Справа № 819/1037/16
12 жовтня 2016 р.м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:
головуючого судді Мартиць О.І.
секретарі судового засідання Порплиці Т.В.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1, довіреність № 1084 від 23.09.2016 року
представника відповідача ОСОБА_2, довіреність від 07.07.2016 року № 1105/10/19-00-10-02-10/6416
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополіс" до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрополіс" звернулося у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 30.05.2016 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за змістом податкового повідомлення - рішення від 30.05.2016 року № НОМЕР_1 встановлено порушення п.п. а п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року і позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 13 819,00 грн. по декларації № НОМЕР_3, дата реєстрації 19.01.2016 року за грудень 2015 року, однак товариство з обмеженою відповідальністю "Агрополіс" вважає, що мішки з-під цукру являються складовою частиною витрат, пов'язаних з виробництвом та реалізацією цукру і відносяться до виробничих факторів, передбачених ст.209.15 Податкового кодексу України.
У відповідності до податкового повідомлення - рішення від 30.05.2016 року № НОМЕР_2 встановлено порушення п.п. а п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п. 209.6 ст.209 Податкового кодексу України і товариству з обмеженою відповідальністю "Агрополіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, послуг в розмірі 1533489,00 грн. за штрафними санкціями 767746,00 грн., всього на загальну суму 2301235 грн. В даному податковому повідомленні - рішенні включені суми, що відображають розрахунки з бюджетом по суборенді землі без врахування того, що позивач являється підприємством, яке здійснює діяльність у сільськогосподарській сфері і статтею 209 Податкового кодексу України визначено пільговий режим оподаткування в частині податку на додану вартість, що застосовується такими суб'єктами.
Уточнивши позовні вимоги, позивач просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 30.05.2016 року № НОМЕР_1 і від 01.09.2016 року № НОМЕР_4.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з мотивів, викладених у адміністративному позові та заяві про зміну предмету адміністративного позову від 16.09.2016 року, просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив, свою позицію виклав у наданих суду запереченнях на адміністративний позов, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.
Відповідно до вимог пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Судом встановлено, що працівниками Головного управління ДФС у Тернопільській області проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року.
Результати перевірки оформлені актом № 186/1401/30834410 від 29.04.2016 року (далі по тексту - Акт перевірки)(а.с.17-35).
Проведеною перевіркою встановлено наступні порушення: заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 533 489 грн., у тому числі за листопад 2013 року - 130 124 грн., за грудень 2013 року - 387 619 грн., за січень 2014 року - 600 430 грн., за лютий 2014 року - 385 709 грн., за травень 2014 року - 13 174 грн., за червень 2014 року - 16 433 грн. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 13 819 грн., у тому числі за грудень 2015 року на суму 13 819 грн. чим порушено вимоги пп. а) п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.209.6 ст.209 Податного кодексу України.
На підставі Акта перевірки відповідачем 30.05.2016 року винесено податкове повідомлення - рішення форми "В4" № НОМЕР_1 про застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції у розмірі 13 819 грн. (а.с.13) та податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 000140140101, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, послуг в розмірі 1533489,00 грн. за штрафними санкціями 767746,00 грн., всього на загальну суму 2301235,00 грн. (а.с.15)
Не погоджуючись з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями від 30 травня 2016 року №0001391401 та №0001401401 позивач звернувся у відповідності до ст.56 ПК України до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.
Згідно рішення про результати розгляду скарги від 28.07.2016 року № 16244/6/99-99-11-01-01-25 (а.с.36-40) Державна фіскальна служба України (ДФС) залишила без змін податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Тернопільській області від 30.05.2016 року № НОМЕР_1, скасувала податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Тернопільській області від 30.05.2016 року № НОМЕР_2 в частині сплати 1001,00 грн. застосованої штрафної фінансової санкції, а в іншій частині залишила без змін, частково задовольнивши скаргу, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
01.09.2016 року відповідачем на підставі Акта перевірки та з врахуванням рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 28.07.2016 року № 16244/6/99-99-11-01-01-25 винесено податкове повідомлення - рішення форми "Р" № НОМЕР_4, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, послуг в розмірі 1533489,00 грн. за штрафними санкціями 766745,00 грн., всього на загальну суму 2300234,00 грн. (а.с.104)
Аналізуючи податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 01 вересня 2016 року № НОМЕР_4 в частині нарахованого податку на додану вартість у сумі 1498375,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 749188,00 грн., суд вважає його протиправним виходячи з наступного.
Судом встановлено, що TзOB "Агрополіс" укладено договори суборенди земельних ділянок з ПАП "Січ" від 17.02.2010 року б/н та від 03.08.2011 року б/н.(а.с.42-46, а.с.52-56) Відповідно до умов цих договорів ПАП "Січ" (Суборендодавець) надає, а TзOB "Агрополіс" (Суборендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 1002 га, яка знаходиться на території Базарської сільської ради Чортківського району Тернопільської області. На земельних ділянках ТзОВ "Агрополіс" вирощувало кукурудзу.
Як вбачається зі змісту Акта перевірки, позивачем вирощено та зібрано на суборендованих земельних ділянках всього 6754,984 т кукурудзи (залікова вага). Зібрана кукурудза була реалізована ТОВ "Кернел Трейд" протягом періоду з листопада 2013 року по лютий 2014 року, всього на суму 8990250,53 грн., в тому числі ПДВ 1498375,08 грн. Дана сума ПДВ від реалізації кукурудзи вирощеної на суборендованій землі було включена до складу податкового зобов'язання з ПДВ скороченої декларації протягом періоду з листопада 2013 року по лютий 2014 року.
Висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки, ґрунтується на тому, що позивач при здійсненні господарської діяльності використовував земельну ділянку на підставі договорів суборенди, які не були зареєстровані в органах державної реєстрації. На думку податкового органу, сільськогосподарська продукція, вироблена (вирощена) на орендованих земельних ділянках, державну реєстрацію прав оренди яких не здійснено, для цілей оподаткування податком на додану вартість в умовах спеціального режиму оподаткування, визначеного статтею 209 Податкового кодексу України, не може вважатися власно виробленою. Реалізація продукції, вирощеної на земельних ділянках, що використовуються на підставі договорів суборенди, які не пройшли державної реєстрації, повинна була відноситись до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній декларації, згідно якої відбуваються розрахунки з бюджетом.
Суд з такими висновком не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до ч.5 ст.126 Земельного кодексу України № 2768-III від 25.10.2001 року (в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Згідно з ч.1 ст.6 Закону України "Про оренду землі" № 161-XIV від 06.10.1998 року (далі - Закон України "Про оренду землі") орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Договір оренди землі, як встановлено ст.ст.13,14 Закону України "Про оренду землі", це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Стаття 209 ПК України визначає спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства. Норми даної статті ПК України не містять жодних застережень щодо включення до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній декларації податку у зв'язку із реалізацією продукції, вирощеної на земельних ділянках, що використовуються на підставі договорів оренди, які не пройшли державної реєстрації. Податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.
Положення п.209.1, п.209.6 ст.209 ПК України визначають наступне.
Резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування. (п.209.1 ст.209 ПК України).
Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно (абз.1 п.209.6 ст.209 ПК України).
Умови, за яких сільськогосподарське підприємство втрачає право застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, встановлені п.209.11 ст.209 ПК України. Відповідно до вказаної норми, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку.
Аналіз наведених норм дає підстави суду для висновку, що кваліфікуючою ознакою для встановлення права особи застосовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість є дотримання сільськогосподарським товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом послідовних звітних податкових періодів сукупно.
При цьому сільськогосподарськими відповідно до пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.
Відповідно, єдиними критеріями для віднесення товарів до сільськогосподарських для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість є належність цих товарів до певної товарної групи, а також створення цих товарів у процесі діяльності, визначеної пунктом 209.17 статті 209 Податкового кодексу України (які також визначаються за відповідними групами класифікатора видів економічної діяльності).
Якщо товари відповідають визначеним товарним групам та отримані в результаті здійснення діяльності, що відповідає визначеним видам, вони є сільськогосподарськими і повинні враховуватися при визначенні питомої ваги сільськогосподарських товарів для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. При цьому недотримання питомої ваги щодо реалізації сільськогосподарських товарів є єдиною підставою для застосування до сільськогосподарського товаровиробника правил загального режиму оподаткування податком на додану вартість.
Та обставина, що позивач є сільськогосподарським підприємством, сторонами не заперечується та матеріалами справи не спростовується.
Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що у відповідача відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків у разі недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, оскільки дотримано вимоги податкового законодавства, а тому і відсутні підстави для визначення податкових зобов'язань із податку на додану вартість за правилами загального режиму, оскільки дотримано питому вагу сільськогосподарських товарів у загальному обсязі реалізації товарів.
Як вбачається з матеріалів справи та Акту перевірки, до податкового зобов'язання з податку на додану вартість по загальній декларації не включено ПДВ за реалізовані покупні матеріальні цінності, а саме ТзОВ "Агрополіс" на протязі періоду, що перевірявся, проводило реалізацію цукру в мішкотарі. Згідно з податковою накладною №8 від 17.12.2013 року, отриманою під Борщівського цукрового заводу, ціна одного мішка становить 2,71 грн. без ПДВ.
Згідно з податковими накладними ТзОВ "Агрополіс" реалізовано всього 4571,1 т цукру, у тому числі за лютий 2014 року - 508 т, за червень 2014 року - 1516 т, за травень 2014 року - 1215,3 т, за лютий 2015 року - 841,8 т, за квітень 2015 року - 433 т. Відповідно кількість мішків, в яких реалізовано цукор, складає 91422 шт., в т.ч. за лютий 2014 року - 10160 шт. за червень 2014 року - 30320 шт., за травень 2014 року -24306 шт., за лютий 2015 року - 16836 шт., за квітень 2015 року - 8660 шт.
Таким чином зроблено висновок, що підприємством порушено пп. а) п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ всього на суму 48933 грн.
Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно з п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
За нормами п.188.1. ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Згідно з п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2. 54.3.5, 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетною відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Таким чином, дослідивши надані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи дані розрахунку (розподілу) суми грошового зобов'язання (штрафної-фінансової санкції) та суми завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду визначених в податкових повідомленнях-рішеннях, наданого представником відповідача, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області форми "Р" від 01.09.2016 року № НОМЕР_4 в частині нарахованого податку на додану вартість в сумі 1498375,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 749188,00 грн. від реалізації кукурудзи вирощеній на суборендованій землі.
Що стосується нарахованих сум грошового зобов'язання (штрафної-фінансової санкції) та суми зменшення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду визначених в податкових повідомленнях-рішеннях із врахуванням встановлених порушень згідно з Актом перевірки від 29.04.2016 року № 186/1401/30834410 по податку на додану вартість за мішкотару, то суд вважає, що в цій частині позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.
Керуючись ст.ст. 2,6,11,86,122,158-167 КАС України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області форми "Р" від 01.09.2016 року № НОМЕР_4 в частині нарахованого податку на додану вартість в сумі 1498375,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 749188,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Мартиць О.І.
копія вірна:
Суддя Мартиць О.І.