07 лютого 2011 р. Справа № 2а/0270/280/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Альчука Максима Петровича,
при секретарі судового засідання: Педорук Олесі Сергіївні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : ОСОБА_2 - представник за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: тимчасово виконуючого обов'язки начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області ОСОБА_3
про: визнання протиправною та скасування постанови про застосування фінансових санкцій
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до тимчасово виконуючого обов'язки начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови про застосування фінансових санкцій № 088772 від 31.05.2010 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вважає постанову про застосування до нього фінансових санкцій № 088772 від 31.05.2010 року у сумі 1700 грн. протиправною, такою, що прийнята з порушенням вимог оформлення результатів перевірки та застосування фінансових санкцій.
Як зазначено в позові позивачем, під час виявлення порушення за кермом автомобіля, власником якого є він, знаходився його батько. Автомобіль як "таксі" не використовувався. Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом йому не вручався. Посилаючись на те, що оскаржувана постанова не ґрунтується на чинному законодавстві, оскільки відповідачем була порушена "ОСОБА_2 застосування працівниками органів автомобільного транспорту Кодексу України про адміністративні порушення щодо перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом", позивач просить задовольнити позовні вимоги, визнати протиправною та скасувати постанову про застосування фінансових санкцій № 088772 від 31.05.2010 року.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 08.10.2010 року позовну заяву залишено без розгляду та повернуто позивачу.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 08.10.2010 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.01.2011 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача позов не визнала. Додатково пояснила, що дії співробітників ТУ ГДІ на автомобільному транспорті у Вінницькій області є правомірними, оскільки здійснені у відповідності до вимог діючого законодавства України, у тому числі постанови Кабінету Міністрів України № 1567 від 8.11.2006 року "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті", а відтак постанова про застосування штрафних санкцій в результаті виявлених порушень винесена відповідно до законодавства.
Суд заслухавши пояснення позивача, заперечення представника відповідача, дослідив надані у справу докази на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності й надав їм юридичну оцінку.
Зокрема, судом встановлено, що 27.05.2010 року, на підставі завдання на перевірку від 25.05.2010 року № 062696, державними інспекторами ТУ ГДІАТ у Вінницькій області Петриківським В.А., Кравчуком О.І. проводилась перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
В ході перевірки виявлено, що водієм автомобіля марки "Opel Astra" ОСОБА_4, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить позивачу, надавались послуги з перевезення пасажирів як таксі, про що свідчив розпізнавальний ліхтар на даху автомобіля, відсутність дорожнього листа, чим порушено вимоги ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".
За наслідками перевірки було складено акт перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 171828 від 27.05.2010 року, яким встановлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, за яке передбачено відповідальність абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". В акті зазначено, що водій з актом ознайомлений, від пояснень та підпису відмовився.
Відповідно до ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Такими документами для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі є: для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.
Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
ТУ ГДІ на автомобільному транспорті у Вінницькій області було повідомлено позивача про розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт 31.05.2010 року, при якому він був присутній та надав письмові пояснення. В поясненнях зазначив, що він автомобілем не керував, з актом перевірки не погоджується, автомобіль на момент перевірки не працював в режимі "таксі".
Постановою т.в.о. начальника ТУ ГДІ на автомобільному транспорті у Вінницькій області № 088772 від 31.05.2010 року, за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" до ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції в сумі 1700 грн.
Копія постанови про накладення фінансових санкцій направлена відповідачу, про що свідчить супровідний лист від 02.06.2010 року № 02-3/2500 (а.с. 7) та конверт поштового відправлення (а.с. 8).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 видана ліцензійна карта серії АА № 489613 на транспортний засіб марки "Opel Astra", державний номерний знак 00516ВТ, для внутрішніх перевезень пасажирів на таксі, зі строком дії з 17.12.2008 року до 16.12.2013 року, що свідчить про те, що вказаний автомобіль використовується позивачем для перевезення пасажирів на таксі.
Судом не береться до уваги посилання позивача на те, що оскаржувана постанова не ґрунтується на чинному законодавстві, в зв'язку з порушенням "ОСОБА_2 застосування працівниками органів автомобільного транспорту Кодексу України про адміністративні порушення щодо перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом", затвердженої наказом Міністерства транспорту України № 82 від 14.11.2000 року, оскільки дані спірні відносини регулюються Кодексом адміністративного судочинства України, а основним Законом, який регулює питання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом є Закон України "Про автомобільний транспорт".
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем порушено законодавство про автомобільний транспорт, а тому працівники інспекції діяли у відповідності до норм чинного законодавства, у тому числі постанови Кабінету Міністрів України № 1567 від 8.11.2006 року "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті". Фінансова санкція у розмірі 1700 гривень за правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосована правомірно, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови про застосування фінансових санкцій № 088772 від 31.05.2010 року задоволенню не підлягають.
Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні відповідачем надано достатніх аргументів та доводів, які свідчать що оскаржувані дії та рішення прийняті в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог.
Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Альчук Максим Петрович