16 лютого 2011 р. Справа № 2-а-5160/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Воробйової І.А.,
при секретарі судового засідання: Чорному В.В.
за участю представника:
позивача : ОСОБА_1
у відсутність прокурора та відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Прокурора Староміського району м. Вінниці в інтересах держави - Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті
до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про: стягнення штрафу в сумі 1700 грн.
Прокурор Староміського району м. Вінниці в інтересах держави - Міністерства транспорту та зв'язку України, в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті звернувся з позовом про стягнення з фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 фінансових санкцій у розмірі 1700 грн.
Позов мотивовано, зокрема, тим, що до відповідача застосовано фінансові санкції у розмірі 1700 грн. за виявлене під час проведення перевірки порушення Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме надання послуг з регулярних спеціальних пасажирських перевезень за маршрутом "Вінниця-Київ-Вінниця" без оформлення документів, передбачених п.3 Положення про обов"язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженого постановою КМУ від 14.08.1996 року № 959 та ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт" - страхових полісів кожному застрахованому пасажиру. Вказаний штраф відповідачем не сплачено у добровільному порядку, що стало підставою для звернення до суду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, мотивуючи викладеними в позові обставинами.
Представник прокуратури та відповідач в судове засідання не з'явились, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені завчасно та належним чином, доказом чого є повідомлення про вручення поштового відправлення. А тому, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів
Згідно з частиною 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб"єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ціж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких умов відповідача, який не є суб"єктом владних повноважень.
Відповідно до вимог статті 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач двічі не прибув в судове засідання, не повідомив про причини неявки, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача відповідно до положень статті 128 КАС України.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно завдання на перевірку №029748 від 25.05.2010 року, 25.05.2010 року державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у м. Києві було здійснено перевірку транспортного засобу марки: MERCEDES - BENZ, державний номер НОМЕР_1, належного відповідачу та під керуванням водія ОСОБА_3, щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. За результатами вказаної перевірки складено акт № 178616 від 25.05.2010 року, в якому зафіксоване виявлене порушення вимог статті 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: надання послуг з регулярних спеціальних пасажирських перевезень за маршрутом "Вінниця-Київ-Вінниця" без оформлення документів, передбачених п.3 Положення про обов"язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженого постановою КМУ від 14.08.1996 року № 959 та ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт" - страхових полісів кожному застрахованому пасажиру.
З даним актом водій ознайомився, про що розписався.
На підставі акта перевірки, постановою начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області №088807 від 14.06.2010 року до суб"єкта господарювання ОСОБА_2 з посиланням на абзац 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано фінансові санкції в сумі 1700 грн.
Дана постанова про накладення фінансових санкцій направлена відповідачу супровідним листом № 02-3/2804 від 16.06.2010 року. Станом на день розгляду даної справи доказів щодо оскарження постанови та її виконання в добровільному порядку - суду не надано.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України “Про автомобільний транспорт”(далі -Закон).
Частинами 1, 3 статті 5 Закону, визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.
Статтею 39 Закону, зокрема, встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пажирські перевезення. Такими документами для водія автобуса, що здійснює регулярні спеціальні пасажирські перевезення, є: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.
Згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються фінансові санкції - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. №1567 передбачено, що фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.
У встановлені законодавцем строки відповідачем штраф не сплачено.
Несплата фінансових санкцій в добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до державного бюджету, що суттєво порушує інтереси держави.
Згідно статті 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Згідно положень частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
З приписів статей 71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані докази, а також беручи до уваги відсутність заперечень відповідача щодо предмету спору, які б спростосували позовні вимоги, суд приходить до висновку що позов є обґрунтованими та підлягає задоволенню в межах заявлених вимог в сумі 1700 грн.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (3-й провул. Енгельса,7, м. Вінниця, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в дохід Державного бюджету України (р/р №31111106700002, код ЄДРПОУ 34701167, Державний бюджет м. Вінниці, 21081100, ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015) 1700 грн. (одна тисяча сімсот грн.) штрафу.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна