5 жовтня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого суддів: Ткачука О.С., Гримич М.К., Іваненко Ю.Г., Умнової О.В., Фаловської І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про стягнення процентів за договором банківського вкладу та трьох процентів річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 15 лютого 2016 року,
У серпні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь проценти за користування вкладом у сумі 160,57 доларів США та три проценти річних у сумі 18 726,42 гривень за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором банківського вкладу.
Позов мотивовано тим, що рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 30 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 12 січня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_6 до ПАТ «УкрСиббанк» про повернення банківського вкладу задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача банківський вклад у сумі 23 120 доларів США. Посилаючись на те, що суму вкладу, визначену рішенням суду, він отримав лише 3 серпня 2015 року позивач просив стягнути з відповідача проценти за вкладом за період з 15 березня 2014 року (день наступний за днем надходження вкладу в банк) по 3 серпня 2015 року у сумі 160,57 доларів США та відповідно до ст.625 ЦК України три проценти річних в сумі 18 726,42 грн за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором банківського вкладу.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 25 листопада 2015 року позов задоволено. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_6 проценти за користування вкладом у сумі 160,57 доларів США та три проценти річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором банківського вкладу у сумі 18 726,42 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 15 лютого 2016 року рішення районного суду скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення з публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_6 трьох процентів річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 15 травня 2014 року по 30 жовтня 2014 року, з ухваленням нового рішення про відмову узадоволенні вказаних позовних вимог. Рішення суду в частині стягнення трьох процентів річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання змінено, зменшено стягнуту суму з 18726,42 грн до 11578,06 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати із залишенням в силі рішення місцевого суду.
Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних в частині стягнення з відповідача процентів за вкладом за період з 15 березня 2014 року (день наступний за днем надходження вкладу в банк) по 3 серпня 2015 року у сумі 160,57 доларів США, суд першої інстанції, керуючись ч. 5 ст.1061 та ст.1073 ЦК України дійшов висновку, що оскільки банком не нараховувались проценти на банківський вклад і взагалі оспорювався факт внесення ОСОБА_7 коштів на банківський рахунок в сумі 23120 доларів США, то вказані проценти підлягають стягненню з відповідача.
Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками та залишив ухвалене місцевим судом рішення у цій частині без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з банку трьох процентів річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 15 травня 2014 року по 30 жовтня 2014 року з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 30 жовтня 2014 року вже встановлено розмір завданої позивачу шкоди станом на 30 жовтня 2014 року в сумі невизнаного банком та неповернутого вкладу та стягнуто її з банку. Встановлений судовим рішенням у цій справі розмір шкоди відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України має преюдиційне значення для суду при вирішенні цієї справи і суд не вправі змінювати його в тому числі шляхом застосування ст.625 ЦК України.
Після ухвалення судом рішення про стягнення з банку на користь ОСОБА_6 23120 доларів США з 31 жовтня 2014 року по день повернення вкладу - 3 серпня 2015 року банк допустив прострочення грошового зобов'язання в зв'язку з чим суд правильно стягнув відповідача відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України три проценти річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за вказаний період.
З такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки вони зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, без належної оцінки наявних у матеріалах справи доказів, з огляду на наступне.
Згідно зі ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вказаним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 березня 2014 року між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 укладено договір банківського вкладу, на вимогу «Активні гроші» НОМЕР_1, на який за заявою позивача банк зараховував готівкові кошти для зберігання у відповідності до п. 1.1 зазначеного договору.
Станом на 14 березня 2014 року на поточному рахунку позивача нараховувалось 23120 доларів США, які позивач, перевівши у готівку та сплативши відповідні комісії банку, поклав на вкладний рахунок, що підтверджується квитанцією №35 від 14 березня 2014 року.
Звернувшись у банк 15 травня 2014 року з метою зняття коштів з рахунків, позивач дізнався від працівника банку, що на його вкладному та поточному рахунках є лише 120 доларів США. У видачі коштів з депозитного рахунку в сумі 231200 доларів США позивачу було відмовлено.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 30 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 12 січня 2015 року стягнуто з публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування заборгованості за договором банківського вкладу від 14 березня 2014 року в сумі 23 120 доларів США.
3 серпня 2015 року на рахунок позивача були зараховані кошти в розмірі 23120 доларів США з призначенням платежу «Перерахування на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Херсона по справі №666/4747/14-ц».
Пунктом 1.2.4 укладеного між сторонами договору банківського вкладу передбачено, що розмір процентної ставки складає 0,50% річних.
Згідно п.1.2.5 договору строк зберігання вкладу з 14 березня 2014 року до фактичної дати отримання вкладником коштів з банку.
Звернувшись до суду з даним позовом позивач ставив питання про стягнення з банку процентів за користування вкладом за період з 15 березня 2014 року по 3 серпня 2015 року та 3% річних за користування грошовими коштами за цей же період.
Вирішуючи даний спір суд апеляційної інстанції не врахував наступного.
Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
Таким чином проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк по день фактичного їх повернення вкладникові, а також 3 % річних та суму відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 28 січня 2015 року у справі №6-247цс14, яка, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.
Закінчення строку дії депозитного договору в разі невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.
При цьому згідно із частиною другою статті 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі №6-1891цс15, від 2 березня 2016 року у справі №6-2861цс15, як, відповідно ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.
Суд апеляційної інстанції вказаних норм не врахував та не встановив чи містить договір банківського вкладу визначеного розміру процентної ставки за користування грошовим вкладом у разі неналежного виконання зобов'язань за цим договором після закінчення терміну його дії, не з'ясував, який розмір процентів звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
При розгляді справ про передбачену статтею 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання слід з'ясувати: чи існує зобов'язання між сторонами, чи це зобов'язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов'язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.
Вказаних обставин апеляційний суд не перевірив, при цьому послався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі №6-3019цс15, зі змісту якої вбачається, що вона стосується правовідносин, які ґрунтуються на делікті - заподіянні позивачу шкоди працівником банку, що встановлено вироком суду. У даній справі предметом є несвоєчасне виконання банком зобов'язань зі сплати вкладу.
Разом з тим, в порушення вказаних норм процесуального права апеляційний суд не надав належної оцінки як доказам укладеному між сторонами у справі договору, не дослідив у достатньому обсязі його умов, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки суд апеляційної інстанції на порушення вимог ст. ст. 212-214, 303, 304, 315 ЦПК України в достатньому обсязі не перевірив доводів апеляційної скарги, а також законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції по суті вирішеного спору, чим порушив норми процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, тому колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до цього ж суду з підстав, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Херсонської області від 15 лютого 2016 року скасувати.
Справу передати до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
суддіМ.К. Гримич
Ю.Г. Іваненко
О.В. Умнова
І.М. Фаловська