14 лютого 2011 р. Справа № 2-а-54/11/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Воробйової І.А., Жданкіної Н.В., Чудак О.М., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали справи за позовом: ОСОБА_1 до: Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про: визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання вчинити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання належно розглянути заяву від 11.05.2010 р. та надати повну та обґрунтовану інформацію на 3 і 5 питання в заяві від 11.05.2010 р. в письмовій формі.
Позовні вимоги мотивовані, зокрема, тим, що 11.05.2010 р. позивач звернувся з заявою до Міністра юстиції ОСОБА_2 про надання інформації на 5 питань. Дана заява переадресована за належністю до Департаменту Державної виконавчої служби. Останнім, в свою чергу, надано відповідь, проте, не на всі питання. На думку позивача, йому не надано обґрунтованої інформації на 3 та 5 питання заяви, в зв'язку з чим, його звернення неналежно розглянуто, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Позивач в судові засідання не з'являвся, подавши заяви про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, заяву про розгляд справи за його відсутності не надав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідно до положень частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Водночас частиною 6 вказаної статті передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи, потреби у виклику свідків чи експерта, неповідомлення відповідачем про причини неприбуття, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. При цьому, відповідно до положень статті 41 КАС України технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
11 травня 2010 р. ОСОБА_1 звернувся до Міністра юстиції України ОСОБА_2 з заявою, в якій ставив п'ять питань.
На подану заяву позивач отримав відповідь з Департаменту Державної виконавчої служби за № Т-14665-25 від 17.06.2010 р., в якій на його думку не надано відповідь на третє та п'яте питання, а саме:
3. «Чи повідомлявся у відповідності до ЗУ «Про звернення громадян»скаржник ОСОБА_1 Міністерством юстиції України, якщо повідомлявся то прошу надати копію даного документа Міністерства юстиції України»;
5. «Прошу надати мені інформацію чи дійсно так, заступник директора ОСОБА_3, разом з виконавцем Федорченко в листі -повідомлені за № Т-30878-25 від 27.11.2009 року не надають мені інформацію на мою заяву (скаргу) від 22.10.2009 року, а надають якусь незрозумілу інформацію по-питанню, що стосується про звільнення з-під арешту автомобіля ВАЗ-21063 котрий належить гр. ОСОБА_4.».
Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
Відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно положень статті 1 Закону України «Про звернення громадян»громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Частиною 1 статті 15 Закону України "Про звернення громадян" встановлено: "Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань)."
Згідно преамбули Закону України "Про інформацію" "ОСОБА_5 закріплює право громадян України на інформацію, закладає правові основи інформаційної діяльності". При цьому, статтею 1 цього Закону визначено, що під інформацією слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі або навколишньому природному середовищі. Також слід зазначити, що основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації та свобода її обміну; об'єктивність, вірогідність інформації; повнота і точність інформації; законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації, що закріплено ст. 5 Закону.
На виконання даних положень законів, а також з дотриманням ст.ст. 18 та 19 Закону України "Про звернення громадян", відповідачем надано позивачу письмову відповідь (лист № Т-14665-25 від 17.06.2010 р.) на звернення від 11.05.2010 року.
Разом з цим, ознайомившись із змістом вказаного листа, суд прийшов до висновку, що в ньому відсутня інформація щодо поставлених позивачем запитань у пунктах 3,5 звернення від 11.05.2010 року.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас, частиною 6 вказаної статті встановлено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання бездіяльності щодо ненадання повної відповіді на звернення від 11.05.2010 р. протиправною та зобов'язання розглянути заяву від 11.05.2010 р. та надати відповідь на третє та п'яте питання вказаної заяви є обґрунтованим та підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту Державної виконавчої служби щодо ненадання повної відповіді на заяву ОСОБА_1 від 11.05.2010 р.
Зобов'язати Департамент Державної виконавчої служби розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.05.2010 р. та надати відповідь на третє та п'яте питання вказаної заяви.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий суддя /підпис/ ОСОБА_6
Судді /підпис/ ОСОБА_7
/підпис/ ОСОБА_8
копія вірна: суддя: секретар: