03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
Справа 759/5167/16-ц Головуючий у 1 інстанції Заєць Т.О.
Апеляційне провадження № 22-ц/796/10592/2016 Суддя-доповідач Антоненко Н.О.
11 жовтня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
у складі судді-доповідача АнтоненкоН.О.,
суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І. при секретарі Юрченко А.С.,
за участю представника позивача ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, яка на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_5, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 8 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про надання дозволу на виїзд малолітніх дітей за межі України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 8 червня 2016 року позов ОСОБА_6 задоволено: надано ОСОБА_6 дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України малолітніх ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, у період зимових канікул з 20.12.2016 по 11.01.2017 до країни прямування Італійська Республіка, у супроводі матері ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, без згоди та супроводу батька ОСОБА_5
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі у період з 02.08.2003 по 11.11.2014. Від даного шлюбу вони мають двох малолітніх синів ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09.04.2015, яке було змінене рішенням Апеляційного суду м. Києва від 22.10.2015, визначено місце проживання дітей разом із матір'ю ОСОБА_6, розірвано укладений між батьками договір про визначення місця проживання дітей та щодо здійснення батьківських прав та обов'язків, та визначено спосіб участі ОСОБА_5 у вихованні ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. Також рішенням районного суду з батька стягнуто на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання малолітніх синів у твердій грошовій сумі.
Судом також установлено, що 02.02.2015, 06.04.2015, 04.09.2015, 22.09.2015, 13.10.2015, 23.10.2015 ОСОБА_6 зверталася до ОСОБА_5 з вимогами з'явитися до приватного нотаріуса для надання дозволу на виїзд дітей за межі України з метою їх оздоровлення у період весняних та літніх канікул у її супроводі та про надання дозволу на виготовлення проїзних документів, однак відповідач жодної відповіді на вказані звернення не надав.
Виходячи з того, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, позивачем визначено державу прямування та відповідний проміжок часу перебування дітей у цій державі, а також що позовні вимоги спрямовані на забезпечення інтересів дітей, їх відпочинок та оздоровлення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 8 червня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила її відхилити. Відповідач та його представник у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином (том2ас105), заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не подали, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення - залишенню без змін з огляду на таке.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, які відповідають встановленим обставинам справи і вимогам закону, та правильно застосував норми матеріального права.
Предметом спору у даній справі є надання дозволу на виїзд за кордон малолітніх дітей у супроводі матері без згоди (дозволу) на це батька.
Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України. Особа, яка досягла шістнадцяти років, відповідно до ч.3 ст.313 ЦК України має право на вільний самостійний виїзд за межі України, а до досягнення шістнадцяти років має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Порядок виїзду за кордон дітей громадян України встановлено, зокрема, і Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року та Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57.
Частина 2 статті 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачає, що оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Відповідно до пункту 3 Правил перетинання державного кордону громадянами України виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється лише за згодою обох батьків та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених батьками.
Крім того, відповідно до пункту 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України виїзд з України громадян, які не досягли шістнадцятирічного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.
Правильно встановлено судом, що після розірвання шлюбу сторони проживають окремо і між ними склалися неприязні стосунки, внаслідок яких вони не можуть узгодити питання виїзду за кордон їхніх дітей, які проживають з матір'ю.
ОСОБА_6 має намір і можливість з метою забезпечення розвитку дітей та їх оздоровлення періодично виїжджати з синами за кордон, проте, батько дитини не вчиняє передбачених законом та п.4 Правил перетинання державного кордону громадянами України відповідних дій, а саме не надає нотаріально посвідченої згоди на виїзд за межі України ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у супроводі матері, чим фактично створює перешкоди дітям у виїзді за кордон.
З огляду на викладене правильним є висновок суду першої інстанції про те, що за таких обставин та у відповідності до ч.2 ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» за відсутності згоди ОСОБА_5 як батька малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виїзд дітей за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду, а тому дійшов обґрунтованого висновку про наявність законних підстав для задоволення позову ОСОБА_6 в частині надання тимчасового дозволу їхнім синам, дозволу на виїзд за межі України у супроводі матері без згоди (дозволу) батька.
Доводи апеляційної скарги представника відповідача такого висновку суду не спростовують і на його правильність не впливають.
Будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження того, що мати дітей не спроможна забезпечити належний рівень їх відпочинку та оздоровлення дітей або будь-яких об'єктивних та достовірних даних на підтвердження інших обставин, які б дали суду підстави вважати, що ОСОБА_6 як мати неповнолітніх дітей діє не в їх інтересах або на шкоду їм, суду у передбаченому ст.ст.10,60 ЦПК України порядку не надано. Інші доводи, на які посилалася представник ОСОБА_5 як на підставу своїх заперечень проти позову, не стосуються суті даного спору.
Крім того оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі містить чітке визначення періоду перебування дітей за кордоном та країни, до якої дозволяється виїзд дітей без згоди батька, що відповідає вимогам закону.
За таких обставин висновок суду, викладений в оскаржуваному рішенні, ґрунтується на вимогах закону і підтверджується матеріалами справи. Передбачених ст. 309 ЦПК України підстав для скасування рішення Святошинського районного суду м. Києва від 8 червня 2016року немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, яка на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_5, відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 8 червня 2016 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Суддя-доповідач Н.О. Антоненко
Судді А.М. Стрижеус
О.І.Шкоріна