23 березня 2011 р. Справа № 2а/0270/717/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі колегії
Головуючого судді Воробйової І.А.,
суддів : Дончика В.В.
ОСОБА_1
при секретарі судового засідання: Чорному В.В.
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_2
відповідача : ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Виконавчого комітету Вінницької міської ради
до: Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про: визнання протиправним та скасування рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов виконавчого комітету Вінницької міської ради до Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення від 22.12.2010 р. № 84-рш по справі № 06-26.20.7/34-10.
Заявлений позов мотивовано тим, що 22.12.2010 року Адміністративною колегією Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення №84-рш, відповідно до якого визнано, що виконком Вінницької міської ради вчинив дії та бездіяльність, що полягають у схилені суб'єктів господарювання до порушень законодавства про захист економічної конкуренції та створені умов для вчинення таких порушень та порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Не погоджуючись з даним рішенням Виконавчий комітет Вінницької міської ради звернувся до суду з позовною заявою та просить суд визнати протиправним та скасувати зазначене вище рішення.
В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях.
До суду надійшли письмові заперечення відповідача щодо заявленого позову, підтримані представниками в судовому засіданні, відповідно до яких територіальне відділення Антимонопольного комітету України позовних вимог не визнає повністю, вважає їх безпідставними та необґрунтованими з підстав, наведених у запереченнях.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно пункту 1 статті 3 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” (далі -Закон №3659), основними завданнями Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до пункту 4 статті 4 Закону України “Про захист економічної конкуренції” (далі - Закон №2210) державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.
Згідно зі статтею 12 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції.
З системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що Антимонопольний комітет України є суб'єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції відповідно до покладених на нього завдань.
Частиною 1 статті 35 Закону №2210 визначено, що розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Так, розпорядженням адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 9.07.2010 р. №35-рк постановлено розпочати розгляд справи проти виконкому Вінницької міської ради за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених п.7 ст. 50, ст. 17 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме:
- Дії по затвердженню типового договору на надання житлово-комунальних послуг, що не відповідають вимогам Закону України «Про житлово-комунальні послуги" та створюють умови для вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції суб'єктам господарювання;
- Бездіяльність у вигляді не погодження вартості окремих складових тарифу на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що призводить до схилення суб'єктів господарювання до порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- Бездіяльність у вигляді не погодження переліку та вартості додаткових платних послуг, що створює умови для легітимації порушень;
- Бездіяльність у вигляді безконтрольності за утриманням плати за видачу технічних умов суб'єктам господарювання, що полягає в схиленні суб'єктів господарювання до порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
- Дії по встановленню плати за опломбування приладів обліку, що полягають у створенні умов вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
- Бездіяльність у вигляді затвердження тарифів шляхом корегування без перевірки їх економічного обґрунтування, що створює умови для вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
В подальшому, адміністративна колегія Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, розглянувши матеріали справи № 06-26.20.7/34-10 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції виконавчим комітетом Вінницької міської ради 22 грудня 2010 року прийняла рішення № 84-рш, в резолютивній частині якого зазначено:
І. Визнати, що виконавчий комітет Вінницької міської ради вчинив дії та бездіяльність, що полягають у схилені суб'єктів господарювання до порушень законодавства про захист економічної конкуренції та створені умов для вчинення таких порушень (ст.. 17 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»), зокрема :
1. Дії по затвердженню типового договору на надання житлово-комунальних послуг, що не відповідають вимогам Закону України «Про житлово-комунальні послуги" та створюють умови для вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції суб'єктом господарювання;
2. Бездіяльність у вигляді не погодження вартості окремих складових тарифу на утримання будинків і споруд та при будинкових територій, що призводить до схилення суб'єктів господарювання до порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
3. Бездіяльність у вигляді не погодження переліку та вартості додаткових платних послуг, що створює умови для легітимації порушень;
4. Бездіяльність у вигляді безконтрольності за утриманням плати за видачу технічних умов суб'єктам господарювання, що полягає в схилені суб'єктів господарювання до порушення законодавства про захист економічної конкуренції;5. Дії по встановленню плати за опломбування приладів обліку, що полягають у створені умов вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
6. Бездіяльність у вигляді затвердження тарифів шляхом корегування без перевірки економічного обґрунтування, що створює умови для вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
ІІ. Зобов'язати виконком Вінницької міської ради припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказані в пунктах 1-6 Рішення.
ІІІ. Про результати виконання рішення адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України повідомити відділення в місячний термін від дня одержання рішення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.
1. Визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання дій по затвердженню типового договору на надання житлово-комунальних послуг такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про житлово-комунальні послуги" та створюють умови для вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції суб'єктом господарювання суд виходить з наступного.
В результаті розгляду справи колегією Вінницького обласного ТВ Антимонопольного комітету України встановлено, що виконавчий комітет Вінницької міської ради своїми рішеннями № 962 від 27.04.2009 р., № 1157 від 28.05.2009 р. затвердив, а рішенням № 818 від 22.04.2010 р. виклав в новій редакції «Типовий договір про надання житлово-комунальних послуг», який стосується послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, а також послуг з водопостачання та водовідведення та використовується суб'єктами господарювання, які надають житлово-комунальні послуги.
Відповідно до положень пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги" розробка типових договорів належить до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 529 затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Затверджений Порядок поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги (виконавці), суб'єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями (субпідрядники), органи місцевого самоврядування, власників житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках).
Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630, затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Зазначені правила також регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Отже, законодавець визначив, що саме до повноважень центрального органу виконавчої влади віднесено розробка типових договорів та їх затвердження.
В зв'язку з чим, суд вважає, що відповідач обґрунтовано дійшов висновку про відсутність правових підстав у виконавчого комітету Вінницької міської ради вчиняти дії щодо затвердження типового договору про надання житлово-комунальних послуг, оскільки такий типовий договір, як зазначалось вище, затверджено Постановами КМ України від 20 травня 2009 р. № 529 та від 21 липня 2005 року № 630.
2. Розглядом пункту 2 частини 1 резолютивної частини оскаржуваного рішення, а саме, щодо визнання бездіяльності виконкому Вінницької міської ради у вигляді непогодження вартості окремих складових тарифу на утримання будинків і спору та прибудинкових територій, судом встановлено наступне.
Як вбачається з оскаржуваного рішення свою позицію у даному питанні відділення антимонопольного комітету обґрунтовує тим, що рішеннями виконкому Вінницької міської Ради № 962 від 27.04.2009 р. та № 1157 від 28.05.2009 р. встановлено обов'язок житлово-експлуатаційних підприємств нарахування за послуги з утримання будинків і спору та прибудинкових територій проводити за фактично надані послуги в звітньому місяці (в межах тарифів визначених п.1.3). Впровадження такого порядку розрахунків призвело до нарахування плати за фактично надані послуги за тарифами, що перевищують розміри витрат на певні послуги, які надавались до затвердження. Чинне законодавство у сфері ціноутворення на житлово-комунальні послуги не встановлює повноважень виконавців послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій щомісячно самостійно визначати розмір тарифів на такі послуги. Таким чином, не затвердження тарифів на складові послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій є порушенням вимог пункту 3 частини 1 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Так, відповідно до зазначеної норми, істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг.
При цьому, відповідно до положень пункту 2 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 529, послуги надаються відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід'ємною частиною договору про надання послуг.
Крім того, зазначеною нормою також встановлено, що тарифи (нормативні витрати, пов'язані з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) розраховуються окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з додатком (далі - типовий перелік).
Отже, з наведеного вбачається, що саме орган місцевого самоврядування наділений повноваженнями затверджувати (погоджувати) тариф, його структури, періодичність та строки надання. Невчинення дій щодо затвердження відповідних тарифів на утримання будинків та щодо погодження вартості окремих його складових є бездіяльністю органу місцевого самоврядування.
В зв'язку з чим, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність висновків відповідача, викладених у 2 частини 1 резолютивної частини оскаржуваного рішення, щодо бездіяльності виконкому Вінницької міської Ради у вигляді непогодження вартості окремих складових тарифу на утримання будинків і спору та прибудинкових територій.
3. Щодо оскаржуваного рішення в частини визнання, що виконавчий комітет Вінницької міської ради вчинив бездіяльність у вигляді не погодження переліку та вартості додаткових платних послуг, то суд дійшов наступних висновків.
Обґрунтовуючи своє рішення у зазначеній частині, відділення антимонопольного комітету посилається на те, що чинним законодавством затверджено примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуги з ремонту приміщень будинків. Таким чином, законодавець врегулював перелік послуг, виконання яких здійснюється за рахунок плати за утримання житла. Проте, практичне застосування норм чинного законодавства в цій частині при обслуговувані житлового фонду м. Вінниці містить істотні порушення. Зокрема, керуючись рішенням виконкому №1874 від 14.08.2008 р. частина підприємств, які обслуговують житловий фонд, до переліку додаткових робіт і послуг на платній основі включають послуги і роботи, які по суті є роботами та послугами, передбаченими примірним переліком. Крім того, перелік та вартість таких послуг не погоджено органом місцевого самоврядування.
З такою позицією відділення антимонопольного комітету суд не може не погодитись, виходячи з наступного.
Відповідно до підпункту 2 пункту «а" частини 1 статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні, транспортні та інші послуги.
Водночас, статтею 7 цього ж Закону закріплено, що саме до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Як вбачається зі змісту розглянутого пункту оскаржуваного рішення, позивач не погоджується з встановленою відділенням антимонопольного комітету бездіяльністю виконавчого комітету Вінницької міської ради, що полягає у непогоджені переліку та вартості додаткових платних послуг.
Так, як вбачається зі змісту рішення виконавчого комітету № 1874 від 14.08.2008 р. останнім вирішено установити, що додаткові роботи та послуги, які надаються комунальними житлово-експлуатаційними підприємствами та не входять до складу тарифу на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, надаються на платній основі та договірних засадах. Водночас, до даного рішення додано перелік «додаткових робіт та послуг, які виконуються комунальними житлово-експлуатаційними підприємствами на платній основі і договірних засадах та не входять до складу тарифу на утримання будинків і споруд та при будинкових територій». Однак, вказаний перелік та вартість перелічених послуг органом місцевого самоврядування не затверджені.
Таким чином, з наведеного вбачається, що фактично органом місцевого самоврядування перелік додаткових послуг встановлено, проте цей перелік, як і вартість таких додаткових послуг, всупереч вимог чинного законодавства не затверджено.
В зв'язку з чим, суд не вбачає підстав для визнання протиправним та скасування пункту 3 частини 1 резолютивної частини оскаржуваного рішення.
4. Розглядом питання щодо визнання, що виконавчий комітет Вінницької міської ради вчинив бездіяльність у вигляді безконтрольності за утриманням плати за видачу технічних умов суб'єктам господарювання, судом встановлено наступне.
Обґрунтовуючи свою позицію по даному питанню відповідач посилається на те, що рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради затверджено Тимчасове положення про порядок установки, повірки індивідуальних засобів обліку та реєстрації водомірних вузлів холодної води в квартирах багатоповерхових житлових будинків, яким передбачено, що влаштування водомірних вузлів здійснюється після попередньої оплати за видачу технічних умов на влаштування водомірного вузла, що являється додатковою умовою при влаштуванні водомірного вузла.
Посилаючись на роз'яснення Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 7.06.2005 р. за № 5/2-506, відповідач вказує на те, що технічні умови на встановлення квартирних лічильників не видаються. Таким чином, на думку останнього, дії виконкому по встановленню плати за видачу технічних умов кваліфікуються як порушення законодавства.
Разом з тим, як вбачається з пункту 4 частини 1 резолютивної частини оскаржуваного рішення антимонопольного комітету, Комітет, який фактично не погоджується з встановленням виконкомом плати за видачу технічних умов, визнає бездіяльність останнього у вигляді безконтрольності за утриманням плати за видачу технічних умов. При цьому, така «бездіяльність»та в чому вона полягає, Комітетом не обґрунтована. Іншими словами, в оскаржуваному пункті резолютивної частини рішення взагалі не ставиться в провину виконкому неправомірність встановлення плати за видачу технічних умов або неправомірність вимоги останнього щодо встановлення плати за видачу технічної документації, а зазначається про бездіяльність щодо «безконтрольності за утриманням плати». Доказів на обґрунтування того, що виконком зобов'язаний контролювати проведення плати за видачу технічних умов, відповідачем не надано.
У даному випадку, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, відповідно до положень частини 2 статті 71 КАС України, не довів правомірність прийнятого рішення у даній частині.
Більш того, всупереч критеріям, визначених частиною 3 статті 2 КАС України, рішення у вказаній частині резолютивної частини виніс не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не добросовісно та не розсудливо.
В зв'язку з чим пункт 4 частини 1 резолютивної частини оскаржуваного рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
5. Щодо позовної вимоги в частині визнання дій по встановленню плати за опломбування приладів обліку такими, що створюють умови вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, то суд зазначає про наступне.
Обґрунтовуючи своє рішення в цій частині територіальне відділення антимонопольного комітету зазначає про те, що плата за операцію з опломбування водопровідного вводу абонентом не передбачена чинним законодавством і виконується КП «Вінницяоблводоканал» з метою контролю споживача у разі розрахунків за лічильниками обсягу споживання. А тому операції (реєстрація та опломбування водопровідного вводу) не повинні нав'язуватись підприємством у вигляді платної послуги, яка не потрібна абоненту. Разом з тим, виконкомом у пункті 3.9 Тимчасового положення, затверджено розмір плати на опломбування приладів обліку, що створює умови для вчинення дій, які є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем на ринках демонтажу, монтажу, транспортування, повірки, пломбування квартирних засобів обліку води. А тому вказані дії органу місцевого самоврядування, на думку відповідача, є протиправними.
Визначаючись щодо даної частини оскаржуваного рішення суд виходить з наступного.
Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1842 від 14.08.2009 року затверджено «Тимчасове положення про порядок установки, повірки індивідуальних засобів обліку і реєстрації водомірних вузлів холодної води в квартирах багатоповерхових житлових будинків».
Так, пунктом 3.9 вказаного Тимчасового положення, зокрема, встановлено, що розмір плати за демонтаж, повірку, монтаж та пломбування приладів обліку затверджується рішенням виконавчого комітету. В додатку 2 до рішення № 1842 від 13.08.2009 р. визначена гранична вартість послуг з проведення періодичної повірки квартирних засобів обліку води (демонтаж, монтаж, транспортування, повірка, пломбування).
Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюють Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630
Відповідно до пункту 9 вказаних Правил, у квартирі роботи з установлення засобів обліку води і теплової енергії (далі - квартирні засоби обліку) проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача.
Разом з тим, періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця, яким, відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги»є - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
З наведеної норми вбачається, що роботи з установлення вузла обліку проводяться за рахунок коштів споживача та відповідними суб'єктами, водночас, роботи щодо періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) -за рахунок виконавця.
Разом з тим, як вбачається зі змісту Тимчасового положення (п. п. 2.2, 2.3.,3.9), виконавчий комітет обов'язок щодо сплати як за послуги з установлення засобів обліку так і за їх періодичну повірку поклав на споживача, що суперечить вимогам Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
А тому суд погоджується з висновками відповідачавикладеними у пункті 5 частини 1 резолютивної частини оскаржуваного рішення.
6. Щодо позовної вимоги в частині визнання, що виконавчий комітет Вінницької міської ради вчинив бездіяльність у вигляді затвердження тарифів шляхом корегування без перевірки економічного обґрунтування, то суд зазначає про наступне.
На думку Вінницького обласного територіального відділення, виконавчий комітет Вінницької міської ради приймаючи рішення № 818 від 22.04.2010 р. «Про коригування тарифів (граничних) на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій»коригування та затвердження тарифів здійснив, обґрунтовуючи значним збільшенням мінімальної заробітної плати, проте, без проведення громадських слухань, без перевірки розрахунків тарифів, які надавали виконавці послуг та без економічного обґрунтування тарифів, в чому і вбачається бездіяльність останнього.
Визначаючись щодо даного питання, суд керується та виходить з наступного.
Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 818 від 22.04.2010 р. скориговано тарифи (граничні) на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій , затверджені п. 1.3 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 962 від 27.04.2009 р. Підставою для такого коригування стало «значне збільшення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України від 20.10.2009 р. «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати». Інших чинників для зростання тарифів на житлово-комунальні послуги в рішенні не зазначено.
Як вже зазначалось вище, саме до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні, транспортні та інші послуги, а також тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону. Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 529.
Так, відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, тарифи (нормативні витрати, пов'язані з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) розраховуються окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з додатком.
У пункті 34 Порядку передбачено, що метою коригування тарифів є забезпечення відшкодування у повному обсязі економічно обґрунтованих планованих витрат, що враховуються під час визначення повної собівартості послуг, запланованого прибутку та податку на додану вартість.
Механізм коригування тарифів запроваджується у разі, коли протягом строку дії тарифів змінюються ставки податків і зборів (обов'язкових платежів), рівень заробітної плати у виконавця (відповідно до законодавства, Генеральної та галузевої угод), ціни (тарифи) на паливно-енергетичні та матеріальні ресурси.
Коригуванню підлягають лише складові витрат, за якими відбулися цінові зміни у бік збільшення (зменшення), що сприятиме забезпеченню економічної обґрунтованості та прозорості запровадження механізму коригування тарифів.
Водночас, затвердженню тарифів, відповідно до Порядку формування тарифів, передує наступне.
Виконавець доводить розрахунок тарифів до відома власників житлових будинків (гуртожитків), власників квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках) та інших споживачів послуг шляхом проведення щодо кожного будинку громадських слухань.
За результатами громадських слухань перелік послуг за кожним будинком може бути зменшено виконавцем порівняно з типовим переліком за умови одержання у строк до 30 днів з дати проведення громадських слухань оформленого письмово в установленому законодавством порядку рішення власників житлових будинків (гуртожитків), власників квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках) про забезпечення надання послуг, запропонований виконавцем перелік яких зменшено.
У разі коли перелік послуг зменшується, виконавець перераховує тарифи і подає новий розрахунок тарифів відповідному органові місцевого самоврядування, що приймає рішення про його затвердження (погодження).
Під час установлення тарифу на послуги необхідно забезпечувати прозорість визначення вартості усіх послуг з розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири, житлового приміщення у гуртожитку та нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку).
З наведеного вбачається, що до повноважень органу місцевого самоврядування належить затвердження тарифів, в тому рахунку їх корегування, при цьому, тариф повинен бути економічно обґрунтований, розрахований за кожним окремо будинком та поданий на затвердження органу місцевого сомоврядування виконавцем.
За сукупністю наведених обставин, враховуючи, що позивачем кориговано тариф без урахування зазначених норм, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог в цій частині.
Частиною 1 статті 162 КАС України встановлено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Статтями 11, 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За сукупністю наведених обставин позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.12.2010 р. № 84-рш в частині пункту 4 частини 1 резолютивної частини рішення слід задоволити, в решті позовних вимог -відмовити.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Позов задовльнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницького обласного територального відділення Антимонопольного комітету №84-рш від 22 грудня 2010 року в частині пункту 4 частини 1 резолютивної частини рішення.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий суддя Воробйова Інна Анатоліївна
Судді Дончик Віталій Володимирович
ОСОБА_1