27 січня 2011 р. Справа № 2-а-4933/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді: Дончика В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області (далі -УПСЗН Ямпільської райдержадміністрації) до Головного управління юстиції у Вінницькій області (далі -ГУЮ у Вінницькій області) про визнання протиправними дій та скасування постанов від 26.10.2010 року №ВП2195966, від 10.11.2010 року №ВП21295966
В грудні 2010 року УПСЗН Ямпільської райдержадміністрації у Вінницькій області звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до ГУЮ у Вінницькій області про визнання протиправними дій та скасування постанов від 26.10.2010 року №ВП2195966, від 10.11.2010 року №ВП21295966.
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок невиконання з поважних причин УПСЗН Ямпільської райдержадміністрації постанови Ямпільського районного суду Вінницької області та виконавчого листа від 06.09.2010 р., державним виконавцем до позивача застосовано штраф в розмірі 340 грн. та 680 грн. Вказані дії відповідача позивач вважає протиправними та просить суд скасувати постанови підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Вінницькій області від 26.10.2010 року та 10.11.2010 року в сумі 340 та 680 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився з невідомих суду причин. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, відповідно до судових розписок від 27.12.2010 року та 10.01.2011 року (а.с.31,34).
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Частиною 4 статті 128 КАС України передбачено, що у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встновив наступне.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами.
Ямпільським районним судом Вінницької області, на виконання постанови суду по справі №2а-70-2009, у зв'язку з набранням нею законної сили видано 06.09.2010 року виконавчий лист, відповідно до якого УПСЗН Ямпільської райдержадміністрації у Вінницькій області зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат у 2008 році з врахуванням вже виплачених сум.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання зазначеного вище виконавчого листа та надано позивачу строк для добровільного виконання виконавчого документа до 20.09.2010 року.
Статтею 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом.
Статтею 76 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 вказаного Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання.
Судом також з'ясовано, що 26.10.2010 року державним виконавцем, у зв'язку з невиконанням позивачем судового рішення, винесено постанову про накладення на позивача штрафу в розмірі 340 грн. (а.с. 5).
Відповідно до ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
У відповідь на вказану вимогу позивач повідомив державного виконавця про поважність причин невиконання судового рішення з посиланням на відсутність у нього повноважень щодо здійснення відповідних перерахунків (а.с. 8,9,22).
10.11.2010 року за повторне невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк відповідачем винесено постанову про накладення на позивача штрафу в розмірі 680 грн. (а.с. 6) та надіслано вимогу державного виконавця № 438/02 від 10.11.2010 року виконати судове рішення у справі № 2а-70-2009 до 17.11.2010 року (а.с. 7).
Не погоджуючись з вказаними постановами, позивач оскаржив їх в судовому порядку, звернувшись із даним позовом до Вінницького окружного адміністративного суду, мотивуючи свою позицію наявністю поважних причин, які перешкоджають виконанню судового рішення.
З даною позицією позивача суд не погоджується, з огляду на слідуюче.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі документи, зокрема виконавчі листи, що видаються судами.
Відповідно до статті 11-1 цього ж Закону, сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі при проведенні експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими цим Законом.
Стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа.
Сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом, оспорювати належність майна і його оцінку, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами.
За виконавчим документом про стягнення коштів за погодженням із стягувачем боржник може передати стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу власне майно.
Сторони зобов'язані письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.
Боржник зобов'язаний у строк, встановлений державним виконавцем, надати достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, рахунки в банківських та фінансових установах, своєчасно з'явитися за викликом державного виконавця, письмово повідомити державного виконавця про майно, що перебуває в заставі або у інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.
Як вбачається з аналізу вказаної норми Закону, наявність поважних причин, які перешкоджають виконанню судового рішення не передбачено. Натомість передбачені обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.
Рішення про відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання повинно бути прийнято у 10-денний строк і може бути оскаржено у встановленому порядку.
Матеріалами справи встановлено, що судове рішення Ямпільського районного суду Вінницької області у момент відкриття виконавчого провадження та пред'явлення державним виконавцем вимог набрало законної сили (а.с.20).
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 1 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Проте, судом з'ясовано, що позивач жодних дій спрямованих на виконання постанови суду, що набрала законної сили, не вчинив та у визначені державним виконавцем терміни добровільно виконавчий лист у справі № 2а-70-2009 не виконав.
Посилання позивача на неможливість виконання рішення суду через відсутність в державному бюджеті відповідних асигнувань для виконання судових рішень по виплаті даного виду соціальних виплат не можуть братись судом до уваги з огляду на те, що факт відсутності коштів у боржника не звільняє його від обов'язку виконати присуджене за судовим рішенням.
Доказів, які б свідчили про наявність інших обставин, які могли б перешкодити добровільно виконати судове рішення у визначені відповідачем терміни, позивачем не надано.
Доводи та причини позивача, які останній навів під час розгляду адміністративної справи, суд вважає необґрунтованими.
Також, судом встановлено, що з матеріалів справи, оглянутого виконавчого провадження, не вбачається наявності судових рішень, які свідчили б про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення.
Відтак суд вважає обгрунтованим застосування підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області вимог статтей 76, 87 Закону України "Про виконавче провадження", прийняття постанов від 26.10.2010 року та 10.11.2010 року про накладення на позивача штрафу.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем доведено належними засобами доказування правомірність прийнятого рішення.
Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи те, що представником позивача не доведено обставин в обґрунтування позовних вимог, а судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях, суд вважає що позовні вимоги не є обґрунтованими, а тому позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
В задоволенні адміністртивного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя /підпис/ ОСОБА_3
Копія вірна:
Суддя:
Секретар: