17 жовтня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/1369/16
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Ясиновського І.Г.,
за участю: секретаря судового засідання - Петренко О.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Біопрепарат" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
25 серпня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Біопрепарат" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002601402 від 03 серпня 2016 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 34377,52 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на протиправність та необґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення. Позивач вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Представник позивача у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях посилався на те, що позивачем порушено строки розрахунків за зовнішньоекономічним імпортним контрактом № 1510/2 від 20.10.2015, укладеним з нерезидентом "Legume Тechnology Ltd", Сполучене королівство Великобританії, що тягне за собою застосування до позивача пені згідно вимог ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, наполягав на відмові у задоволенні позову повністю.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.
Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТД "Біопрепарат" з питання дотримання вимог валютного законодавства при виконанні імпортного контракту від 20.10.2015 № 1510/2 "Legume Тechnology Ltd", Сполучене королівство Великобританії, за період з 20.10.2015 по 05.07.2016.
За результатами перевірки складено акт № 286/16-31-14-02-08/39498056 /а. с. 6-12/ від 25.07.2016 /надалі - Акт перевірки/, в якому зафіксовано факт порушення ТОВ "ТД "Біопрепарат" вимог статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" при виконанні імпортного контракту № 1510/2 від 20.10.2015 "Legume Тechnology Ltd", Сполучене королівство Великобританії, стосовно несвоєчасного надходження товару: в сумі 40 000 дол. США /1 048 544,84 грн/ на 9 днів (з 07.03.2016 по 15.03.2016); в сумі 38 860 дол. США /1 011 135,68 грн/ на 2 дні (з 14.03.2016 по 15.03.2016).
На підставі даного висновку Акта перевірки Головним управлінням ДФС у Полтавській області 03.08.2016 сформовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: "Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконані зобов'язання та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства, НОМЕР_2" в розмірі 34 377 грн 52 коп. /а. с. 15/.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку рішенню суб'єкта владних повноважень у спірній частині, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що спірним рішенням позивача зобов'язано сплатити пеню за порушення законодавчо визначених термінів проведення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Матеріалами справи підтверджено, ТОВ "ТД "Біопрепарат" (покупець) уклало з нерезидентом "Legume Тechnology Ltd", Сполучене королівство Великобританії, (продавець) зовнішньоекономічний імпортний контракт № 1510/2 від 20.10.2015 року, за умовами якого останнє зобов'язувалось поставляти і передавати у власність продавця добриво, отримане шляхом хімічної обробки продуктів рослинного походження - азотофіксуючий інокулянт на основі стерильного торфу (виробник - Компанія "Легум Технолоджи ЛТД", Об'єднане королівство Великобританії), який буде використаний у технологічному процесі та є необхідним для виробництва кінцевої продукції - високо протеїнової товарної та посівної сої врожаю 2016 року, а покупець зобов'язується прийняти товар на умовах цього контракту та оплатити його (пункт 1.1 Контракту) /а. с. 16-19/.
Позивач здійснив попередню оплату 07.12.2015 в розмірі 40000 доларів США, граничним терміном поставки товару є 08 березня 2016 року.
Також, 14.12.2015 позивач здійснив попередню оплату у розмірі 38860 доларів США, а тому граничним терміном поставки товару є 13 березня 2016 року.
На митну територію України товар усього на суму 129795,12 доларів США надійшов 24 лютого 2016 року, що підтверджено відбитком штампу "Під митним контролем" Волинської митниці на вантажно-митній декларації (надалі ВМД) /а.с. 36/.
Суд зазначає, що спір між сторонами стосується визначення події, з настанням якої придбаний за зовнішньоекономічними контрактами товар вважається поставленим в Україну.
Так, на переконання позивача, такою подією є фактичний перетин товаром митного кордону України, що підтверджено відміткою митного органу "Під митним контролем".
У свою чергу, відповідач вважає, що такою подією є оформлення вантажної митної декларації.
Надаючи правову оцінку наведеним твердженням сторін, суд виходить з того, що Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не вказує на те, з якого моменту вважається здійсненою поставка імпортного товару, а тому визначення цього моменту слід здійснювати із застосуванням норм інших нормативно-правових актів, що регулюють операції з поставки товарів, зокрема, у зовнішньоекономічній діяльності.
Так, за приписами статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами. Момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.
Таким чином, ввезення в Україну товару, що підлягає митному оформленню службовими особами митниці, неможливе без фактичного перетину ним митного кордону України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документу, на якому проставляється відбиток штампу "під митним контролем" з відповідною датою та який підтверджує факт та дату перетину товаром митного кордону.
При чому, перетин товаром митного кордону України, який засвідчується відбитком штампу "під митним контролем" з відповідною датою, не можна ототожнювати з пропуском товарів через митний кордон України, який здійснюється виключно після завершення митного оформлення в тому обсязі, який відповідає меті його переміщення через митний кордон України, і який підтверджується оформленою ВМД.
Виходячи з пріоритетності норм закону над нормами підзаконних нормативно-правових актів, що містяться в Положенні про вантажну митну декларацію, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1997 року №574 та Інструкції про порядок здійснення контролю й отримання ліцензії за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24 березня 1999 року №136, суд дійшов висновку, що моментом поставки товару за імпортною операцією є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України, а не момент оформлення ВМД.
Зазначена правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 04.07.2011 (справа №21-136а11) та від 16.01.2012 (справа №21-412а11).
У відповідності до положень частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права.
Відповідно до частини другої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Товар за зовнішньоекономічним контрактом № 1510/2 від 20 жовтня 2015 року надійшов на митну територію України 24 лютого 2016 року. Дану обставину підтверджено відбитком штампа "Під митним контролем" Волинської митниці, проставленим у ВМД, копію якої залучено до матеріалів справи /а. с. 36-37, 83-84/.
Таким чином, фактичною датою поставки товару за зовнішньоекономічним контрактом № 1510/2 від 20 жовтня 2015 року є 24 лютого 2016, а не 15 березня 2016 року, як вважає контролюючий орган.
Як зазначалось судом вище, з моменту авансової оплати 07.12.2015 за відповідний товар 90-денним граничним терміном надходження товару визначено 08.03.2016, а з моменту авансової оплати 14.12.2015 за відповідний товар 90-денним граничним терміном надходження товару визначено 13.03.2016.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що граничний строк поставки товару за зовнішньоекономічним контрактом №1510/2 від 20 жовтня 2015 року позивачем не було перевищено взагалі, оскільки такий товар було поставлено в Україну на 79-й день граничного терміну надходження товару (по авансовому платежу від 07.12.2015) та на 72-й день граничного терміну надходження товару (по авансовому платежу від 14.12.2015).
Відтак, сума пені у загальному розмірі 34377,52 грн, що була нарахована податковим органом за період 07.03.2016 - 15.03.2016 в розмірі 28310,71 грн ((40 000 дол. США х 26,213621 грн (курс станом на 06.03.2016)) х 0,3 % х 9 днів), та за період 14.03.2016 - 15.03.2016 в розмірі 6 066,81 грн ((38 860 дол. США х 26,019961 грн (курс станом на 13.03.2016)) х 0,3 % х 2 дні) є безпідставною.
До того ж, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідач фактичне надходження товару за зовнішньоекономічним контрактом №1510/2 від 20 жовтня 2015 року на суму передоплати 40 000 доларів США на територію України пов'язував з оформленням ВМД № 2488 від 15.03.2016 на загальну суму 129 795,12 доларів США, а надходження товару на суму передоплати 38600 доларів США на територію України пов'язував з оформленням ВМД № 2639 від 17.03.2016 на загальну суму 266 404,88 доларів США. В той же час, як вбачається з ВМД № 2488 на територію України поставлено товару усього на суму 129 795,12 доларів США, що більше за суму здійснених позивачем передоплат 07.12.2015 у розмірі 40 000 доларів США та 14.12.2015 у розмірі 38600 доларів США. Відповідач не зміг пояснити яким чином товар на суму передоплати 38600 доларів США від 14.12.2015 було поставлено згідно ВМД № 2639 від 17.03.2016 на загальну суму 266 404,88 доларів США, а не ВМД № 2488 від 15.03.2016 на загальну суму 129 795,12 доларів США. За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач необґрунтовано пов'язував надходження товару за зовнішньоекономічним контрактом №1510/2 від 20 жовтня 2015 року на суму передоплати 38600 доларів США на територію України саме з оформленням ВМД № 2639 від 17.03.2016. А отже, товар за зовнішньоекономічним контрактом №1510/2 від 20 жовтня 2015 року було поставлено в Україну на 79-й день граничного терміну надходження товару (по авансовому платежу від 07.12.2015 та по авансовому платежу від 14.12.2015).
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що Головним управлінням ДФС у Полтавській області оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу було безпідставно нараховано пеню за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД в загальному розмірі 34 377,52 грн.
В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління."
Відповідачем у ході розгляду справи не було доведено належними доказами правомірність нарахування позивачу спірної суми пені, а тому, з огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що ГУ ДФС у Полтавській області оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу було безпідставно нараховано пеню за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД в загальному розмірі 34 377,52 грн.
На підставі наведеного та з огляду на правову позицію Верховного Суду України у справах даної категорії, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог ТОВ "ТД "Біопрепарат".
За таких обставин, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № НОМЕР_1 від 03.08.2016 необхідно визнати протиправним та скасувати.
Таким чином вимог позивача є обґрунтованими, відтак, позов підлягає задоволенню.
У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Біопрепарат" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Полтавській області №0002601402 від 03 серпня 2016 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Біопрепарат" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.
Повний текст постанови виготовлено 18 жовтня 2016 року.
Суддя І.Г. Ясиновський