79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"11" жовтня 2016 р. Справа № 914/3552/15
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Кравчук Н.М.
суддів Бойко С.М.
ОСОБА_1
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Автоспа” (надалі ТзОВ “Автоспа”), б/н від 15.07.2016р. (вх. № ЛАГС 01-05/3576/16 від 19.07.2016р.)
на рішення господарського суду Львівської області від 14.06.2016р.
у справі № 914/3552/15
за позовом: ТзОВ “Автоспа”, с. Наварія, Пустомитівський район, Львівська область
до відповідача: ЦТ Група “Маруха” ОСОБА_2 і ОСОБА_3, ОСОБА_4, Гєрахув 74, 27-600 Сандомеж (Grupa “Marycha” s.c. Krzysztof Golez & Andrzey Kondrat, Polska, Gierlachow 74, 27-600 Sandomierz)
про стягнення 82 986,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_4 - представник (довіреність № 1 від 10.07.2016р.)
від відповідача: ОСОБА_5 - представник (довіреність б/н від 18.04.2016р.)
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу та заяв про відвід суддів від учасників судового процесу не надходило.
Рішенням господарського суду Львівської області від 14.06.2016р. у справі №914/3552/15 (суддя Петрашко М.М.) відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.
Приймаючи рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що рекламна вивіска не входить до переліку товару (комплектуючого) на який згідно контракту та в силу ст. 675 ЦК України розповсюджується гарантія. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази фактичних витрат, понесених на виконання ремонтно-будівельних робіт згідно договору № 021-БР від 27.08.2015р., укладеного між ТзОВ “Автоспа” та ТзОВ “Артур”.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТзОВ “Автоспа” подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що всупереч укладеному між позивачем та відповідачем договору, продавцем (відповідачем) не були дотримані гарантії щодо якості купленого у нього товару. Враховуючи, що недоліки товару були виявлені покупцем протягом гарантійного строку, які відповідачем в добровільному порядку не були усунуті, позивач вважає, що відповідач повинен повернути йому заявлену до стягнення суму 82 986,00 грн. - вартість робіт з усунення недоліків рекламної вивіски.
Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 19.07.2016р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу ОСОБА_6, склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, ОСОБА_7 та ОСОБА_8
Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 22.07.2016р. поновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 13.09.2016р.
У зв'язку з перебуванням судді Мирутенка О.Л. у відпустці, 12.09.2016р. здійснено автоматичну заміну члена колегії суддів по розгляду справи № 914/3552/15, суддю Мирутенка О.Л. замінено на суддю Якімець Г.Г.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016р. розгляд апеляційної скарги призначено на 04.10.2016р.
В судовому засідання 04.10.2016р. оголошено перерву до 11.10.2016р., про що сторони повідомлені під розписку.
Позивач в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.
Крім того, в апеляційній скарзі просить суд призначити у справі комплексну судову хіміко-матеріалознавчу та товарознавчу експертизу.
Відповідач в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання про проведення даної експертизи, зазначивши при цьому, що в матеріалах справи є достатньо доказів для встановлення фактичних обставин справи.
Частиною 1 ст. 41 ГПК України встановлено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
У постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» №4 від 23.03.2012р. зазначено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про призначення комплексної судової хіміко-матеріалознавчої та товарознавчої експертизи, оскільки вважає, що висновок експерта, як додатковий доказ у справі, не вплине на прийняття законного рішення судом, а в матеріалах справи є достатньо доказів для вирішення спору по суті.
Відповідач в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/7097/16 від 29.09.2016р.), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.
31.08.2013р. між ТзОВ “Автоспа” (покупець) та Grupa “Marycha” s.c. Krzysztof Golez & Andrzey Kondrat (продавець) укладено контракт № 2013/01, згідно із умовами якого продавець продає, а покупець купує (в подальшому товар) комплектну безконтактну автомийку самообслуговування контейнерного типу виробництва LavArte Іспанія (а.с. 9-11).
Пунктом 2.1 контракту передбачено, що покупець купує передбачений даним контрактом товар на основі підписаних рахунків фактур та додатків (специфікацій) до даного контракту на кожну поставку.
Відповідно до п.3.5 контакту товар поставляється покупцю на основі письмових замовлень покупця, висланих на електронну адресу продавця. Для підтвердження волевиявлення сторін, сторонами укладається специфікація (додаток до контракту (специфікація) та інвойс на кожну поставку.
Згідно з п.5.1 контракту товар, що поставляється згідно даного контракту повинен відповідати вимогам та стандартам міжнародної системи якості товарів та послуг.
Пунктом 5.3 контракту передбачено, що гарантійний строк становить двадцять чотири місяці з моменту отримання товару.
Пунктом 9.2 контракту передбачено, що кожна зі сторін має право винести спірне питання на розгляд в господарський суд Львівської області, рішення якого є остаточним та обов'язковим для обох сторін. При вирішенні спорів господарським судом використовується матеріальне та процесуальне право України.
16.12.2013р. сторонами було підписано кінцеву специфікацію №66/12/2013, з врахуванням додатку до специфікації №1/12/2013, на підставі яких покупець придбав у продавця товар по трьох позиціях, в тому числі “Дахове покриття, 6-постової авто мийки самообслуговування, рік виготовлення 2013, згідно з деталізованим додатком до специфікації”. Відповідно до вказаного додатку визначено, що дана позиція включає в себе сталеву конструкцію, рекламну вивіску, кріпильні елементи, обшивку даху та дорожні решітки (а.с. 14-17).
16.12.2013р. відповідачем було оформлено фактуру ВАТ №fv66/12/13 на загальну суму 104 200,00 євро (а.с. 12-13).
На виконання умов контракту було здійснено оплату в повному обсязі за поставлений відповідачем товар, що підтверджується копіями платіжних доручень на загальну суму 104 200,00 євро (а.с. 81-85).
Проте, як стверджує позивач, ним було виявлено недоліки проданого товару, зокрема, поступове викривлення рекламної вивіски, яка є частиною проданого товару по позиції “Дахове покриття, 6-постової авто мийки самообслуговування, рік виготовлення 2013, згідно з деталізованим додатком до специфікації”. В зв'язку з чим, як стверджує позивач, 20.01.2015р. на адресу відповідача було надіслано претензію із вимогою направити свого представника для складання акту дефекту до 15.02.2015р. або усунути згаданий недолік за свій рахунок у цей же строк. Однак, відповіді від відповідача на адресу позивача не надходило (а.с. 18).
08.07.2015р. позивачем було повторно надіслано на адресу відповідача претензію з аналогічним проханням направити свого представника для складання акту дефекту до 25.07.2015р. або усунути недолік за свій рахунок у цей же строк. Однак відповіді від відповідача на адресу позивача не надійшло (а.с. 19-20).
У п.8.1. контракту зазначено, що за неякісний товар продавець повертає повну його вартість на рахунок покупця після складення акту дефектів обома сторонами. У випадку відмови продавця щодо направлення свого представника, або ж не направлення такого представника у визначений повідомленням термін, покупець має право скласти такий акт без участі продавця.
Відтак, враховуючи, що відповідач не направив свого представника у визначений повідомленням термін, позивачем, у відповідності до п. 8.1 контракту, 25.08.2015р. було складено акт про виявлені недоліки, згідно з яким встановлено, що рекламна вивіска в процесі експлуатації деформувалась та втратила свій естетичний первісний вигляд. До таких наслідків, на думку комісії, призвело неякісне виготовлення продукції, яка під впливом сонячних променів набула горбисту поверхню (а.с. 21).
На підставі договору №021-БР від 27.08.2015р. на виконання ремонтно-будівельних робіт, укладеного між ТзОВ “Автоспа” та ТзОВ “Артур”, було складено дефектний акт від 25.08.2015р. на ремонтні роботи на об'єкті “автомийка на вул. Рудненській, 104 у м. Львові”, відповідно до якого заплановано демонтаж та улаштування вивіски. Також було оформлено локальний кошторис на будівельні роботи, відповідно до якого, вартість робіт з усунення недоліків рекламної вивіски становитиме 82 986,00 грн. (а.с. 22-28).
Враховуючи, що позивачем заплановано проведення вищевказаних будівельних робіт, останній звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 82 986,00 грн. у відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.
Відповідно до ст. 123 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно ст.124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається за цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Сторони у п.9.2 контракту погодили, що кожна зі сторін має право винести спірне питання на розгляд в господарський суд Львівської області, рішення якого є остаточним та обов'язковим для обох сторін. При вирішенні спорів господарським судом використовується матеріальне та процесуальне право України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України “Про міжнародне приватне право”, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Доказів наявності підстав, передбачених ст. 77 Закону “Про міжнародне приватне право”, при яких господарський суд Львівської області не може приймати до свого провадження і розглядати справу, суду не подано, під час розгляду справи судом не встановлено.
Згідно ст. 7 Закону України “Про міжнародне приватне право”, при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.
Статтею ст.11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно з ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як зазначалося вище, 31.08.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено контракт № 2013/01, предметом якого є купівля-продаж комплектної безконтактної автомийки самообслуговування контейнерного типу виробництва LavArte Іспанія.
Відтак, зазначений контракт є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст.673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.
Відповідно ст.675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.
На виконання п.3.5 контракту, 16.12.2013р. між сторонами було підписано кінцеву специфікацію №66/12/2013 з врахуванням деталізованого додатку до специфікації №1/12/2013, на підставі якого покупець придбав у продавця “дахове покриття, 6-постової автомийки самообслуговування, рік виготовлення 2013, згідно з деталізованим додатком до специфікації”.
Відповідно до вказаного додатку визначено, що дана позиція включає в себе сталеву конструкцію, рекламну вивіску, кріпильні елементи, обшивку даху та дорожні решітки.
Проаналізувавши умови вказаного вище контракту, специфікації, додатку до специфікації та фактуру, колегія суддів звертає увагу на те, що умовами контракту було передбачено купівлю-продаж комплекту безконтактної автомийки самообслуговування контейнерного типу виробництва LavArte, країна походження Іспанія.
У специфікації до контракту №2013/01 від 31.08.2013р. FV кінцева №66/12/2013 від 16.12.2013р. зазначено, що покупець придбав окрім повного комплекту безконтактної автомийки самообслуговування контейнерного типу виробництва LavArte, країна походження Іспанія, визначений згідно деталізованого додатку №2/12/2013, ще Дахове покриття безконтактної 6-постової автомийки згідно з деталізованим додатком до специфікації, країна походження ОСОБА_4 та автомобільний порохотяг самообслуговування для очищення автомобіля без додаткових запасних частин, країна походження Хорватія (а.с. 15).
У додатку № 1/12/2013 до FV № 66/12/2013 зазначено, що до переліку елементів навісу - товару «сталева конструкція навісів для 6-постової автомобільної мийки самообслуговування» країна походження ОСОБА_4, входить, зокрема, рекламна вивіска (а.с. 17).
Таким чином, рекламна вивіска не є комплектуючим виробом товару, що зазначений у п.1.1. контракту, оскільки відсутні докази, що така рекламна вивіска входить в повний комплект безконтактної автомийки самообслуговування контейнерного типу, виробником якої є LavArte Іспанія, а з положень п. 5.3. контракту вбачається, що гарантійний строк становить двадцять чотири місяці з моменту отримання товару, а саме комплектної безконтактної автомийки самообслуговування контейнерного типу виробництва LavArte, країна походження Іспанія, тобто товару визначеного у предметі контракту.
Вищенаведені обставини підтверджуються також підписаним сторонами актом приймання-передачі обладнання від 29.04.2014р. до контракту №2013/01 від 31.08.2013р., в якому, зазначено, що у повний комплект безконтактної автомийки самообслуговування контейнерного типу виробництва LavArte, країна походження Іспанія входить, зокрема: система пом»якшення води; система нагріву води; система управління автомийки на основі комп'ютера; комплект обладнання високого; система подачі мікропорошка зі змішувачем; поворотні стріли для монтажу на постах; мийні шланги з кронштейнами в комплекті; електронний приймач монет з можливістю вибору програм для миття.
Підписавши даний акт, позивач тим самим підтвердив одержання повного та справного обладнання (а.с. 73).
Як зазначалося вище, позивачем було виявлено недоліки купленого товару, зокрема, відбулося поступове викривлення рекламної вивіски, яка є частиною проданого товару по позиції у спеціфікації «Дахове покриття, 6-постової автомийки самообслуговування», рік виготовлення 2013, згідно з деталізованим додатком до специфікації. Оскільки недоліки товару були виявлені протягом гарантійного строку, позивачем було надіслано відповідачу (продавцю) 20.01.2015р. та 08.07.2015р. вимоги з проханням направити свого представника для складання акту дефекту або усунення виявлених недоліків за свій рахунок (а.с. 18-19).
Проте, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні належні докази надіслання на адресу відповідача, а також отримання останнім вказаних претензій.
Покликання позивача на квитанцію про відправлення поштової кореспонденції відповідачу, як на доказ належного повідомлення відповідача, суд не бере до уваги, оскільки з даної квитанції неможливо встановити на яку саме адресу відправлялась кореспонденція і який вміст вказаної кореспонденції (а.с. 20). Представник відповідача в судовому засіданні категорично заперечував отримання їхньою стороною будь-яких претензій чи будь-яких телефонних дзвінків щодо поставки неякісного товару.
Відповідно до п.8.1. контракту, за неякісний товар продавець повертає повну його вартість на рахунок покупця після складання акту дефектів обома сторонами. У випадку відмови продавця щодо направлення свого представника, або ж не направлення такого представника у визначений повідомленням термін, покупець має право скласти такий акт без участі продавця.
Враховуючи те, що належних доказів отримання відповідачем від позивача претензії з вимогою надіслати представника для складання акту дефектів матеріали справи не містять, а позивачем не доведено факту належного повідомлення відповідача, суд вважає відповідача таким, що не повідомлений про необхідність направлення представника з метою складення вказаного акту.
Крім того, позивач зазначає, що на підставі договору №021-БР від 27.08.2015р. на виконання ремонтно-будівельних робіт, укладеного між ТзОВ “Автоспа” та ТзОВ “Артур”, було складено дефектний акт від 25.08.2015р. на ремонтні роботи на об'єкті “автомийка на вл. Рудненській, 104 у м. Львові”, відповідно до якого заплановано демонтаж та улаштування вивіски. Також було оформлено локальний кошторис на будівельні роботи, відповідно до якого, вартість робіт з усунення недоліків рекламної вивіски становитиме 82 986,00 грн.
Відповідно до п.2.2. вищевказаного договору №021-БР від 27.08.2015р. на виконання ремонтно-будівельних робіт, замовник у 3-х денний строк з дня погодження сторонами договірної ціни зобов'язується здійснити авансовий платіж виконавцю у розмірі 30% від вартості робіт, вказаній у договірній ціні.
Замовник протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт зобов'язується здійснити решту оплати робіт виконавцю згідно визначеної та погодженої договірної ціни (п.2.3. договору).
Однак, у матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем фактичних витрат на виконання вищезазначеного договору на виконання ремонтно-будівельних робіт.
З огляду на вищевикладені обставини, суд апеляційної інстанції не бере до уваги поданий позивачем акт про виявлені недоліки від 25.08.2015р., в якому зафіксовано, що вивіска рекламна в процесі експлуатації деформувалась та втратила свій естетичний вигляд і до таких наслідків, на думку комісії, призвело неякісне виготовлення продукції, яка під впливом сонячних променів набула горбисту поверхню (а.с. 21).
Згідно ч.1 ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч.1 ст.679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не доведено, що згідно вказаної специфікації з урахуванням деталізованого додатку № 2/12/2013 у повний комплект безконтактної автомийки входить “дахове покриття безконтактної 6-постової автомийки самообслуговування, рік виготовлення 2013”, відповідно рекламна вивіска не входить до переліку товару (комплектуючого) на який згідно контракту та в силу ст. 675 ЦК України розповсюджується гарантія.
Отже, підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обставини справи у їх сукупності свідчать про безпідставність і необґрунтованість заявленого позову, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у його задоволенні у повному обсязі.
Відповідно до ч.3 ст. 43 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Однак, скаржником всупереч вищенаведеній нормі права, не подано доказів, які б підтвердили факти, наведені в позовній заяві, а доводи, зазначені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оспорюваному рішенні суду першої інстанції.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. Рішення господарського суду Львівської області від 14.06.2016р. у справі № 914/3552/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.
3. Справу передати до господарського суду Львівської області.
Головуючий суддя Кравчук Н.М.
судді Бойко С.М.
ОСОБА_1