11 жовтня 2016 р.Р і в н е 817/1380/16
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2
до Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області (Острозьке відділення)
про визнання протиправною та скасування податкової вимоги
ОСОБА_1 особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2В.) звернувся до суду з позовом до Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області (Острозьке відділення) (далі - Рівненська ОДПІ ГУ ДФС (Острозьке відділення)) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №8673-17 від 25.08.2016 року.
Позивач в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи без його участі (а.с.34). В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем передчасно та безпідставно прийнято податкову вимогу від 25.08.2016 року, оскільки жодних неузгоджених податкових зобов'язань за платежами «адміністративний штраф за порушення закону у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну», «штрафні санкції за порушення законодавства про застосування РРО», на думку позивача, у нього немає, так рішення про застосування штрафу за актом перевірки, на підставі несплати яких прийнято вимогу, оскаржувалися позивачем в судовому порядку. Вважає оскаржувану податкову вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню. З таких підстав просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, подав заяву про розгляду справу без його участі (а.с.36). Одночасно надав письмові заперечення на позовну заяву (а.с.37-38), в обґрунтування яких пояснив суду, що станом на 30.05.2016 року згідно з інтегрованими картками позивача за платежами «адміністративний штраф за порушення закону у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну», «штрафні санкції за порушення законодавства про застосування РРО» рахувалася заборгованість на загальну суму 33801 грн. Зауважив, що станом на 30.09.2016 року за позивачем немає заборгованості зі сплати податків і зборів, а податкова вимога від 25.08.2016 року №8673-17 вважається автоматично відкликаною. За таких обставин, просив в задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України у зв'язку з тим, що всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні письмові докази, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що в травні 2016 року за результатами перевірки ФОП ОСОБА_2 стану дотримання вимог законодавства під час провадження діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів органом фіскальної служби прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №0000474000 від 11.05.2016 року на суму 17000 грн., №0000484000 від 11.05.2016 року на суму 6800 грн., №0000494000 від 11.05.2016 року на суму 10000 грн. (а.с.7-12) та податкове повідомлення-рішення №0000504000 від 11.05.2016 року на суму 1 грн. (а.с.13).
Як свідчать матеріали справи, 24.05.2016 року позивачем було оскаржено вказані рішення в судовому порядку (а.с.15-17), про що також повідомлено відповідача (а.с.18).
Попри це, 25.08.2016 року Рівненською ОДПІ ГУ ДФС (Острозьке відділення) прийнято податкову вимогу №8673-17 на загальну суму 33801 грн.(а.с.6).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та податковій вимозі №8673-17 від 25.08.2016 року, суд виходить з наступного.
Відповідно до пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковим боргом, вважається сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
За змістом ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Також положеннями п.2.1 - 2.3 розд. ІІ Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року №576, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 року за № 1840/24372, передбачено, що податкова вимога формується органами доходів і зборів за місцем обліку платника податків. Податкова вимога формується, якщо: платник податків не сплатив суми податкового зобов'язання, зазначеної в поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки; платник податків не сплатив узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки; платник збору не сплатив узгодженої суми збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності у встановлені строки; платник єдиного податку першої або другої групи не сплатив суми авансового внеску у встановлені строки. Протягом строків оскарження суми грошових зобов'язань, визначених Кодексом, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.
З системного аналізу наведених норм вбачається, що податкова вимога формується виключно у зв'язку з несплатою платником податків у встановлений законом строк узгодженої суми грошового зобов'язання, що набула статусу податкового боргу.
В силу вимог п.56.1 та п.56.2 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Відповідно до п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Тобто, нормами Податкового кодексу України чітко визначено, що неузгоджене грошове зобов'язання не є податковим боргом, а відсутність податкового боргу, в свою чергу, позбавляє контролюючий орган права на складання податкової вимоги.
Матеріали справи свідчать, що ФОП ОСОБА_3 скористався своїм правом на оскарження рішень про застосування штрафних санкцій та податкового повідомлення-рішення від 11.05.2016 року у спосіб, передбачений ст.56 Податкового кодексу України, 27.05.2016 року така позовна заява позивача була прийнята до провадження судом (а.с.19). Таким чином, сума грошових зобов'язань за цими рішеннями вважалася неузгодженою до дня набрання судовим рішенням у справі про їх оскарження законної сили, а отже складання податкової вимоги №8673-17 від 25.08.2016 року є порушенням норм п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України як таке, що відбулося до закінчення процедури судового оскарження.
Судом встановлено, що 19.09.2016 року Рівненським окружним адміністративним судом прийнято постанову по справі №817/722/16, згідно з якою позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення ГУ ДФС у Рівненській області про застосування фінансових санкцій від 11.05.2016 року №0000474000, №0000484000 та №0000494000, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Рівненській області від 11.05.2016 року №0000504000 (а.с.30-33). Вказана постанова законної сили не набрала.
В силу вимог пп.60.1.4 п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України податкова вимога вважається відкликаною, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
За таких обставин, оскільки постанова суду від 19.09.2016 року, якою скасовані рішення фіскального органу, що стали підставою для прийняття податкової вимоги №8673-17 від 25.018.2016 року, не набрала законної сили, то суд не бере до уваги доводи відповідача, що вказана вимога вважається автоматично відкликаною.
Частина 1 статті 19 Конституції України гарантує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи встановлені в ході розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що податковий орган, приймаючи податкову вимогу №8673-17 від 25.08.2016 року на суму 33801 грн., діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на викладене, податкова вимога №8673-17 від 25.08.2016 року на суму 33801 грн. не відповідає вказаним критеріям правомірності, а тому підлягає скасуванню.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено перед судом правомірність прийнятої податкової вимоги.
За таких обставин, позовні вимоги ФО ОСОБА_3 обґрунтовані, підтверджені належними доказами, а отже підлягають до задоволення.
В силу вимог ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (Острозьке відділення) №8673-17 від 25.08.2016 року.
Присудити на користь позивача ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (Острозьке відділення) судовий збір у розмірі 551,21 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Жуковська Л.А.