79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"10" жовтня 2016 р. Справа №909/81/16
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого судді: Якімець Г.Г.,
суддів: Бойко С.М.,
ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання Федорів Н.В.
та представників сторін:
від позивача (скаржника) - ОСОБА_2
від відповідача - ОСОБА_3
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», вих.№14/2-542 від 01 квітня 2016 року
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.03.2016 року (підписане 01.04.2016 року), cуддя Максимів Т.В.
у справі №909/81/16
за позовом ОСОБА_4 акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Івано-Франківськгаз», м. Івано-Франківськ
про стягнення 1 203 399,44 грн.
У січні 2016 року ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ПАТ по газопостачанню та газифікації «Івано-Франківськгаз» про стягнення 1 203 399,44 грн., з яких: 549 855,39 грн. - пені, 44 604,12 грн. - 3% річних та 608 939,93 грн. - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 04.01.2013 року сторони уклали договір купівлі-продажу природного газу №13-188-В, відповідно до п.1.1 якого позивач зобов'язаний передати відповідачу природний газ для забезпечення власних потреб, а відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору. Позивач вказує, що на виконання умов цього договору він передав відповідачу за період з січня 2013 року по вересень 2015 року природний газ на загальну суму 7 162 067,03 грн, що підтверджено щомісячними актами приймання-передачі природного газу. Пунктом 6.1 договору встановлено, що розрахунок за фактично переданий газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. В порушення умов договору відповідач прострочив оплату газу, у зв'язку з чим на підставі ст.ст.526,611,625 ЦК України, ст.ст.93,231 ГК України та пункту 7.2 договору позивач просив стягнути з відповідача 549 855,39 грн. - пені, 44 604,12 грн. - 3% річних та 608 939,93 грн. - інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28.03.2016 року по справі №909/81/16 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване ст.ст.173, 174, 265 ГК України, ст.ст.11, 526, 530, 538, 610, 611, 612, 613, 614, 629, 655, 712, 714, ЦК України. При відмові в позові суд першої інстанції виходив з того, що у п.3.4 договору купівлі - продажу природного газу №13-188-В від 04.01.2013 року передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець (відповідач) повинен надати продавцеві (позивачу) підписані та скріплені печаткою акти приймання-передачі природного газу, а продавець зобов'язаний не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, повернути покупцеві підписані зі своєї сторони акти, надані покупцем, або надати письмову відмову від їх підписання. Суд встановив, що відповідач надіслав на адресу позивача підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою товариства акти приймання-передачі природного газу, однак позивач не надав доказів повернення (надіслання) підписаних ним актів за спірний період. У зв'язку з невиконанням позивачем свого обов'язку щодо повернення підписаних актів приймання-передачі газу, суд дійшов висновку, що у позивача не виникло права вимагати у відповідача виконання зустрічного зобов'язання - здійснення остаточного розрахунку за фактично переданий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, оскільки такий здійснюється на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.03.2016 року по справі №909/81/16 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Зокрема, вказує, що за умовами договору відповідач мав оплатити газ, шляхом здійснення упродовж місяця поставки газу 100% поточної оплати вартості газу, а у разі неповної оплати упродовж місяця поставки газу - здійснити остаточний розрахунок до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту (п.6.1 договору). Суду надані підписані сторонами акти приймання-передачі газу, в яких вказана дата складання та підписання актів. Відповідач підписав акти приймання-передачі природного газу без застережень, жодних претензій щодо недопостачання об'ємів газу ні при підписанні вказаних актів, ні в судовому засіданні відповідач не заявляв. Разом з тим, посилаючись на практику Вищого господарського суду України, стверджує, що обов'язок відповідача з оплати поставленого газу не пов'язаний з повернення підписаних актів та вважає, що такий обов'язок виникає у відповідача з факту приймання природного газу, а не з факту повернення йому підписаного акту. Крім того, звертає увагу суду, що відповідач погасив заборгованість з поставленого природного газу, а загальна сума оплат відповідає кількості та вартості поставленого газу.
У відзиві на апеляційну скаргу, поданому суду 20.05.2016 року, відповідач заперечує проти доводів скаржника, просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач вважає, що не надавши доказів повернення покупцеві (відповідачу) актів приймання-передачі природного газу, позивач не довів факту передачі відповідачу товаророзпорядчих документів, на підставі яких відповідач мав здійснити остаточний розрахунок. Відтак вважає, що позивачем не доведено факту прострочення виконання зобов'язання відповідачем та порушення строків оплати, оскільки остаточний строк проведення розрахунків відповідно до п.6.1 договору не настав.
У поданих до суду 15.08.2016 року доповненнях до відзиву на апеляційну скаргу відповідач посилається на правові висновки судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладені у постанові від 19.04.2016 року у справі №816/11081/14, та вказує, що для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Договір не є первинним документом для цілей бухгалтерського обліку, він не підтверджує здійснення господарської операції. Стверджує, що у ПАТ «Івано-Франківськгаз» відсутні первинні акти приймання-передачі, а надання цих актів суду без попереднього надсилання стороні в процесі здійснення господарської операції, не породжує жодних правових наслідків, оскільки є процесуальною дією.
Також на підтвердження своєї позиції відповідачем подано клопотання від 20.05.2016 року та від 04.07.2016 року про долучення до матеріалів справи практики Вищого господарського суду України та клопотання від 17.06.2016 року про долучення постанови Верховного Суду України від 08.04.2014 року у справі №3-7гс14.
04 липня 2016 року відповідач подав клопотання про призначення судової експертизи (вх. №01-05/3263/16 від 04.07.2016 року), на вирішення якої просив поставити наступні питання: - чи відбулась фактична поставка (передача) природного газу на підставі договору на купівлю-продаж природного газу №13-188-В від 04.01.2013 року, укладеного позивачем та відповідачем? Якщо так, то в якому обсязі та якими документами оформлена передача і в якому розмірі підтверджується оплата? - чи були підстави у ПАТ “Івано-Франківськгаз” здійснювати остаточний розрахунок по договору купівлі-продажу природного газу №13-188-В від 04.01.2013 року? Якщо так, то коли вони настали? - встановити реальні обсяги природного газу (як власного видобутку, так і імпортованого), які належали ПАТ НАК «Нафтогаз України» у газотранспортній системі України у 2013-2015 роках, з розбивкою станом на початок і кінець кожного календарного місяця. Та чи була різниця між цими обсягами та обсягами ніби-то реалізованого позивачем газу покупцям у вказаних періодах? - чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах ПАТ «НАК «Нафтогаз Укаїни» розмір заборгованості ( в т.ч. розмір 3% річних та інфляційних втрат) за поставлені ПАТ «Івано-Франківськгаз» товарно-матеріальні цінності (природний газ), за договором №13-188-В від 04.01.2013 року про купівлю-продаж природного газу?
Поряд з тим, 04 липня 2016 року відповідач подав заперечення на розрахунок позовних вимог позивача, в якому стверджує, зокрема, що при здійсненні розрахунку штрафних санкцій за період з січня 2013 по вересень 2015 року позивач враховував день оплати за поставлений газ як день прострочення зобов'язань.
15 серпня 2016 року ПАТ «Івано-Франківськгаз» подало клопотання про відстрочення виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду на три місяці до початку опалювального сезону.
Одночасно 15 серпня 2016 позивач подав до суду заперечення проти клопотання про призначення судової експертизи, вважає його необгрунтованим, а питання, які відповідач пропонує поставити перед експертом, зокрема щодо встановлення факту поставки природного газу, вирішення питання про наявність правових підстав для здійснення розрахунку, встановлення реального обсягу природного газу, такими, що не потребують спеціальних знань та доводяться доказами, наявними у матеріалах справи.
В судовому засіданні 10 жовтня 2016 року представник скаржника підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі: стягнути з відповідача на користь позивача 549 855,39 грн. - пені, 44 604,12 грн. - 3% річних та 608 939,93 грн. - інфляційних втрат.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів скаржника, подав суду контррозрахунок заборгованості по договору купівлі -продажу природного газу №13-188-В від 04.01.2013 року та просив заволити клопотання ПАТ «Івано-Франківськгаз» про відстрочення виконання постанови апеляційного суду на три місяці. Водночас, просив залишити клопотання про призначення судової експертизи, подане суду 04.07.2016 року, без розгляду. Відповідно до поданого контррозрахунку відповідач вважає, що загальна сума заборгованості товариства становить 779 652,28 грн., з якої 457 784,34 грн. - пеня, 44 015,75 грн. - 3% річних та 277 852,19 грн. - інфляційні втрати.
Клопотання відповідача про призначення експертизи колегія суддів вирішила залишити без розгляду, у зв'язку з відмовою відповідача від поданого раніше клопотання.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04 січня 2013 року між ПАТ НАК «Нафтогаз» (в тексті договору - продавець) та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Івано-Франківськгаз» (в тексті договору - покупець) укладено договір №13-188-В на купівлю - продаж природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору газ, що передається за договором та використовується покупцем виключно для забезпечення власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі покупця (п.1.2 договору).
Згідно з п.2.1 Договору продавець передає покупцеві у 2013 році газ в обсязі до 570 000 тис. куб. м. Обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п.п.2.1.1 п. 2.1 Договору).
Продавець передає покупцю у загальному потоці імпортний газ (за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК Нафтогаз України») у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях ДК «Укртрансгаз». Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі (п.3.1 Договору).
Відповідно до п.3.3 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.
Згідно з п.3.4 Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів покупця (п.4.1 Договору).
Відповідно до п.5.2 Договору ціна за 1000 куб. м газу - 3 584,28 грн., крім того ПДВ-20% - 716,86 грн., усього з ПДВ - 4 301,14 грн.
Пунктом 6.1 Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням п. 6.2. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі.
Згідно з п.6.2 Договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунка покупця на поточний рахунок продавця та зараховується як відповідна оплата за газ та транспортування природного газу магістральними трубопроводами.
У разі невиконання покупцем умов п.6.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.7.2 Договору).
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013 року і діє в частині реалізації газу до 31.12.2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного виконання (п.11 Договору).
В подальшому сторони вносили зміни до договору №13-191-Б від 04.01.2013 року шляхом укладення додаткових угод.
Так, до п.5.2 Договору щодо ціни за газ внесено наступні зміни:
-додатковою угодою №1 від 04.04.2013 року встановлено, що з 01.04.2013 року ціна за 1000 куб. м газу - 3 582,88 грн., крім того ПДВ-20% - 716,58 грн, усього з ПДВ - 4 299,46 грн (том 1.а.с. 35);
-додатковою угодою №2 від 10.07.2013 року встановлено, що з 01.07.2013 року ціна за 1000 куб. м газу - 3 529,18 грн., крім того ПДВ-20% - 705,84% грн., усього з ПДВ - 4 235,02 грн. (том 1.а.с. 36);
-додатковою угодою №3 від 08.08.2013 року встановлено, що з 01.08.2013 року ціна за 1000 куб. м газу - 3 530,98 грн., крім того ПДВ-20%, всього з ПДВ - 4237,18 грн. (том 1,а.с. 37);
-додатковою угодою №4 від 31.12.2013 року встановлено, що з 01.01.2014 року ціна за 1000 куб. м газу - 3 177,36 грн., крім того ПДВ-20% - 635,47 грн., усього з ПДВ - 3 812,83 грн. (том 1,а.с. 38-39);
-додатковою угодою №5 від 28.04.2014 року встановлено, що з 01.04.2014 року ціна за 1000 куб. м газу - 4 102,50 грн., крім того ПДВ-20% - 820,50 грн, усього з ПДВ - 4923,00 грн. (том 1,а.с. 40);
-додатковою угодою №6 від 15.05.2014 року встановлена з 01.05.2014 року ціна за 1000 куб. м газу - 4822,78 грн., крім того ПДВ-20% - 964,56 грн., усього з ПДВ - 5787,34 грн. (том1, а.с. 41);
-додатковою угодою №7 від 10.06.2014 року встановлена з 01.06.2014 року ціна за 1000 куб. м газу - 4 834,48 грн, крім того ПДВ-20% - 966,90 грн., усього з ПДВ - 5801,38 грн. (том 1,а.с. 42);
-додатковою угодою №8 від 05.09.2014 року встановлена з 01.09.2014 року ціна за 1000 куб. м газу - 4987,48 грн., крім того ПДВ-20% - 997,50 грн, усього з ПДВ - 5984,98 грн. (том 1,а.с. 43);
-додатковою угодою №9 від 10.11.2014 року встановлена з 01.11.2014 року ціна за 1000 куб. м газу - 5218,00 грн., крім того ПДВ-20% - 1043,60 грн., усього з ПДВ - 6261,60 грн. (том 1,а.с. 44);
-додатковою угодою №10 від 08.12.2014 року сторони встановили, що з 01.12.2015 року ціна за 1000 куб. м газу - 6034,00 грн., крім того ПДВ-20% - 1206,80 грн., усього з ПДВ - 7240,80 грн. (том 1,а.с. 45);
-додатковою угодою №12 від 05.02.2015 року сторони встановили, що з 01.02.2015 року ціна за 1000 куб. м газу - 5830,00 грн., крім того ПДВ-20% - 1166,00 грн., усього з ПДВ - 6996,00 грн. (том 1,а.с. 48);
-додатковою угодою №13 від 10.03.2015 року сторони встановили, що з 01.03.2015 року ціна за 1000 куб. м газу - 9094,00 грн., крім того ПДВ-20% - 1818,80 грн., усього з ПДВ - 10 912,80 грн. (том 1,а.с. 49);
-додатковою угодою №14 від 03.04.2015 року сторони встановили, що з 01.04.2015 року ціна за 1000 куб. м газу - 7361,60 грн, крім того ПДВ-20% - 1472,32 грн., усього з ПДВ - 8833,92 грн. (том 1,а.с. 50);
-додатковою угодою №15 від 12.05.2015 року сторони встановили, що з 01.05.2015 року ціна за 1000 куб. м газу - 6963,80 грн., крім того ПДВ-20% - 1392,76 грн, усього з ПДВ - 8356,56 грн. (том 1,а.с. 51);
-додатковою угодою №16 від 03.06.2015 року сторони встановили, що з 01.06.2015 року ціна за 1000 куб. м газу - 6749,60 грн., крім того ПДВ-20% - 1349,92 грн., усього з ПДВ - 8099,52грн (том 1,а.с. 52);
-додатковою угодою №17 від 10.07.2015 року сторони встановили, що з 01.07.2015 року ціна за 1000 куб. м газу - 6769,70 грн., крім того ПДВ-20% - 1353,94 грн., усього з ПДВ - 8123,64 грн. (том 1,а.с. 53);
-додатковою угодою №18 від 12.10.2015 року сторони встановили, що з 01.10.2015 року по 31.10.2015 року ціна за 1000 куб. м газу - 6736,50 грн., крім того ПДВ-20% - 1347,30 грн., усього з ПДВ - 8083,80 грн. (том 1,а.с. 54);
-додатковою угодою №19 від 28.10.2015 року сторони встановили, що з 01.11.2015 року ціна за 1000 куб. м газу - 6 603,52 грн., крім того ПДВ-20%, усього з ПДВ - 7924,23 грн. (том 1,а.с. 55).
Крім того, Додатковою угодою №4 від 31.12.2013 року сторони виклали пунк 6.1 Договору в наступній редакції: «Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.» (том 1, а.с. 38-39).
Також додатковими угодами до договору сторони продовжували строк дії договору, встановлений п.11 Договору, а саме: додатковою угодою №4 від 31.12.2013 року сторони встановили, що строк дії договору в частині реалізації газу діє до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення; додатковою угодою №11 від 22.12.2014 року - строк дії договору в частині реалізації газу діє до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Поряд з тим, додатковою угодою №4 від 31.12.2013 року сторони виклали п.2.1 Договору у наступній редакції: «Продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року газ в обсязі 1 093,350 тис куб. (том 1, а.с. 38), а додатковою угодою №11 від 22.12.2014 року встановили, що у період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року продавець передає покупцю 1 615,839 тис. куб. м газу, у тому числі 538,350 тис. куб. м, у 2014 році - 522,489 тис. куб. м., а у 2015 році - 555,000 тис. куб. м (том 1, а.с. 46-47).
На виконання умов договору №13-188-В від 04.01.2013 року позивач передав, а відповідач прийняв за період з січня 2013 року по вересень 2015 року природний газ на загальну суму 7 162 067,03 грн., що підтверджується актами приймання передачі природного газу (арк. справи 56-88 том І), а саме:
-в січні 2013 року - 108,595 тис. куб. м на суму 467 081,46 грн., акт від 31.01.2013;
-в лютому 2013 року - 94,221 тис. куб. м на суму 405 257,34 грн, акт від 28.02.2013;
-у березні 2013 року - 86,485 тис. куб. м на суму 371 983,74 грн, акт від 31.03.2013;
-у квітні 2013 року - 33,227 тис. куб. м на суму 142 858,02 грн, акт від 30.04.2013;
-у травні 2013 року - 1, 469 тис. куб. м на суму 6 315, 91грн, акт від 31.05.2013;
-у червні 2013 року - 1,401тис. куб. м на суму 6 023,54 грн, акт від 30.06.2013;
-у липні 2013 року - 1,518 тис. куб. м на суму 6 428,76 грн, акт від 31.07.2013;
-у серпні 2013 року - 1,471 тис. куб. м на суму 6 232,88 грн, акт від 31.08.2013;
-у вересні 2013 року - 1,605 тис. куб. м на суму 6 800,67 грн, акт від 30.09.2013;
-у жовтні 2013 року - 41,870 тис. куб. м на суму 177 410,57 грн, акт від 31.10.2013;
-у листопаді 2013 року - 66,861 тис. куб. м на суму 283 301,82 грн, акт від 30.11.2013;
-у грудні 2013 року - 99,627 тис. куб. м на суму 422 137,14 грн, акт від 31.12.2013;
-у січні 2014 року - 104,292 тис. куб м на суму 397 647,87 грн, акт від 31.01.2014;
-у лютому 2014 року - 92,958 тис. куб. м на суму 354 433,23грн, акт від 28.02.2012;
-у березні 2014 року - 73,020 тис. куб. м на суму 278 413,00грн, акт від 31.03.2014;
-у квітні 2014 року - 29,226тис. куб. м на суму 143 879,59грн, акт від 30.04.2014;
-у травні 2014 року - 1,440тис. куб. м на суму 8 333,76грн, акт від 31.05.2014;
-у червні 2014 року - 1,428 тис. куб. м на суму 8 284,37 грн, акт від 30.06.2014;
-у липні 2014 року - 1,453 тис. куб. м на суму 8 429,40грн, акт від 31.07.2014;
-у серпні 2014 року - 1,472 тис. куб. м на суму 8 539,62грн, акт від 31.08.2014;
-у вересні 2014 року - 1,405 тис. куб. м на суму 8 408,90грн, акт від 30.09.2014;
-у жовтні 2014 року - 33,664 тис. куб. м на суму 201 478,22 грн, акт від 31.10.2014;
-у листопаді 2014 року - 72,131 тис. куб. м на суму 451 655,47грн, акт від 30.11.2014;
-у грудні 2014 року - 95,097 тис. куб. м на суму 688 578,36 грн, акт від 31.12.2014;
-у січні 2015 року - 94,278 тис. куб м на суму 682 648,14грн, акт від 31.01.2015 ;
-у лютому 2015 року - 84,983 тис. куб. м на суму 594 541,07 грн, акт від 28.02.2015;
-у березні 2015 року - 67,276тис. куб. м на суму 734 169,54грн, акт від 31.03.2015;
-у квітні 2015 року - 27,722 тис. куб. м на суму 244 893,93 грн, акт від 30.04.2015;
-у травні 2015 року - 1,272 тис. куб. м на суму 10 629,55 грн, акт від 31.05.2015;
-у червні 2015 року - 1,097тис. куб. м на суму 8 885,17грн, акт від 30.06.2015;
- у липні 2015 року - 1,059 тис. куб. м на суму 8 602,93грн, акт від 31.07.2015;
-у серпні 2015 року - 1,014 тис. куб. м на суму 8 237,38грн, акт від 31.08.2015;
-у вересні 2015 року - 1,175 тис. куб. м на суму 9 545,28 грн, акт від 30.09.2015.
Зазначені вище акти підписані представниками обох сторін та скріплені печатками юридичних осіб - сторін договору.
За період з 27.03.2013 року по 24.11.2015 року відповідач повністю оплатив фактично отриманий природний газ за договором в сумі 7 162 067,03 грн.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов п.6.1 Договору, відповідач не здійснював 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, він також не проводив остаточного розрахунку за фактично переданий газ, вказаний в актах приймання-передачі газу, до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У зв'язку з наведеним вище, за прострочення оплати вартості поставленого газу позивачем, на підставі п.7.2 договору та ч.2 ст. 625 ЦК України, нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 549 855,39 грн., 3% річних в розмірі 44 604,12 грн. та інфляційні втрати в розмірі 608 939,93 грн.
Оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне:
Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Актами приймання-передачі природного газу, підписаними обома сторонами, підтверджено, що на виконання умов договору №13-188-В на купівлю - продаж природного газу від 04.01.2013 року позивач передав, а відповідач прийняв за період з січня 2013 року по вересень 2015 року природний газ на загальну суму 7 162 067,03 грн.
За умовами договору (п.6.1) відповідач мав оплатити газ шляхом 100% поточної оплати його вартості протягом місяця поставки, а у разі неповної оплати газу упродовж місяця його поставки мав провести остаточний розрахунок за фактично отриманий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.
В порушення умов п.6.1 договору, відповідач не здійснював 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу та не проводив остаточного розрахунку за фактично переданий газ, вказаний в актах приймання-передачі газу, до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що у зв'язку з невиконанням позивачем свого обов'язку щодо повернення відповідачу підписаних актів приймання-передачі газу у позивача не виникло права вимагати у відповідача виконання зустрічного зобов'язання - здійснення остаточного розрахунку за фактично переданий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, оскільки такий здійснюється на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу.
Однак, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Пунктом 6.1 Договору (в редакції додаткової угоди №4 від 31.12.2013 року) встановлено строк оплати газу - шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати газу упродовж місяця поставки остаточний розрахунок за фактично отриманий відповідач мав здійснити до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.
Зазначений пункт Договору узгоджується з вимогами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Поряд з тим, частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Виходячи з умов договору та норм чинного законодавства настання обов'язку покупця (відповідача) оплатити товар (газ) не ставиться в залежність від моменту повернення йому підписаного продавцем одного примірника акта приймання-передачі газу.
Поряд з тим, згідно з ч.2 ст.613 ЦК України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Тобто виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора лише у разі неможливості виконання боржником свого обов'язку до вчинення кредитором відповідних дій.
Матеріалами справи підтверджено, що всі акти приймання-передачі газу, які складені відповідачем та підписані обома сторонами, датовані останнім днем кожного місяця поставки газу, в них вказані обсяги та вартість газу, переданих позивачем та прийнятих відповідачем в кожному місяці зокрема. Доказів того, що на момент настання строку оплати газу позивач заперечував обсяги чи вартість газу, вказаних в актах, суду не подано, як і не подано доказів того, що відповідач звертався до позивача про повернення йому підписаних актів. Разом з тим, представник відповідач стверджує, що і на даний час у відповідача відсутні підписані позивачем акти.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що у зв'язку з невиконанням позивачем обов'язку щодо повернення відповідачу підписаних актів приймання-передачі газу відповідач не міг виконати у встановлений договором строк свого обов'язку щодо оплати газу.
Відтак, неповернення актів позивачем не змінює встановленого договором строку оплати відповідачем газу та проведення ним остаточного розрахунку за газ, а також не відстрочує виконання відповідачем цього обов'язку.
З огляду на наведене, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача про те, що у зв'язку з неповерненням позивачем актів, остаточний строк проведення розрахунків, встановлений п.6.1 договору, не настав, а висновки суду першої інстанції, що у позивача не виникло права вимагати у відповідача здійснення остаточного розрахунку за фактично переданий газ, є помилковими.
В силу положень ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За порушення встановлених договором строків оплати газу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 44 604,12 грн. за період з 20 лютого 2013 року по 24 листопада 2015 року.
Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів встановила, що останній здійснено вірно, при цьому, суд відхиляє твердження відповідача, що позивачем помилково в період заборгованості включено ті дні, коли відповідач проводив оплати, оскільки, вимогами ч.4 ст.232 ГК України передбачено, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 3% річних у розмірі 44 604,12 грн. за період з 20 лютого 2013 року по 24 листопада 2015 року.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 608 939,93 грн., на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне:
У п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97р.
У вказаному листі роз'яснено, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то нарахування починається з наступного місяця.
Поряд з тим, у п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
З огляду на наведене вище, перевіривши розрахунок позивача та контррозрахунок відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що розрахунок позивача здійснено невірно, оскільки безпідставно враховано до періоду заборгованості дні, коли відповідач здійснював проплати та помилково нараховано інфляційні втрати на суми заборгованості, які існували протягом одного або кількох днів, а контррозрахунок відповідача є вірним, відтак, береться до уваги судом.
Враховуючи наведене вище, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення інфляційні втрати в розмірі 277 852,19 грн.
Крім цього, відповідно до ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Забезпечення виконання зобов'язання, зокрема неустойкою, передбачено ч.1 ст.546 ЦК України, а статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У пункті 7.2 Договорів сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
За порушення встановлених договором строків оплати газу позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 549 855,39 грн.
Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунок позивача та контррозрахунок відповідача, беручи до уваги вище вказаний п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», колегія суддів вважає такі розрахунки невірними, оскільки позивач помилково зараховував до періоду заборгованості дні, коли відповідач здійснював проплати, а відповідач помилково застосував однорічний термін позовної давності.
Так, за змістом п.1 ч.2 ст.258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.
Однак, згідно з ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Так, у п.9.2 договору купівлі-продажу природного газу №13-188-В від 04 січня 2013 року сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.
Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У п.3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» роз'яснено, що за правилами ч.1 ст.259 ЦК України, сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність. Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.
Враховуючи наведені вище положення законодавства та умови укладеного між сторонами договору, колегія суддів здійснила власний розрахунок пені за період, визначений позивачем у позовній заяві.
Слід зазначити, що у п.1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Згідно з розрахунком суду, загальний розмір пені за договором складає 580 476,44 грн., разом з тим, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення пеня в розмірі 544 595,74 грн., з урахуванням заявлених позивачем до стягнення сум пені за кожний період, що зазначений у розрахунку долученому до позовної заяви.
Враховуючи все наведене вище, позов ПАТ «НАК «Нафтогаз України» підлягає частковому задоволенню. Колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Івано-Франківськгаз» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 44 604,12 грн. - 3% річних, 277 852,19 грн. - інфляційних втрат та 544 595,74 грн. - пені, у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати вартості природного газу за договором купівлі-продажу природного газу №13-188-В від 04 січня 2013 року. В решті позовних вимог (щодо стягнення 331 087,74 грн. - інфляційних втрат та 5 259,65 грн. - пені) слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що при вирішенні спору місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, у зв'язку з чим, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню.
Крім того, як уже зазначалось вище, 15 серпня 2016 року ПАТ «Івано-Франківськгаз» подало до суду клопотання про відстрочення виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду у справі №909/81/16 строком на три місяці до початку опалювального сезону.
Згідно з ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
У п.7.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» роз'яснено, що питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови апеляційної чи касаційної інстанції за наявності обставин, передбачених частиною першою статті 121 ГПК, вирішує сама апеляційна чи касаційна інстанція, якщо ці обставини стали їй відомі до прийняття постанови за результатами перегляду рішення господарського суду першої інстанції. У цих випадках припис про відстрочку або розстрочку, зміну способу та порядку виконання відповідної постанови має міститися в її резолютивній частині.
Поряд з тим, у п.7.2 наведеної вище Постанови роз'яснено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Клопотання відповідача обгрунтоване зокрема тим, що в літній період відповідачем витрачається значна сума коштів на підготовку до опалювального сезону, здійснення заміни та капітального ремонту газопроводів та споруд на них та виконання інвестиційної програми. Відповідач вказує, що використання коштів з прибутку товариства на погашення заборгованості не може перевищувати 25% у зв'язку з необхідністю виконання умов договору, укладеного з позивачем, щодо відновлення державного майна (50% прибутку) та сплати податку на прибуток (19%). Зазначає, що виконання рішення суду залежить від оплати за надані послуги з розподілу природного газу споживачами усіх категорій, відтак товариство в змозі буде виконати рішення суду лише після підготовки до осінньо-зимового періоду, з настанням якого значно збільшиться обсяг транспортування природного газу і відповідно збільшиться поступлення коштів від споживачів.
У клопотанні відповідач просив відстрочити виконання постанови апеляційного господарського суду строком на три місяці, тобто до 15 листопада 2016 року.
Розглянувши заяву відповідача, зважаючи на обставини, зазначені ним в такій заяві, враховуючи дату прийняття судом апеляційної інстанції постанови про стягнення з відповідача коштів в розмірі 867 052,05 грн., керуючись ст.121 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви відповідача, відстрочивши виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 року по справі №909/81/16 до 15 листопада 2016 року.
З огляду на все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку апеляційну скаргу ОСОБА_4 акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволити частково, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.03.2016 року по справі №909/81/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов ПАТ «НАК «Нафтогаз України» задоволити частково: стягнути з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Івано-Франківськгаз» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 44 604,12 грн. - 3% річних, 277 852,19 грн. - інфляційних втрат та 544 595,74 грн. - пені, у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати вартості природного газу за договором купівлі-продажу природного газу №13-188-В від 04 січня 2013 року. В задоволенні решти позовних вимог (щодо стягнення 331 087,74 грн. - інфляційних втрат та 5 259,65 грн. - пені) слід відмовити. Поряд з тим, виконання постанови апеляційного суду слід відстрочити до 15 листопада 2016 року.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 27 312,14 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору (з яких: 13 005,78 грн. - за подання позову та 14 306,36 грн. - за подання та розгляд апеляційної скарги.).
Керуючись ст.ст.49, 101, 102, 103, 104, 105, 121 ГПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволити частково.
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.03.2016 року по справі №909/81/16 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Івано-Франківськгаз» (76010, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вул. Ленкавського, 20, і.к. 03361046) на користь ОСОБА_4 акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, і.к. 20077720) 867 052,05 грн., з яких: 44 604,12 грн. - 3% річних, 277 852,19 грн. - інфляційних втрат та 544 595,74 грн. - пені.
В задоволенні решти позовних вимог (щодо стягнення 331 087,74 грн. - інфляційних втрат та 5 259,65 грн. - пені) відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Івано-Франківськгаз» (76010, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вул. Ленкавського, 20, і.к. 03361046) на користь ОСОБА_4 акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, і.к. 20077720) 27 312,14 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору (з яких: 13 005,78 грн. - за подання позову та 14 306,36 грн. - за подання та розгляд апеляційної скарги.).
Відстрочити виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 року по справі №909/81/16 до 15 листопада 2016 року.
На виконання постанови місцевому господарському суду видати накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Матеріали справи №909/81/16 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Головуючий-суддя Якімець Г.Г.
Судді Бойко С.М.
ОСОБА_1