Справа: № 760/7853/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Оксюта Т.Г. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
Іменем України
19 жовтня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Мамчура Я.С,
суддів: Желтобрюх І.Л., Файдюка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження відповідно до ст. ст. 41, 197 КАС України апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року - позов задоволено частково.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.
Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, з 23.07.2012 року позивачу встановлено ІІ група інвалідності, у зв'язку з пораненням (контузії) захворюванням, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби. Даний факт встановлений на підставі копії довідки МСЕК серії КИО-1 №0401360 від 23.07.2012 року.
Міністерство оборони України не визнало право позивача на отримання допомоги як інваліда ІІ групи у зв'язку із пораненням та контузією, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується листом відповідача від 26.05.2016 року №248/3/6/2443.
Вказані обставини стали підставою звернення ОСОБА_2 до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги дійшов висновку про те, що позивач починаючи з 23.07.2012 року набув право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії закріплене у статті 16 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:
Законом, що визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон № 2012-ХІІ).
Так, колегія суддів звертає увагу, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 3.12 Інструкції про встановлення інвалідності, яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України № 561 від 05.09.2011 року, датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (у відсотках) вважається день надходження до комісії документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі копії довідки МСЕК серії КИО-1 №0401360 від 23.07.2012 року позивачу з 23.07.2012 року встановлено ІІ група інвалідності, у зв'язку з пораненням (контузії) захворюванням, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідно до вимог чинного законодавства, право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача виникло з моменту настання інвалідності, тобто з 23.07.2012 року.
Розглядаючи апеляційну скаргу колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне:
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Згідно частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.
Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (ч. 1 ст. 16 даного Закону).
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Так, пунктом 2 Постанови КМУ від 28.05.2008 року №499 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, як інваліду війни, згідно ч. 2 статей 9, 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі, встановленому Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року, виходячи з грошового забезпечення на день встановлення інвалідності.
Що стосується посилання апелянта на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки позивачем оскаржуються дії міністерства, то в силу положень ч. 1 ст. 24 КАС України з урахуванням ст. 21 КАС України, даний позов мав розглядатися окружним адміністративним судом колегією у складі трьох суддів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:
Згідно частини 4 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Стаття 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", із посиланням на яку позивач просить зобов'язати відповідача виплатити йому одноразову грошову допомогу, визначає, зокрема, підстави соціального захисту військовослужбовців, інвалідність яких настала після звільнення зі служби.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що одноразова грошова допомога, виплата якої передбачена статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та про зобов'язання виплати якої ставить питання ОСОБА_2 в позовній заяві, відноситься до соціальних виплат, а тому даний спір належить розглядати місцевим загальним судом як адміністративним в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 31 травня 2016 року у справі №К/800/11846/16.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 41, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року - залишити без змін.
Стягнути з Міністерства оборони України до Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38004897, банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок отримувача 31211206781007, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір за подання апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду у розмірі 606 (шістсот шість) грн. 32 коп.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий Я.С. Мамчур
Судді І.Л. Желтобрюх
В.В. Файдюк
Головуючий суддя Мамчур Я.С
Судді: Файдюк В.В.
Желтобрюх І.Л.