12 жовтня 2016 року справа № 823/1343/16
15 год. 25 хв. м.Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі:
головуючого - судді Бабич А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Дуженко С.А.,
представника позивача - ОСОБА_1 (згідно з довіреністю),
представника відповідача - ОСОБА_2 (згідно з довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю “Леонід” до державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання дій незаконними та скасування рішення,
20.09.2016 у Черкаський окружний адміністративний суд звернулось ТДВ “Леонід” (далі - позивач) до державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач) з адміністративним позовом про:
скасування наказу відповідача від 06.05.2016 №1322 “Про проведення фактичної перевірки ТДВ “Леонід”;
визнання незаконними дій відповідача з проведення фактичної перевірки позивача з питань дотримання порядку ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за наслідками якої складено акт від 16.05.2016 №94/23-01-22-01.
Позов мотивовано тим, що позивач здійснив фактичну перевірку за відсутності правових підстав. Тому просив задовольнити позов.
Відповідач заперечував проти позову вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте за наявності передбачених законом підстав та з огляду на допуск позивача до перевірки на час звернення до суду його права не порушує. Тому просив відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази у їх сукупності та взаємозв'язку, враховуючи їх допустимість та належність, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суд встановив, що 25.04.2016 до відповідача надійшло звернення громадянки ОСОБА_3, оформлене листом від 20.04.2016 (а.с.24), яка зазначила, що позивач, отримуючи грошові кошти за послуги обслуговування будинку за адресою: м.Черкаси, бульв.Шевченка, буд.150, - не вносить їх до каси та не оприбутковує їх.
У відповідь на звернення 06.05.2016 відповідач прийняв наказ №1322 (за підписом керівника установи) про проведення у період з 06.05.2016 до 15.05.2016 фактичної перевірки ТДВ «Леонід» з питань дотримання порядку ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (далі - оскаржуваний наказ).
Відповідно до нього на підставі направлень від 06.05.2016 №265/23-01-22-01 та №1088/23-01-17-01 службові особи відповідача здійснили фактичну перевірку позивача, за наслідками якої склали акт від 16.05.2016 №94/23-01-22-01.
Надаючи оцінку оскаржуваному наказу та діям суд врахував підп.62.1.3 п.6.2.1 ст.62 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), який встановлює, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною згідно з підп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
На підставі п.80.1 ст.80 ПК України вона здійснюється без попередження платника податків (особи).
Обставини, за наявності однієї з яких контролюючий орган має право видати наказ про проведення перевірки, перераховані в п.80.2 ст.80 ПК України.
Підпунктом 80.2.3 п.80.2 ст.80 ПК України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої у разі перевірки письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування.
Надаючи оцінку вищевказаному зверненню ОСОБА_3, як підстави для видання оскаржуваного наказу, суд врахував п.5 розділу 2 Порядку розгляду звернень та організації особистого прийому громадян у Державній фіскальній службі України та її територіальних органах, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 березня 2015 року №271, яким встановлено, що звернення громадян мають бути оформлені відповідно до вимог статті 5 Закону. У зверненні зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина та викладається суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення має бути надруковано або написано від руки розбірливо і чітко, підписано заявником (групою заявників) із зазначенням дати.
Відповідно д ч.7 ст.5 Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон №393/96-ВР) у зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.
Зазначене звернення містить ПІБ скаржника, його місце проживання та суть порушення, яке на його думку допустив позивач.
Суд звернув увагу на відсутність у зверненні найменування міста, в якому проживає ОСОБА_3 Журналом вхідної кореспонденції відповідача від 25.04.2016 підтверджується його отримання контролюючим органом, а особистим підписом ОСОБА_4 на листі відповідача від 23.05.2016 №13742/23-01-22-01 про надання відповіді на її скаргу - отримання скаржником відповіді. Тож вищезгаданий недолік звернення не є істотним.
Надана позивачем довідка правління ОСББ «Шевченка, 132», згідно з якою ОСОБА_3 не проживає та не має право власності на квартиру за адресою: м.Черкаси, бульв.Шевченка, 132, кв.11, - не є належним доказом факту користування житловим приміщенням за конкретною адресою. Нормами чинного законодавства не встановлено заборони користуватись житловим приміщенням без отримання відповідних правовстановлюючих документів, споживаючи комунальні послуги та маючи при цьому інше зареєстроване місце перебування. Крім того, вимоги ч.7 ст.5 Закону №393/96-ВР передбачають обов'язок зазначити у звернені саме місце проживання, а не реєстрації.
Оцінюючи твердження представника позивача про те, що ОСОБА_3 не є споживачем послуг, які надає позивач, та не сплачує за них коштів, суд врахував, що нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку контролюючого органу під час реагування на звернення громадян встановлювати дійсність надання або ненадання заявнику платником податку конкретних послуг. Оскільки суть її звернення і полягала в тому, що позивач не оприбутковує отримані за обслуговування будинку готівкових коштів, тож можуть бути відсутні належні докази сплати спожитих послуг. Тому виявлення такого виду порушення можливе шляхом проведення перевірки.
Суд звернув увагу, що згідно з даними ЄДРПОУ видами діяльності позивача є комплексне обслуговування об'єктів (основний) та постачання пари, гарячої води і кондиційованого повітря. Отже, господарська діяльність позивача направлена саме на надання послуг, що споживаються у процесі експлуатації житлового будинку, як про те стверджувала заявниця.
З огляду на викладене суд врахував обов'язок державних органів, їх посадових та службових осіб згідно з абзацом другим ст.19 Конституції України діяти виключено в межах, порядку та у спосіб, що визначені законодавством.
Відповідач не наділений правом встановлювати справжність особистої інформації про заявника. Також не наділений правом перевіряти дійсність викладених у зверненнях заявників факти іншим шляхом, аніж проведенням податкових перевірок. Тому суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване рішення відповідач діяв у спосіб і в межах, передбачених законом.
Отже позовна вимога скасувати наказ про проведення перевірки позивача не підлягає задоволенню.
З приводу решти позовних вимог суд взяв до уваги, що на підставі п.81.1. ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Суд встановив, що перед початком фактичної перевірки головному бухгалтеру позивача ОСОБА_5 пред'явлено службове посвідчення, направлення на перевірку від 06.05.2016 №265/23-01-22-01 та вручено копію оскаржуваного наказу, що підтверджується її особистим підписом на направленні (а.с.23).
Посилання представника позивача, що станом на час проведення перевірки головний бухгалтер позивача ОСОБА_5 перебувала у відпустці на підставі наказу від 29.04.2016 №7, суд не врахував, оскільки у день проведення перевірки (06.05.2016) ОСОБА_5 виписувала на користь підприємств податкові накладні (а.с.128), а отже мала право діяти від імені позивача. Крім того, підпис ОСОБА_5 у направленні на перевірку та інших бухгалтерських документах, підписаних нею, візуально ідентичний. Також в акті перевірки зазначене, а матеріалами судової справи підтверджено надання під час податкової перевірки засвідчених печаткою позивача документів (видатково-касових ордерів).
П.80.7. ст.80 ПК України передбачено, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Отже перевірка можлива за присутності осіб, які не мають довіреності представляти інтереси платника.
Врахувавши викладене, у т.ч., що оскаржувані дії вчинені відповідно до чинного наказу про проведення фактичної перевірки, суд дійшов висновку, що фактична перевірка позивача здійснена за наявності належних підстав для її проведення та у присутності уповноваженої особи, а отже під час її призначення та проведення контролюючий орган діяв у межах та у спосіб, що передбачені вимогами чинного законодавства.
Для вирішення спору суд також врахував, що згідно з правовою позицією Верхового Суду України, викладеній у постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом ТОВ «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька про скасування рішення, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.
Оскільки після проведення дій з перевірки правові наслідки для позивача має лише рішення за наслідками складеного акту, суд погоджується з твердженням відповідача про те, що на час звернення до суду оскаржуване рішення (наказ) не порушує прав позивача та визначений позивачем спосіб захисту не відновить його прав.
При цьому, посилання представника позивача на правову позицію Верхового Суду України у постанові від 27 січня 2015 року, згідно з якою невиконання вимог підп.78.1.1. п.78.1. ст.78 та п.79.2. ст.79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, суд не взяв до уваги, оскільки вказане рішення стосується оскарження наказу про призначення іншого виду перевірок - невиїзної позапланової перевірки, тоді як передметом цього спору є оскарження наказу про призачення фактичної перевірки, щодо особливостей якої ВСУ висловився у вищевказаному рішенні. Тобто, рішення Верхового Суду України у постанові від 27 січня 2015 року не стосується аналогічного чи подібного цьому предмету та підстав спору.
У зв'язку з цим, позовні вимоги не підлягають задоволенню, а сплачений судовий збір - поверненню позивачу.
Керуючись ст.ст. 94, 160-165, 254-256 КАС України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову товариства з додатковою відповідальністю "Леонід" про скасування наказу державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 06.05.2016 №1322 “Про проведення фактичної перевірки ТДВ “Леонід” та визнання незаконними її дій з проведення фактичної перевірки з питань дотримання порядку ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за наслідками якої складено акт від 16.05.2016 №94/23-01-22-01, - відмовити повністю.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного її тексту. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
3. Копії постанови направити особам, які брали участь у справі.
Суддя А.М. Бабич
Повний текст постанови виготовлений 17.10.2016