79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.10.2016р. Справа № 914/1967/16
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Броди Львівської області
до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства “ОСОБА_3 Аваль” в особі Львівської обласної дирекції ОСОБА_2 акціонерного товариства “ОСОБА_3 Аваль”, м.Львів
про зобов'язання вчинити дії
За участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_4 - адвокат (договір про надання правової допомоги від 29.08.2016р.);
від відповідача ОСОБА_5 - представник (довіреність №196/16 від 28.03.2016р.).
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства “ОСОБА_3 Аваль” в особі Львівської обласної дирекції ОСОБА_2 акціонерного товариства “ОСОБА_3 Аваль” про зобов'язання вчинити дії. 10.10.2016р. позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог.
Зокрема позивач з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить: зобов'язати відповідача належним чином виконати договір банківського обслуговування від 11.06.2009р. №03/22271, а саме: у чотирнадцяти квитанцій про внесення коштів ОСОБА_1 на поточний банківський рахунок №260003645, МФО 380805 у Бродівському відділенні ОСОБА_2 акціонерного товариства “ОСОБА_3 Аваль” у призначенні платежу зазначити:
- по квитанції №OJPO71168 від 05.01.2012р. на суму 2 000,00 грн. замість тексту «Виручка за надані послуги» - «Поповнення обігових коштів»;
- по квитанції №OEL534972 від 06.02.2012р. на суму 200 грн. замість тексту «Виручка за надані послуги» - «Поповнення обігових коштів»;
- по квитанції №OEL52374 від 07.02.2012р. на суму 3 000,00 грн. замість тексту «Виручка за надані послуги» - «Поповнення обігових коштів»;
- по квитанції №OEL532328 від 05.03.2012р. на суму 4 500,00 грн. замість тексту «Виручка за надані послуги» - «Поповнення обігових коштів»;
- по квитанції №OEL528497 від 13.03.2012р. на суму 3 000,00 грн. замість тексту «Виручка за надані послуги» - «Поповнення обігових коштів»;
- по квитанції №OEL 581914 від 12.06.2012р. на суму 3 000,00 грн. замість тексту «Виручка за надані послуги» - «Поповнення обігових коштів»;
- по квитанції №OP7M34492 від 09.07.2012р. на суму 9 000,00 грн. замість тексту «Виручка за надані послуги» - «Поповнення обігових коштів»;
- по квитанції №OE2D49892 від 24.07.2012р. на суму 2 000,00 грн. замість тексту «Виручка від усіх видів послуг, за рекламні послуги» - «Поповнення обігових коштів»;
- по квитанції №OEL838580 від 08.08.2012р. на суму 2 500,00 грн. замість тексту «Виручка від продажу товарів та обслуговування сигналізації» - «Поповнення обігових коштів»;
- по квитанції №OP7M55553 від 31.08.2012р. на суму 2 500,00 грн. замість тексту «Надходження виручки від усіх видів послуг, за рекламні послуги» - «Поповнення обігових коштів»;
- по квитанції №OP7M56026 від 04.09.2012р. на суму 18 000,00 грн. замість тексту «Надходження виручки від усіх видів послуг, виручка від послуг з обслуговування охоронно-пожежної сигналізації» - «Поповнення обігових коштів»;
- по квитанції №OP7M35478 від 26.10.2012р. на суму 2 000,00 грн. замість тексту «Надходження виручки від усіх видів послуг, виручка від телекомунікаційних послуг» - «Поповнення обігових коштів»;
- по квитанції №OP7M466606 від 05.11.2012р. на суму 1 200,00 грн. замість тексту «Надходження виручки від усіх видів послуг, виручка від телекомунікаційних послуг» - «Поповнення обігових коштів»;
- по квитанції №OP7M42573 від 07.11.2012р. на суму 1 700,00 грн. замість тексту «Надходження виручки від усіх видів послуг, виручка від телекомунікаційних послуг» - «Поповнення обігових коштів».
Ухвалою суду від 29.07.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 30.08.2016р. В судовому засіданні 30.08.2016р. було оголошено перерву до 13.09.2016р. В судовому засіданні 13.09.2016р. було оголошено перерву до 27.09.2016р. Ухвалою суду від 27.09.2016р. продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 11.10.2016р.
Представник позивача в судовому засіданні 11.10.2016р. позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав зазначених у позовній заяві та поясненнях (вх.№38501/16) по справі.
Крім того, представник позивача підтримав раніше подане клопотання (вх.№38500/16) про витребування доказів.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав зазначених у поданому 29.08.2016р. відзиві (вх.№34636/16) на позовну заяву.
Розглянувши клопотання (вх.№38500/16) про витребування доказів суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
У клопотанні позивач просить витребувати у відповідача заяви ОСОБА_1 на підставі яких ним вносилась готівка, однак дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, необхідність для витребування таких доказів суд не вбачає. Разом з тим, в матеріалах справи міститься достатньо доказів для вирішення спору по суті, а тому суд відхиляє клопотання про витребування доказів.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у поданому 29.08.2016р. відзиві (вх.№34636/16) на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд:
встановив:
11.06.2009р. між Відкритим акціонерним товариством “ОСОБА_3 Аваль” (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “ОСОБА_3 Аваль”) в особі Начальника Бродівського відділення (надалі - банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - клієнт) укладено договір банківського рахунку №03/222701.
Відповідно до п.1.1. договору банк відкриває клієнту один або декілька поточних рахунків у національній та/або іноземній валютах та здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунків клієнта відповідно до законодавства України, нормативно-правових актів НБУ, умов цього договору та умов функціонування кореспондентських рахунків банку, а також надає клієнту комісійні та інші послуги, передбачені законодавством України та тарифами банку для МСБ клієнтів.
Згідно із п.1.3. договору банк приймає і зараховує на рахунки клієнта грошові кошти, що йому надходять, виконує розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум в межах залишків коштів на рахунках на початок операційного дня, надає довідки та здійснює інші операції за рахунками у порядку та на умовах, передбачених чинним законодавством України, цим договором та тарифами банку. Надання банком клієнту послуг, які безпосередньо не відносяться до розрахунково-касового обслуговування та/або не передбачені тарифами банку, здійснюється на підставі окремих договорів.
Пунктом 2.2.1. договору передбачено, що клієнт має право подавати до банку розрахункові документи на паперових носіях або у вигляду електронних розрахункових документів, у разі використання системи дистанційного обслуговування рахунків.
Відповідно до п.2.2.2. договору клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своїх рахунках з дотриманням вимог чинного законодавства, крім випадків, передбачених чинним законодавством України та цим договором.
Згідно із п.2.3.3. договору банк бере на себе зобов'язання здійснювати розрахункові операції по рахунках клієнта відповідно до вимог чинного законодавства України та цього договору, на підставі належним чином оформлених платіжних документів клієнта та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунках клієнта, якщо інше не встановлено окремими договорами між банком і клієнтом.
Пунктом 2.3.4. договору передбачено, що банк бере на себе зобов'язання забезпечувати своєчасне зарахування коштів на рахунки клієнта.
Відповідно до п.2.3.5. договору банк бере на себе зобов'язання здійснювати приймання та видачу готівки відповідно до чинного законодавства України та діючих тарифів банку.
Згідно із п. 3.7. договору банк не несе відповідальності за достовірність інформації, зазначеної клієнтом в документі на переказ коштів, суті операцій, щодо якої здійснюється цей переказ.
Як зазначено у позовній заяві, 09.05.2015р. позивач звернувся до відповідача - Бродівського відділення з листом з проханням виправити помилки у касових документах за 2012р., про які стало відомо позивачу після проведення перевірки Буською ОДПІ у квітні-травні 2015р. його господарської діяльності щодо дотримання фінансового законодавства за період з 01.01.2012р. до 31.12.2014р.
Як стверджує позивач, кошти в сумі 54 600,00 грн., що вносились у 2012р. на його рахунок для «поповнення власних оборотних коштів» (касовий символ 32), є його власними коштами, проте у банківських квитанціях вказано: виручка за послуги, за надані послуги, за надходження виручки з усіх видів послуг тощо.
За твердженням позивача, у зв'язку з допущеною оператором банку помилкою у нього виникла необхідність врегулювання спірного питання з ДПІ у зв'язку з невірною назвою призначення касових операцій по його банківському рахунку.
Однак, як зазначає ФОП ОСОБА_1, банком було відмовлено виконати виправлення реквізитів платежів з посиланням на Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в України». Зокрема відповідачем було вказано, що платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ.
Позивач зазначає, що дані в платіжний пристрій вносились не ним, а самостійно оператором, при цьому позивач посилається на п.1.22. Постанови НБУ від 01.06.2011р. №174 «Про затвердження Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні», де зазначено, що реквізити касових документів, що формуються із застосуванням платіжних пристроїв за результатами касових операцій, заповнюються як клієнтами, так і в автоматичному режимі платіжного пристрою, які використовують бази даних автоматизованої системи.
Також позивач посилається на Постанову НБУ №45 від 18.02.2013р. «Про затвердження Змін до Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні» затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року N 174, де зазначено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний за зверненням клієнта врегулювати відповідно до законодавства України спірні питання, які виникають та/або пов'язані з касовими операціями, у тому числі здійсненими через платіжні пристрої.
Враховуючи наведене, позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить зобов'язати відповідача належним чином виконати договір банківського обслуговування від 11.06.2009р. №03/22271, а саме у чотирнадцяти квитанцій про внесення коштів ОСОБА_1 на поточний банківський рахунок №260003645, МФО 380805 у Бродівському відділенні ОСОБА_2 акціонерного товариства “ОСОБА_3 Аваль” зазначити призначення платежу «Поповнення обігових коштів» (касовий символ 32).
Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив (від 29.08.2016р. вх.№34636/16) на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно із ч.3 ст.1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Згідно із ч.2 ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
Як вбачається із матеріалів справи 11.06.2009р. між позивачем та відповідачем укладено договір банківського рахунку №03/222701.
Згідно із п.1.3. договору банк приймає і зараховує на рахунки клієнта грошові кошти, що йому надходять, виконує розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум в межах залишків коштів на рахунках на початок операційного дня, надає довідки та здійснює інші операції за рахунками у порядку та на умовах, передбачених чинним законодавством України, цим договором та тарифами банку. Надання банком клієнту послуг, які безпосередньо не відносяться до розрахунково-касового обслуговування та/або не передбачені тарифами банку, здійснюється на підставі окремих договорів.
Пунктом 2.2.1. договору передбачено, що клієнт має право подавати до банку розрахункові документи на паперових носіях або у вигляду електронних розрахункових документів, у разі використання системи дистанційного обслуговування рахунків.
Відповідно до п.2.2.2. договору клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своїх рахунках з дотриманням вимог чинного законодавства, крім випадків, передбачених чинним законодавством України та цим договором.
Відповідно до п.2.3.5. договору банк бере на себе зобов'язання здійснювати приймання та видачу готівки відповідно до чинного законодавства України та діючих тарифів банку.
Згідно із п. 3.7. договору банк не несе відповідальності за достовірність інформації, зазначеної клієнтом в документі на переказ коштів, суті операцій, щодо якої здійснюється цей переказ.
Пунктом 2.3.4. договору передбачено, що банк бере на себе зобов'язання забезпечувати своєчасне зарахування коштів на рахунки клієнта.
Відповідно до п.1.4. Глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді;
Відповідно до п.1.6. Глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.
Банк (філія, відділення) здійснює приймання від клієнта готівки національної валюти через операційну касу за такими прибутковими касовими документами: за заявою на переказ готівки - від юридичних осіб для зарахування на власні поточні рахунки, від фізичних осіб - на поточні, вкладні (депозитні) рахунки, а також від юридичних та фізичних осіб - на рахунки банку (філії, відділення), у тому числі на погашення кредиту, інших юридичних або фізичних осіб, які відкриті в цьому самому банку або в іншому банку, та переказ без відкриття рахунку (п.2.2 Розділ IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 01.06.2011р.
N174).
Відповідно до п.1.3. Глави IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 01.06.2011 N 174, касові документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.
Відповідно до вимог пункту 1.4. Глави IV вищенаведеної інструкції, клієнт заповнює касові документи від руки чи за допомогою технічних засобів або банк (філія, відділення) за згодою клієнта заповнює касові документи із застосуванням технічних засобів або системи автоматизації банку (далі - САБ). Правильність заповнення банком (філією, відділенням) реквізитів касового документа із застосуванням технічних засобів або САБ клієнт засвідчує своїм підписом.
Банку (філії, відділенню) забороняється під час здійснення касових операцій виправляти в касових документах такі реквізити: номери рахунків (за винятком зміни номера рахунку на грошових чеках у зв'язку з реорганізацією банку), найменування клієнта, суми, призначення платежу, прізвища, імені, по батькові отримувача (платника) (1.14. Глави IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 01.06.2011 N 174).
Згідно п. 1.19. Глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом. Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник, який у разі її невідповідності має відшкодовувати банку завдану внаслідок цього шкоду.
Згідно ч.33.2. ст.33 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ.
З вищенаведених норм вбачається, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд, і відповідно призначення платежу визначає сам клієнт. Клієнт сам заповнює касові документи від руки чи за допомогою технічних засобів, однак у разі заповнення банком касових документів за згодою клієнта, правильність заповнення касових документів підтверджується клієнтом. Водночас, не тільки правильність, але й відповідальність за відповідність інформації несе також клієнт (платник).
Відтак, з огляду на викладене, твердження позивача про те, що банк при заповненні квитанцій на переказ готівки допустився помилки, не відповідає приписам вищенаведених норм законодавства. Водночас, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача відразу після проведення касової операції з вимогою здійснити виправлення у призначенні платежу у зв'язку з помилкою, а книга обліку доходів, подана позивачем, не відображає змісту господарських чи касових операцій, а відтак жодним чином не підтверджує обставин, покладені позивачем у підставу позову.
Окрім цього, твердження позивача про те, що під час внесення коштів на рахунок йому у банку пояснили, що на касових апаратах немає символу, який б відображав призначення платежу як «поповнення обігових коштів» спростовується діючими у той період Правилами організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 19 березня 2003 р. N 124, де у «Звіті про касові обороти» (Форма N 747-Н (декадна) та Форма N 748-Н (місячна)) визначено символи надходження готівки, одним з яких, зокрема, є символ № 32 - Інші надходження, тобто надходження, які не враховані іншими статтями надходжень.
Вказані правила не визначають поняття та види інших надходжень, а відтак враховуючи приписи наведених вище судом Інструкцій, положень Цивільного кодексу України та Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», позивач не був позбавлений права визначити призначення платежу на власний розсуд.
Разом з тим, позивачем не наведено законних та обґрунтованих підстав за яких відповідач в силу норм законодавства має здійснити у чотирнадцяти квитанціях про внесення коштів ОСОБА_1 на поточний банківський рахунок №260003645, МФО 380805 у Бродівському відділенні ОСОБА_2 акціонерного товариства “ОСОБА_3 Аваль” виправлення у графі призначення платежу.
З огляду на викладене, суд не вбачає законних та обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог позивача, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Сплата позивачем судового збору підтверджується квитанцією №KSK2813 від 21.07.2016р. на суму 1 378,00 грн. Оскільки у задоволенні позову слід відмовити, то керуючись нормами ст.49 ГПК України, суд дійшов висновку витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повний текст рішення
виготовлено 17.10.2016р.
Суддя Петрашко М.М.