07 лютого 2011 р. м. Вінниця Справа № 2-а-93/11/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом: Державної податкової інспекції у м. Вінниці
до: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про: стягнення податкового боргу
Державною податковою інспекцією у м. Вінниці (далі - позивач) подано позов до Вінницького окружного адміністративного суду про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) заборгованості по єдиному податку у загальній сумі 1580,01 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем станом на 12.05.2010 року рахується борг в сумі 1580,01 грн. за не сплату єдиного податку.
В судове засідання позивач не з'явився, проте надав письмове клопотання за вх. №3062 від 07.02.2011 року про розгляд справи без участі його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач або його повноважний представник в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення, яке хоч і повернулося із відміткою “неповна адреса”, проте в силу вимог ч. 11 ст. 35 КАС України, згідно із якою у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином, а тому відповідач вважається належним чином повідомлений про судовий розгляд справи.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про дату, час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів, а тому дійшов висновку за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження відповідно до положень ч. 6 ст. 128 КАС України.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.
Відповідно до наданих доказів судом встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець, зареєстрований виконавчим комітетом Вінницької міської ради 25.04.2006 р. та взятий на податковий облік в ДПІ м. Вінниці.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є платником єдиного податку.
На підставі поданих позивачем доказів, а саме: витягів з облікової картки платника єдиного податку станом на 31.12.2009 р. та на 25.03.2010 р., корінців податкових вимог та розрахунку заборгованості відповідача станом на 12.05.2010 року, судом встановлено, що у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 станом на момент винесення рішення по справі є заборгованість по сплаті єдиного податку у розмірі 1580,01 грн.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.
Відповідно до абз.2 п. 2 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.1998 р. (із змінами і доповненнями) “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” (далі Указ) ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Абзацом 1 п. 2 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого Наказом ДПА України № 599 від 29.10.1999 р. (далі Порядок) визначено, що підставою для видачі Свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до цього Порядку та платіжного документа (квитанція, копія платіжного доручення з відміткою банківської установи) про сплату (перерахування) єдиного податку за період не менше ніж календарний місяць. Заява про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності подається за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви.
Абзац 4 п. 2 Порядку зазначає, що у разі щомісячної сплати єдиного податку, його сплата здійснюється не пізніше 20-го числа місяця, наступного за тим, в якому здійснювалася попередня сплата єдиного податку.
Абзац 2 п. 5 Указу передбачає, що суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
Підпунктом 3.1.1 ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виключно за рішенням суду в рахунок погашення податкового боргу можуть бути примусово стягнені активи платника податків (кошти, матеріальні та нематеріальні цінності), що належать юридичній та фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.
Пунктом 3 частини 1 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” (чинного на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платники податків зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Частиною 1 статті 11 Закону України “Про систему оподаткування” визначено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність, сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.
Стаття 67 Конституції України встановлює, що платник податків зобов'язаний вчасно й у повному розмірі сплачувати податки. З метою реалізації обов'язків платника податків законодавчі акти встановлюють строки сплати податків.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що вказана у позовній заяві сума заборгованості підтверджується належними доказами у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При винесенні рішення суд також враховує те, що відповідачем не надано доказів в спростування позовних вимог.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами статті 94 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (вул, Червоноармійська, 105, м. Вінниця, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Державної податкової інспекції у м. Вінниці податковий борг по сплаті єдиного податку в сумі 1580 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят) грн. 01 коп.
Постанова може бути оскаржена в порядку та в строки визначені ст. 186 КАС України. Набрання судовим рішенням законної сили визначено ст. 254 КАС України.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович