1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні 06 жовтня 2016 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_7 ,
адвоката ОСОБА_5 ,
Вказаною ухвалою суду частково задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС 1-го ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_9 , та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- земельну ділянку загальною площею 0,0616 га з кадастровим номером №3221888800:38:034:0104, розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, Хотянівська сільська рада (Державний акт КВ 071 153 від 14.01.2000);
- квартиру за адресою АДРЕСА_2 , загальна вартість якої становить 14 710 грн.
- автомобіль SUZUKI SWIFT, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , серія та номер техпаспорту НОМЕР_4 ;
- автомобіль BMW Х5, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 , свідоцтво НОМЕР_7 .
В обґрунтування рішення, слідчий суддя зазначає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, оскільки містить достатньо правових підстав для арешту вказаного майна.
Не погоджуючись з ухвалою суду, адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року, та прийняти вмотивоване рішення.
Зокрема, в апеляційній скарзі звертається увага на те, що причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України, не доведена, та відсутня будь-яка правова підстава вважати, що є необхідність в накладенні арешту на рухоме та нерухоме майно останнього.
Крім того, на думку адвоката ОСОБА_5 , слідчий суддя посилаючись на ч. 1 ст. 170 КПК України нічим не обґрунтовує, що майно, на яке накладено арешт є об'єктом речових доказів, спеціальної конфіскації чи засобом вчинення кримінального правопорушення.
Разом з тим, автор апеляційної скарги стверджує, що оскаржуваною ухвалою накладено арешт на квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , яка не належить на праві власності ОСОБА_6 та його родині, а є приватною власністю особи з таким же прізвищем, ім'ям та по батькові.
Одночасно, Шевченко звертає увагу на те, що ні ОСОБА_6 ні його представники взагалі не викликалися до розгляду клопотання про накладення арешту на майно, та не мали змоги надати жодних пояснень та доказів, а оскаржувану ухвалу отримано засобами поштового зв'язку 29 вересня 2016 року.
Заслухавши доповідь судді, доводи адвоката ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Враховуючи те, що клопотання про накладення арешту на майно було розглянуто слідчим суддею 19 вересня 2016 року без участі власника майна ОСОБА_6 та його представника, а в матеріалах провадження відсутні дані, які б спростували, твердження в апеляційній скарзі про те, що про існування оскаржуваної ухвали останні дізналися лише 29 вересня 2016 року, то колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження не пропущений.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчим управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого внесені 17 серпня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №32016100000000027, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що 05 вересня 2016 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Києва, громадянину України, раніше не судимому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_3 , пред'явлено підозру у вчиненні наступних злочинів: умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України; складані, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Дані обставини підтверджуються матеріалами кримінального провадження. Згідно даних Головного управління Держгеокадастру у Київській області встановлено, що у приватній власності підозрюваного ОСОБА_6 перебуває земельна ділянка загальною площею 0,0616 га з кадастровим номером №3221888800:38:034:0104, розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, Хотянівська сільська рада (Державний акт КВ 071153 від 14 січня 2000 року). Крім цього, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що у приватній власності підозрюваного ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності від 1 листопада 1993 року, виданого Комсомольською міською радою, перебуває нерухоме майно, а саме квартира за адресою АДРЕСА_2 , загальна вартість якої становить 14 710 грн.
Також, відповідно до інформації Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС України встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 являється власником транспортних засобів, а саме: автомобіль SUZUKI SWIFT, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , серія та номер техпаспорту НОМЕР_4 ; автомобіль BMW Х5, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 , свідоцтво НОМЕР_7 .Так, санкція ч. 3 ст. 212 КК України, якдодаткова міра покарання за вчинене кримінальне правопорушення, передбачає конфіскацію майна. Крім того, у кримінальному провадженні можуть бути заявлені цивільні позови про відшкодування збитків, спричинених в результаті протиправних дій вищевказаних осіб. Враховуючи те, що своїми умисними діями підозрюваний ОСОБА_6 завдав державі збитків в особливо великих розмірах, а відповідно до санкцій ч. 3 ст. 212 КК України передбачено покарання у вигляді конфіскації майна, з метою подальшого забезпечення його виконання, на даний момент виникла необхідність в накладені арешту на нерухоме та рухоме майно, власником якого являється ОСОБА_6
15 вересня 2016 року, старший слідчий з ОВС 1-го ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_8 , за погодженням прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотання про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_6 а саме: земельну ділянку загальною площею 0,0616 га з кадастровим номером №3221888800:38:034:0104, розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, Хотянівська сільська рада (Державний акт КВ 071 153 від 14.01.2000); квартиру за адресою АДРЕСА_2 , загальна вартість якої становить 14 710 грн.; автомобіль SUZUKI SWIFT, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , серія та номер техпаспорту НОМЕР_4 ;автомобіль BMW Х5, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 , свідоцтво НОМЕР_7 , заборонивши підозрюваному, а також будь-яким іншим особам, відчужувати, розпоряджатися будь-яким чином та використовувати дане нерухоме та рухоме майно до скасування арешту майна у встановленому Законом порядку.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року, вищевказане клопотання старшого слідчого задоволено частково, та накладено арешт на зазначене майно.
Задовольняючи частково дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження №32016100000000027, про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_6 слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого ОСОБА_8 та, дослідивши матеріали, додані до клопотання матеріали, прийшов до правильного висновку, що існують достатні підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для накладення арешту на вказане рухоме та нерухоме майно, з метою конфіскації майна, як виду покарання.
З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч ствердженням апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вказане у клопотанні майно, яке належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_6 .
Більш того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення можливої конфіскації майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на зазначене у клопотанні старшого слідчого майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вищевказане майно, що перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_6 , діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності і співмірності, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається, а мотиви, з яких адвокат просить скасувати ухвалу слідчого судді, не є достатніми і такими, що визначені законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19 вересня 2016 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС 1-го ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_9 , та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-сс/796/3500/2016 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_10 Доповідач: ОСОБА_1