08 лютого 2011 р. Справа № 2-а-49/11/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Ткачук Вікторії Олексіївні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Барського комбінату комунальних підприємств
до: управління Пенсійного фонду України у Барському районі
про: визнання дій незаконними та скасування рішення
10.01.2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Барського комбінату комунальних підприємств до управління Пенсійного фонду України у Барському районі Вінницької області про визнання незаконними дій та скасування рішення № 140 від 16.12.2010 року про застосування фінансових санкцій на нарахування пені.
Позовні вимоги мотивовано тим, що всупереч положенням п. 10.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, відповідач не надав позивачу розрахунків застосованої штрафної санкції та нарахованої пені. Крім того, зазначає позивач, в порушення п. 9.3.2 вказаної Інструкції, Управління Пенсійного фонду України у Барському районі Вінницької області застосувало одну фінансову санкцію за період з 20.05.2009 року по 15.12.2010 року. Також позивач вказав на те, що дане рішення мало бути винесене на наступний день після останньої дати сплати боргу.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та, посилаючись на обставини, викладенні у позовній заяві та пояснення, надані в судовому засіданні, просила позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, зазначивши, що оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені є законним, оскільки прийнято на підставі та у спосіб, передбачений законом.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши матеріали справи та надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно приписів ч. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачена відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють виплату і доставку пенсій, та їх посадових осіб. Так, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно п. 2 ч. 9 ст. 106 вищевказаного закону , в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Як встановлено судом, та підтвердила в судовому засіданні представник позивача, сплата страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування позивачем проводилась несвоєчасно, із затримкою сплати, тривалість якої відповідає відомостям, наведеним у доданих до оскаржуваного рішення розрахунках фінансової санкції та пені.
Крім того, на підставі пояснень представника позивача судом з'ясовано, що факт несвоєчасної сплати страхових внесків та наявності заборгованості позивачем не заперечується, спір щодо розміру фінансових санкцій і пені та щодо періоду за який вказані санкції нараховані між сторонами відсутній, про що свідчать висловлені в судовому засіданні доводи представників відповідача та позивача.
Відповідно ж до ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Разом з тим, спірні правовідносини, що є предметом розгляду в межах даного провадження, стосуються питань порушення відповідачем процедури винесення рішення № 140 від 16.12.2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені.
Процедура реєстрації та обліку платників внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах врегульована Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі - Інструкція), затвердженою Постанова правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663.
Відповідно до п. 8.1 Інструкції, суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені пунктами 5.1, 5.2, 5.3 цієї Інструкції, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Пунктом 9.1 Інструкції визначено, що до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яке контролюється органами Пенсійного фонду, застосовуються фінансові санкції відповідно до Закону.
Згідно з п. 9.3.2 Інструкції, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Відповідно до п. 10.1 Інструкції, на суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Пунктом 10.5. Інструкції визначено, що рішення про нарахування пені посадові особи органів Пенсійного фонду виносять одночасно з прийняттям рішення про застосування фінансових санкцій, зазначених у підпункті 9.3.2 пункту 9.3 цієї Інструкції, за формою згідно з додатком 14 цієї Інструкції, яке протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається страхувальнику з повідомленням про вручення.
В судовому засіданні не встановлено порушення відповідачем визначених вказаною Інструкцією вимог щодо документального оформлення та процедури винесення оскаржуваного рішення та порядку його надіслання позивачу.
Так, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що рішення № 140 від 16.12.2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені містить всі необхідні реквізити, та відповідає формі, наведеній у Додатку 14 до Інструкції.
Посилання позивача на ненадання йому розрахунків фінансової санкції та пені суд вважає безпідставними, оскільки надання таких розрахунків страхувальникам а ні нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а ні положеннями Інструкції не передбачено.
Натомість частина 3 пункту 9.3.2 Інструкції лише вказує на необхідність проведення розрахунків фінансової санкції на підставі даних картки особового рахунку платника, та жодним чином не зобов'язує пенсійний орган при винесенні рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені направляти такий розрахунок страхувальнику.
Також судом встановлено, що оскаржуване рішення № 140 від 16.12.2010 року, у визначені п. 10.5 Інструкції строки, одержане позивачем 25.12.2010 року.
Суд приймає до уваги доводи позивача стосовно порушення управлінням Пенсійного фонду України п.9.3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, що виявилося у застосуванні однієї штрафної санкції за період з 20.05.2009 року по 15.12.2010 року, однак, зазначає, що наявність вказаних обставин не спростовує факту несвоєчасної сплати позивачем страхових внесків та наявності у нього недоїмки перед відповідачем, а відтак, саме по собі не може слугувати підставою для скасування рішення № 140 від 16.12.2010 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені вище критерії при винесенні оскаржуваного рішення відповідачем дотримані.
Відповідно до ст.ст.71, 86 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. З огляду на те, що в процесі розгляду даної справи свідки не залучалися і не призначалася судова експертиза та, зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна