ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
23 вересня 2016 року № 826/3258/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І., суддів Качура І.А. Данилишин В.М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ВАРІАЦІЯ"
до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області
провизнання протиправним та скасування рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Варіація» звернулось до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови від 24.02.2016 №3-2402/1-10/10-35/2402/09/01.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перевірку, за наслідками якої складено оскаржувану постанову, проведено в порушення норм Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи», яким забороно проведення перевірок суб'єктів господарювання з обсягом доходів до 20 млн грн.
Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, проте явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,
Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області за результатом позапланової перевірки ТОВ «Фірма Варіація» складено акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкт будівництва для виконання покладених на них функцій від 04.02.2016 (далі - акт недопуску).
Також, відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 09.02.2016 №З-Л-З-0902/1 та припис про усунення вимог законодавства від 09.02.2015 № С-0902/1.
Також, за результатом розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідачем прийнято постанову від 24.02.2016 № З-2402/1-10/10-35/2402/09-01, якою за порушення вимог п. 1 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 1 п. 11 Порядку про здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553, позивача визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого абз 1 п. 2 ч. 6 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф в сумі 13 780 грн.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.10 Закону України "Про архітектурну діяльність", для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю).
Відповідно до п.6 ч.1 ст.7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.
Згідно ч.1,2 ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт; забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію (ч.4 ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Отже, відповідач наділений повноваженнями здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль.
Відповідно до п.2 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням, зокрема, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції.
Згідно п.5 Порядку, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.
Відповідно до п. 7 Порядку, підставами для проведення позапланової перевірки, крім іншого, є, зокрема, необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів.
Судом встановлено, що декларацію про готовність вказаного об'єкту до експлуатації зареєстровано відповідачем 04.01.2016.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем призначено позапланову перевірку достовірності даних наведених у декларації про готовність об'єкту до експлуатації щодо об'єкту будівництва «Будівництво адміністративно-виробничих приміщень по сул Привокзальній, 52 в м. Бориспіль Київської області (ІІ черга)», отже позапланову перевірку позивача призначено відповідно до п. 7 Порядку.
Відповідно до п. 9 Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.
З матеріалів справи вбачається, що направлення на проведення перевірки від 28.01.2016 направлено позивачу поштовим відправленням 29.01.2016.
Пунктом 14. Порядку визначено що суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний: допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; подавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки складається відповідний акт.
Як зазначено вище, у зв'язку з недопуском посадової особи відповідача до перевірки, останнім складено акт від 04.02.2016.
Відносно доводів позивача про наявність законодавчих обмежень на проведення контролюючими органами у 2015 році перевірок суб'єктів господарювання суд зазначає.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 р. N 76-VIII (надалі - Закон N 76-VIII) передбачено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
Таким чином законодавчим органом на період з січня по червень 2015 року встановлено певні обмеження щодо проведення перевірок суб'єктів господарювання всіма контролюючими органами. Однак, такі обмеження згідно з Законом N 76-VIII не поширюються на перевірки, які проводяться у вказаний період Державною фіскальною службою України та Державною фінансовою інспекцією України.
Крім цього, 28.12.2014 р. Верховною Радою України прийнято Закон N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (надалі - Закон N 71-VIII), відповідно до п. 3 Прикінцевих положень якого встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:
- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;
- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
З системного аналізу викладеного вбачається, що норми Закону N 76-VIII, зокрема щодо обмежень у проведенні перевірок, є загальними та стосуються всіх контролюючих органів. Тоді як норми Закону N 71-VIII, у процитованій частині, є спеціальними та стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, зборів та митних платежів, оскільки критеріями визначення переліку підприємств, на які такі обмеження не поширюються, зокрема, є обсяг доходу за попередній календарний рік, а також певний вид діяльності таких підприємств (виробництво чи імпорт підакцизних товарів).
Саме така оцінка положень вказаних вище нормативних актів робить логічною та послідовною позицію законодавчого органу, яким в один день прийнято різні за змістом норми щодо одних і тих самих правовідносин, зокрема, обмеження повноважень контролюючих органів у проведенні перевірок суб'єктів господарювання.
Крім того, відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» посадовим особам органів державного архітектурно-будівельного контролю забороняється витребовувати інформацію та документи податкової, фінансової звітності, щодо оплати праці, руху коштів та інші, не пов'язані із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю. Отже, відповідач в силу згадуваної норми Закону позбавлений можливості надати оцінку обсягам доходу суб'єктам господарювання, що також вказує на не поширення норм Закон N 71-VIII на відповідача.
З огляду на викладене, доводи позивача, що відповідач не мав правових підстав для призначення позапланової перевірки є необґрунтованими.
Факт недопустку посадових осіб відповідача до перевірки не заперечується позивачем, отже висновок відповідача про порушення позивачем п. 1 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 1 п. 11 Порядку про здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 є обґрунтованим.
Пунктами 19-20 Порядку визначено, що припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, а інший надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.
Припис підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку.
Протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України.
Як зазначено вище, на підставі акту від 04.02.2016 відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 09.02.2016 №З-Л-З-0902/1 та припис про усунення вимог законодавства від 09.02.2015 № С-0902/1.
Згідно п. 22. Порядку постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб'єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в органі державного архітектурно-будівельного контролю, який наклав штраф.
Судом встановлено, що відповідачем прийнято постанову від 24.02.2016 № З-2402/1-10/10-35/2402/09-01, якою за порушення вимог п. 1 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 1 п. 11 Порядку про здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553, позивача визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого абз 1 п. 2 ч. 6 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф в сумі 13 780 грн.
Відповідно до абз 1 п. 2 ч. 6 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: недопущення посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.
Підсумовуючи викладене, при проведенні перевірки складанні оскаржуваних припису та постанови відповідач діяв відповідно до згадуваних норм законодавства, висновок відповідача про порушення позивачем п. 1 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 1 п. 11 Порядку є обґрунтованим, отже оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм законодавства.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене вище, позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову.
Постанова набирання законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Суддя В.І. Келеберда
Судді І.А. Качур
В.М. Данилишин