12 жовтня 2016 року справа № 823/934/16
м. Черкаси
11 год. 11 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Рідзеля О.А.,
при секретарі судового засідання - Гоголевій Ю.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1 - особисто, представника позивача ОСОБА_2 - за довіреністю, представника відповідача ОСОБА_3 - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Смілянський відділ Головного управління Національної поліції в Черкаській області, об'єднаний комітет профспілки управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, про визнання неправомірними дій, визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі-позивач) з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі-відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Смілянський відділ Головного управління Національної поліції в Черкаській області, об'єднаний комітет профспілки управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, в якій просить:
- визнати неправомірними дії відповідача, спрямовані на проведення атестації позивача (включення позивача до списків осіб, які підлягали атестації, проведення атестації);
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 27.06.2016 № 93 о/с;
- поновити позивача на роботі на посаді начальника Чигиринського відділення поліції Смілянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області заробітну плату за час вимушеного прогулу з 27.06.2016 по день поновлення на роботі, виходячи із розміру грошового утримання позивача 7155 грн.;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.11.2015 наказом № 1 о/с він був прийнятий на службу до Національної поліції України на посаду начальника Чигиринського відділення поліції Смілянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області. 20.05.2016 атестаційною комісією № 2 Головного управління Національної поліції в Черкаській області було проведено атестування позивача, за результатами якого прийняте рішення, оформлене протоколом ОП № 15.00005811.0035285, про визнання ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді, в зв'язку з чим підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 93 о/с від 27.06.2016 позивач був звільнений зі служби в поліції за п. 5 частини 1 статті 77 (через службову невідповідність) Закону України «Про національну поліцію» з 27.06.2016. Позивач вважає вказаний наказ незаконним, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не було правових підстав на його звільнення.
У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, позов просили задовольнити з підстав, викладених вище.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позову, зазначила що оскаржуваний наказ, прийнятий з дотриманням норм Закону України «Про Національну поліцію» та інших законів України на виконання наслідків атестації, тому просила відмовити у задоволенні позову.
Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, у судове засідання не прибули, причини неявки суду не повідомили.
Заслухавши пояснення та доводи позивача, представника позивача та представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Так, судом встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 1 о/с від 07.11.2015 позивача призначено на посаду начальника Чигиринського відділення поліції Смілянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування.
Наказом Головного управління Національної поліції у Черкаській області від 12.02.2016 № 222 «Про організацію проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції у Черкаській області», відповідно до статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 № 1465, з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, наказано провести атестування поліцейських Головного управління Національної поліції у Черкаській області та підпорядкованих підрозділів.
В подальшому, наказом від 26.04.2016 № 742 «Про оголошення персонального складу атестаційної комісії для проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції у Черкаській області» оголошено персональний склад атестаційних комісії № 2 Головного управління Національної поліції у Черкаській області, яка проводила атестацію стосовно позивача.
20.05.2016 рішенням атестаційної комісії № 2 Головного управління Національної поліції у Черкаській області, що оформлене протоколом ОП № 15.00005811.0035285, за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення, атестаційною комісією прийнято рішення (за - 5, проти - 1), що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Крім того, наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 93 о/с від 27.06.2016 позивач був звільнений зі служби в поліції за п. 5 частини 1 статті 77 (через службову невідповідність) Закону України «Про національну поліцію» з 27.06.2016.
Вважаючи оскаржуваний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Так, 02.07.2015 Верховна Рада України прийняла Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), який набрав чинності з 07.11.2015.
У відповідності до частини 1 статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно з частиною 1 статті 48 Закону № 580-VIII призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.
Статтею 47 Закону № 580-VIII встановлено, що призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.
У свою чергу, пунктом 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Згідно з пунктом 10 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Таким чином, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або шляхом проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
У свою чергу, судом встановлено, що 07.11.2015 наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 1 о/с, ОСОБА_1, прибулого з Міністерства внутрішних справ, з присвоєнням спеціального звання поліції в порядку переатестування, присвоєно спеціальне звання підполковник поліції та прийнято на службу до Національної поліції України на посаду начальника Чигиринського відділення поліції Смілянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.
Отже, позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII, шляхом видання наказу про призначення за його згодою.
При цьому, статтею 58 Закону № 580-VIII передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.
Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.
У свою чергу, відомостей щодо застереження про тимчасовість призначення ОСОБА_1 на посаду - Національною поліцією України суду не надано.
За таких обстави, суд дійшов висновку, що у відповідності до пункту 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII, видання наказу про призначення є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.
При цьому, вказаний пункт Закону № 580-VIII не передбачає процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді, як під час прийняття, так і після такого прийняття під час подальшого проходження служби в поліції.
Натомість мету та підстави атестування поліцейських визначено у статті 57 Закону № 580-VIII.
Так, відповідно до частини 1 статті 57 Закону № 580-VIII атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
Частиною 2 статті 57 Закону № 580-VIII встановлено, що атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Наведені у частині 2 статті 57 Закону № 580-VIII підстави для проведення атестування є вичерпними. Метою проведення атестування із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю, виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.
Кожна з зазначених трьох підстав для проведення атестування повинна бути пов'язана з певними передумовами, зокрема, атестування яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.
Також судом встановлено, що підставою проведення атестування ОСОБА_1 не було призначення його на вищу посаду чи переміщення на нижчу посаду, відсутні обставин, які б свідчили про невідповідність позивача займаній посаді, зокрема, в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.
При цьому, наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області, який би передбачав, що позивач підлягає атестуванню із зазначенням підстав, передбачених частиною 2 статті 57 Закону № 580-VIII, для проведення атестування щодо позивача відповідачем суду не надано.
З пояснень відповідача встановлено, що атестування позивача було проведено у порядку атестації усіх поліцейських Національної поліції України з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам відповідно до частини 1 статті 57 Закону № 580-VIII.
Однак, Закон № 580-VIII не передбачає проведення атестування без настання обставин, визначених частиною 2 статті 57 Закону № 580-VIII.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що атестацію позивача проведено безпідставно та протиправно.
У свою чергу, надаючи правову оцінку рішенню атестаційної комісії № 2 Головного управління Національної поліції в Черкаській області, оформленого протоколом від 20.05.2016 ОП № 15.00005811.0035285, про невідповідність позивача займаній посаді, суд зазначає наступне.
Порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі органи поліції) з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, визначений Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 № 1465 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 за № 1445/27890 (далі - Інструкція № 1465).
Так, пунктом 2 розділу І Інструкції № 1465 встановлено, що керівники всіх рівнів зобов'язані забезпечити атестування на високому організаційному та правовому рівні з додержанням принципу відкритості (крім випадків, установлених законом) та об'єктивності в оцінці службової діяльності поліцейських, які атестуються.
У свою чергу, розділом ІV Інструкції № 1465 визначений порядок організації, підготовки, проведення атестування.
Згідно з пунктом 11 розділу IV Інструкції № 1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.
Відповідно до пункту 3 розділу IV Інструкції № 1465 атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники.
За змістом пунктів 7-9 розділу ІV Інструкції № 1465 керівники, які складають атестаційний лист, зобов'язані: 1) ознайомитися з вимогами цієї Інструкції; 2) проаналізувати проходження служби, професійну та спеціальну підготовку, а також конкретні показники служби поліцейського; 3) вивчити матеріали (характеристики) на осіб, які відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції; 4) на підставі всебічного вивчення особистих, професійних та ділових якостей поліцейського, який атестується, заповнити атестаційний лист за формою, визначеною в додатку 1 до цієї Інструкції.
В атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.
Прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.
Відповідно до пункту 10 розділу ІV Інструкції № 1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.
За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийнятті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.
Згідно з пунктом 11 розділу ІV Інструкції № 1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.
Пунктом 12 Розділу ІV Інструкції № 1465 встановлено, що за рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.
Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.
Атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність (пункт 15 розділу ІV Інструкції № 1465).
При цьому, відповідно до пункту 16 Розділу ІV Інструкції № 1465 атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).
З аналізу вищевикладеного вбачається, що виходячи зі змісту та мети атестування, атестаційна комісія під час співбесіди повинна розглянути атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського; оцінити ділові, професійні, особисті якості поліцейського відповідно до обов'язків, що на нього покладені (покладаються), його освітній та кваліфікаційний рівень, а також з'ясувати відповідність особи поліцейського критеріям, визначеним пунктом 16 Розділу ІV Інструкції № 1465.
Однак, розглянувши вищевказані матеріали, атестаційна комісія № 2 Головного управління Національної поліції у Черкаській області прийняла рішення, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Натомість з атестаційного листа та інших матеріалів, які були предметом дослідження атестаційної комісії, вбачається, що позивач характеризується позитивно, безпосередній начальник позивача вважає його таким, що відповідає займаній посаді.
Так, відповідно до атестаційного листа, складеного т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції у Черкаській області, за час служби на займаній посаді позивач зарекомендував себе професійним, кваліфікованим, відповідальним фахівцем, ініціативний, принциповий, системно та об'єктивно підходить до аналізу і оцінки своєї роботи, до виконання службових обов'язків відноситься чесно та сумлінно, вміло орієнтується в оперативній обстановці.
Суд звертає увагу, що атестаційний лист не містить негативної інформації стосовно позивача, оскільки безпосередній керівник позивача характеризує його виключно позитивно.
У свою чергу, як зазначалося вище, висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що зміст протоколу від 20.05.2016 ОП № 15.00005811.0035285 не доводить, що рішення атестаційної комісії про службову невідповідність позивача приймалось на підставі повного та всебічного розгляду та дослідження всіх матеріалів, що були надані, і що за результатами розгляду цих матеріалів були встановлені обставини, що свідчать про невідповідність особи позивача критеріям, визначеним пунктом 16 Розділу ІV Інструкції № 1465.
Що стосується результатів тестування позивача, то, як вбачається з атестаційного листа позивача (розділ ІІІ), за результатами тестування: за тестування загальних навичок останній набрав 14 балів із 60; професійне тестування - 24 бали із 60. Всього за результатами тестування позивач набрав 38 балів.
Однак, суд звертає увагу на те, що згідно положень Інструкції № 1465 результати тестування обов'язково враховуються атестаційною комісією, однак вони не мають вирішального значення та мають оцінюватись разом з іншими матеріалами, що були подані до атестування.
Під час розгляду справи відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які підтверджують те, що вказана кількість балів свідчить про професійну невідповідність позивача, доказів наявності недоліків в роботі позивача.
У свою чергу, оскільки негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.
Проте, з матеріалів справи, всебічно та повно досліджених судом, неможливо встановити, яким саме критеріям не відповідав позивач, що в сукупності призвело до прийняття рішення про службову невідповідність та, як наслідок, позивач підлягав звільненню з публічної служби.
Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 93 о/с від 27.06.2016 щодо звільнення позивача зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» з 27.06.2016, суд зазначає наступне.
Звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність на підставі пункту 5 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII можливе лише в крайньому випадку та за умови дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення.
Відповідачем не доведено неможливості залишення позивача на службі в поліції, необхідності застосування крайнього ступеню дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення. Суд звертає увагу про ненадання відповідачем доказів, які б вказували на невідповідність позивача займаній посаді, зокрема, документи, що характеризують позивача з негативної сторони або вказують на низький професійний рівень.
Пунктом 24 Розділу ІV Інструкції № 1465 встановлено, що за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.
Відповідно до пункту 28 Розділу ІV Інструкції № 1465 керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.
Отже, атестаційний лист, у якому міститься висновок атестаційної комісії про невідповідність особи поліцейського займаній посаді, підлягає обов'язковому виконанню шляхом видання наказу про звільнення з підстав, визначених пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII (через службову невідповідність).
Таким чином, враховуючи те, що підставою прийняття оспорюваного наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 27.06.2016 № 93 о/с про звільнення позивача є рішення атестаційної комісії № 2 Головного управління Національної поліції у Черкаській області, оформлене протоколом від 20.05.2016 ОП №15.00005811.0035285 щодо невідповідності позивача займаній посаді, суд дійшов висновку, що для повного та всебічного захисту прав позивача необхідно визнати протиправним та скасувати рішення атестаційної комісії № 2 Головного управління Національної поліції у Черкаській області, оформлене протоколом від 20.05.2016 ОП №15.00005811.0035285.
Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
За таких обставин, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується протиправність звільнення позивача із служби в поліції, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позивача в частині поновлення його на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме: на посаді начальника Чигиринського відділення поліції Смілянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.
Щодо позовної вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.
У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.
Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 1 статті 27 Закону України «Про оплату праці»).
Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (надалі - Порядок).
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Так, згідно з абзацом «з» пункту 1 Порядку цей Порядок застосовується і у випадку вимушеного прогулу.
Пунктом 2 Порядку передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно пп. «в» п. 4 Порядку визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових).
Суд вважає, що для розрахунку середньоденної заробітної плати позивача слід враховувати саме вимоги положення п.1.7 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яка затверджена Наказом МВС № 499 від 31.12.2007 яким встановлено, що при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплата за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Тому відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України та як страхувальник згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зобов'язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримавши із нього при виплаті прибутковий податок з доходів фізичних осіб та єдиний страховий внесок.
Такі висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду України, зокрема, викладеною в постановах від 21.01.2012 № 6-87цс11 та від 14.01.2014 № 21-395а13.
В матеріалах адміністративної справи знаходиться довідка Головного управління Національної поліції в Черкаській області, відповідно до якої заробітна плата позивача у квітні та травні 2016 року становила - 7 155 грн. 00 коп., кількість відпрацьованих днів за квітень-травень 2016 року складає 61 день.
З викладеного слідує, що середньоденна заробітна плата позивача становить 234 грн. 59 коп. (7155 грн. 00 коп. (квітень 2016) + 7155 грн. 00 коп. (травень 2016) : 61 (кількість відпрацьованих днів) = 234 грн. 59 коп.), а тому сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача (за 107 робочих днів) становить 25 101 грн. 13 коп. (234 грн. 59 коп. х 107 днів вимушеного прогулу) без утримання прибуткового податку з громадян та інших обов'язкових платежів.
Відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Отже, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Чигиринського відділення поліції Смілянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Черкаській області середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стосовно позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 10000 грн., суд зазначає, що при з'ясуванні фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог ст. 1167 та ст. 1187 Цивільного кодексу України, що визначають підстави покладання обов'язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами у порядку цивільного або господарського судочинства.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» моральна шкода - втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди належать: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до пп. 2 ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього кодексу.
Суд зазначає, що позивачем не надано доказів перенесених ним душевних страждань, характеру немайнових втрат, тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках, пов'язаних з неправомірними діями відповідача та не виплати йому середнього заробітку за час затримки у розрахунку при звільненні. Позивачем, не надано підтвердження втрат немайнового характеру, на які він посилається, як прояв дійсних негативних наслідків у причинному зв'язку з винністю конкретного суб'єкта публічної адміністрації.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у сумі 10000грн. належить відмовити.
За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у частині прозовних вимог.
Керуючись ст.ст. 11, 14, 86, 94, 159-163, 167, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо включення ОСОБА_1 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.
Визнати протиправним та скасувати рішення атестаційної комісії № 2 Головного управління Національної поліції в Черкаській області, прийняте стосовно ОСОБА_1 та оформлене протокольним рішенням від 20.05.2016 ОП №15.00005811.0035285 зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, а саме « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність».
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 27.06.2016 № 93 о/с.
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Чигиринського відділення поліції Смілянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області (ідентифікаційний код 40108667) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заробітну плату за час вимушеного прогулу з 28.06.2016 по день поновлення на роботі в розмірі 25 101 (двадцять п'ять тисяч сто одна) грн 13 коп.
Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Чигиринського відділення поліції Смілянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області та виплату йому середньомісячного заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.А. Рідзель
Постанова складена у повному обсязі 17.10.2016.