяги працівника поліції, закріпленої у статті 64 Закону України "Про Національну поліцію", зазначено, що кожний працівник поліції, усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягає вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Разом з тим, чинним законодавством не розкрито поняття "вчинку, що дискредитує звання поліцейського".
Дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довір'я когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету.
Аналізуючи складові цього поняття, можливо дійти висновку, що вони тісно пов'язані з морально-етичними нормами.
Отже, вчинки, що дискредитують працівників поліції, та власне органи Національної поліції України, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Відтак, під вчинками, що дискредитують звання працівника поліції, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені працівником поліції, у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника поліції та власне органи Національної поліції України.
При цьому, по своїй суті дискредитуючий вчинок, здійснений працівником поліції під час виконанням службових обов'язків, по своїй суті є грубим порушенням дисципліни.
Матеріали службового розслідування містять рапорт позивача від 08.06.2016, у якому ОСОБА_1 зазначив, що пачку грошових коштів, яка випала з сумки покійного водія ОСОБА_4А, особисто віддав ОСОБА_5, після чого той сховав кошти в лісосмузі (а.с. 49-50). При цьому, у вказаному рапорті позивач не заперечив, що сумку з коштами помістив до спецпакету експертної служби, не опечатавши його.
Також, у судовому засіданні позивач не заперечив своєї причетності до обставин, які виникли 07.06.2016 на місці дорожньо-транспортної пригоди.
Указані дії позивача свідчать про невиконання ним обов'язків поліцейського, визначених у частині першій статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", що у свою чергу, є грубим порушенням дисципліни.
Слід зауважити, що інцидент про вчинення працівниками Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області протиправних дій набув широкого розголосу в засобах масової інформації по всій Україні, зокрема, у мережі Інтернет з'явилось ряд статей на сайтах:
http://nbnews.com.ua/ua/news/182478/;
http://expres.ua/news/2016/06/08/189147-vykryto-policeyskyh-obkradaly-avtomashyny-dtp;
http://www.unn.com.ua/uk/news/1577703-na-zhitomirschini-vikrili-politseyskikh-yaki-vkrali-z-mistsya-dtp-groshi;
http://www.1.zt.ua/news/kriminal/u-zhitomiri-zatrimali-dvoh-politseyskih-yaki-vkrali-kilka-desyatkiv-tisyach-v-uchasnikiv-dtp.html;
http://reporter.zt.ua/news/20654-u-zhytomyri-dvoie-spivrobitnykiv-politsii-vkraly-hroshi-v-poterpiloho-v-dtp;
http://www.volynnews.com/news/economics/politseyski-vkraly-u-vodiia-24-tysiachi-hryven;
http://www.exo.net.ua/novosti-lenty/10207-2016-06-22-09-36-11;
http://zhitomir.today/news/crimminal/maroderstvo_v_politsiyi_poki_odni_ryatuvali_postrazhdalih_v_dtp_politseyski_obkradali_poranenih-id14756.html.
Суд наголошує на тому, що працівники поліції мають спеціальний статус, відповідно до якого вимоги морального змісту віднесені до їх службово-трудових обов'язків; приймаючи присягу працівника поліції позивач склав клятву "з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
З огляду на зазначене, суд погоджується з доводами відповідача, що скоєний позивачем вчинок є дискредитуючим, так як призвів до приниження професійної репутації, авторитету органів Національної поліції, оскільки ставлення людей до Національної поліції впливає на рівень довіри та підтримки суспільством дій працівників поліції.
У ході судового розгляду справи з'ясовано, що вчинений позивачем дискредитуючий вчинок став наслідком відкриття кримінального провадження №12016060170000748.
Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 04.08.2016, яка згідно інформації Єдиного державного реєстру судових рішень набрала законної сили 12.08.2016, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 185 КК України, а ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 185 КК України у зв'язку із зміною обстановки, а кримінальне провадження щодо них - закрито.
Указаним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), тобто злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України. Відповідно до ст. 48 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні злочину середньої тяжкості, вчиненому вперше. Обвинувачені вину в інкримінованому діянні визнали в повному обсязі, у вчиненому розкаялись, з потерпілою примирились та відшкодували заподіяну шкоду. Крім того, обвинувачені звільнені з органів національної поліції. Викладене в сукупності свідчить про зміну обстановки, внаслідок чого обвинувачені перестали бути суспільно небезпечними, отже, можуть бути звільнені від кримінальної відповідальності за цією підставою.
Встановлені у сукупності обставини підтверджують вчинення позивачем дискредитуючого вчинку, який став об'єктивною стороною вчиненого ним злочину, передбаченого частиною першою статті 185 КК України.
Також, при вирішенні даної справи, суд враховує, що відповідно до пункту 4 частини другої статті 61 Закону України "Про Національну поліцію", не може бути поліцейським особа, щодо якої було припинено кримінальне провадження за нереабілітуючих підстав.
Враховуючи вищезазначені обставини, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень позивача щодо порушення відповідачем порядку його звільнення.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених в ході судового розгляду справи обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що накази ГУНП в Житомирській області № 567 від 13.06.2016 та № 124 о/с від 13.06.2016 відповідають усім критеріям правомірності, а тому у суду відсутні підстави для визнання їх протиправними і скасування.
Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для визнання незаконним звільнення позивача зі служби в поліції, вимоги щодо поновлення на попередній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними, тому не підлягають задоволенню.
У відповідності до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог, відповідач довів належними та допустимими доказами правомірність звільнення позивача зі служби в поліції.
Водночас, докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та були спростовані доводами відповідача.
З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Р.М.Шимонович
Повний текст постанови виготовлено: 13 жовтня 2016 р.