Справа № 721/754/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Дідух Д. В.
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
11 жовтня 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Путильського районного суду Чернівецької області від 06 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до Сергіївської сільської ради Путильського району Чернівецької області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень,
Позивач в серпні 2016 року звернувся до Путильського районного суду Чернівецької області з адміністративним позовом в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення VII сесії VII скликання Сергіївської сільської ради Путильського району Чернівецької області №41-07/16 від 20.04.2016.
Постановою Путильського районного суду Чернівецької області від 06.09.2016 в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Сергіївської сільської ради № 66/9 від 10.12.1997 із змінами та доповненнями позачергової ХХV сесії V скликання №684/25-09 від 01.10.2009 ОСОБА_2 було надано в безоплатну приватну власність дві земельні ділянки: одна площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, а друга земельна ділянка площею 0,50 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1.
На підставі цього рішенням V сесії VІІ скликання Сергіївської сільської ради №15-05/16 від 12.02.2016 ОСОБА_2 відмовлено в приватизації земельних ділянок розміром 0,0651 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і земельної ділянки розміром 0,0130 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що вона вже використала право безоплатної приватизації.
10.12.1997 рішенням виконавчого комітету Сергіївської сільської ради № 66/9 ОСОБА_2 виділено в приватну власність земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення підсобного господарства площею 0,50 га. (з них 0,25 га в с. Сергії та 0,25 га в с. Фошки).
При цьому, позивач з 1993 року була зареєстрована до реконструйованої будівлі ветеринарної аптеки СВК ім. Л. Кобилиці, де вона проживає і до цього часу. З 2006 року і до цього часу позивач сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою під будівлею аптеки. В 2007 році позивач придбала у власність будівлю аптеки як об'єкт нерухомого майна.
В 2015 році ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення відповідних документів для приватизації земельної ділянки під будівлею аптеки площею 0,0651 га.
Проте, Сергіївською сільською радою позивачу було відмовлено у наданні такого дозволу, оскільки, їй вже було передано у власність земельну ділянку рішеннями попередніх сесій ради. А саме, рішенням Сергіївської сільської ради позачергової ХХV сесії V скликання №684/25-09 від 01.10.2009 внесено зміни та уточнення до рішення виконавчого комітету Сергіївської сільської ради від 10.12.1997 №66/9, де "слова надати громадянам (за списком) земельну ділянку 0,60 га в приватну власність для ведення підсобного господарства, замінити та доповнити словами: - надати безоплатно у приватну власність земельну ділянку громадянці України ОСОБА_2 для будівництва, обслуговування житлового будинку та господарських споруд і будівель площею 0,2500 га в АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0500 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1".
Рішенням VII сесії VII скликання Сергіївської сільської ради №41-07/16 від 20.04.2016, згідно якого було внесено зміни в п.1 та доповнення до рішення V сесії VІІ скликання Сергіївської сільської ради №15-05/16 від 12.02.2016 в тексті згідно архівного витягу з рішення ХХV сесії V скликання №684/25-09 від 01.10.2009, яким визнано недійсним п. 1 в тексті рішення сесії №667-24/09 від 01.10.2009.
Таким чином, відповідачем змінено цільове призначення та розміри земельної ділянки, яку надано ОСОБА_2 в приватну власність. При цьому, позивач до органів місцевого самоврядування щодо внесення таких змін не звертався та про прийняття вказаних змін відповідачем повідомлений не був. А тому, прийняті відповідачем рішення змінюють права позивача як власника та користувача земельною ділянкою та нерухомим майном.
З врахуванням наведеного, апеляційний суд, в межах даної справи перевіряє лише правильність прийняття рішення VII сесії VII скликання Сергіївської сільської ради Путильського району Чернівецької області №41-07/16 від 20.04.2016, а не правильність прийняття відповідачем інших рішень.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що рішення VII сесії VII скликання Сергіївської сільської ради Путильського району Чернівецької області №41-07/16 від 20.04.2016 не обмежує прав позивача, а відповідач ніяких змін та доповнень до архівного рішення позачергової ХХV сесії V скликання №684/25-09 від 01.10.2009 не вносив.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.
Відповідно до ч. 34 ст. 26, ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
В рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. Ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Крім того, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Чинне законодавство України містить низку законодавчих актів, якими прямо передбачено право органу місцевого самоврядування скасовувати свої рішення з тих чи інших питань, віднесених до сфери їх управління, а також рішення виконавчих органів місцевого самоврядування. Разом з тим, щодо актів індивідуальної дії законом передбачений інший порядок, про що вказав в своєму рішенні Конституційний Суд України. Так, в мотивувальній частині вищевказаного рішення Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Згідно зі ст. 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
Матеріалами справи підтверджується, що рішенням VII сесії VII скликання Сергіївської сільської ради Путильського району Чернівецької області №41-07/16 від 20.04.2016 внесено зміни в пункт 1 та доповнення до рішення V сесії VІІ скликання Сергіївської сільської ради № 15-05/16 від 12.02.2016, а саме: визнано недійсним рішення ХХV позачергової сесії V скликання №684/25-09 від 01.10.2009.
При цьому, рішення позачергової ХХV сесії V скликання №684/25-09 від 01.10.2009, прийняте на підставі рішення виконавчого комітету Сергіївської сільської ради № 66/9 від 10.12.1997, згідно якого позивачу надано у приватну власність земельну ділянку площею 0,2500 га., відповідно до якого 11.12.2000 відділом містобудування та архітектури видано паспорт на будівництво житлового будинку та виділено в натурі земельну ділянку.
Отже, з наведеного слідує, що відповідач не вправі вносити будь-які зміни та доповнення до вищевказаних нормативних актів, оскільки, рішення Сергіївської сільської ради № 66/9 від 10.12.1997 приймалось виконавчим комітетом Сергіївської сільської ради, попередні рішення були частково виконані у зв'язку з видачею позивачу паспорта на будівництво житлового будинку та виділенням в натурі земельної ділянки, таким чином відповідач, приймаючи оскаржуване рішення сільської ради, вносячи зміни в раніше прийняті рішення та скасовуючи раніше прийняті рішення, вийшов за межі повноважень передбачених Конституцією та законами України
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 24.10.2011 у справі № 21-309а11.
З наведених мотивів, апеляційний суд також вважає безпідставними твердження суду першої інстанції про те, що оскаржуваним рішенням відповідача не порушуються права позивача.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової, про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки судом апеляційної інстанції позов задоволено повністю, то понесені позивачем судові витрати в сумі 1 157,52 грн. (551,20 грн. - ставка судового збору за подання позовної заяви + 606,32 грн. - ставка судового збору за подання апеляційної скарги) підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Постанову Путильського районного суду Чернівецької області від 06 вересня 2016 року - скасувати та прийняти нову.
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення VII сесії VII скликання Сергіївської сільської ради Путильського району Чернівецької області № 41-07/16 від 20.04.2016.
Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Сергіївської сільської ради Путильського району Чернівецької області понесені судові витрати в сумі 1 157,52 грн. (тисячу сто п'ятдесят сім грн. 52 коп.).
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Мельник-Томенко Ж. М. Сторчак В. Ю.