02 березня 2011 р. Справа № 2а/0270/251/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Дончика В.В.,
при секретарі судового засідання: Яковенко Д.О.,
за участю: представника позивача -ОСОБА_1, представника відповідача -ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Вінницької районної державної адміністрації до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛіЯр", про визнання дій та бездіяльності протиправною, скасування постанови про накладення штрафу та зобов'язання вчинити певні дії
У січні 2011 року Вінницька районна державна адміністрація (далі -Вінницька РДА) звернулась в суд з позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області (далі - Підрозділ примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Вінницькій області) про визнання дій та бездіяльності протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.
Позовні вимоги мотивовано наступним.
14.01.2011 року головним державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Вінницькій області винесена постанова про накладення штрафу у розмірі 340 гр., за невиконання без поважних причин судового рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії. Позивач вважає, що при винесенні постанови про накладення штрафу відповідачем порушено права та інтереси Вінницької РДА, а також порушена процедура та термін виконання рішення суду. На думку позивача, відповідач неправомірно виніс постанову про накладення 340 грн. штрафу, у зв'язку з чим постанову від 14.01.2011 року слід скасувати.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини, просив суд позов задовольнити, та скасувати постанову від 14.01.2011 року про накладення штрафу у розмірі 340 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, зазначивши, що оскаржувана постанова про накладення штрафу є законною, оскільки державний виконавець при її винесенні діяв виключно в межах своїх повноважень, на підставі та відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
31.07.2007 року Вінницьким окружним адміністративним судом було розглянуто адміністративну справу № 2-а-5023/07 за позовом ТОВ «ЛіЯр»до Вінницької державної адміністрації Вінницької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, позов задоволено та зобов'язано Вінницьку району державну адміністрацію здійснити продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення, загальною площею 10233 м? на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області по вул. Тарногородського, 40 (за межами населеного пункту), уклавши з товариством з обмеженою відповідальністю «ЛіЯр»договір купівлі-продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, загальною площею 10233 м? на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області по вул. Тарногородського, 40 (за межами населеного пункту на підставі звіту про експертну грошову оцінку Вінницького науково-дослідного та проектного інституту землеустрою (інвентарний № ДХІІ/МІІ-24 від 16.01.2006 р.) (а.с. 10-14).
14.11.2008 року на виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 31.07.2007 року видано виконавчий лист № 2-а-5023/07.
02.06.2010 року державним виконавцем за заявою відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа від 14.11.2008 року у справі № 2-а-5023\07 (а.с. 29).
Постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 31.07.2007 року 05.09.2007 року оскаржена позивачем до Київського апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2008 року апеляційна скарга Вінницької РДА залишена без розгляду (а.с. 15). Дана ухвала позивачем оскаржено в касаційному порядку та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.06.2010 року касаційну скаргу Вінницької РДА задоволено, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2008 скасовано та справу направлено для вирішення питання прийняття апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції (а.с. 17).
Однак, про результати розгляду апеляційної скарги на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31.07.2007 року Вінницьку РДА не повідомлено, а тому, на думку позивача, вона не набрала законної сили. Так, 06.07.2010 року Вінницька РДА направила відповідачу лист за № 01-1-37-1378 (а.с. 33), в якому просила вирішити питання про зупинення провадження з примусового виконання рішення суду до вирішення справи апеляційним судом та повідомляла, що з метою добровільного виконання вимог постанови нею вживаються відповідні заходи, зокрема, директором ТОВ «ЛіЯр»23.06.2010 року подано заяву та відповідний пакет документів, згідно вимог чинного законодавства.
07.10.2010 року Вінницькій РДА направлено вимогу державного виконавця, якою зобов'язано вжити невідкладних заходів щодо виконання виконавчого листа по справі № 2-а-5023/07 в строк до 14.10.2010 року та в строк до 15.10.2010 року повідомити державного виконавця про результати виконання даної вимоги, і яка отримана позивачем 11.10.2010 року (а.с.30).
18.11.2010 Вінницькою РДА прийнято розпорядження № 1362 «Про продаж земельних ділянок ТОВ «ЛіЯр»для промисловості -організації та обслуговування виробничої бази, на території Стрижавської селищної ради»(а.с. 32).
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2010 року відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі Вінницької РДА на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31.07.2007 року та направлено її позивачу, а також повістку про виклик до суду, яка одержана Вінницької РДА 08.12.2010 року (а.с. 43-45).
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31.07.2007 року залишено без змін, а апеляційну скаргу Вінницької РДА без задоволення. Таким чином, рішення набрало законної сили.
14.01.2011 року Вінницькій РДА направлено вимогу державного виконавця, якою зобов'язано вжити невідкладних заходів щодо повного виконання виконавчого листа виданого по справі № 2-а-5023/07 в строк до 24.01.2011 року та повідомити державного виконавця про результати виконання даної вимоги (а.с. 31).
А також 14.01.2011 року державним виконавцем за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, винесено постанову про накладення на боржника -Вінницьку РДА штрафу у розмірі 340 грн.
Проаналізувавши наявні докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Згідно частини 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Статтею 6 вказаного закону визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження», після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.
Згідно ч. 2 ст. 24 вказаного Закону, державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Частиною другою ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що у разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання.
Відповідно до ч. 1 ст.87 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 31.07.2007 року на момент винесення державним виконавцем постанови від 14.01.2011 року про накладення штрафу за невиконання без поважних причин рішення, набрала законної сили. Таким чином, зауваження позивача стосовно того, що про результати розгляду апеляційної скарги на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31.07.2007 року Вінницьку РДА не повідомлено, а тому, на думку позивача, вона не набрала законної сили є безпідставними та судом до уваги не беруться.
Посилання позивача на те, що Вінницькою РДА з метою добровільного виконання вимог постанови вживалися відповідні заходи є не аргументованим. Дане посилання не знайшло свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки позивачем з ТОВ «ЛіЯр»з 2007 року велася звичайна переписка, якою директору ТОВ «ЛіЯр»пропонувалось подати необхідний пакет документів, відповідно до вимог законодавства, але фактичних достатніх дій спрямованих на виконання вимог виконавчого листа, до винесення відповідачем постанови про застосування до Вінницької РДА штрафу за невиконання рішення, позивачем не здійснено.
Поважності невиконання Вінницькою РДА вимог державного виконавця у судовому засіданні не доведено, тому, суд доходить висновку, що державний виконавець аргументовано застосував до боржника штрафні санкції, передбачені законодавством, і призначив новий строк виконання вимог. Державний виконавець діяв у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження», таким чином, підстави для визнання дій і бездіяльності державного виконавця протиправними та скасування постанови про накладення штрафу відсутні.
Відповідно ж до ч. 2 ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ч. 1 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Проте, судом з'ясовано та не заперечувалось представниками сторін, що позивачем судове рішення з 2007 року, до моменту винесення відповідачем постанови про застосування до Вінницької РДА штрафу за невиконання рішення 14.01.2011 року не виконано.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця про накладення на боржника (позивача за цим позовом) штрафу винесена на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до ст.ст.71, 86 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
В задоволені позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: Дончик Віталій Володимирович