04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"11" жовтня 2016 р. Справа№ 910/2501/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Алданової С.О.
Руденко М.А.
при секретарі Єременко К.Л.
за участю представників
від позивача: Шморгуненко О.В. за дов. № 26 від 06.01.2016 р.
Дацько Я.О. за дов. № 27 від 06.01.2016 р.
від відповідача: Солонець І.В. за дов. № 24 від 09.03.2016 р.
Слобода Р.Й. за дов. 56 від 10.10.2016р.
від третьої особи - 1: Васильківський В.О. за дов. № 220/297/д
від третьої особи - 2: не з'явились
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Військової частини польова пошта НОМЕР_1
на рішення Господарського суду міста Києва
від 18.05.2016 року
у справі № 910/2501/16 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Військової частини НОМЕР_2
до Концерну “Техвоєнсервіс” в особі Філії Концерну
“Техвоєнсервіс” “99 автомобільна ремонтна база”
треті особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1) Міністерство оборони України
2) Військова частина НОМЕР_3
про стягнення 51 963,80 грн.
Військова частина НОМЕР_2 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Концерну “Техвоєнсервіс” в особі Філії Концерну «Техвоєнсервіс» «99 автомобільна ремонтна база» про стягнення 51 963,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.09.2013 між Військовою частиною НОМЕР_2 та Концерном “Техвоєнсервіс” в особі Філії Концерну “Техвоєнсервіс” “99 автомобільна ремонтна база” було укладено договір перевезення вантажу № 7 та додаткова угода до нього від 16.01.2014, на підставі яких перевізник зобов'язався доставити своїм автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж. За доводами позивача, відповідач в порушення умов договору, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим позивач просить повернути частину коштів за ненадані послуги у розмірі 29 693,60 грн. та стягнути неустойку у розмірі 22 270,20 грн. - 25 % від вартості договору перевезення.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2016 року у справі №910/2501/16 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Військова частина польова пошта НОМЕР_4 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2016 року у справі № 910/2501/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 12.07.2016 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя Мартюк А.І., судді Руденко М.А., Чорна Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2016 р. колегією суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Руденко М.А., Чорна Л.В. прийнято апеляційну скаргу Військової частини польова пошта НОМЕР_1 у справі № 910/2501/16 до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 15.09.2016 року.
Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 р. по справі № 910/2501/16 було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи у зв'язку із перебуванням у відпустці судді (яка не є суддею - доповідачем) Чорна Л.В.
Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.09.2016 р. для розгляду справи № 910/2501/16 було сформовано склад колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Руденко М.А., Алданова С.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 р. колегією суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Руденко М.А., Алданова С.О. прийнято апеляційну скаргу Військової частини польова пошта НОМЕР_1 у справі № 910/2501/16 до провадження колегії суддів у названому складі, розгляд апеляційної скарги призначено на 15.09.2016 року.
15.09.2016 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника Концерну "Техвоєнсервіс" Філія Концерну "Техвоєнсервіс" "99 автомобільна ремонтна база" надійшов відзив на апеляційну скаргу.
У судове засідання в апеляційній інстанції 15.09.2016 року не з'явились уповноважені представники третіх осіб 1, 2, що перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, а тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність відкладення розгляду апеляційної скарги.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016р. розгляд справи № 910/2501/16 було відкладено на 11.10.2016р.
11.10.2016р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло пояснення по справі.
11.10.2016р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі та відповідь на відзив.
Обґрунтовуючи клопотання, представник третьої особи-1 зазначає, що щодо порушення умов Договору перевезення вантажу № 7 від 16.09.2013р. Міністерство оборони України звернулась до господарського суду м. Києва з позовною заявою про визнання договору недійсним в частині щодо калькуляції цін.
Представник позивача заперечував проти клопотання про зупинення провадження у справі та просив суд відмовити в задоволенні даного клопотання.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі, зокрема, неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Так як спір виник після винесення рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/2501/16 від 18.05.2016р., колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання третьої особи та зупинення провадження у даній справі, оскільки у разі наявності рішення про визнання договору недійсним в частині щодо калькуляції цін може звернутись до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник третьої особи -1 у судовому засіданні зазначив, що вирішення питання щодо задоволення чи відмови в апеляційній скарзі покладається на розсуд суду.
Представник третьої особи -2 у судове засідання не з'явився. Причини неявки суду не повідомив. Хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
16.09.2013р. між Концерном “Техвоєнсервіс” в особі Філії Концерну “Техвоєнсервіс” “99 автомобільна ремонтна база” (надалі - виконавець/перевізник) та Міністерством оборони в особі командира Військової частини НОМЕР_2 (надалі - замовник) було укладено договір перевезення вантажу № 7 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж (згідно із нарядом) з місце відправлення, яким є в/ч НОМЕР_2 стм Десна до пункту призначення м. Одеса, яким є Філія концерну “Техвоєнсервіс” “99 автомобільна ремонтна база”. Замовник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу в сумі 89 080,00 грн в т.ч. ПДВ.
Згідно з п. 1.2. договору перевізник, окрім безпосереднього здійснення перевезення, зобов'язався за окрему плату надати замовнику пов'язані з перевезенням вантажу послуги із транспортного експедирування, а саме безпеку доставки товару.
Оформлений подорожній лист, завірений перевізником, при пред'явлені водієм, який виконує зобов'язання експедитора, є підставою для одержання ним вантажу для перевезення та покладення відповідальності за схоронність такого вантажу на перевізника (п. 1.4. договору).
Строк доставки вантажу за цим договором не повинен перевищувати 10 годин з часу відправлення вантажу (п. 1.5. договору).
Відповідно до п. 2.3. договору перевізник взяв на себе зобов'язання забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення і до моменту видачі замовнику.
У п.п. 4.1.,4.2. договору сторони передбачили, що розрахунки між перевізником і замовником здійснюється шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок перевізника. Вартість перевезення вантажу визначено у калькуляції (додаток № 1 до договору).
16.01.2014р. сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 7, якою внесли зміни до п. 1.1. договору, виклавши його в наступній редакції: “в порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж (згідно із нарядом № 01/14 від 08.01.2014) з місця відправлення, яким є в/ч А 1048 стм Десна до пункту призначення м. Одеса, яким є Військова академія (ЦЗНПВА). Замовник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу в сумі 89 080,00 грн з ПДВ”.
Позивач зазначив, що відповідачем не у повному обсязі виконанні взяті на себе зобов'язання за договором, не доставлено товар у повній кількості. Своїм невиконанням договірних зобов'язань відповідач завдав шкоди державі в особі позивача на суму 29 639,60 грн. (вартість невиконаних зобов'язань щодо перевезення 4 одиниць військової техніки) та неустойка у розмірі 25% від вартості перевезення на суму 22 270,20 грн.
11.11.2015р. позивачем на адресу відповідача направлялася претензія № 2017 з вимогами відшкодувати збитки у розмірі 51 963,80 грн, з яких 29 693,60 грн - за ненадані послуги та 22 270,20 - неустойка.
Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Положення ст. 909 цього Кодексу встановлюють, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме згідно з наряду № 01/14 від 07.08.2014 відповідачем прийнято від позивача вантаж у кількості 12 одиниць для здійснення перевезення, зокрема: БТР-80 зав. № 12ЛТ7706, БТР-Д зав. № В09ЛТ6582, БТР-Д зав. № В06ЛТ6276, БТР-Д зав. № В08ЛТ6559, БДМ-1П зав. № М08ЛТ9366, БМД-1П зав. № П08ЛТ9626, БМД-1П зав. № Г01ЛТ9340, БМД-2 № Т07ЛТ8606, БМД-2 № Е11ЛТ8959, БМД-2 № Е09ЛТ8855.
Позивачем на виконання умов договору перераховано на рахунок перевізника грошові кошти у сумі 89 080,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 740 від 24.12.2013р.
Відповідачем у свою чергу було надано послуги щодо перевезення військової техніки на суму 89 080,00 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками зокрема: № ОУ-0000371 від 20.09.2013 на суму 12 706,25 грн; № ОУ-0000412 від 07.10.2013 на суму 12 686,67 грн; № ОУ-0000414 від 02.12.2013 на суму 12 707,25 грн; № ОУ-0000415 від 02.22.2013 на суму 12 686,67 грн; № ОУ-0000001 від 05.01.2014 на суму 12 706,25 грн; № ОУ-0000002 від 11.01.2014 на суму 12 706,25 грн та № ОУ-0000002 від 15.01.2015 на суму 12 881,46 грн.
Перевезення військової техніки відповідачем у кількості 8 одиниць, а саме: БТР-Д зав. № В09ЛТ6582, БТР-Д зав. № В06ЛТ6276, БТР-Д зав. № В08ЛТ6559, БДМ-1П зав. № М08ЛТ9366, БМД-1П зав. № П08ЛТ9626, БМД-1П зав. № Г01ЛТ9340, БМД-2 № Т07ЛТ8606, БМД-2 № Е11ЛТ8959, підтверджується матеріалами справи - подорожніми листами та товарно-транспортними накладними.
Позивачем не надано доказів того, що відповідачем завдано шкоди державі в особі позивача на суму 29 639,60 грн. через невиконанням договірних зобов'язань (вартість невиконаних зобов'язань щодо перевезення 4 одиниць військової техніки). Матеріали справи свідчать про надання відповідачем послуг з перевезення вантажу на загальну суму 89 080,00 грн. та прийняття вказаних послуг позивачем без зауважень, про що свідчать акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, а тому на думку колегії суддів, місцевий суд дійшов правильного висновку, що вимога позивача про стягнення 29 693,60 грн. за ненадані послуги задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 22 270,20 грн слід зазначити наступне.
Матеріали справи підтверджується факт прийняття відповідачем вантажу у кількості 12 одиниць для здійснення перевезення, зокрема: БТР-80 зав. № 12ЛТ7706, БТР-Д зав. № В09ЛТ6582, БТР-Д зав. № В06ЛТ6276, БТР-Д зав. № В08ЛТ6559, БДМ-1П зав. № М08ЛТ9366, БМД-1П зав. № П08ЛТ9626, БМД-1П зав. № Г01ЛТ9340, БМД-2 № Т07ЛТ8606, БМД-2 № Е11ЛТ8959, БМД-2 № Е09ЛТ8855 та здійснення відповідачем перевезення вантажу у кількості 8 одиниць, а саме: БТР-Д зав. № В09ЛТ6582, БТР-Д зав. № В06ЛТ6276, БТР-Д зав. № В08ЛТ6559, БДМ-1П зав. № М08ЛТ9366, БМД-1П зав. № П08ЛТ9626, БМД-1П зав. № Г01ЛТ9340, БМД-2 № Т07ЛТ8606, БМД-2 № Е11ЛТ8959.
Також, підтверджується матеріалами справи, отримання військової техніки у кількості 1 шт., а саме БТР-80 зав. № 12ЛТ7706, військовою частиною А-1048, про що свідчить акт № 18 технічного стану від 03.03.2014.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження передачі 2 одиниць військової техніки, а саме: БТР-80 зав. № Е07ЛТ6070, БТР-80 зав. № Е06ЛТ1403, відповідачу для здійснення перевезення. В той час, як вбачається із матеріалів справи військова техніка БТР-80 зав. № Е07ЛТ6070 у кількості 1 шт. та БТР-80 зав. № Е06ЛТ1403 у кількості 1 шт., згідно з нарядом № 01/14, відвантажено військовій частині НОМЕР_5 .
Отже, відповідачем не здійснено перевезення вантажу у кількості 3 шт., а саме БМД-2 № Е09ЛТ8855, БТР-80 зав. № Е07ЛТ6070, БТР-80 зав. № Е06ЛТ1403.
Доводи відповідача щодо відвантаження військової техніки БТР-80 зав. № Е07ЛТ6070 у кількості 1 шт. та БТР-80 зав. № Е06ЛТ1403 у кількості 1 шт., військовій частині 3838, згідно з нарядом № 01/14 вважаються колегією суддів не доведеними, оскільки відповідачем згідно з нарядом № 01/14 прийнято вантаж у кількості 12 одиниць для здійснення перевезення.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У п. 5.2. договору передбачено, що за прострочення доставки вантажу за цим договором перевізник зобов'язаний відшкодувати замовнику збитки завдані порушенням строку доставки, та сплатити неустойку у розмірі 25 % вартості перевезення.
Судом встановлено, що відповідачем не вірно розраховано суму неустойки, оскільки останнім здійснено розрахунок виходячи з суми загального перевезення вантажу, що вказана у п. 1.1. договору, в той час як слід здійснювати розрахунок 25 % від вартості перевезення, що було прострочено. Вартість перевезення вантажу у кількості 1 шт., сторонами суду не надано.
Відповідачем було заявлено про застосування строків позовної давності щодо основного зобов'язання з посилання на п. 6. ч.2 ст. 258 ЦК України та окремо щодо штрафних санкцій з посилання на п. 1 ч.2 ст. 258 ЦК України.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу (ст. 256 ЦК України).
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦКУ).
Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені), у зв'язку з перевезенням вантажу.
Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч.4. ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позовна заява військової частини А 1048 датована 11.11.2015, а з урахуванням п. 1.5. договору та наряду № 01/14 відповідач був зобов'язаний здійснити перевезення до 07.03.2014.
Оскільки, строк позовної давності щодо вимог позивача про стягнення неустойки на момент звернення до суду пропущений, а відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, то колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні в цій частині.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволені позовних вимог.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2016р. у справі № 910/2501/16 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Військової частини польова пошта НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2016р. у справі № 910/2501/16 - без змін.
2. Матеріали справи № 910/2501/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді С.О. Алданова
М.А. Руденко