04 жовтня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/1315/16
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Канигіної Т.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Скорика С.В.,
представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника відповідача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом
позивача Приватного підприємства "Полагропром"
до відповідача Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення
17.08.2016 Приватне підприємство "Полагропром" (надалі - ПП "Полагропром", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (надалі - ДПІ у м.Полтаві, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 19.05.2016 №0000381405, яким застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 223757,14 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що рішення про застосування фінансових санкцій від 19.05.2016 №0000381405 є необґрунтованим та протиправним, таким, що не базується на нормах чинного законодавства України та фактичних матеріалах перевірки. Позивач не погоджується із висновками податкового органу про перебування на зберіганні та реалізації позивачем алкогольних напоїв, маркованих недійсною маркою акцизного податку, та вказує, що алкогольні напої знаходилися на складі ПП "Полагропром" та не були призначені для реалізації. Позивач звертає увагу, що відповідач у разі виявлення алкогольних напоїв без марок акцизного податку відповідно до пункту 228.3 статті 228 Податкового кодексу України зобов'язаний вилучити такий товар з вільного обігу та подати відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскації), однак, таких дій контролюючим органом не було здійснено.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні. У письмових запереченням (а.с.29-30) відповідач зазначив, що під час проведення перевірки магазину-складу позивача встановлено наявність алкогольних напоїв із закінченим терміном придатності в кількості 1825 пляшок загальною вартістю 111878,57 грн. Пляшки алкогольних напоїв містять на собі марки акцизного податку старого зразка. Отже, враховуючи приписи частини четвертої статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", відповідач вважає, що до ПП "Полагропром" правомірно застосовано штрафну санкцію у розмірі 223757,14 грн.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ПП "Полагропром" у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 23810475, перебуває на обліку платників податків у ДПІ у м.Полтаві (а.с.18-24).
Відповідно до наказу №427 від 19.04.2016 видані направлення за №№ 629, 624, 630 на перевірку складу-магазину ПП "Полагропром", розташованого за адресою: вул. Ветеринарна 11, м. Полтава.
У період з 19.04.2016 по 28.04.2016 головними державними ревізорами-інспекторами проведено фактичну перевірку щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатами якої складено акт від 28.04.2016 №0036/16/31-14-23810475 (а.с.44).
Перевіркою встановлено наявність алкогольних напоїв із закінченим терміном придатності в кількості 1825 пляшок загальною вартістю 111878,57 грн, що є порушенням статті 226 Податкового кодексу України та статті 11 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
На підставі акта перевірки від 28.04.2016 №0036/16/31-14-23810475 ДПІ у м.Полтаві згідно з абзацом 15 частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №0000381405 від 19.05.2016, яким до ПП "Полагропром" застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 223757,14 грн (а.с.8).
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням відповідача, позивач оскаржив його в адміністративному порядку (а.с.10-11).
За результатом розгляду скарги позивача на рішення про застосування фінансових санкцій відповідач 25.07.2016 прийняв рішення №3358/10/16-31-10-05-11, яким залишив без змін рішення про застосування фінансових санкцій №0000381405 від 19.05.2016, а скаргу - без задоволення (а.с.13-14).
Вважаючи рішення про застосування фінансових санкцій №0000381405 від 19.05.2016 необґрунтованим та протиправним, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішень; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Законом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, є Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 481/95-ВР).
Відповідно до абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону №481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
Згідно з абзацом 4 частини четвертої статті 11 Закону №481/95-ВР у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.
Податковий орган, вказуючи на порушення позивачем вищенаведеної норми, вважає, що алкогольні напої, які марковані марками акцизного податку попереднього зразка та знаходяться в реалізації поза межами придатності для вживання алкогольних напоїв, є немаркованими.
Аналізуючи питання стосовно маркування алкогольних напоїв та можливості знаходження їх в обігу поза межами терміну придатності, судом встановлено таке.
Відповідно до підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Згідно з підпунктом 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.
Стаття 226 Податкового кодексу України регулює відносини, пов'язані з виготовленням, зберіганням, продажем марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Згідно з пунктом 226.2 статті 226 Податкового кодексу України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.
Пункт 226.3 статті 226 Податкового кодексу України передбачає, що виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 226.6-226.7 статті 226 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент винесення спірного рішення) визначено, що маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється. Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.
Згідно з пунктом 226.9 статті 226 Податкового кодексу України вважаються такими, що немарковані:
- алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;
- алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;
- алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.
Нормами пункту 228.2 статті 228 Податкового кодексу України встановлено, що контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу, а також у разі ввезення таких товарів на митну територію України здійснюють відповідні контролюючі органи.
Згідно з абзацом 3 частини четвертої статті 11 Закону № 481/95-ВР (порушення якого і встановлено під час перевірки позивача) алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
Таким порядком є Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затверджене постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251.
Відповідно пункту 20 цього Положення (у редакції, чинній на момент винесення спірного рішення) вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої з марками, що мають відповідні пошкодження.
Отже, чинне законодавство, зокрема Податковий кодекс України, Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затверджене постановою КМ України від 27.12.2010 №1251, відносять до немаркованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів вичерпний перелік підакцизних товарів, у якому відсутні такі алкогольні напої, які марковані марками акцизного податку попереднього зразка та які знаходяться в обігу з порушенням терміну придатності для споживання.
Суд зазначає, що перевіркою встановлено наявність алкогольних напоїв із закінченим терміном придатності в кількості 1825 пляшок загальною вартістю 111878,57 грн, маркованих акцизною маркою попереднього зразка, що, на думку відповідача, є порушенням статті 226 Податкового кодексу України та абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону № 481/95-ВР.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що віднесення алкогольного напою, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка, який знаходиться в обігу з порушенням терміну придатності для споживання, не свідчить про те, що такий продукт є немаркованим маркою акцизного податку.
Крім того, суд зазначає, що положення абзацу 4 частини четвертої статті 11 Закону №481/95-ВР не встановлюють випадки недійсності марок акцизного податку попереднього зразка, як і не встановлюють критеріїв для визнання продукції, маркованої марками попереднього зразка, немаркованою, а лише закріплюють право осіб на використання вже придбаних ними марок акцизного податку попереднього зразка та реалізацію продукції, що маркована такими марками, тобто встановлюють вичерпний перелік підстав, коли марки акцизного податку попереднього зразка є дійсними. Більш того суд зазначає, що дана норма закону прийнята для захисту прав осіб, що вже придбали марки акцизного податку попереднього зразка для виробництва підакцизних товарів, чи осіб, що реалізують продукцію, марковану марками акцизного податку попереднього зразка, та звільняє останніх від необхідності придбання марок акцизного податку нового зразка і повторної сплати акцизного податку.
Таким чином, суд дійшов висновку, що норми Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251, встановлюють вимоги до маркування алкогольних напоїв марками акцизного податку, визначають перелік алкогольної продукції, яка вважається немаркованою марками акцизного податку, а тому норми Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 № 1251, повинні бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки вони безпосередньо регулюють спірні правовідносини, водночас, як посилання на наведені норми в акті перевірки, складеному відповідачем, відсутні, а отже, протиправно відповідачем не проаналізовані та не застосовані.
Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що висновки акта перевірки від 28.04.2016 №0036/16/31-14-23810475 про порушення позивачем вимог статті 226 Податкового кодексу України та статті 11 Закону №481/95-ВР, а саме: зберігання алкогольного напою, маркованого недійсною маркою акцизного податку, є безпідставними.
Крім того, як вже було зазначено, у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.
Згідно зі статтею 677 Цивільного кодексу України законом або іншими нормативно-правовими актами може бути встановлений строк, зі спливом якого товар вважається непридатним для використання за призначенням (строк придатності).
Строк придатності товару визначається періодом часу, який обчислюється з дня його виготовлення і протягом якого товар є придатним для використання, або терміном (датою), до настання якого товар є придатним для використання (частина друга статті 677 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини" від 23.12.1997 №771/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дата "Вжити до" (кінцевий термін споживання) - термін, після закінчення якого, за будь-яких встановлених умов зберігання, харчовий продукт, вірогідно, не буде мати показників якості, зазвичай очікуваних споживачами, та не вважається придатним для реалізації.
Згідно з пунктом 24 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" строк (термін) придатності - строк (термін), визначений нормативно-правовими актами, нормативними документами, умовами договору, протягом якого у разі додержання відповідних умов зберігання та/або експлуатації чи споживання продукції її якісні показники і показники безпеки повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів, нормативних документів та умовам договору.
Відповідно до абзацом 3 частини третьої статті 7 Закону України "Про захист прав споживачів" продаж товарів, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, строк придатності яких минув, забороняється.
Таким чином, реалізація алкогольних напоїв, маркованих марками акцизного податку попереднього зразка, строк придатності яких минув, є порушенням вимог Закону України "Про захист прав споживачів", контроль за додержанням якого, зокрема, контроль щодо реалізації продукції в межах строку придатності покладено на Держспоживінспекцію України та її територіальні органи.
Крім того акт перевірки не містить доказів, що алкогольні напої, строк придатності яких минув та які перебували на складі позивача, були призначені для продажу/обігу.
Так, судом встановлено, що алкогольні напої у кількості 1871 пляшка були повернуті постачальнику, що підтверджується накладною на повернення постачальнику №ПА164 від 26.04.2016 (а.с.51) та товарно-транспортною накладною на переміщення алкогольних напоїв від 26.04.2016 (а.с.52).
Також у матеріалах справи наявний наказ №3-п від 27.04.2016, відповідно до якого на підприємстві створено комісію для списання горілки "Брусничний лист" 0,7 л.Немирів" (а.с.57). Так, на підставі вказаного наказу створено комісію у складі: голови комісії -ОСОБА_5, членів комісії - ОСОБА_6, ОСОБА_7 та 30.04.2016 в присутності членів комісії знищено 118 пляшок горілки "Брусничний лист" 0,7 л.Немирів" (а.с.53).
Отже, матеріали справи свідчать про помилковість висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем статті 226 Податкового кодексу України та абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону №481/95-ВР, а встановлений перевіркою факт зберігання алкогольного напою, маркованого маркою акцизного податку попереднього зразка, з порушенням терміну придатності для споживання унеможливлює застосування до позивача санкцій, передбачених абзацом 15 частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР, оскільки встановлений перевіркою факт не є зберіганням або реалізацією алкогольного напою без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Приватного підприємства "Полагропром" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 19.05.2016 №0000381405.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на користь Приватного підприємства "Полагропром" (код ЄДРПОУ 23810475) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3356 (три тисячі триста п'ятдесят шість) гривень 36 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 10 жовтня 2016 року.
Суддя Т.С. Канигіна