Справа № 573/850/16-к
Номер провадження 1-кп/573/69/16
18 жовтня 2016 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючої судді: ОСОБА_1 ,
з участю секретарів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурорів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого: ОСОБА_6 ,
захисника: ОСОБА_7 ,
потерпілого: ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 25 листопада 2015 року за №12015200130000728, по обвинуваченню
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Білопілля Сумської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , освіта середня-спеціальна, неодруженого, не працюючого, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не інваліда, раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
25 листопада 2015 року близько 01 години 00 хвилин ОСОБА_6 на автомобілі марки «УАЗ», який взяв у товариша, під'їхав на автомобільну стоянку супермаркету «АТБмаркет», що знаходиться за адресою: Сумська область, м. Білопілля, вул. Макаренка, 2. Через деякий час до нього підійшли раніше знайомі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Того ж дня, приблизно о 01 годині 15 хвилин між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 виникла словесна сварка, яка на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, переросла в бійку, що тривала близько двох хвилин. Після цього ОСОБА_6 відбіг від місця бійки в напрямку колишнього заводу «БМЗ». Приблизно через 10-15 хвилин ОСОБА_6 повернувся і, керуючись мотивом відплати, дістав з автомобіля марки «УАЗ» ніж, після чого підійшов до ОСОБА_8 і, махнувши рукою з ножем в напрямку останнього, завдав йому різану непроникаючу рану в районі живота.
Внаслідок зазначених дій ОСОБА_6 , ОСОБА_8 почав відходити назад, але перечепився через бордюр і впав на пішохідну доріжку перед «АТБмаркет». У свою чергу ОСОБА_6 , тримаючи ніж у правій руці, побіг слідом за ОСОБА_8 і в той час коли останній знаходився у лежачому положенні, завдав йому два удари ножем в район гомілки лівої нижньої кінцівки, один удар у район верхньої частини лівої нижньої кінцівки та два удари ножем в район лівої руки та лівого плеча, а також намагався завдати ОСОБА_8 удари ногою, після чого припинив свої протиправні дії та відійшов в сторону. В цей час ОСОБА_8 залишився сидіти на пішохідній доріжці. Не зупинившись на скоєному, приблизно через одну хвилину ОСОБА_6 підбіг до ОСОБА_8 та завдав йому удар ногою в район лівої частини обличчя, після чого остаточно припинив свої протиправні дії та залишив місце пригоди.
Своїми умисними діями ОСОБА_6 спричинив потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляд: множинних ран лівої нижньої кінцівки з пошкодженням м'язів гомілки, лівого плеча, верхнього лівого повіка. При огляді судмедекспертом 23 березня 2016 року у ОСОБА_8 виявлено пошкодження: рубці на животі в ділянці мечеподібного відростка посередині, на передній поверхні лівого плеча, в ділянці верхньої повіки лівого ока, на лівому стегні, на лівій гомілці - 2 та на лівому плечі, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №47 від 19 квітня 2016 року відносяться до категорії легких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я більше 6 днів, але не більше 21 дня.
Здійснюючи вказані дії, ОСОБА_6 усвідомлював суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки та бажав їх настання, тобто діяв із прямим умислом.
На початку судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні злочину визнавав частково, але в подальшому винним себе визнав повністю, щиро розкаявся, дав покази, які відповідають обставинам, викладеним в обвинувальному акті та описовій частині вироку, зокрема підтвердив, що 25 листопада 2015 року близько 01 години 00 хвилин він на автомобілі свого товариша марки «УАЗ» під'їхав до автомобільної стоянки супермаркету «АТБмаркет», що по вул. Макаренка в м. Білопілля. Там до нього підійшли ОСОБА_9 і ОСОБА_8 . З останнім у нього з незрозумілих причин виникла словесна сварка, яка переросла в бійку. Через декілька хвилин він відбіг від місця бійки, а потім повернувся і дістав з автомобіля ніж. Підійшовши до ОСОБА_8 , він махнув рукою з ножем в напрямку останнього. Не виключає, що саме в цей момент міг завдати потерпілому ножове поранення в область живота. Після цього ОСОБА_8 почав відходити назад, та перечепившись через бордюр, упав на пішохідну доріжку перед «АТБмаркет». Він побіг слідом і в той час, коли ОСОБА_8 знаходився у лежачому положенні, завдав йому приблизно три удари ножем у ліву ногу та два удари ножем в область лівої руки та лівого плеча, намагаючись при цьому вдарити потерпілого ногою, після чого відійшов в сторону. В цей час ОСОБА_8 залишився сидіти на пішохідній доріжці. Потім він знову підбіг до ОСОБА_8 та завдав йому удар ногою в район лівої частини обличчя, після чого поїхав додому.
Потерпілий ОСОБА_8 у судовому засіданні показав, що 25 листопада 2015 року на автомобільній стоянці біля супермаркету «АТБмаркет» в м. Білопілля на вул. Макаренка між ним і ОСОБА_10 виникла сварка, в ході якої ОСОБА_10 взяв із автомобіля «УАЗ» ніж і побіг на нього. Відступаючи, він перечепився через бордюр і впав. В цей час підбіг ОСОБА_10 і наніс йому чисельні удари ножем в ліву ногу, ліву руку та живіт. Потім обвинувачений припинив свої дії і відійшов, але приблизно через хвилину повернувся і наніс йому ще удар ногою в обличчя, після чого сів у автомобіль «УАЗ» і поїхав геть.
Крім показів обвинуваченого і потерпілого в судовому засіданні, вина ОСОБА_10 у вчиненні злочину підтверджується дослідженими судом письмовими доказами у їх сукупності.
Так, з висновку судово-медичного експерта №47 від 19 квітня 2016 року вбачається, при огляді судмедекспертом 23 березня 2016 року у ОСОБА_8 виявлено пошкодження: рубці: на животі в ділянці мочеподібного відростка посередині, на правій поверхні лівого плеча, в ділянці верхньої повіки лівого ока, на лівому стегні, на лівій гомілці - 2, на лівому плечі.
В хірургічному відділенні Білопільської ЦРЛ та Сумської обласної клінічної лікарні встановлено діагноз: множинні різані рани лівої нижньої кінцівки з пошкодженням м'язів гомілки, лівого плеча, верхнього лівого повіка. Стан після ПХО 25 листопада 2015 року.
Описані пошкодження утворилися від дії предметів, що мають ріжучі властивості. Це підтверджується характером пошкоджень.
Пошкодження ОСОБА_8 могли бути спричинені ударами ножем.
Пошкодження у ОСОБА_8 відносяться до категорії легких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я більше 6 днів але не більше 21 дня.
Всього ОСОБА_8 нанесено 6 ударів предметом, яким міг бути ніж, по різним ділянкам тіла (а. с. 102-103).
У відповідності до протоколу проведення слідчого експерименту від 27 квітня 2016 року та фототаблиці до нього потерпілий ОСОБА_8 розказав і показав про обставини завдання йому тілесних ушкоджень ОСОБА_10 та показав їх механізм (а. с. 104 - 109).
Згідно з висновком судово-медичного експерта №63 від 28 квітня 2016 року механізм спричинення тілесних ушкоджень, продемонстрований при проведенні слідчого експерименту потерпілим ОСОБА_8 , може відповідати тому механізму, який виявлено при проведенні судово-медичного дослідження останнього (а. с. 110).
Відповідно до протоколу огляду від 25 листопада 2015 року та фототаблиці до нього місцем події є автостоянка, розташована по вул. Макаренка в м. Білопілля, навпроти супермаркету «АТБмаркет», де було виявлено сліди речовини бурого кольору (а. с. 111-120).
Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_10 у завданні ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я більше 6 днів але не більше 21 дня знайшла своє повне підтвердження в ході судового слідства.
За таких обставин суд кваліфікує дії ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 125 КК України, як завдання легких тілесних ушкоджень, що спричинили потерпілому короткочасний розлад здоров'я.
Призначаючи ОСОБА_6 вид та міру покарання, суд на підставі ст. 65 КК України враховує наступне.
Ступінь тяжкості скоєного злочину, який згідно зі ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості.
Визначені ст. 66 КК України пом'якшуючі відповідальність обставини, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
На підставі ч. 2 ст. 66 КК України суд враховує також особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не інвалід, неодружений, задовільно характеризується за місцем проживання.
Думку потерпілого ОСОБА_8 , який у судовому засіданні не наполягав на призначенні обвинуваченому суворої міри покарання, підтримав думку прокурора щодо можливого призначення ОСОБА_10 покарання у виді штрафу.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжували б покарання ОСОБА_6 в судовому засіданні не встановлено.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність ОСОБА_6 , особу обвинуваченого, суд вважає, що за вчинення останнім злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання, призначене в межах санкції статті, у виді штрафу.
Під час підготовчого судового засідання потерпілий ОСОБА_8 заявив до обвинуваченого ОСОБА_10 цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 17 997 грн. 50 коп. і моральної шкоди у сумі 5 000 грн.
Обвинувачений ОСОБА_10 позов потерпілого визнав частково, зокрема, в частині матеріальної шкоди у розмірі, який буде підтверджений чеками, а моральну шкоду в розмірі 3 000 грн.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.
За змістом ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Частиною 5 вказаної норми визначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Так, під час розгляду кримінального провадження факт спричинення обвинуваченим ОСОБА_11 потерпілому ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень у вигляді чисельних ран лівої нижньої кінцівки з пошкодженням м'язів гомілки, лівого плеча, верхнього лівого повіка знайшов своє підтвердження. За висновком судово-медичної експертизи №47 від 19 квітня 2016 року при огляді судмедекспертом 23 березня 2016 року у ОСОБА_8 виявлено наступні пошкодження: рубці на животі в ділянці мечеподібного відростка посередині, на передній поверхні лівого плеча, в ділянці верхньої повіки лівого ока, на лівому стегні, на лівій гомілці - 2 та на лівому плечі. ОСОБА_8 знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні Білопільської центральної районної лікарні з 25 листопада по 03 грудня 2015 року, де проходив курс медикаментозного лікування з призначенням відповідних фармакологічних засобів. Надалі, з 03 по 11 грудня 2015 року він проходив стаціонарне лікування в КЗ «Сумська обласна клінічна лікарня». Вказані обставини підтверджуються довідкою із КЗ «Білопільської ЦРЛ» від 18 грудня 2015 року та епікризом на хворого відділення, випискою із історії хвороби КЗ «Сумська обласна клінічна лікарня» (а. с. 69-71).
У заявленому цивільному позові потерпілий ОСОБА_8 зазначив, що на лікування, зокрема, на придбання медикаментів та медичних препаратів витратив кошти в загальній сумі 17 997 грн. 50 коп., на підтвердження чого надав оригінали товарних чеків та належним чином засвідчені копії, що свідчать про придбання потерпілим лікарських засобів, медикаментів та інших матеріалів медичного призначення (а. с. 72-89).
Суд вважає, що належними та допустимими доказами укладання усного договору роздрібної купівлі-продажу медикаментів, медичних засобів чи інших матеріалів медичного призначення та факт їх придбання фізичною особою є фіскальні (касові) чеки як один із розрахункових документів встановленої форми, роздруковані реєстратором розрахункових операцій або товарні чеки.
Так, надані потерпілим ОСОБА_8 товарні чеки та фіскальні чеки, як розрахункові документи на придбання лікарських засобів, медикаментів містять відомості про час та місце їх придбання, ціну та найменування товарів, номер документу та реєстратора розрахункових операцій, які за змістом та формою відповідають вимогам актів законодавства України, а тому об'єктивно підтверджують купівлю потерпілим медикаментів, препаратів медичного призначення та предметів гігієни.
Отже, суд при відшкодуванні зазначених витрат враховує наступні товарні чеки:
- від 25 листопада 2015 року: №ЧК-0197469 на суму 1 243 грн. 35 коп., №266589 на суму 364 грн. 02 коп., №266590 на суму 555 грн. 36 коп., а всього товарних чеків на загальну суму 2 162 грн. 73 коп. (а. с. 72-74);
- від 26 листопада 2015 року №267028 на суму 192 грн. 60 коп. (а. с. 75);
- від 27 листопада 2015 року №ЧК-0197934 на суму 485 грн. 70 коп., №267584 на суму 789 грн. 33 коп., а всього товарних чеків на загальну суму 1 275 грн. 03 коп. (а. с. 76-77);
- від 28 листопада 2015 року №267904 на суму 3 538 грн. 31 коп. (а. с. 18);
- від 30 листопада 2015 року: №268571 на суму 907 грн. 69 коп., №ЧК-0198489 на суму 323 грн. 80 коп., №268732 на суму 159 грн. 60 коп., а всього товарних чеків на загальну суму 1 391 грн. 09 коп. ( а. с. 79-81);
- від 01 грудня 2015 року №269005 на суму 517 грн. 48 коп. (а. с. 82);
- від 02 грудня 2015 року: №269346 на суму 193 грн. 70 коп., №269511 на суму 142 грн. 68 коп., №269636 на суму 377 грн. 25 коп., а всього товарних чеків на загальну суму 713 грн. 63 коп. (а. с. 83-85) ;
- від 03 грудня 2015 року: №269980 на суму 377 грн. 55 коп., №56 на суму 2 734 грн. 35 коп., а всього товарних чеків на загальну суму 3 111 грн. 90 коп. (а. с. 86-87) .
Отже, суд вважає вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди на придбання лікарських препаратів та медичних засобів потерпілого ОСОБА_8 доведеними на загальну суму 12 902 грн. 77 коп.
Разом з тим, не підлягають відшкодуванню витрати на придбання медикаментів у ФОП ОСОБА_12 згідно наступних товарних чеків: №68 від 03 грудня 2015 року на суму 462 грн. 13 коп., №94 від 04 грудня 2015 року на суму 535 грн. 70 коп., №86 від 05 грудня 2015 року на суму 390 грн. 65 коп., №95 від 06 грудня 2015 року на суму 649 грн. 35 коп., №87 від 07 грудня 2015 року на суму 713 грн. 44 коп., №89 від 08 грудня 2015 року на суму 539 грн. 40 коп., №73 від 09 грудня 2015 року на суму 495 грн. 16 коп., №71 від 10 грудня 2015 року на суму 839 грн. 20 коп. та №72 від 11 грудня 2015 року на суму 469 грн. 70 коп., всього чеків на загальну суму 5 094 грн. 73 коп., оскільки зазначені товарні чеки, як розрахункові документи на придбання медикаментів, не містять відомостей про найменування товарів, а тому об'єктивно не можуть підтверджувати придбання потерпілим медикаментів чи препаратів медичного призначення (а. с. 88-89).
Таким чином, загальна сума матеріальних витрат що підлягає стягненню із ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_8 складає 12 902 грн. 77 коп., а в стягненні 5 094 грн. 73 коп. необхідно відмовити за недоведеністю позовних вимог.
Щодо відшкодування моральної шкода, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з із знищенням або пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Вирішуючи питання щодо наявності спричинення потерпілому моральної шкоди та визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню на користь цивільного позивача, суд враховує роз'яснення пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», в якому зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує вимоги розумності і справедливості, оскільки моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
У судовому засіданні достовірно встановлено, що шкода потерпілому ОСОБА_8 завдана внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_6 .
Аналізуючи фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про те, що заявлений ОСОБА_8 цивільний позов до ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди у сумі 5 000 грн. є таким, що відповідає обсягу фізичних та моральних страждань потерпілого, що мали місце внаслідок спричинених йому тілесних ушкоджень.
При цьому суд приймає до уваги, що потерпілому ОСОБА_8 було заподіяно легке тілесне ушкодження.
Як пояснив у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 , спричинену йому моральну шкоду він пов'язує із подією злочину, а також із тим, що в подальшому він зазнав емоційних страждань у зв'язку із ушкодженням здоров'я, так як перебував під постійним психологічним тиском за свій фізичний стан, був позбавлений можливості продовжувати активне громадське життя, навчання в університеті в м. Харків, справлятися із домашніми справами, тобто він потребував сторонньої допомоги та додаткової організації свого життя. На даний час лікування фактично ще не завершене, оскільки необхідне проведення реабілітаційних заходів для відновлення рухливості стопи лівої ноги та уникнення кульгавості у подальшому житті.
Отже, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_8 , суд виходить із вимог ст. ст. 23, 1167 ЦК України, роз'яснень, що викладені в п. 9 постанови Пленуму Верховного суду №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та засад розумності, виваженості та справедливості, при цьому враховуючи характер і обсяг душевних страждань потерпілого ОСОБА_8 , а також і те, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, гідності особи, а тому суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_8 моральну шкоду в заявленій сумі 5 000 грн.
Під час підготовчого судового засідання прокурор, діючи в інтересах держави в особі позивачів - Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації та Фінансового управління Білопільської районної державної адміністрації Сумської області, заявив до обвинуваченого позови про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину у розмірі 3 562 грн. 56 коп. і 3 777 грн. 84 коп. відповідно (а. с. 17-19, 21-23).
Обвинувачений ОСОБА_10 позови прокурора визнав повністю.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження суд приходить до висновку, що позови прокурора підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. При цьому особа, вчиняючи злочинне діяння, яким завдає шкоду каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, не тільки порушує сферу особистого інтересу потерпілого, а й заподіює збитки закладу охорони здоров'я, чим змушує його здійснювати відповідні непередбачені витрати на лікування особи, що постраждала від злочину, яких можна було б уникнути.
Згідно з п. 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року №545, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.
У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду №11 від 17 липня 1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» зазначено, що відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв'язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні.
Як встановлено судом, потерпілий ОСОБА_8 перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні Комунального закладу Білопільської районної ради «Білопільська центральна районна лікарня» та в хірургічному відділенні Комунального закладу «Сумська обласна клінічна лікарня» з приводу спричинення йому тілесних ушкоджень, які мали місце саме з вини ОСОБА_6 . Тобто перебування потерпілого ОСОБА_8 на лікуванні в даному випадку є наслідком злочинних дій обвинуваченого.
Отже, враховуючи норми діючого законодавства обвинувачений зобов'язаний відшкодувати витрати закладам охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в дохід відповідного бюджету, оскільки, як вказує прокурор, в даному випадку Комунальний заклад «Сумська обласна клінічна лікарня» є закладом комунальної власності та фінансується за рахунок коштів обласного бюджету, а Комунальний заклад «Білопільська центральна районна лікарня» фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету.
Як вбачається з довідки КЗ БРР Білопільська ЦРЛ від 22 лютого 2016 року, ОСОБА_8 перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні лікарні з 25 листопада 2015 року по 04 грудня 2015 року. Загальна вартість витрат на лікування потерпілого за вказаний період складає 3 777 грн. 84 коп. (а. с. 24).
У відповідності до довідки КЗ БРР «Білопільська ЦРЛ» від 21 вересня 2016 року ОСОБА_8 знаходився на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні лікарні з 25 листопада по 04 грудня 2015 року. Вранці 04 грудня 2015 року він був направлений до Сумської обласної клінічної лікарні і тому за цей день вартість лікування не була нарахована (а. с. 166).
Згідно з довідкою КЗ «Сумська обласна клінічна лікарня» від 11 березня 2016 року загальна вартість витрат на лікування потерпілого за час перебування останнього в хірургічному відділенні лікарні з 03 по 11 грудня 2015 року складає 3 562 грн. 56 коп. (а. с. 20).
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовів прокурора і стягнення з обвинуваченого на користь Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації 3 562 грн. 56 коп. та на користь Фінансового управління Білопільської районної державної адміністрації Сумської області 3 777 грн. 84 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.
У відповідності до вимог ст. 100 КПК України речові докази: паперовий конверт з марлевим тампоном речовини бурого кольору, паперовий конверт з марлевим тампоном контрольного зразка речовини бурого кольору, картонний коробок з уламками битого скла з-під пляшки, які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Білопільського відділення поліції (м. Білопілля) ГУ НП в Сумській області, знищити (а. с. 121-123).
Під час досудового розслідування та судового провадження запобіжний захід відносно ОСОБА_6 не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, і призначити йому покарання за цим законом у виді штрафу в розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 360 (одну тисячу триста шістдесят) гривень.
Стягнути із ОСОБА_6 на користь Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації 3 562 (три тисячі п'ятсот шістдесят дві) гривні 56 копійок витрат на лікування потерпілого від злочину.
Стягнути із ОСОБА_6 на користь Фінансового управління Білопільської районної державної адміністрації Сумської області 3 777 (три тисячі сімсот сімдесят сім) гривень 84 копійки витрат на лікування потерпілого від злочину.
Стягнути із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 12 902 (дванадцять тисяч дев'ятсот дві) гривні 77 копійок матеріальної шкоди і 5 000 (п'ять тисяч) гривень моральної шкоди, а всього 17 902 (сімнадцять тисяч дев'ятсот дві) гривні 77 копійок.
Решту позовних вимог ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди залишити без задоволення.
Речові докази: паперовий конверт з марлевим тампоном речовини бурого кольору, паперовий конверт з марлевим тампоном контрольного зразка речовини бурого кольору, картонний коробок з уламками битого скла з-під пляшки - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя: