ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
29 вересня 2016 року м. Київ№ 826/3203/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шулежка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О.,
за участю сторін:
представник позивача та третіх осіб 4, 5 - ОСОБА_1,
представник відповідача 1 та 2 - Колток О.М.,
представник третьої особи 1 - ОСОБА_3,
представник третьої особи 3 - ОСОБА_4,
третя особа 4 - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_6 до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Тарнавської С.В., за участю третіх осіб - Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9 про визнання протиправним та скасування рішення,
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_6 (далі - позивач) до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач 1), державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Тарнавської С.В. (далі - відповідач 2), за участю третіх осіб - Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - третя особа 1), Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - третя особа 2), ОСОБА_8 (далі - третя особа 3), ОСОБА_5 (далі - третя особа 4), ОСОБА_9 (далі - третя особа 5) про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.12.2015 індексний номер 27659839 на житлове приміщення, мансардний поверх житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого за ОСОБА_8
Ухвалою суду від 01.03.2016 відкрито провадження та призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представником третьої особи 3 подано клопотання про закриття провадження, обґрунтовуючи тим, що зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач оспорює право власності третьої особи 3 на реконструйоване приміщення, тому спір не є публічно-правовим та не має розглядатись в порядку адміністративного провадження.
Представник позивача та третіх осіб 4 і 5 заперечував проти задоволення поданого клопотання.
Представник відповідачів 1 та 2 вирішення даного клопотання залишив на розсуд суду.
Представники третіх осіб 1 та 3 заперечували проти задоволення клопотання.
Розглянувши клопотання, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що він є власником 8/100 часток житлового будинку по АДРЕСА_1 у м. Києві на підставі договору купівлі-продажу від 13.01.2010. При цьому, житловий будинок по АДРЕСА_1 є власністю кількох осіб, а тому, на думку позивача, будь-яке самочинне будівництво, добудова та інші дії з боку одного співвласника, які є неузгодженими з іншими співвласниками є такими, що суперечать нормам чинного законодавства України. Позивач стверджує, що будівництво мансардного поверху та отримання його у власність з подальшою реєстрацією прав на нерухоме майно є незаконним та таким, що порушує права інших співвласників.
Посилаючись на протиправність оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.12.2015 індексний номер 27659839 на житлове приміщення, мансардний поверх житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_8, позивач зазначив, що ОСОБА_8 не надано реєстратору для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на реконструйований об'єкт нерухомого майна письмову згоду співвласників багатоквартирного будинку, документу, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об'єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані). В тому числі, позивач посилається на незаконність договору дарування, згідно з яким ОСОБА_8 подарував ОСОБА_10 земельну ділянку площею 0,1 га по АДРЕСА_1, оскільки він прямо порушує права інших співвласників будівлі при відчуженні прав власності на нерухоме майно, не надано документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
З огляду на викладене, як вбачається із позовної заяви, спір стосується оспорювання правомірності набуття права власності ОСОБА_8 (невизнання за останнім права власності) на реконструйоване приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та як наслідок його реєстрацію відповідно.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Згідно положень статті 1 ЦПК та статті 2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
За приписами статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Враховуючи, що спірні правовідносини виникли із невизнаного права власності на об'єкт нерухомого майна, суд вважає, що спір не є публічно-правовим та підлягає вирішенню в порядку ЦПК України.
Вказана позиція суду узгоджується з позиціями Верховного Суду України, викладеними у постанові від 14.06.2016 у справі №21-41а16, висновки яких є обов'язковими для врахування судами у відповідності до положень ст.244-2 КАС України.
Керуючись ст. ст. 157, 160, 165 КАС України, суд,
Клопотання ОСОБА_8 про закриття провадження у справі задовольнити.
Закрити провадження в адміністративній справі № 826/3203/16 за позовом ОСОБА_6 до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Тарнавської С.В., за участю третіх осіб - Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9 про визнання протиправним та скасування рішення.
Копію ухвали надіслати особам, що беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Повний текст ухвали складений та підписаний 06.10.2016 року.
Суддя В.П. Шулежко