У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2016 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючогоЧервинської М.Є., суддів: за участю представника позивачаЗавгородньої І.М., Мазур Л.М., ОСОБА_4, Писаної Т.О., Попович О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет застави, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Сумської області від 23 лютого 2016 року, в с т а н о в и л а: У липні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з даним позовом, зазначивши в його обгрунтування, що на підставі кредитно-заставного договору від 08 липня 2008 року № SUC0AN11159174 відповідач отримав кредит у розмірі 61 821 гривню 17 копійок зі сплатою 20,04 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 07 липня 2015 року. На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором відповідач надав в заставу автомобіль «Daewoo» модель: Nexia 1.5, рік випуску: 2008, тип ТЗ: легковий седан В, № кузова/шасі: НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2. Посилаючись на те, що відповідач належним чином не виконував зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за його користування, у зв'язку з чим станом на 27 червня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 305 855 гривень 28 копійок, позивач просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет застави шляхом продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з наданням повноважень на отримання дубліката свідоцтва про реєстрацію т/з замість втраченого, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України за свідоцтвом про реєстрацію т/з або його дублікату для його подальшої реалізації, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також стягнути з відповідача судові витрати. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 25 вересня 2014 року у задоволенні позову відмовлено. Рішенням апеляційного суду Сумської області від 03 грудня 2014 року скасовано рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 вересня 2014 року та ухвалено нове про задоволення позову. Звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль DAEWOO, модель: Nexia 1.5, рік випуску: 2008, тип ТЗ: легковий седан - В, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № № SUC0AN11159174 від 08 липня 2008 року у розмірі 305 855 грн. 28 коп. з наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України з початковою ціною не нижче 57 100 грн. Вирішено питання про стягнення судового збору. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 грудня 2015 року рішення апеляційного суду Сумської області від 03 грудня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Рішенням апеляційного суду Сумської області від 23 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет застави - належний ОСОБА_7 автомобіль Daewoo Nexia, 2008 року випуску в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 215 702 грн 87 коп. з наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України з початковою ціною не нижче 57 100 грн. Стягнуто зі ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 170 грн 52 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 85 грн 26 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що останній платіж відповідачем здійснено 09 лютого 2009 року, а тому за умовами укладеного між сторонами кредитно-заставного договору у банку виникло право вимагати повернення кредиту, а у відповідача - обов'язок його повернути через 30 днів після настання події - дефолту (затримки внесення чергового платежу). Встановивши, що прийняття банком предмета застави на зберігання та видача відповідачем довіреності на ім'я працівників банку на право розпорядження транспортним засобом, який є предметом застави, свідчать про наміри банку задовольнити вимоги кредитора за рахунок предмета застави у спосіб, передбачений договором, та врахувавши, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що до закінчення строку дії довіреності предмет застави реалізований не був, нову довіреність відповідач не видавав, продаж транспортного засобу не контролював, у банку автомобіль не вилучав, поточні платежі згідно з графіком не вносив, а тому дійшов висновку про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет застави. Проте з такими висновком апеляційного суду в повній мірі погодитись не можна. Статтями 213, 214, 316 ЦПК Українипередбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судом встановлено, що 08 липня 2008 року між сторонами укладено кредитно-заставний договір № SUC0AN11159174, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 61 821 гривню 17 копійок зі сплатою 20,04 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 07 липня 2015 року. На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором відповідач надав в заставу автомобіль «Daewoo», модель: Nexia 1.5, рік випуску: 2008, тип ТЗ: легковий седан - В, № кузова/шасі: НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2. Пунктом 13.2 кредитного договору передбачено, що банк, не застосовуючи судових процедур, має право на власний розсуд обрати процедуру позасудового звернення стягнення на предмет застави для задоволення забезпечених вимог з-поміж таких: а) передача предмета застави у власність банку для задоволення і погашення забезпечених вимог; б) продаж предмета застави банком третій особі відповідно до вимог законодавства України; в) звернення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса (у випадку нотаріального посвідчення договору); г) будь-яка інша процедура, дозволена законодавством України. З метою врегулювання питання щодо погашення наявної заборгованості відповідач добровільно передав банку придбаний за кредитні кошти автомобіль марки «Daewoo» модель: Nexia 1.5, рік випуску: 2008, тип ТЗ: легковий седан В, № кузова/шасі: НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, за актом 26 лютого 2009 року та доручив реалізувати його за ринковою вартістю, а виручені кошти направити на погашення заборгованості. Згідно із цим актом автомобіль перебуває у технічно справному стані, його передано представникам банку з оригіналом технічного паспорта та комплектом ключів. 06 березня 2009 року відповідачем видано довіреність, якою уповноважено співробітників ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_8 та ОСОБА_9 здійснювати усі необхідні дії щодо відчуження автомобіля за ціною не нижчою 65 000 гривень. Згідно із ч. 1 ст 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. ст.526, 530, 610, ч. 1ст.612 ЦК Українизобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із ст. 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Згідно зі ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Вирішуючи спір в частині вимог про звернення стягнення на предмет застави, апеляційний суд не врахував, що відповідач передав банку заставний автомобіль та видав довіреність на вчинення дій щодо його реалізації, тобто сторони обрали позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет застави і відповідач виконав усі залежні від нього дії, зокрема, передав автомобіль, оригінал технічного паспорта, комплект ключів та видав довіреність на вчинення пов'язаних з ним дій. Крім того, згідно з довідкою Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Сумській області від 29 вересня 2012 року автомобіль марки«Daewoo» модель: Nexia 1.5, державний номерний знак НОМЕР_2, знято з обліку за заявою ОСОБА_9, який діяв за дорученням від імені ОСОБА_7 на підставі довідки банку про погашення кредиту від 03 квітня 2009 року № 179. Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що 27 лютого 2015 року між ОСОБА_7 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір купівлі-продажу б/н транспортного засобу марки «Daewoo», модель: Nexia 1.5, рік випуску: 2008, тип ТЗ: легковий седан В, № кузова/шасі: НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2, за ціною 68 100 гривень. Вирішуючи спір, апеляційний суд не з'ясував, чи погашена відповідачем заборгованість за кредитним договором на день ухвалення рішення та у зв'язку з цим не перевірив наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет застави. Крім того, пославшись у рішенні на обставини, встановлені рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 01 серпня 2013 року, яке набрало законної сили, ухваленого у справі за позовом ОСОБА_7 до ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_8, ОСОБА_9 про відшкодування збитків, та вважаючи їх такими, що не підлягають доказуванню при розгляді інших справ, апеляційний суд залишив поза увагою, що відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини. Оскільки предметом даного спору є звернення стягнення на предмет застави, тому посилання апеляційного суду на те, що обставини, встановлені у справі за позовом про відшкодування збитків, не підлягають доказуванню, є помилковим. За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково. Рішення апеляційного суду Сумської області від 23 лютого 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий М.Є. Червинська Судді: І.М. Завгородня Л.М. Мазур Т.О. Писана О.В. Попович Судді: О.І. Євтушенко І.М. Завгородня В.І. Мартинюк