ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.10.2016Справа № 910/16726/16
За позовом Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування"
до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"
про стягнення 9 364,82 грн., -
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились.
Обставини справи:
Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування" (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (надалі також - відповідач) суми страхового відшкодування в розмірі 9 364,82 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винними у скоєнні якої визнано водіїв обох транспортних засобів, отримав, в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат, право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити виплату страхового відшкодування, яка має бути визначена шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на двох осіб.
Відповідачем письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надано.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 11.10.2016р.
В судове засідання 11.10.2016р. представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи, проте до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Зважаючи на те, що неявка представників сторін, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
В судовому засіданні 11 жовтня 2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.10.2015р. між позивачем (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено Договір серії PKSI №1500665 «Просто-Каско плюс» (надалі - Договір страхування), відповідно до умов якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню автомобіля "Сітроен", реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі також - застрахований автомобіль).
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
24.10.2015р. по вул. Комсомольській в смт. Козелець Чернігівської області ОСОБА_2 керуючи автомобілем "Опель", реєстраційний номер НОМЕР_2, перед початком маневру повороту ліворуч не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, а ОСОБА_1, керуючи автомобілем "Сітроен", реєстраційний номер НОМЕР_1, виконуючи маневр обгону при виникненні небезпеки не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого трапилась дорожньо-транспортна подія, в результаті якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Козелецького району суду Чернігівської області від 13.11.2015р. у справі №734/3638/15-п ОСОБА_1, а постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 18.01.2016р. у справі №361/17/16-п ОСОБА_2 за здійснення вказаного ДТП було визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на них адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Згідно рахунку СТО №06888 від 27.10.2015р. (ТОВ «АвтоАльянс Київ») та ремонтної калькуляції AUDATEХ від 27.10.2015р. вартість ремонту автомобіля "Сітроен", реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 21 379,64 грн.
Відповідно до Страхового акту № 110510 від 20.11.2015р. розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 19 729,64 грн.
Враховуючи зазначене, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив страхове відшкодування в сумі 19 729,64 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №18737 від 23.11.2015р. на вказану суму.
Позивачем у зв'язку з тим, що винними у скоєнні ДТП визнано водіїв обох транспортних засобів, на підставі ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", звернувся до відповідача з заявою вих. 04-5955 від 10.12.2015р. про виплату страхового відшкодування у розмірі 9 864,82 грн. (50 % від суми заподіяної шкоди), яка була залишена відповідачем без задоволення.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Розглядаючи спір по суті суд зазначає, що у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15 викладено правову позицію про те, що Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Тому виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування Страховик набуває права зворотної вимоги до Страховика винної особи у сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.
Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").
Позивачем з урахуванням рахунку СТО №06888 від 27.10.2015р. та на підставі складеного ним Страхового акту № 110510 від 20.11.2015р. виплачено своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 19 729,64 грн.
Відповідачем не надано суду доказів на спростування встановленої позивачем вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля внаслідок його пошкодження в ДТП, і також відповідач не спростував розраховану позивачем суму страхового відшкодування. Доводів та доказів наявності у деталей застрахованого автомобіля коефіцієнту зносу відповідач суду не надав.
Судом встановлено, що наведені у рахунку СТО, деталі та роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з завданими застрахованому автомобілю пошкодженнями внаслідок ДТП, що відображені в доданій до матеріалів справи Довідці ДАІ і відповідачем не надано доказів протилежного.
Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в межах суми виплаченого страхового відшкодування.
Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Відповідно до пункту 36.3 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
Вина водіїв транспортних засобів "Сітроен", реєстраційний номер НОМЕР_1 (ОСОБА_1.) та "Опель", реєстраційний номер НОМЕР_2 (ОСОБА_2.) встановлена в судовому порядку.
Цивільно-правова відповідальність особи, яка керує транспортним засобом "Опель", реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на дату ДТП застрахована відповідачем на підставі Полісу №АЕ/2761072.
Відповідно до ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до Полісу № АЕ/2761072 розмір франшизи становить 500,00 грн., а ліміт відповідальності по майну становить 50 000,00 грн., отже, з відповідача має бути стягнуто 9 364,82 грн. (19 729,64 грн.(виплачена позивачем сума страхового відшкодування) : 2 - 500,00 грн. (розмір франшизи).
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності у нього обов'язку здійснити виплату позивачу суми страхового відшкодування в розмірі 9 364,82 грн.
Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/16726/16 позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та стягненню з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування в розмірі 9 364,82 грн.
Судовий збір в розмірі 1 378,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (код ЄДРПОУ 22945712, адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд.77) на користь Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (код ЄДРПОУ 24745673, адреса: 04050, м. Київ, вул. Герцена буд. 10) суму страхового відшкодування в розмірі 9 364,82 грн. (дев'ять тисяч триста шістдесят чотири гривні 82 коп.) та судовий збір у розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 17.10.2016р.
Суддя С.М. Морозов