28 лютого 2011 р. Справа № 2а/0270/295/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Воробйової І.А.,
при секретарі судового засідання: Чорному В.В.
за участю представників :
позивача : ОСОБА_1
відповідача : ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Комунального підприємства "Уланівський комбінат комунальних підприємств"
до: Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області
про: визнання дій незаконними та скасування акта
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов Комунального підприємства «Уланівський комбінат комунальних підприємств»до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про:
- визнання дій незаконними щодо складання акта перевірки № 000134 від 6 серпня 2010 р. та винесення рішення № ІЦ-02-12/65 від 13.08.2010 р.,
- скасування акта перевірки № 000134 від 6 серпня 2010 р.;
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що при винесені акту перевірки та рішення відповідачем порушені норми чинного законодавства. Зокрема, в порушення пункту 3.1,.3.2,.33 наказу Мінекономіки України «Про затвердження Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами», акт перевірки не був переданий керівнику суб'єкта господарювання, що не дало змоги ознайомитись із результатом перевірки. Також акт не підписаний керівником та головним бухгалтером. Крім того, на думку позивача, при визначені ціни на воду ним не порушено норми чинного законодавства України.
Виходячи з того, що відповідачем при проведені перевірки допущені грубі порушення законодавства, відсутні належні докази щодо правомірності застосування санкцій до позивача, акт та спірне рішення оформлені з грубим порушенням законодавства - це є обґрунтованим висновком про недійсність рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на правомірність проведення перевірки, складання акту та винесення оскаржуваного рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до плану роботи на ІІІ квартал 2010 року, затвердженого наказом Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області №14 від 25.06.2010 р., наказу №191 від 26.07.2010 р. та на підставі посвідчення № 310 від 26.07.2010 р., головним держінспектором Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області з 26.07.2010 р. по 6.08.2010 р. проведено планову перевірку Комунального підприємства «Уланівський комбінат комунальних підприємств»з питань дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановлені та застосуванні тарифів на послуги централізованого водопостачання за період з 1.07.2009 р. по 1.07.2010 р., про що складено акт № 000134 від 6.08.2010 р., у висновку якого зазначено, зокрема, про наступне.
Перевіркою встановлено, що Уланівським комбінатом комунальних підприємств необґрунтовано стягнено плату за водопостачання з усіх категорій споживачів за період з 1.07.2009 р. по 1.07.2010 р. в сумі 14782,5 грн., яка підлягає вилученню до бюджету із стягненням штрафу у розмірі 200%.
Зазначений акт керівник підприємства відмовився підписувати, однак, один примірник акту отримав 6.08.2010 р., про що зроблені відповідні записи на останньому.
В подальшому, за результатом проведеної перевірки та складеного акту, Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області винесено рішення № ІЦ-02-12/65 від 13.08.2010 р., яким вирішено вилучити у КП «Уланівський ККП»у дохід державного бюджету 14782,50 грн. та стягнути штраф у сумі 29565 грн.
Не погоджуючись з діями щодо складання акту перевірки та винесення рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання дій щодо складання акта перевірки та винесення рішення незаконними, суд керується та виходить з наступного.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»(далі -Закон № 877).
Державний нагляд (контроль), у розумінні статті 1 зазначеного Закону - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема, належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Відповідно до положень статей 4, 5 Закону № 877, державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом, шляхом проведення планових та позапланових заходів.
Планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.
Органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.
Для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.
Як вбачається з матеріалів справи, листом за № ІЦ-01-14-2/1187 від 7.07.2010 р. Державна інспекція з контролю за цінами повідомила Уланівський ККП про проведення планової перевірки з 26.07.2010 р. по 6.08.2010 р. Даний лист позивач отримав 16.07.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
26 липня 2010 р. начальником Держінспекції видано наказ № 191 про проведення панової перевірки КП «Уланівський комбінат комунальних підприємств»та головному держінспектору видано посвідчення №310, яким доручено провести перевірку.
Відповідно до статей 6, 7 Закону №877 за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, в якому зазначає стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.
Один примірник акта вручається суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі державного нагляду (контролю).
Як зазначалось вище, позапланова перевірка проведена, відповідно до плану, наказу та згідно посвідчення, з своєчасним повідомленням підприємства; за її результатом складено акт, в якому зафіксовані виявлені порушення; один примірник акту позивач отримав (що спростовує його твердження про те, що він був позбавлений можливості ознайомитись з результатом перевірки). Отже, зазначені вище норми Закону щодо проведення перевірки та складання акту відповідачем дотримані.
На підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Водночас, відповідно до положень статті 8 Закону №877 орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право накладати штрафні санкції та вживати заходи, передбачені законом.
Відповідно до Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого, постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 р. № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки.
Згідно пункту 11 вказаного Положення Держцінінспекція має територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення.
Так, відповідно до пунктів 5, 6 Положення про Держцінінспекцію, остання, зокрема, має право: проводити відповідно до законодавства перевірку бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників, що відображаються у розрахункових документах незалежно від способу подання інформації, пов'язаних з формуванням, встановленням та застосуванням цін (тарифів); знайомитися з установчими документами та свідоцтвом про державну реєстрацію; перевіряти у посадових осіб, відповідальних за формування, встановлення та застосування цін (тарифів), документи, що посвідчують особу; проводити перевірку достовірності даних, наведених у документах з питань порядку формування, встановлення та застосування державних фіксованих та регульованих цін; приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів); проводити перевірку правильності розрахунків щодо застосування цін (тарифів), на які запроваджене державне регулювання.
Начальники територіальних органів Державної інспекції з контролю за цінами та їх заступники від імені органів державного контролю за цінами приймають рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної суб'єктом господарювання виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі.
Аналогічні норми містяться й в Положенні Про Державну інспекцію з контролю за цінами у Вінницькій області, затвердженого наказом Держінспекції з контролю за цінами 29.07.2009 р. за № 81
Аналізуючи наведені обставини та норми, а також положення частини 3 статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд дійшов висновку, що дії відповідача при складанні акта перевірки та винесені рішення, вчинені з урахуванням критеріїв, встановлених статтею 2 КАС України, а тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Щодо позовної вимоги про скасування акту перевірки, то суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до положень статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Так, суб'єктом владних повноважень є - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч.1 ст. 3 КАС України).
Разом з тим, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Відповідно до пункту 1.4 Наказу Міністерства юстиції України № 34/5 від 12.04.2005 «Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів»нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.
Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Як зазначалось вище, за результатом проведеної перевірки орган Державної інспекції з контролю за цінами складає акт, в якому зафіксовані виявлені порушення.
В даному випадку акт перевірки це - службовий документ, який стверджує факт проведення планової чи позапланової перевірки дотримання державної дисципліни цін суб'єктом господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог чинного законодавства відповідним суб'єктом.
Зазначені властивості акту перевірки як службового документа, що є носієм доказової інформації і яким оформлюються результати проведеної планової перевірки, принципово відрізняють його від такого поняття як правовий акт індивідуальної дії.
З огляду на наведене, акт перевірки не є юридичною формою рішення Держінспекції з контролю за цінами і сам по собі не породжує певних правових наслідків для позивача, а тому він взагалі не може бути предметом розгляду у судовому порядку.
Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Мотивація та докази, надані позивачем, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи відповідача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції позивача покладеної в основу оскаржуваних дій.
За наведених обставин позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог, витрати пов'язані з розглядом справи, згідно положень статті 94 КАС України, позивачу не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна