У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2016 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючогоЧервинської М.Є., суддів:Завгородньої І.М., Мазур Л.М.,Попович О.В., Ситнік О.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишок 50/1» до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, про зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишок50/1» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 09 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25 лютого 2016 року, в с т а н о в и л а: У грудні 2013 року позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обгрунтування, що житловий комплекс за адресою: АДРЕСА_1, передано на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишок 50/1» (далі - ОСББ «Затишок 50/1») на підставі акта прийому-передачі від 26жовтня 2012 року. Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1. Відповідачем самовільно проведені роботи з реконструкції під житло частини горища площею 144,1 кв. м, яке належить на праві спільної сумісної власності співвласникам будинку, а саме: в підсобному приміщенні встановлено централізоване опалення, заблоковано вхід з під'їзду на горище (вихід на дах), знесено несучі стіни, що призвело до порушення архітектурного фасаду будинку. Крім того, відповідач здійснив переобладнання горища без його згоди та відповідних дозволів, що призвело до порушення прав інших мешканців на допоміжні приміщення будинку, просив суд зобов'язати відповідача привести квартиру до попереднього стану відповідно до даних технічної інвентаризації; привести самовільно зайняту частину горища до стану, котрий існував до моменту вчинення нею дій щодо проведення реконструкції та перепланування горища. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 9 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25 лютого 2016 року, в позові відмовлено. У касаційній скарзі об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишок 50/1» просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з даних інвентаризаційного опису наявної площі ОСББ «Затишок 50/1», згідно з якими загальна площа квартири відповідача становить 227,6 кв. м, та акта прийому-передачі житлового комплексу на баланс, в якому не зазначено площу горища (вказана лише в інвентаризаційному описі), дійшов висновку про відсутність підстав для приведення квартири відповідача загальною площею 254,8 кв. м відповідно до даних технічної інвентаризації. Проте з такими висновками судів у повній мірі погодитись не можна. Статтями 213, 214, 316 ЦПК Українипередбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Згідно з п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Як роз'яснено в рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 у справі за конституційним зверненням ОСОБА_11 та інших громадян про офіційне тлумачення положень п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень ст. ст. 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності. Як вбачається з матеріалів справи, 29 травня 2012 року Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради відповідачу видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 30,2 кв.м, загальною площею згідно з технічним паспортом 227,6 кв.м. Відповідно до ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Згідно з Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (далі - Правила) до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків. Згідно з п. 1.4.3 Правил до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщені, які розташовані у житловому будинку. За змістом п. 1.4.4. Правил переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається. Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається. Відповідно до п. 1.4.5. Правил для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування. Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 15 квітня 2015 року № 1895 планування та площа квартири АДРЕСА_1 не відповідає технічному паспорту від 21 жовтня 2011 року, загальною площею 227,6 кв. м та свідоцтву про право власності від 29 травня 2012 року. Планування та площа квартири АДРЕСА_1 відповідає технічному паспорту від 19 грудня 2013 року, загальною площею 254,8 кв. м, і витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14 лютого 2014 року. Встановити, частина горища зайнята самовільно чи не самовільно, не надається можливим. Перепланування квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_6 не здійснювалось. Встановити, яка частина горища перебуває у спільній сумісній власності мешканців по АДРЕСА_1 не надається можливим. Разом з тим висновок експертизи є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами. Суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність у матеріалах справи технічного паспорта від 19 грудня 2013 року на квартиру, загальною площею 254,8 кв. м, а також на відомості, відображені у витязі з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14 лютого 2014 року щодо підстави виникнення права власності - свідоцтво про право власності від 29 травня 2012 року, а також не з'ясував, чим підтверджується право власності відповідача на донараховану площу в приміщеннях мансарди, вказану у довідці ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 19 грудня 2013 року № 2/11704 та чи знаходиться у спірному приміщенні технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на вказані порушення уваги не звернув, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги та помилково залишив рішення без змін. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді слід встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, і ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишок 50/1» задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 09 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 25 лютого 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий М.Є. Червинська Судді: І.М. Завгородня Л.М. Мазур О.В. Попович О.М. Ситнік