Справа № 815/3714/16
17 жовтня 2016 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Марина П.П.
секретар судового засідання Гацанюк К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧИГРИНОВ» до Одеської митниці ДФС, ОСОБА_1 управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення №500040001/2016/410017/2 від 24.06.2016 року та карток відмови №500040001/2016/00125 від 24.06.2016 року та №500040001/2016/000128 від 29.06.2016 року, зобов'язання вчинити певні дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧИГРИНОВ» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці ДФС (далі - Одеська митниця), ОСОБА_1 управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №500040001/2016/410017/2 від 24.06.2016 року та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040001/2016/00125 від 24.06.2016 року та №500040001/2016/000128 від 29.06.2016 року та зобов'язання Одеської митниці ДФС повернути надмірно сплачені кошти на загальну суму 94777,14 грн., яка складається з суми ввізного мита в розмірі 29617,86 грн. та ПДВ в розмірі 65159,28 грн., неправомірно нараховані за рішенням Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №500040001/2016/410017/2 від 24.06.2016 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.03.2016 року, між ТОВ «ЧИГРИНОВ» (покупцем) та Компанією “Shandong Zhonghai Foodstuff Co., Ltd” (Китайська Народна Республіка) (продавець) укладено зовнішньо - економічний Контракт №22, відповідно до умов якого, Компанія “Shandong Zhonghai Foodstuff Co., Ltd” зобов'язалась поставити на адресу позивача товар, вказаний у Специфікаціях, які є невідємною частиною договору (контракту) на загальну суму не більше 45000,00 дол. США, а покупець зобов'язується прийняти вказаний у специфікаціях товар із своєчасним здійсненням його оплати. Так, згідно комерційного інвойсу від 30.03.2016 року продавцем надіслано на адресу позивача товар на загальну суму 14616,00 доларів США, а саме: полуницю консервовану цілу розміру S (10-20 мм, 7-15 г) у легкому сиропі в жестяних банках по 3100 мл (А10) по 6 банок у ящику, врожаю 2016 року. В подальшому, з метою митного оформлення зазначеного товару декларант ПАТ “Іллічівськзовніштранс” подало до м/п “Чорноморськ” Одеської митниці ДФС митну декларацію № 500040001/2016/005275 від 22.06.2016 року з визначенням митної вартості товару, що імпортується за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, надавши для підтвердження заявленої митної вартості всі необхідні документи, а саме: контракт №22 від 30.03.2015 року, Сертифікат походження від 17.05.2016 року, комерційний інвойс №ZНL160330 від 30.03.2016 року, митну декларацію країни відправлення від 12.05.2016 року №481320160000034833 та інші. Однак, митним органом прийнято рішення рішення про коригування митної вартості товарів №500040001/2016/410017/2 від 24.06.2016 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040001/2016/00125 від 24.06.2016 року. Так, згідно графи 33 рішення, причинами коригування митної вартості задекларованого товару слугували виявлені розбіжності, а саме: у копії митної декларації країни відправлення від 12.05.2016 року №481320160000034833 кілкість та вартість за одиницю виміру відрізняється від кількості та вартості за одиницю виміру, зазначених у поданій до митного оформлення митній декларації; вага нетто товару, зазначена у пакувальному листі від 30.03.2016 року №б/н складає 18144,00 кг, що не відповідає даним, заявленим у графі 38 митної декларації, поданої до митного оформлення. Так, 24.06.2016 року позивачем надано до митного органу запитувані документи та пояснення щодо виявлених розбіжностей, проте митницею їх не прийнято до уваги, та у зв'язку з прийнятим відповідачем рішенням позивачу безпідставно збільшено митну вартість товару з 0,80 доларів США за 1 кг товару до 1,4 доларів США за 1 кг товару, застосувавши рівень митної вартості щодо ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, чим порушено приписи Митного кодексу України. Позивач вважає дане рішення та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними та такими, що прийняті всупереч нормам діючого законодавства, оскільки декларантом подано всі необхідні документи для визначення митної вартості саме за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧИГРИНОВ» просить суд скасувати рішення та картку відмови та зобов'язати Одеську митницю ДФС повернути надмірно сплачені кошти на загальну суму 94777,14 грн., яка складається з суми ввізного мита в розмірі 29617,86 грн. та ПДВ в розмірі 65159,28 грн., неправомірно нараховані за рішенням Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №500040001/2016/410017/2 від 24.06.2016 року.
Представник відповідача - Одеської митниці надала до суду заперечення (а.с. 75-89), відповідно до яких проти задоволення адміністративного позову заперечувала у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог та зазначила, що до компетенції митного органу відноситься проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товару, у тому числі за правильністю обрання та застосування методу такого визначення, повнотою поданих документів. У разі неможливості підтвердження декларантом заявленої митної вартості, або коли у митного органу виникають обґрунтовані сумніви щодо достовірності поданих ним відомостей, митному органу надано право коригування митної вартості товару. Митний орган має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товару, отже оскільки митний орган під час митного оформлення та при визначені митної вартості товару діяв в межах своїх повноважень та у відповідності до чинного законодавства та в процесі консультацій з декларантом посадовою особою митниці були поставлені вимоги про подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, які мали розбіжності та у зв'язку зі спрацюванням профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості, а також наявністю інформації, яка використовується митним органом для визначення митної вартості у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС, отримана за результатами здійснення митного контролю за МД від 19.08.2014 року №500040001/2014/14014, від 09.07.2014 року №500040001/2014/11517, від 21.05.2014 року №807100000/2014/20527 та від 19.12.2015 року №500060702/2015/9051, відповідачем правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості заявленого товару за найнижчим наявним у базі даних цінової інформації рівнем митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, на підставі якого видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, тому вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Представник відповідача ОСОБА_1 управління Державної казначейської служби України в Одеській області до суду не зявився, письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог до суду не надав.
Справу вирішено розглянути в порядку письмового провадження відповідно до ч.6 ст.128 КАС України.
Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступні факти та обставини.
30.03.2016 року, між ТОВ «ЧИГРИНОВ» (покупцем) та Компанією “Shandong Zhonghai Foodstuff Co., Ltd” (Китайська Народна Республіка) (продавець) укладено зовнішньо - економічний Контракт №22, відповідно до умов якого, Компанія “Shandong Zhonghai Foodstuff Co., Ltd” зобов'язалась поставити на адресу позивача товар, вказаний у Специфікаціях, які є невідємною частиною договору (контракту) на загальну суму не більше 45000,00 дол. США, а покупець зобов'язується прийняти вказаний у специфікаціях товар із своєчасним здійсненням його оплати (а.с.18-23).
У червні 2016 року, на виконання вказаного договору та комерційного інвойсу №ZНL160330 від 30.03.2016 року, відповідно до Специфікації №1 від 30.03.2016 року, на адресу позивача надійшов товар на загальну суму 14616,00 доларів США, а саме: полуниця консервована ціла розміру S (10-20 мм, 7-15 г) у легкому сиропі в жестяних банках по 3100 мл (А10) по 6 банок у ящику, врожаю 2016 року, для власного виробництва.
З метою проведення митного оформлення зазначеного товару декларант ПАТ «Іллічівськзовніштранс» подало до м/п “Чорноморськ” Одеської митниці ДФС митну декларацію № 5000400001/2016/005275 з визначенням митної вартості товару, що імпортується за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, розрахованою митною вартістю товару у сумі 16033,79 дол. США, надавши для підтвердження заявленої митної вартості відповідні документи, а саме: контракт №22 від 30.03.2015 року, Сертифікат походження від 17.05.2016 року, комерційний інвойс №ZНL160330 від 30.03.2016 року, митну декларацію країни відправлення від 12.05.2016 року №481320160000034833, пакувальний лист від 30.06.2016 року та інші.
Під час митного оформлення, у зв'язку зі спрацюванням профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та наявністю розбіжностей у поданих позивачем документах, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість, зокрема: у копії митної декларації країни відправлення від 12.05.2016 року №481320160000034833 кілкість та вартість за одиницю виміру відрізняється від кількості та вартості за одиницю виміру, зазначених у поданій до митного оформлення митній декларації; вага нетто товару, зазначена у пакувальному листі від 30.03.2016 року №б/н складає 18144,00 кг, що не відповідає даним, заявленим у графі 38 митної декларації, поданої до митного оформлення, та, на підставі положень ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, Одеською митницею декларанту було запропоновано надати протягом 10 календарних днів додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: висновок експертної організації про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; каталоги (прас-листи) фірми виробника товару; виписку з бухгалтерської документації.
Супровідним листом від 23.06.2016 року №2306 декларантом подано запитувані документи, а саме надано до Одеської митниці: висновок експерта «Інформація про ціну» від 23.06.2016 року №0336-info, підготовану ТОВ «Експоцентр Одеса», каталог, бухгалтерська документація та листи ТОВ «ЧИГРИНОВ» (а.с.44-53, 143-152).
Однак, митним органом прийнято рішення №500040001/2016/00125 від 24.06.2016 року про коригування митної вартості товару (а.с. 156-157).
Згідно з графою 33 рішення, причинами коригування митної вартості задекларованого товару слугували виявлені розбіжності, а саме: у копії митної декларації країни відправлення від 12.05.2016 року №481320160000034833 кілкість та вартість за одиницю виміру відрізняється від кількості та вартості за одиницю виміру, зазначених у поданій до митного оформлення митній декларації; вага нетто товару, зазначена у пакувальному листі від 30.03.2016 року №б/н складає 18144,00 кг, що не відповідає даним, заявленим у графі 38 митної декларації, поданої до митного оформлення (а.с.157).
В обґрунтування застосування другорядних методів визначення митної вартості, митний орган зазначив, що у зв'язку звідсутністю інформації щодо вартості операції з ідентичними товарами та з метою забезпечення повноти оподаткування проведено аналіз баз даних ЄАІС ДФС та встановлено, що по товару № 1 рівень митної вартості за ідентичними товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшім - 1,4 USD за кг нетто, ніж заявлено декларантом.
З урахуванням викладеного, при розмитненні імпортованого товару, митним органом застосовано резервний метод визначення митної вартості товару .
У зв'язку з прийнятим рішенням, на підставі ст.55 Митного кодексу України, Одеською митницею відмовлено ТОВ «ЧИГРИНОВ» у прийнятті поданої вантажної митної декларації №500040001/2016/005275 від 22.06.2016 року та митному оформленні товарів, і на підставі виявлених порушень митним органом складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040001/2016/00125 (а.с.92-93).
В подальшому, 29.06.2016 року уповноваженою особою позивача до Одеської митниці подано МД №500040001/2016/005492, проте, у зв'язку з неправильним заповненням в графах 38 та 47 на підставі ст.55 Митного кодексу України, Одеською митницею відмовлено ТОВ «ЧИГРИНОВ» у прийнятті поданої вантажної митної декларації про що складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040001/2016/00128 від 29.06.2016 року.
30.06.2016 року позивач звернувся до Одеської митниці з ВМД №500040001/2016/005528 щодо митного оформлення товару та заявою щодо випуску товарів, що декларуються у вільний обіг на умовах фінансової гарантії шляхом сплати до Державного бюджету України суми податків і зборів, згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Митний Кодекс України (далі - Кодекс) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
У відповідності до статті 49 Кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно частини 2 статті 51 Кодексу митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 57 глави 9 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Згідно частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
У відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Статтею 54 МК України встановлена компетенція митного органу під час контролю правильності визначення заявленої митної вартості товарів та порядок такого контролю. У відповідності до частин 1-3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно частини 5 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно частини 6 статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно положень частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Судом встановлено, що на виконання вищенаведеної норми Закону, під час консультації з митним органом, відповідачем витребувано у позивача наступні документи: висновок експертної організації про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; каталоги (прас-листи) фірми виробника товару; виписку з бухгалтерської документації.
Згідно ст.6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Згідно ст. 6 Господарського кодексу України, загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності, заборона незаконного втручання органів державної влади у господарські відносини. У відповідності з ст.ст. 179, 189, 190 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни.
Митним кодексом України встановлено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, встановлені в ст.57 МК України, частиною 1 якої встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
- основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
- другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частинами 2, 3, 6 ст. 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Як вбачається з норми, викладеної у ч. 8 ст. 57 МК України, лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1-3 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 2-7 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).
Другою частиною статті 53 МК України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, а третя частина цієї ж статті передбачає, що якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) документи.
Відповідно до статті 55 МК України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Судом встановлено, що при зверненні до Одеської митниці для митного оформлення товарів позивачем надано пакет документів та в подальшому, позивачем на вимогу митниці надано додаткові документи для здійснення перевірки митним органом визначеної митної вартості товару.
Суд наголошує, що ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Як встановлено судом, до митного оформлення для підтвердження митної вартості заявленого до декларування товару позивачем подані наступні документи: контракт №22 від 30.03.2015 року, Сертифікат походження від 17.05.2016 року, комерційний інвойс №ZНL160330 від 30.03.2016 року, митну декларацію країни відправлення від 12.05.2016 року №481320160000034833, пакувальний лист від 30.06.2016 року, платіжні доручення в іноземній валюті № 29 від 12.04.2016 року та №33 від 07.06.2016 року та в подальшому на запит митного органу надано висновок експерта «Інформація про ціну» від 23.06.2016 року №0336-info, підготовану ТОВ «Експоцентр Одеса», каталог, бухгалтерська документація та листи ТОВ «ЧИГРИНОВ» (а.с.18-43, 44-53, 143-152).
Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування заявленої митної вартості вбачається, що обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товарів відповідач послався на розбіжності, що містяться в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, а саме: у копії митної декларації країни відправлення від 12.05.2016 року №481320160000034833 кілкість та вартість за одиницю виміру відрізняється від кількості та вартості за одиницю виміру, зазначених у поданій до митного оформлення митній декларації; вага нетто товару, зазначена у пакувальному листі від 30.03.2016 року №б/н складає 18144,00 кг, що не відповідає даним, заявленим у графі 38 митної декларації, поданої до митного оформлення, проте, відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості щодо митної вартості заявленого до декларування товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, оскільки згідно наявних підтвердних документів ціна товару у кількості 1008 коробок та відповідно до пакувальної відомості вагою нетто 18144,00 кг (брутто 20462,40) визначена 14616,00 дол. США.
Так, посилання відповідача на відмінність кілкості та вартості за одиницю виміру у копії митної декларації країни відправлення від 12.05.2016 року №481320160000034833 та у поданій до митного оформлення митній декларації не відповідає дійсності, оскільки у вказаній декларації країни відправлення вказана вага брутто у розмірі 20462,400 кг, яка також вказана у графі 35 декларації, поданої позивачем, а також різниця ваги у пакувальному листі та ВМД спростовується тим, що заявлена вага вказується з урахуванням упаковки та не впливає на визначення ціни товару.
Отже, відомості про фактичну вартість товарів, що містяться у документах, які подаються митному органу для підтвердження митної вартості товарів за ціною господарської операції, повинні базуватися на об'єктивній, документально підтвердженій інформації та співпадати із заявленою митною вартістю.
При цьому, митним органом не було заявлено претензій недостовірності чи необ'єктивності поданих позивачем документів або інших перешкод їх застосування щодо правильності визначення чи підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору.
У ході розгляду справи судом встановлено, що іноземний контрагент позивача згідно з поданими до митного оформлення документами є виробником імпортованого товару.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В силу положень ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідачем не надано суду в порядку ст. 71 КАС України доказів які б об'єктивно свідчили про те, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності чи ознаки підробки, не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Щодо посилань митного органу на ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС, як підстави відмови у задоволенні позовних вимог, суд зазначає, що відомості надані суду в обґрунтування правової позиції не відображають жодних параметрів, які б вказували на подібність, аналогічність чи ідентичність товарів, оскільки не відображають складових митної вартості вказаних в них товарів. Доказів проведення порівняння документів поданих при оформленні товарів, визначених відповідачем як аналогічні суду не надано, а отже суд відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України вважає висновок митного органу про ідентичність товару недоведеним.
Крім цього, суд зазначає, що Митним кодексом України не визначено правовий статус ЄАІС, порядок їх формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності.
Враховуючи усе вищевикладене корегування відповідачем митної вартості товару виключно на підставі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) Державної фіскальної служби не є таким, що відповідає нормам діючого законодавства. Окрім того, вказані відомості не містять всю цінову інформацію про факти митних оформлень митницями по Україні.
Таким чином, позивачем було правомірно застосовано перший метод (за ціною угоди) визначення митної вартості товару, виходячи з наявних та додатково наданих позивачем документів.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем, в порушення гл. 9 МК України здійснено визначення митної вартості товару не за ціною договору як основним методом, а із застосування інших методів визначення митної вартості, які застосовано з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 57-64 МК України, без достатніх підстав, передбачених Митним кодексом України, а отже позовні вимоги про скасування рішень Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товару та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, суд вважає, що декларантом були надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені МК України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту).
Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця.
Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, а тому висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.
Отже, судом встановлено, що декларантом надані усі необхідні документи, які надавали митному органу змогу визначити митну вартість товару, Одеською митницею ані в рішенні, ані у картці відмови не обґрунтовано, в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості, оскільки вказані на думку відповідача розбіжності не впливали на ціноутворення товару.
Відповідач не довів наявність обставин, які виключають використання методу, заявленого позивачем та не встановив жодної із обставин, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за даним методом, а також неможливість застосування послідовно наступних методів при застосуванні шостого методу визначення митної вартості.
В частині позовних вимог про зобов'язання Одеської митниці ДФС повернути надмірно сплачені кошти на загальну суму 94777,14 грн., яка складається з суми ввізного мита в розмірі 29617,86 грн. та ПДВ в розмірі 65159,28 грн., неправомірно нараховані за рішенням Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №500040001/2016/410017/2 від 24.06.2016 року суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 17.1.10 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з приписами пункту 43.1. статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику податків відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень МК України 2012 року повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.
За вимогами частини першої статті 301 МК України 2012 року повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
Згідно з пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексу України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.
Відповідно до пункту 2 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року № 1097/14364 (далі - Порядок повернення платникам податків коштів), цей Порядок визначає процедуру повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.
Згідно з абзацами першим, другим, двадцятим пункту 1, пунктами 2, 3, 4 розділу ІІІ вказаного Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.
Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.
Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.
Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.
Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.
Щодо надання Висновку про повернення, то він регулюється Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року, № 1095/14362 (далі - Порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України).
Згідно з пунктом 7 наведеного Порядку відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.
Отже, нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, що не породжує для нього права на вимогу виплатити надміру сплачених платежів.
Виходячи з наведенного, у цій частині позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Судові витрати розподілити відповідно до ст.94 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧИГРИНОВ» до Одеської митниці ДФС, ОСОБА_1 управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення №500040001/2016/410017/2 від 24.06.2016 року та карток відмови №500040001/2016/00125 від 24.06.2016 року та №500040001/2016/000128 від 29.06.2016 року, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити .
Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №500040001/2016/410017/2 від 24.06.2016 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500040001/2016/00125 від 24.06.2016 року та №500040001/2016/000128 від 29.06.2016 року.
В іншій частині позову - відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя П.П.Марин