ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
23 вересня 2016 року № 826/1519/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «АІТІ»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0091150226 від 26.11.2014,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «АІТІ» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 26.11.2014 року №0091150226.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняті безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим воно протиправне та підлягає скасуванню.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованими, прийнятим на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «АІТІ» є юридичною особою та перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
На підставі п.200.10 статті 200 Податкового кодексу України, в порядку статті 76 Податкового кодексу України ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за вересень 2014 року ТОВ «Рекламне агентство «АІТІ».
За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки №519/26-59-15-02-39 від 12.11.2014 року, в якому зазначено про виявлення наступних порушень вимог законодавства ТОВ «Рекламне агентство «АІТІ», зокрема:
- п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.10.2 п. 138.10, ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 545 843 грн., в тому числі по періодах за 2014 рік в сумі 545 843 грн.;
- п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України, в частині неподання звіту про контрольовані операції за 2014 рік;
- ч. 10, ч. 11 п. 2 ст. 35, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» несвоєчасно сплачено суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок, в наслідок чого застосовано фінансову санкцію в сумі 31, 26 грн.
На підставі складеного акту перевірки, 26.11.2014 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення №0091150226, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі: 1 942 368 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції - 485 592 грн.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: - ведення обліку платників податків; - інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; - перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно п. 75.1.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
20.10.2014 року ТОВ "Рекламне агентство "АІТІ" подано декларацією з податку на додану вартість за вересень 2014 року, сума бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів, відображена в рядку 23.2 декларації, складає 1 942 368 грн., яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові періоди), а саме: за серпень 2014 року в сумі: 1 942 368 грн.
З Акту перевірки вбачається, що ТОВ "Рекламне агентство "АІТІ" в Додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість у полі "Частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України включена до податкових зобов'язань у декларації, у попередніх та звітному податкових періодах та не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування (переноситься до рядка 2 розрахунку бюджетного відшкодування) *, а саме в графі 4 Додатку 2 відсутні дані щодо частини залишку від'ємного значення, фактично сплаченої позивачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг.
В ході перевірки встановлено, що ТОВ "Рекламне агентство "АІТІ" в Додатку 3 у полі "Розрахунок суми бюджетного відшкодування", а саме в гр. 3 Додатку 3 відсутні дані щодо частини залишку від'ємного значення, фактично сплаченої отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг та сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (сума, указана в рядку 1, у межах суми, указаної в рядку 2) (значення цього рядка переноситься до рядка 23 декларації за поточний звітний (податковий) період).
На підставі наведеного, відповідач дійшов до висновку, що позивачем в порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України неправомірно задекларовано суму бюджетного відшкодування в розмірі 2 043 433 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що в 2014 році ТОВ "Рекламне агентство "АІТІ" надавало рекламні послуги наступним нерезидентам України:
1. Аegis media central servscts GmbH згідно з Договором комісії № 09-2013 від 01.09.2013 р., зокрема послуги з проведення рекламної кампанії ТМ "Domotех";
2. Ipek Kagit Sanayi ve Ticaret A.S. згідно з Договором про надання послуг СВ-140813(А) від 14.08.213 року, зокрема послуги з розміщення рекламних матеріалів ТМ "Selрак";
3. Richard Bittner AG згідно з Договорами №№001 від 01.01.2014 р. та №2 від 01.01.2014 року, зокрема послуги з розміщення рекламних матеріалів продуктів "Аflubin", "Delufen", "Galstena", "Іncena", "Рumpan", "Gentos Forte", "Lасtасуd";
4. Тсhibo GmbH згідно з Договором комісії №1 від 01.10.2012 року, зокрема послуги з розміщення реклами ТМ " Тсhibo";
5. Vertu corporation limited згідно із Договором комісії № 19/08-13 від 19.08.2013 р.. зокрема розміщення рекламних матеріалів під ТМ "Vertu".
Судом встановлено, зазначені підприємства не мали офіційного представництва на території України, тому послуги, які надавались даним суб'єктом, не є об'єктом оподаткування ПДВ відповідно до ст.ст. 185, п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України.
Проте позивачем було допущено помилку, зокрема не врахування положень ст. 185, 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України, в результаті чого зазначені операції було оподатковано податком на додану вартість за загальною ставкою 20% та витрати, пов'язані із наданням таких послуг, було віднесено до податкового кредиту у період з січня по липень (включно) 2014 року.
В подальшому, з метою виправлення допущеної помилки, позивачем було подано уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з ПДВ у серпні та грудні 2014 року за період січень-липень 2014 року. Відповідачем було прийнято уточнюючі розрахунки по податкових декларацій за вказані періоди, про що свідчать відповідні квитанції.
З матеріалів справи вбчається, що до декларації за вересень 2014 року була включена сума заявленого бюджетного відшкодування в розмірі 1 942 368 грн. (один мільйон дев'ятсот сорок дві тисячі триста шістдесят вісім гривень).
Як вбачається зі змісту акту про результати камеральної перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем п. 200.4 статті 200 ПК України.
Відповідно до п. 200.4 статті 200 ПК України (в редакції, чинній на дату складання та подання податкової декларації), якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
На підтвердження дотримання позивачем п. 200.4 статті 200 ПК України останнім подано до суду належним чином засвідчені копії договорів, укладені між ТОВ "Рекламне агентство "АІТІ" з постачальниками товарів послуг; актів наданих послуг, податкових накладних постачальників товарів/послуг (з реєстром документів, систематизованих за податковими періодами, у яких виникли суми податку); виписок з банківського рахунку позивача.
На момент виникнення спірних правовідносин діяв Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений наказом Міністерства Фінансів України від 23 вересня 2014 року № 678 (далі - Порядок №678).
Пунктом 13 розділу III Порядку визначено, що у складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.
Зі змісту акту перевірки слідує, що висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства ґрунтуються на підставі податкової декларації з ПДВ та додатків до неї: Додатку №2 (Довідка про залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається не погашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) від 20.10.2014 року та Додатку №3 (Розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ) від 20.10.2014 року.
Відповідно до ст. 54 ПКУ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: - платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, ло призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; - дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на викладене, суд звертає увагу на те, що ні підпункт 54.3.1., ні 54.3.2. статті 54 Податкового Кодексу України не стосується випадку неправильного складання податкової декларації. Відтак, застосування відповідачем статті 123 ПК України, де йдеться про штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, є таким, що не узгоджується з приписами податкового законодавства.
В ході судового розгляду справи спростовані доводи відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за вересень 2014 року в розмірі 1 942 368 грн.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність оспорюваного податкового повідомлення - рішення.
Згідно з положеннями ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 26.11.2014 року № 0091150226.
3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "АІТІ" понесені судові витрати в розмірі 36 420 (тридцять шість тисяч чотириста двадцять) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Келеберда