14 березня 2011 р. Справа № 2а/0270/301/11
м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,
при секретарі судового засідання: Колодійчуку Олександру Вікторовичу,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1,
відповідача: ОСОБА_2,
свідків: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс-Аква"
до: державної податкової інспекції у м. Вінниці
про: визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Авіс-Аква" (далі - ТОВ "Авіс-Аква") з позовом до державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі - ДПІ у м. Вінниці) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Позовні вимоги мотивовано тим, що посадовою особою відповідача проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Авіс-Аква" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) на рахунок платника у банку за період з 01.10.2009 року по 31.07.2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2009 року по 30.06.2010 року, за наслідками якої складено акт №2385/2330/35996819 від 21.10.2010 року. На підставі акта перевірки №2385/2330/35996819 від 21.10.2010 року, ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення №0000592330/0 від 01.11.2010 року за порушення ТОВ "Авіс-Аква" п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яким визначено податкове зобов'язання на загальну суму 11388,0 грн., зокрема: за основним платежем 7592,0 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 3796,0 гривень.
Не погоджуючись з даним рішенням, позивачем оскаржено їх до ДПІ у м. Вінниці. Рішенням №50938/25-09/150 від 29.11.2010 року ДПІ у м. Вінниці залишила без змін податкове повідомлення-рішення №0000592330/0 від 01.11.2010 року, а скаргу позивача - без задоволення.
На підставі рішення ДПІ у м. Вінниці №50938/25-09/150 від 29.11.2010 року, прийнятого за розглядом первинної скарги позивача, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000592330/1 від 29.11.2010 року, з тих же підстав і на ту ж суму що і податкове повідомлення - рішення №0000592330/0 від 01.11.2010 року.
ТОВ "Авіс-Аква" не погоджуючись з рішенням ДПІ у м. Вінниці №50938/25-09/150 від 29.11.2010 року, подано повторну скаргу до Державної податкової адміністрації України у Вінницькій області.
Державна податкова адміністрація у Вінницькій області рішенням №30698/10/25-009 від 21.12.2010 року, залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці №0000592330/0 від 01.11.2010 року та рішення №50938/25-09/150 від 29.11.2010 року, прийняте за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення-рішення №0000592330/1 від 29.11.2010 року), а скаргу позивача - без задоволення. На підставі рішення державної податкової адміністрації у Вінницькій області №30698/10/25-009 від 21.12.2010 року, прийнятого за розглядом повторної скарги позивача, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000592330/2 від 28.12.2010 року, з тих же підстав і на ті ж суми що і податкові повідомлення - рішення №0000592330/0 від 01.11.2010 року та №0000592330/1 від 29.11.2010 року.
Позивач не погоджується з вказаними рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з наступних підстав.
Сума податкових зобов'язань за податковими повідомленням - рішеннями №0000592330/0 від 01.11.2010 року, №0000592330/1 від 29.11.2010 року та №0000592330/2 від 28.12.2010 року складається з сум завищених валових витрат за рахунок віднесення до них отриманих рекламних, інформаційних та маркетингових послуг від контрагенту ТОВ - підприємства "АВІС" на загальну суму 125776,99 грн., у тому числі ПДВ - 20962,83 гривень.
Між ТОВ - підприємством "АВІС" та ТОВ "Авіс-Аква" протягом періоду, що підлягав перевірці, укладено договори про надання ним рекламних, інформаційних та маркетингових послуг. Виконання ТОВ - підприємством "АВІС" умов договорів підтверджено актами виконаних послуг та податковими накладними.
За таких обставин, на думку позивача, включення до складу валових витрат ТОВ "Авіс-Аква" відшкодування витрат на оплату рекламних, інформаційних та маркетингових послуг, наданих ТОВ - підприємством "АВІС", повністю відповідає нормам ст.ст. 627, 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.06.1996 року за №168/704, оскільки, вони підтверджені актами виконаних послуг та податковими накладними.
Такі вищезазначені нематеріальні активи (послуги), призначаються для їх використання в господарській діяльності позивача, тому застосування до них п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ДПІ у м. Вінниці, на думку представника позивача, є неправомірним.
Крім того, ТОВ "Авіс-Аква" вважає безпідставним висновок ДПІ у м. Вінниці про відсутність в позивача права на включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість 6844,0 грн., оскільки, вказана сума податкового кредиту по податку на додану вартість визначена згідно податкових накладних, отриманих підприємством у відповідні звітні періоди.
Враховуючи те, що висновки ДПІ у м. Вінниці викладені в акті перевірки №2385/2330/35996819 від 21.10.2010 року не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, прийняті на їх підставі податкові повідомлення - рішення №0000592330/0 від 01.11.2010 року, №0000592330/1 від 29.11.2010 року та я №0000592330/2 від 28.12.2010 року, на думку позивача, є протиправними та мають бути скасованими.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю та, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення, в яких вказав, що вони не підлягають задоволенню, оскільки, ТОВ "Авіс-Аква" дійсно порушено вказані норми законодавства.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення, виходячи з наступного. У відповідності до направлень на перевірку, виданих ДПІ у м. Вінниці, проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Авіс-Аква" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 755243,0 грн. за червень 2010 року та у сумі 779342,0 за липень 2010 року на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2009 року по 30.06.2010 року.
Під час перевірки виявлено порушення вимог закону допущені позивачем, які відображені в акті перевірки. Зокрема, ТОВ "Авіс-Аква" занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 27) податкової декларації з ПДВ за жовтень 2009 року на 7592 грн. Так, до складу податкового кредиту з ПДВ віднесено суми податку на додану вартість по операціях з придбання послуг від ТОВ - підприємства "АВІС", а саме проведення тренінгів й надання консультацій персоналу компанії з питань організації господарської діяльності, рекламних, інформаційних та маркетингових послуг. При цьому, позивачем, крім актів виконання (надання) послуг, до перевірки не надано документи дійсно підтверджуючі виконання вказаним контрагентом рекламних, інформаційних, маркетингових послуг та пов'язаність, вказаних наданих послуг, з покращенням фінансово-господарської діяльності ТОВ "Авіс-Аква". Вказане, на думку відповідача, є порушенням закону, оскільки не підтверджено, що ці послуги призначалися для використання в господарській діяльності товариства, а також, що ці послуги взагалі надавались.
Такі дії позивача являються порушенням п.п. 7.4.1 п. 7.4 та п.п. 7.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а тому відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення, якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, яке і оскаржено позивачем. За таких підстав, ДПІ у м. Вінниці просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Свідок ОСОБА_3, головний бухгалтер ТОВ "Авіс-Аква", у судовому засіданні зазначила, що вказані порушення товариством не допускалися, до податкового обліку внесено підтверджені первинними документами витрати на рекламні, інформаційні та маркетингові послуги з питань ведення господарської діяльності товариства та з їх врахуванням сформований податковий кредит і визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість. Крім того, вказала, що оригінали договорів, актів виконаних робіт, розрахункових та всіх інших первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують фактичні фінансово-господарські відносини в період з 01.10.2009 року по 31.07.2010 року із ТОВ - підприємством "АВІС" надавались до перевірки ДПІ у м. Вінниці. Додаткові угоди до договору про надання рекламних, інформаційних та маркетингових послуг № МА/15 від 03.08.2009 року під час перевірки та разом із запереченнями на акт перевірки не надавались, оскільки їх ніхто не вимагав, а вони зберігались окремо від основного договору. Також свідок зазначила, що їй не відомо чи проводились тренінги, про які йдеться у договорі № МА/15 від 03.08.2009 року та додаткових угодах до нього, оскільки вона не працювала в той час.
Свідок ОСОБА_4, головний державний податковий ревізор-інспектор, який безпосередньо здійснював перевірку позивача, у судовому засіданні зазначив, що порушення, вказані в акті №2385/2330/35996819 від 21.10.2010 року, мали місце під час проведення перевірки позивача. Зокрема, ТОВ "Авіс-Аква" занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками звітного періоду за жовтень 2009 року на 7592 грн. Так, до складу податкового кредиту з ПДВ віднесено суми податку на додану вартість по операціях з придбання послуг від ТОВ - підприємства "АВІС", а саме проведення тренінгів. Позивачем, крім актів виконання (надання) послуг, податкових накладних та договору № МА/15 від 03.08.2009 року до перевірки не надано документи дійсно підтверджуючі надання послуг, що свідчить про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 та п.п. 7.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Висновки, відображені в акті перевірки, формувались з урахуванням документів, що надавались позивачем під час перевірки. При цьому, позивачу пропонувалось надати пояснення або додаткові документи на підтвердження господарських операцій, про що зазначено в акті перевірки.
Досліджені документи, отримані в ході перевірки, явно вказували на допущені відповідачем порушення. Будь-яких інших документів або доказів, які б вказували на те, що тренінги, згідно договору № МА/15 від 03.08.2009 року, актів прийняття послуг та податкових накладних, проводились ні під час перевірки, ні разом із запереченнями на інформацію, що викладена в акті перевірки (до прийняття податкового повідомлення-рішення, яке оскаржується) позивач не надав.
Заслухавши представників сторін та свідків, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
На підставі направлень на перевірку від 23.09.2010 року №2309/23 та від 14.10.2010 року, виданих ДПІ у м. Вінниці, головним державним податковим ревізором-інспектором ОСОБА_4 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Авіс-Аква" (код ЄДРПОУ 35996819) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01.10.2009 року по 31.07.2010 року. За результатами вказаної перевірки складено акт №2385/2330/35996819 від 21.01.2010 року (а.с. 8-35). Згідно даного акту, перевіркою встановлено ряд порушень допущених позивачем, зокрема: п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 5.10 розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 27) податкової декларації з ПДВ за жовтень 2009 року на 7592,0 грн. (а.с. 35).
ТОВ "Авіс-Аква" подало заперечення до ДПІ у м. Вінниці на акт перевірки №2385/2330/35996819 від 21.10.2010 року (а.с. 62), які відповідачем залишено без задоволення, що відображено у відповіді на заперечення №43884/10/23-314 від 28.10.2010 року (а.с. 63-65).
На підставі акту перевірки №2385/2330/35996819 від 21.10.2010 року, ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення №0000592330/0 від 01.11.2010 року за порушення 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яким позивачу визначено податкове зобов'язання на загальну суму 11388,0 грн., зокрема: за основним платежем 7592,0 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 3796,0 гривень.
Не погоджуючись з даним рішенням, позивачем оскаржено його до ДПІ у м. Вінниці (а.с. 106-108). Рішенням №50938/25-09/150 від 29.11.2010 року ДПІ у м. Вінниці залишила без змін податкове повідомлення-рішення №0000592330/0 від 01.11.2010 року, а скаргу позивача - без задоволення (а.с. 109-111).
На підставі рішення ДПІ у м. Вінниці №50938/25-09/150 від 29.11.2010 року, прийнятого за розглядом первинної скарги позивача, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000592330/1 від 29.11.2010 року (а.с. 113), з тих же підстав і на ту ж суму що і податкове повідомлення - рішення №0000592330/0 від 01.11.2010 року.
ТОВ "Авіс-Аква" не погоджуючись з рішенням ДПІ у м. Вінниці №50938/25-09/150 від 29.11.2010 року, подано повторну скаргу до Державної податкової адміністрації України у Вінницькій області (а.с. 114-116).
Державна податкова адміністрація у Вінницькій області рішенням №30698/10/25-009 від 21.12.2010 року (а.с. 117-119), залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці №0000592330/0 від 01.11.2010 року та рішення №50938/25-09/150 від 29.11.2010 року, прийняте за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення-рішення №0000592330/1 від 29.11.2010 року), а скаргу позивача - без задоволення. На підставі рішення державної податкової адміністрації у Вінницькій області №30698/10/25-009 від 21.12.2010 року, прийнятого за розглядом повторної скарги позивача, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000592330/2 від 28.12.2010 року (а.с. 121), з тих же підстав і на ті ж суми що і податкові повідомлення - рішення №0000592330/0 від 01.11.2010 року та №0000592330/1 від 29.11.2010 року.
Судом встановлено, що податкові повідомлення - рішення №0000592330/0 від 01.11.2010 року, №0000592330/1 від 29.11.2010 року та №0000592330/2 від 28.12.2010 року винесені за порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 5.10 розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166, внаслідок заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 27) податкової декларації з ПДВ за жовтень 2009 року на 7592,0 грн.
Обґрунтування виявленого відповідачем порушення наведено в розділі ІІ п. 3.1.2 акту перевірки №2385/2330/35996819 від 21.10.2010 року (а.с. 27 - 28), з урахуванням рішення державної податкової адміністрації у Вінницькій області №30698/10/25-009 від 21.12.2010 року за результатами розгляду повторної скарги позивача.
Так, позивачем віднесено до складу податкового кредиту вартість наданих ТОВ-підприємством "АВІС" рекламних, інформаційних та маркетингових послуг, зокрема: проведення тренінгів й надання консультацій персоналу компанії замовника з питань організації господарської діяльності відповідно до договору № МА/15 від 03.08.2009 року. Проте, позивачем, крім актів виконання (надання) послуг, податкових накладних та договору № МА/15 від 03.08.2009 року до перевірки не надано документів або інших доказів дійсно підтверджуючих факт проведення тренінгів вказаним контрагентом та пов'язаність, наданих послуг, з фінансово-господарською діяльністю ТОВ "Авіс-Аква".
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних відносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних відносин) визначалось, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних відносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Таким чином, визначальною підставою, у даному випадку, для включення сплаченого податку до складу податкового кредиту є підтвердження факту дійсності (реальності) господарської операції, що відображена в податковій накладній та безпосереднє використання придбаних матеріальних та нематеріальних активів (послуг) у господарській діяльності підприємства.
У п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Перевіряючи законність формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість, в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем покладено висновок про реальність наданої послуги та наявність необхідного зв'язку між спірними послугами та господарською діяльністю позивача.
Як встановлено судом, ТОВ "Авіс-Аква" уклало договір №МА/15 від 03.08.2009 року про надання рекламних, інформаційних та маркетингових послуг з ТОВ-підприємством "АВІС" (а.с. 86-89). Згідно вказаного договору ТОВ-підприємство "АВІС" надає позивачу послуги, а саме:
- моніторинг споживчого попиту на продукцію, що реалізується на цільових товарних ринках України;
- моніторинг та аналіз товарообороту, надання рекомендацій щодо його зростання;
- послуги мерчандайзингу (здійснення викладки);
- послуги з проведення рекламних акцій щодо продукції;
- проведення тренінгів й надання консультацій персоналу компанії позивача з питань організації господарської діяльності тощо.
До суду надано позивачем додаткові угоди до договору №МА/15 від 03.08.2009 року, в яких визначено дати, час, місце та теми тренінгів, які будуть проведені ТОВ-підприємством "АВІС" для працівників позивача (а.с. 101-105).
Крім того, ТОВ "Авіс-Аква" надано до суду акти здачі-прийняття (наданих) послуг та податкові накладні, згідно яких позивачем здійснено оплату ТОВ-підприємству "АВІС" за проведення тренінгів й надання консультацій персоналу компанії з питань організації господарської діяльності (а.с.90-99) на загальну суму 125776,99 грн., у т.ч. ПДВ - 20962,83 гривень.
Вказані суми ПДВ відображені позивачем в податкових деклараціях з податку на додану вартість (рядок 10.1) за відповідні періоди, а саме: за жовтень 2009 року на суму 7592,0 грн., за листопад 2009 року на суму 2783,0 грн., за грудень 2009 року на суму 3000,0 грн., за січень 2010 року на суму 5864,0 грн., за березень 2010 року на суму 1723,0 гривень.
Суд погоджується з висновками відповідача викладеними в п. 3.1.2 акту перевірки №2385/2330/35996819 від 21.10.2010 року щодо неправомірності віднесення позивачем до суми податкового кредиту з податку на додану вартість - витрати на отримання рекламних, інформаційних та маркетингових послуг від ТОВ-підприємством "АВІС".
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вказано, що сфера дії цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Згідно ч. 2 ст. 3 того ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Так, у відповідності до ч. 1 та. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів регулюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 168/704 від 05.06.1995 року (далі -Положення № 88).
Положення №88 встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) (п.п. 1.1). Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (п.п. 1.2). Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа (п.п.2.4.).
Відповідно до п.п. 2.4. Положення №88, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.
Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У той же час, відповідно до положень, закріплених статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Таким чином, покладення обов'язку доказування, у даному випадку, на відповідача не позбавляє права позивача доводити суду переконливість доказів щодо дійсності (реальності) господарських операцій, пов'язаних із проведенням тренінгів.
Оцінивши надані сторонами докази суд прийшов до висновку про відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт проведення контрагентом тренінгів відповідно до договору № МА/15 від 03.08.2009 року, додаткової угоди № 1 від 01.10.2009 року (а.с. 101), акту № АV-0000222 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 45554 грн., у тому числі ПДВ - 7592,33 грн., складеного 31.10.2009 року (а.с. 90) та податкової накладної №59541 від 31.10.2009 року (а.с. 91).
Твердження представника позивача, про те, що додаткові угоди під час перевірки не вимагались суд відхиляє, оскільки, відповідно до пунктів 1.7, 4.1, 4.2, 4.7, 8.3 договору № МА/15 від 03.08.2009 року види, доцільність періодичність, черговість, кількість й вартість надання послуг, зазначених у п.1.6 договору, визначається сторонами у кожному окремому випадку і закріплюється у додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору.
Також, як вбачається з акту перевірки генеральний директор та головний бухгалтер позивача своїми підписами підтвердили, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевіряється, відсутні (а.с. 35).
Представник позивача не надала суду інформацію в який спосіб перевіряючий повинен був надати вимогу позивачу для отримання додаткових угод, які є невід'ємною частиною договору № МА/15 від 03.08.2009 року та інших документів для підтвердження факту проведення тренінгів.
У судовому засіданні встановлено, що додаткові угоди до договору № МА/15 від 03.08.2009 року, у тому числі додаткова угода № 1 від 01.10.2009 року для оцінки під час перевірки не надавались. Вказана обставина сторонами в судовому засіданні не спростовувалась та підтверджена свідками.
Крім того в розділі ІІ п.3.1.2 акту перевірки (сторінка 42 акту) вказано про те, що посадові особи позивача відмовились від надання пояснень з приводу встановленого порушення, що у судовому засіданні представником позивача також не спростовувалось.
Про існування вищевказаних додаткових угод з початку перевірки та до апеляційного оскарження прийнятого податкового повідомлення-рішення позивач інформацію відповідачу не надавав.
Як вбачається з додаткової угоди №1 від 01.10.2009 року, у ній відображена інформація про дату, місце, час проведення тренінгів, кількість учасників та їх вартість.
Суд погоджується з позицією відповідача, що відсутність такої інформації під час перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення унеможливила з'ясувати її достовірність та пов'язаність з господарською діяльністю і як наслідок потягло за собою висновок про порушення порядку визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
З п. 3.1.9 договору № МА/15 від 03.08.2009 року слідує, що виконавець послуг, тобто ТОВ підприємство "АВІС" зобов'язаний був складати, підписувати та надавати позивачу не лише акти приймання наданих послуг, а й звіти, фото звіти та інші форми звітності. Проте суду таких форм звітності, як доказ надання послуг не надано, причини не надання не повідомлені.
Сторони, у судовому засіданні, в тому числі представник позивача, доводили суду вичерпність переліку документів, що можуть бути підставою для формування податкового кредиту. У той же час, доказів на підтвердження факту здійснення господарських операцій (проведення тренінгів, надання консультацій тощо) та їх наслідків суду не надано. У зв'язку із не підтвердженням позивачем факту проведення господарської операції, а саме проведення тренінгів, надання консультацій тощо, суд прийшов до висновку, про обґрунтоване відображення відповідачем у розділі ІІ п. 3.1.2 акту перевірки інформації про завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість в декларації за жовтень 2009 року на суму 7592 грн.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних відносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Враховуючи вказану норму діючого, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, відповідачем у п. 3.1.3 акту перевірку також правильно вказано про те, що позивачем у податковій декларації за жовтень 2009 року (вх. від 19.11.2009 року № НОМЕР_1) занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на 7592 грн.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач, з урахуванням вимог ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних відносин), ст. ст. 4, 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент виникнення спірних відносин) правомірно визначив суму податкового зобов'язання у податковому повідомленні рішенні № 0000592330/2 від 28.12.2010 року у розмірі 11388 грн., у томи числі за основним платежем - 7592 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3796 грн.
Неправильне посилання відповідача при визначенні податкового зобов'язання на норми матеріального права не є підставою для скасування податкового-повідомлення рішення, оскільки факт порушення позивачем податкового законодавства та правової процедури визначення податкового зобов'язання, з урахуванням вимог діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства, відповідачем доведено під час розгляду адміністративної справи.
Таким чином, як свідчать матеріали справи та пояснення представників сторін та свідків у судовому засіданні, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення №0000592330/2 від 28.12.2010 року, прийняте ДПІ у м. Вінниці правомірно у відповідності до чинного законодавства, а отже, у суду відсутні підстави для його скасування.
Всі інші доводи позивача, зокрема щодо строків включення у декларації податкових накладних, які надійшли в інші податкові періоди, зменшення податкового кредиту не стосуються прийнятого податкового повідомлення-рішення, а тому судом до уваги не прийняті.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність своїх рішень, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000592330/2 від 28.12.2010 року слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. З огляду на те, що в процесі розгляду даної справи свідки не залучалися і не призначалася судова експертиза та, зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Загороднюк Андрій Григорович